Постанова 4851 № 440/258/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2021 р. Справа № 440/258/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Гіглава О.В., м. Полтава, по справі № 440/258/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 20.02.2020 у справі №440/258/20 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання судового рішення у справі №440/258/20 в частині повного зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів 2004-2005 років, встановивши відповідний строк для цього (7 робочих днів). В обґрунтування поданої заяви вказав на неналежне виконання управлінням рішення суду в частині зарахування до його страхового стажу періодів проходження ним служби в органах внутрішніх справ у 2004-2005 роках з огляду на неповне зарахування періодів його служби в ОВС у зазначені роки. Стверджує, що оскільки сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, йому зараховано за 2004 рік лише 24 дні (по 2 дні за кожен місяць) і за 2005 рік лише 7 місяців, замість

12. Посилаючись на пункти 3, 4, 5 Порядку зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №770 зазначив, що ГУПФУ в Полтавській області зобов`язане вчинити передбачені цим Порядком дії, направлені на зарахування ОСОБА_1 стажу за 2004 та 2005 роки в повному обсязі. Зауважив, що 10.08.2020 року відкрито виконавче провадження у справі №АСВП 62740060, про що він дізнався з електронної сторінки за результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП, однак ухвали про відкриття виконавчого провадження не отримував. Отже, з викладених підстав вважає вимоги заяви такими, що підлягають задоволенню. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 20 лютого 2020 року у справі №440/258/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне встановлення судом фактичних обставин справи та невідповідність ухвали суду нормам матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року по справі №440/258/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 20 лютого 2020 року у справі № 440/258/20. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про визнання самим позивачем зарахування пенсійним органом страхового стажу періодів проходження служби в органах внутрішніх справ у 2004-2005 роках з дотриманням положень п.3 Порядку №770, оскільки він стверджував протилежне та враховуючи метод, передбачений Інструкцією №21-1, незарахування до страхового стажу його служби за визначений судовим рішенням період у повному обсязі є неправомірним. Вважає, що і процес повного зарахування відповідачем його страхового стажу за період 2004-2005 роки охоплюється винесеним рішенням, а тому необхідним є встановлення судового контролю в цій частині. Також, стверджує, що відповідачем не направлено жодних відповідей на його клопотання від 12.10.2020 та на скаргу від 09.11.2020, перевищено граничний 30-денний термін розгляду звернень, передбачений ЗУ "Про звернення громадян", що унеможливлює виконання рішення суду, в частині повного зарахування страхового стажу за період 2004-2005 роки, яка охоплюється винесеним рішенням від 20.02.2020 по справі № 440/258/20. У надісланому відзиві на свою ж апеляційну скаргу додатково зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області надано відповідь від 25.11.2020 року № 6669-5866/Г-05/8-1600/20 на заяву від 12.10.2020 про відмову у задоволенні вимоги добровільно сплатити страхові внески за неповні місяці 2004-2005 років у відповідності до п.3 ст. 24 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з тим, що за період з 14.08.2000 по 24.06.2005 року був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ і зарахований курсантом денної форми навчання, а тому не підлягав загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та страхові внески не сплачував, що свідчить про відсутність підстав для здійснення доплати страхових внесків за період 2004-2005 років у сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Не погоджуючись із такою відповіддю зазначив, що грошове забезпечення курсантів навчальних закладів системи МВС відбувається за системою оплати праці шляхом нарахування грошового забезпечення, що підтверджується довідкою ХНУВС про нарахування сум грошового забезпечення та сплачені страхові внески за період з 2000 по 2005 ОСОБА_1 від 03.12.2019 за №4/1081д. Зауважив, що на даний час постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року у справі №440/258/20 не виконані в частині повного зарахування ОСОБА_1 страхового стажу за 2004-2005 роки, як передбачає порядок (Постанова КМУ № 770), що регулює питання зарахування до страхового стажу періодів служби з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2006р. військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, які звернулися за призначенням пенсії. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі №440/258/20 позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Полтавській області про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоду проходження служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 14.08.2000 по 31.05.2016 до його страхового стажу. Зобов`язано ГУПФУ в Полтавській області обчислити та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження ним служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 14.08.2000 по 31.05.2016 включно. Зобов`язано ГУПФУ в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України згідно складеного Департаментом захисту економіки Національної поліції України розрахунку вислуги років для призначення пенсії на 01.10.2019 загальною кількістю повних 22 календарних років 1 календарний місяць 18 днів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 у справі №440/258/20 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі №440/258/20 скасовано в частині зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України згідно складеного Департаментом захисту економіки Національної поліції України розрахунку вислуги років для призначення пенсії на 01.10.2019 загальною кількістю повних 22 календарних років 1 календарний місяць 18 днів. Прийнято в цій частині постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі №440/258/20 залишено без змін. Вважаючи неналежним виконання ГУПФУ в Полтавській області рішення суду від 20.02.2020 у справі №440/258/20 в частині зарахування до його страхового стажу періодів проходження ним служби в органах внутрішніх справ у 2004-2005 роках, позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення суду в цій частині. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості, з огляду на зарахування ГУПФУ в Полтавські області до страхового стажу ОСОБА_1 періодів проходження ним служби в органах внутрішніх справ у 2004-2005 роках із дотриманням вимог пункту 3 Порядку №770, а також не дослідження під час розгляду справи №440/258/20 питання наявності чи відсутності у позивача права на зарахування страхового стажу саме за запропонованим позивачем методом (1 рік служби = 1 рік страхового стажу). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009, метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України визначено загальні та спеціальні способи судового контролю. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому статтями 287 та 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а спеціальний - закріплений у статті 383 цього Кодексу. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду. Так, відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення по справі, що порушує права та законні інтереси позивача. Колегією суддів встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року у справі №440/258/20 зобов`язано ГУПФУ в Полтавській області обчислити та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження ним служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 14.08.2000 по 31.05.2016 включно та в цій частині рішення суду залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 року у справі №440/258/20. При цьому, колегія суддів зауважує, що сама лише зазначена позивачем постанова про відкриття виконавчого провадження 10.08.2020 року у справі №АСВП 62740060 не свідчить про те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року у справі №440/258/20 боржником виконано. Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Отже, судове рішення є обов`язковим до виконання для всіх, і в тому числі для Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції не було досліджено питання виконання судового рішення (наявність або відсутність документів відповідача, які б свідчили про виконання або невиконання судового рішення) та не звернуто увагу на відсутність в матеріалах справи постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на виконання рішення суду по справі №440/258/20. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення способу виконання рішення суду передчасним та таким, що зроблений при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, що свідчить про прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права. Відповідно до ст. 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Статтею 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Враховуючи викладене, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 року по справі № 440/258/20 підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апелянта про необхідність задовольнити вимоги його заяви колегія суддів вважає такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України саме суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 по справі № 440/258/20 - скасувати. Справу №440/258/20 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій