Постанова 4807 № 334/3963/17

Дата документу 01.12.2020 Справа № 334/3963/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 334/3963/17 Головуючий у 1 інстанції: Гнатюк О.М. № 22-ц/807/3446/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Мосіної Ольги Вікторівни на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про визнання права власності на Ѕ з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом, ВСТАНОВИВ В червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про визнання права власності на Ѕ з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом, В обґрунтування позову зазначала, що згідно зі свідоцтва про право власності у порядку спадкування за законом №3-752 від 25.04.2006р. після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 її син є власником 1/2 частини спадкового майна, що відповідає 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 і який розташовано на земельній ділянці, площею 691 кв.м., копія свідоцтва додається. Відповідачкам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить по 1/12 частині вищенаведеного будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності у порядку спадкування за законом після смерті їх баби, ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який доводився ОСОБА_2 чоловіком та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьком. Третій особі по справі ОСОБА_5 на праві власності належить 1/2 частина також будинку літ «А» по АДРЕСА_1 . На даній земельній ділянці, згідно технічного паспорту від 23.02.2006р.,_ розташовані самовільні споруди, а саме: будинок ліг. «Б» - 1969р. побудови, козирок до літ. «Б» побудований в 1982р., житлова прибудова літ. «Б1» - 1980р. побудови, козирок до літ «Б-1» побудовано в 1980р, гараж літ. «З» - 1990р. побудови, оглядова яма в літ «З» - 1990р. побудови, сарай літ. «П», сарай літ «О» - 1988р. побудови, вбиральня літ. «Н» рік прибудови - 1982. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя справа №2-215/10 від 14.10.2010 року відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в визнанні права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, та зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 надати ОСОБА_7 доступ до самовільно збудованих об`єктів нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю проведених перевірок, необхідних для отримання всіх узгоджень для узаконення самовільних споруд. 11.11.2010р. ухвалою апеляційного суду Запорізької області рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя залишено без змін. Для оформлення самочинно збудованих споруд ОСОБА_7 замовив та оформив технічний висновок ТОВ «Настрой» від 04.02.2011 року про стан конструкції житлового будинку літ.«Б» по АДРЕСА_1 у зв`язку з вводом в експлуатацію, згідно якого всі будівельні та оздоблювальні роботи виконані. Житловий будинок може нормально використовуватися. 12.11.2012р. рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя по справі №2-2793/11 пр.№2/814/287/2012р. скасовано розпорядження голови Ленінської райдержадміністрації №1632 від 17.12.2010р. «Про право власності на будинок з господарськими будівлями і спорудами та перепланування по АДРЕСА_1 ». Визнано свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_2 на житловий будинок літ. «Б» , житлова прибудова літ.Б-1, гараж літ. «З», оглядову яму в літ «З», сарай літ. «П» , сарай літ «О» , вбиральня літ. «Н» - недійсним. Визнано договір дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , укладений 3.02.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чернявським В.В. р. №370 - недійсним. В частині позову ОСОБА_7 про визнання за ним права власності на 1/2 частку будинку літ.Б та господарських будівель (самовільно збудованих) в порядку спадкування за законом відмовлено. Рішенням Ленінського районного суду по справі №2-2793/11 провадження 2/814/287/2012р. встановлено, що ОСОБА_7 разом з батьками будували житловий будинок літ. «Б», житлову прибудову літ.«Б1», гараж літ.«3», оглядову яму в літ.«3», сарай літ.«О», сарай «П» за адресою: АДРЕСА_1 , але суд вказав, що він має обрати інший спосіб захисту своїх майнових прав. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13.03.2013 року вказане рішення залишено без змін. На даний час позивач звертається до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок літ. «Б», житлову прибудову літ.«Б1» з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування, з інших підстав. За життя ОСОБА_7 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_1 належний йому житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер. 27.07.2015 року позивач як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_7 : отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частину будинку літ. «А» по АДРЕСА_1 , виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А., реєстровий №1948. Житловий будинок літ. Б був побудований в 1969 р., житлова прибудова літ. Б-1 була побудована в 1980р., але на час смерті матері ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на них не було отримано свідоцтво про право власності так як, законодавство, яке діяло на той час, не передбачало мати у власності більше одного житлового будинку. Згідно п.3.2 розділу 3 Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001р. із змінами та доповненнями в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №404 від 09.08.2012р. не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5.08.1992р. Таким чином, житловий будинок літ. «Б» з житловою прибудовою літ. «Б-1» не є самовільною будівлею. Листом Інспекції ДАБК від 01.09.2011р. №40-12-2409 роз`яснено, що для реєстрації права власності на побудовані до 05.08.1992р. об`єкти достатньо технічного паспорту з датою побудови, а документи, які б підтверджували ввід в експлуатацією, не потрібні. Але відповідачки не бажають разом з позивачем як співвласники отримати право власності на спірний будинок та господарські будівлі. Тому свідоцтво про право власності, на житловий будинок літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1 позасудовим шляхом, на даний час, отримати неможливо. Позивач вважає, що як спадкоємиця за заповітом після смерті ОСОБА_7 , який прийняв спадщину за законом після своєї матері ОСОБА_6 , має в порядку спадкування на Ѕ житлового будинку літ. Б з житловою прибудовою літ.Б-1 з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим , що після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняли по 1/2 частини спадкового майна: ОСОБА_7 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 , після якого ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом, ОСОБА_8 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , після якого прийняли спадщину відповідачки, ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , то позивачці ОСОБА_1 належить Ѕ частина спадкового майна, яке складається з будинку літ. «Б», козирок до літ «Б», житлова прибудова літ.Б-1 , козирок до літ «Б-1» разом загальною площею 33,0 кв.м., гаражу літ. «З» площею 21,0 кв.м., оглядової яма літ «я» в літ. З площею 1,8 кв.м., сараю літ. «П» площею 8,25 кв.м., сарай літ «О» площею 2,0 кв.м., вбиральні літ. «Н», інша 1/2 частині вищенаведеного нерухомого майна після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 належить відповідачкам. Посилаючись на зазначені обставини просила суд, визнати за нею - ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку літ. «Б», козирка до літ «Б» , житлову прибудову літ.Б-1, козирка до літ «Б-1» разом загальною площею 33,0 кв.м., гаражу літ. «З» площею 21,0 кв.м., оглядової ями літ «я» в літ «З» площею 1,8 кв.м., сараю літ. «П» площею 8,25 кв.м., сараю літ «О» площею 2,0 кв.м., вбиральні літ. «Н» за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який прийняв спадщину за законом після смерті ОСОБА_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі адвоката Мосіної О.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено хронологію походження спірного майна та перехід права власності на нього. Зокрема, судом зазначено, що відповідно до договору на право забудівлі від 05.05.1948 р. Комунальний відділ Виконкому Запорізької міської ради депутатів надав ОСОБА_11 земельну ділянку комунальної власності для забудови. Рішенням Народного суду 1-ої ділянки Ленінського району міста Запоріжжя від 6 квітня 1956 року №2-143 вирішено поділити домобудівлю, розташовану по АДРЕСА_1 між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Виділено ОСОБА_12 Ѕ частку будинку, що складається з кімнати розміром 10,57 кв.м. та сарай і визнано право власності на зазначену частину. Виділено ОСОБА_11 Ѕ частини будинку, що складається з кімнати розміром 9,24 кв.м. і приміщення «сені під 1-а» і визнано право власності. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10347619 від 30.03.2006 року Ѕ частка жилого будинку належала ОСОБА_12 на підставі рішення Народного суду 1-ої ділянки Ленінського району міста Запоріжжя від 06 квітня 1956 року №2-143. Згідно зі договором купівлі-продажу від 26.06.1956 року ОСОБА_11 продав Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_13 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7 народився у м. Запоріжжя ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьками є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . ОСОБА_8 , 1932 р.н., та ОСОБА_12 уклали шлюб 26 грудня 1968 року. ОСОБА_12 після реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_14 на ОСОБА_15 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_8 , 1958 р.н., батьками є ОСОБА_8 , 1932 р.н., та ОСОБА_6 . Відповідно до свідоцтва на спадщину ОСОБА_16 успадкував за законом після ОСОБА_17 Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1 . Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.12.1994 року ОСОБА_5 успадкував після ОСОБА_16 Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1 . Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до акту поточних змін від 23.02.2006 року проведена зйомка житлового будинку літ. «Б» житлова прибудова «Б-1», інвентаризовані сараї «М», «Л», «П», «О», вбиральня «Н», навіс літ «К», козирок до літ. «Б», смотрова яма літ «З», паркан №5,6,7 Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25 квітня 2006 року спадкоємцем на Ѕ частку майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є її син ОСОБА_7 . Спадкове майно складається з Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 , які належать спадкодавці на підставі рішення Народного суду 1-ої ділянки Ленінського району міста Запоріжжя від 6 квітня 1956 року №2-143. На земельній ділянці площею 681 кв.м. розташований А-житловий будинок глинолит., глинолит. обкл. цеглою, житловою площею 35,8 кв.м., А1 жила прибудова, глинолит., обкл. цеглою, житловою площею 13,6 кв.м., В літня кухня, К- навіс, 2 водопровід, 3 водопровід, 4 - ворота, 5 паркан, 6 паркан, 7 паркан. Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №14366236 від 25.04.2007 року власниками жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_12 ј частини, ОСОБА_7 ј частини. У примітках вказаного документу зазначено, що побудовані самовільно жилий будинок Б, жила прибудова Б, сараї П, М, Л, О, вбиральні Н, Ж, частина прибудови а, гаражі Г, З. Самовільно переобладнано в жилому будинку А частина кімнати 1-7 пл. 5 кв.м. Згідно зі свідоцтвами про право спадщину за законом від 22 травня 2007 року ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 є спадкоємцями по 1/3 частини майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що складається з 1/4 частки жилого будинку АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_18 , спадкоємцем якої був син ОСОБА_8 , котрий прийняв спадину, проте не оформив своїх спадкових прав. На земельній ділянці площею 681 кв.м. розташований А-житловий будинок глинолит., глинолит. обкл. цеглою, житловою площею 35,8 кв.м., А1 жила прибудова, глинолит., обкл. цеглою, житловою площею 13,6 кв.м., В літня кухня, К- навіс, 2 водопровід, 3 водопровід, 4 - ворота, 5 паркан, 6 паркан, 7 паркан. Суперечки з приводу спадкування розглядалися судами та були ухвалені відповідні судові рішення, які набули чинності та становлять преюдицію у даному спорі. Так, відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_5 , Запорізька міська рада, Головне управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради, Управління земельних ресурсів у місті Запоріжжі про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , треті особи: Головне управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради, ОСОБА_5 , Друга держнотконтора м. Запоріжжя про визнання право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом відмовлено в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_5 , Запорізька міська рада, Головне управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради, Управління земельних ресурсів у місті Запоріжжі про визнання право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом; задоволено частково позов ОСОБА_7 та зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , надано ОСОБА_7 доступ до самовільно збудованих об`єктів нерухомості, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , для проведення перевірок необхідних для отримання всіх узгоджень для узаконення самовільних споруд. В іншій частині позову - відмовлено. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , Запорізька міська Рада про визнання розпорядження голови райдержадміністрації незаконним, визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами недійсним, про визнання угоди договору дарування будинку та господарських будівель недійсним, визнання права власності на самовільно збудований будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування за законом частково задоволено позовні вимоги, скасовано розпорядження голови Ленінської райдержадміністрації №1632 від 17.12.2010 року «Про право власності на будинок з господарськими будівлями і спорудами та на перепланування по АДРЕСА_1 », визнано недійсним свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_2 на будинок літ.«Б», житлову при будівлю літ.Б-1, гараж літ. З, сарай літ. П, сарай літ. О, оглядову яму в літ. З, вбиральню літ. Н за адресою: АДРЕСА_1 , визнано недійсним договір дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , укладений 03.02.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чернявским В.В., реєстровий №

370. Відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_7 відносно визнання права власності у порядку спадкування на 1/2 частину житлового будинку літ. «Б», 1/2 частину житлової прибудови літ. «Б1», 1/2 частину гаражу літ. «З», 1/2 частину оглядової ями в літ «З», 1/2 частину сараю літ «О», 1/2 частину сараю літ «П» за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування згідно із законом після смерті ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_7 складений нотаріально посвідчений заповіт 14.05.2013 року, відповідно до якого він розпорядився на випадок своєї смерті житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , заповідав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом на підставі заповіту спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з ј частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 76,6 кв.м. Постановою від 5.11.2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу відмовлено Круль І.О. у видачі свідоцтва про права на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_7 , що складається з Ѕ частини житлового будинку літ. Б з відповідною часткою господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , через відсутність правовстановлюючих документів на вказане майно. Згідно з актом прийняття індивідуального будинку від 3 липня 1974 року №424/1 оглянули садибу АДРЕСА_1 встановлено відступлення від затвердженої технічної документації житлова времянка «Б-1» 5,05м Х 3,70м, сені «б-1», які в той же час не є перешкодою до прийняття у експлуатацію будинку АДРЕСА_1 ( власники: Ѕ частина ОСОБА_12 , Ѕ ОСОБА_17 ) Відповідно до матеріалів інвентарної справи щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 будівля під літерою «Б-1» зазначена у зведеному оціночному акті у 1976 році «жилая времянка», яка переобладнана у «літню кухню». Відповідно до висновків про реєстрацію Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 від 18.10.1976 року право власності на 1/2 частину будинку зареєстровано за ОСОБА_17 та на 1/2 частину будинку за ОСОБА_12 . Згідно з викопіюванням зі схем плану житловий будинок під літ. «Б», сені «б», гараж «З», гараж «Г», літня кухня «И», вбиральня «Ж» побудовані самовільно. При вирішенні спору, судом першої інстанції враховані зазначені обставини справи, які не були ос порені та спростовані сторонами та враховане чинне у сфері спірних правовідносин законодавство. Так, за статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (статті 1217, 1223 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (стаття 1269 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України). Якщо будівництво об`єкта нерухомого майна здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини на підставі статті 1216 ЦК України. Самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не є об`єктом права власності, тому таке майно не входить до складу спадщини. Згідно зі статтею 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Як правильно зазначив суд першої інстанції, права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статей 376, 1218 ЦК України, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується з частинами третьою і п`ятою статті 376 ЦК України і нормами про спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК України ). Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини третьої і п`ятої статті 376 ЦК України ) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину. Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до частин третьої і п`ятої статті 376 ЦК України є суб`єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України. Рішення суду про визнання права власності на самочинно зведені будівлі та споруди за спадкоємцями має ґрунтуватись на оцінюванні наявних у матеріалах справи документів та інших доказів на підтвердження обставин, за наявності яких можливе задоволення таких вимог, зокрема: рішення компетентного органу про надання земельної ділянки для забудови; ступінь готовності самочинного будівництва; чи порушуються цим будівництвом права та законні інтереси інших осіб; в якому році було зведено самочинні будівлі; відповідність самочинно зведених будівель архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам; наявність акта приймання в експлуатацію або сертифікату відповідності. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом на підставі заповіту спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з ј частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 76,6 кв.м. На земельній ділянці площею 681 кв.м. розташований А-житловий будинок глинолит., глинолит. обкл. цеглою, житловою площею 35,8 кв.м., А1 жила прибудова, глинолит., обкл. цеглою, житловою площею 13,6 кв.м., В літня кухня, К- навіс, 2 водопровід, 3 водопровід, 4 - ворота, 5 паркан, 6 паркан, 7 паркан. У заявленому позові позивач просив визнати право власності на Ѕ частини житлового будинку літ. «Б» з відповідною часткою господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , щодо яких спадкодавцем за життя не було оформлено право власності та постановою нотаріусу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Згідно з актом прийняття індивідуального будинку від 3 липня 1974 року №424/1 встановлено відступлення від затвердженої технічної документації житлова времянка «Б-1» 5,05м Х 3,70м, сені «б-1», які в той же час не є перешкодою до прийняття у експлуатацію будинку АДРЕСА_1 ( власники: Ѕ частина ОСОБА_12 , Ѕ частина - ОСОБА_17 ) Таким чином, при введені у експлуатацію будинку встановлено наявність самовільно побудованих будівель, щодо яких у вказаній справі існує спір. Право власності на вказані будівлі за життя спадкодавця ОСОБА_7 зареєстровані не були. Відповідно до технічного паспорту на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 встановлено, що будинок під літ. «Б» з житловою прибудовою літ. «Б-1» побудовані на межі з домоволодінням АДРЕСА_2 , що є порушенням п.3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень». Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , Запорізька міська Рада про визнання розпорядження голови райдержадміністрації незаконним, визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами недійсним, про визнання угоди договору дарування будинку та господарських будівель недійсним, визнання права власності на самовільно збудований будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування за законом, відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_7 відносно визнання права власності у порядку спадкування на 1/2 частину житлового будинку літ. «Б», 1/2 частину житлової прибудови літ. «Б1», 1/2 частину гаражу літ. «З», 1/2 частину оглядової ями в літ «З», 1/2 частину сараю літ «О», 1/2 частину сараю літ «П» за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування згідно із законом після смерті ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 . При розгляді вказаної цивільної справи було встановлено, що ОСОБА_7 безпосередньо приймав участь у побудові житлового будинку літ. «Б», житловій прибудови літ.«Б1», гаражу літ.«З», оглядової ями в літ.«З», 1/2 частину сараю літ.«О», 1/2 частину сараю літ.«П» за адресою: АДРЕСА_1 , але він має обрати інший спосіб захисту своїх майнових прав. В матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_7 чи ОСОБА_1 до відповідного територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо приймання самочинно збудованих будинку літ. « Б» і надвірних споруд в експлуатацію. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість визнання права власності в порядку спадкування на частину самовільно прибудованих приміщень, оскільки право власності на самочинно збудоване майно може бути визнане за рішенням суду на підставі ст. 376 ЦК України. Та обставина, що, як зазначено у апеляційній скарзі, спірний житловий будинок «Б», який раніше був літньою кухнею «Б-1» нібито не оформлявся свідоцтвом про право власності через заборону мати у праві власності більше одного будинку, є припущенням, яке не впливає на остаточні висновки суду, позаяк в будь якому разі неможливість або небажання оформлення на нього права власності залишає за ним статус самовільної будівлі. Наявність документів, які готувалися для оформлення права власності в тому числі технічного паспорту не спростовують висновків суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги щодо того, що спірні будинки та споруди, які побудовані до 1992 року не передбачають прийняття їх в експлуатацію, є фактично незгодою з правовою позицією суду, викладеною як у оскаржуваному судовому рішенні, так і у рішеннях, які раніше приймалися з приводу правового статусу спірної будівлі та наданих сторонами доказів щодо набуття права на зазначену будівлю. Тож суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог . Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права. З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2020 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено9 грудня 2020 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков