Постанова 4851 № 440/9648/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2023 р. Справа № 440/9648/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2022, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 13.12.22 по справі № 440/9648/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі ГУ ПФУ в Полтавській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, другий відповідач), в якому просила суд: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області) протиправними та скасувати рішення від 18 травня 2022 року № 5753-4610/5-02/8-1600/22 «Про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи на території РФ та навчання у ПІТУ м. Кременчука Полтавської області, оформлене листом «Про розгляд звернень» та рішення від 27.09.2022 № 39F717873019C651CBB93845FF0C82940000 17186CC9140266EE7CAB11914460C00 оформлене як відмову на клопотання - протиправними. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до соціального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи набутий нею на території Російської Федерації з 01.04.2004 року по 28.12.2010; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до соціального страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання в у ГПТУ м. Кременчука Полтавської області з 01.09.1980 року по 20.04.1982; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.05.2022 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 року по 28.12.2010 рік на території Російської Федерації та період її навчання в у ГПТУ м. Кременчука, Полтавської області з 01.09.1980 року по 20.04.1982 рік. В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність дій першого відповідача щодо незарахування до соціального страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01.04.2004 по 28.12.2010 на території Російської Федерації, що підтверджується копією трудової книжки Серії НОМЕР_1 від 26 червня 1982 року, а також довідкою ТОВ «Промстройсервіс» № 480 від 23.10.2013 про нарахування позивачу заробітної плати та відрахування внесків в ПФ РФ. Зауважила, що вказані документи відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі по тексту Порядок № 637), з урахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, підтверджують трудовий стаж позивача за період з 29.04.2000 по 28.12.2010, а записи в трудовій книжці відповідають вимогам Інструкції, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №

58. Відтак, стаж роботи позивача підтверджений оформленими належним чином документами, а дії пенсійного органу є такими, що грубо порушують гарантовані Конституцією соціальні права позивача на пенсійне забезпечення. Зауважив, що період роботи позивача (10 років) на території Російської Федерації з 29.04.2000 по 28.12.2010 було розбито пенсійним органом на дві нерівні частини, з яких три роки з цього періоду з 29.04.2000 по 31.12.2003 враховано в трудовий стаж при нарахуванні пенсії позивача, а сім років - з 01.01.2004 року по 28.12.2010 ні, що додатково свідчить про незаконність та нелогічність оскаржуваного рішення. Також вказала, що незарахування до трудового стажу для обчислення пенсії періоду навчання позивача в ГПТУ м. Кременчука Полтавської області з 01 вересня 1980 року по 20 квітня 1982 року суперечить вимогам чинного пенсійного законодавства. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 440/9648/22 залучено до участі у справі ГУ ПФУ у Дніпровській області як співвідповідача. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №440/9648/22 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровскій області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область,49000, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду навчання у ГПТУ м. Кременчука з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1982 року та періоду роботи з 01 квітня 2004 року по 28 грудня 2010 року на посаді продавця ІІ категорії ТОВ «Промстройсервис». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання у ГПТУ м. Кременчука з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1982 року та період роботи з 01 квітня 2004 року по 28 грудня 2010 року на посаді продавця ІІ категорії ТОВ «Промстройсервис». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 14 квітня 2022 року з урахуванням періоду навчання у ГПТУ м. Кременчука з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1982 року та періоду роботи з 01 квітня 2004 року по 28 грудня 2010 року на посаді продавця ІІ категорії ТОВ «Промстройсервис», з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Перший відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі № 440/9648/22 скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на приписи Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) зазначив, що розгляд документів та безпосередньо прийняття рішення про призначення/перерахунок або відмову у призначенні/перерахунку пенсії здійснює пенсійний орган за принципом екстериторіальності, яким у спірних відносинах відповідно до даних журналу ППВП ПФУ визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області. Отже, і розгляд заяви ОСОБА_1 від 14.04.2022 про призначення пенсії по інвалідності та документів на предмет визначення її права на призначення та перерахунок пенсії та ухвалення рішення за вказаною заявою ГУ ПФ України в Полтавській області не здійснювало, а відтак не приймало жодних рішень та не вчиняло дій відносно позивача. Зауважив, що першим відповідачем лише надавались відповіді на звернення ОСОБА_1 про надання їй інформації щодо призначення пенсії, в яких повідомлено, що її заява про призначення пенсії від 28.04.2022 та додані до неї документи була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та останнім прийнято відповідне рішення щодо призначення пенсії по інвалідності та зарахування стажу. А відтак, відсутні правові підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, зобов`язання вчинити дії щодо зарахування стажу та здійснення перерахунку пенсії позивача. Наведена позиція була викладена в відзиві на адміністративний позов позивача, але судом першої інстанції дані доводи було проігноровано. Пославшись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 16.04.2020 у справі № 280/2826/19, від 11.06.2020 у справі № 591/1877/16-а, зазначив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є і їх заміна у разі необхідності. Щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача на території Російської Федерації з 01.01.2004 по 28.12.2010, пояснив, що хоча Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року і передбачено обрахунок пенсії з зарахуванням стажу та заробітку особи, пенсійне забезпечення осіб відповідно до статті 1 Угоди здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Враховуючи, що чинне законодавство України, а саме Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» містить норми, відповідно до яких заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами (стаття 40 Закону № 1058), а з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж ОСОБА_1 обраховано відповідно до наданої нею трудової книжки НОМЕР_3 від 25.07.1982 року, та враховано стаж за період з 29.04.2000 по 31.12.2003 року. При проведенні розрахунку пенсії до страхового стажу не враховано період роботи на території Російської Федерації з 01.01.2004 по 28.12.2010, оскільки відсутня інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків, яка передбачена Порядком № 22-1. Повідомив, що підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1980 року по 20.04.1982 рік, слугувала невідповідність даних Атестату № 6113 від 20.07.1982 року паспортним даним, а саме ОСОБА_2 - згідно паспорту, та ОСОБА_3 - в атестаті. Для позитивного вирішення питання про зарахування вказаного періоду навчання до страхового стажу, позивачу було запропоновано надати уточнюючу довідку про періоди навчання або встановити правоналежність документу в судовому порядку (відповідь на звернення представника позивача - адвоката Н. Богачової № 1600-0209-8/51123 від 27.09.2022), однак ОСОБА_1 та її представником це було проігноровано та не надано до органів Пенсійного фонду ані уточнюючої (архівної) довідки ані рішення суду про встановлення належності документу. Позивач та другий відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 28 квітня 2022 року позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності та пакетом документів. За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області прийнято рішення № 163950018029 від 02 травня 2022 року про призначення позивачу пенсії по інвалідності з 14 квітня 2022 року. Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявами від 11 травня 2022 року та 22 вересня 2022 року про зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 01 січня 2004 року по 28 грудня 2010 року, а також період навчання з 01 вересня 1980 року по 20 квітня 1982 року, на які, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листами від 18 травня 2022 року № 5753-4610/Б-02/8-1600/22 та 27 вересня 2022 № 1600-0209-8/51123 надано відповідь про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів роботи позивача. Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду навчання у ГПТУ м. Кременчука з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1982 року, суд першої інстанції виходив з того, що наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивача від 25 липня НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_1 навчалася з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1982 року у ГПТУ м. Кременчука (Атестат № 6113 від 20.07.1982), а відтак наявні підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати вказаний період до страхового стажу позивача. Пославшись на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, суд зазначив, що відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період її роботи на підприємстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Отже, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Приймаючи рішення про задоволення позову в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01 січня 2004 року по 28 грудня 2010 року, суд першої інстанції з посиланням на положення Угоди, статтю 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку № 637 висновувався на тому, що довідкою № 480 від 23 жовтня 2013 року, виданою ТОВ «Промстройсервис», яка надавалася позивачем до пенсійного органу, підтверджено сплату внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації згідно з встановленими тарифами з усіх нарахувань, отриманих позивачем та відображених у довідці. Крім того, за висновками суду позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу такого періоду його роботи. Обираючи ефективний спосіб поновлення порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання у ГПТУ м. Кременчука з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1982 року та період роботи з 01 квітня 2004 року по 28 грудня 2010 року на посаді продавця ІІ категорії ТОВ «Промстройсервис» та здійснити їй перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 14 квітня 2022 року з урахуванням періоду навчання у ГПТУ м. Кременчука з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1982 року та періоду роботи з 01 квітня 2004 року по 28 грудня 2010 року на посаді продавця ІІ категорії ТОВ «Промстройсервис», з урахуванням проведених виплат, виключить подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а оскільки позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Полтавській області, саме останній є належним відповідачем у справі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області), скасування рішення від 18 травня 2022 року № 5753-4610/5-02/8-1600/22 «Про відмову в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи на території РФ та навчання у ПІТУ м. Кременчука Полтавської області, оформлене листом «Про розгляд звернень» та рішення від 27.09.2022, оформлене як відмову на клопотання та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.05.2022 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 року по 28.12.2010 рік на території Російської Федерації та період її навчання в у ГПТУ м. Кременчука, Полтавської області з 01.09.1980 по 20.04.1982 суд першої інстанції у рішенні не виклав мотиви та обґрунтування з цього приводу. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Статтею 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі по тексту Закон № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Згідно зі статтею 33 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Непрацюючі особи з інвалідністю II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу: у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно; у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно; у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно; у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно; у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно; у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно. Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.04.2022 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням від 02.05.2022 № 163950018029 позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV. При цьому, страховий стаж позивача, що був врахований при призначенні пенсії складає 23 роки 4 місяці 5 днів ( а.с. 40). З метою з`ясування які саме періоди роботи ОСОБА_1 були включені до її страхового стажу, позивач 11.05.2022 звернулася до сервісного центру Головного управління ПФУ в Полтавській області, де подала заяву про надання їй інформації щодо призначення пенсії. 18.05.2022 року за вихідним № 5753-4610/Б-02/8-1600/22 на поштову адресу ОСОБА_1 була направлена відповідь про розгляд її звернення від 11.05.2022 року відповідно до Закону України Про звернення громадян, в якій повідомлено, що за заявою ОСОБА_1 , розглянутої за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, з 14.04.2022 була призначена пенсія по інвалідності 2 групи відповідно до Закону № 1058-IV. Також повідомлено, що при проведенні розрахунку пенсії до страхового стажу не враховано період роботи на території Російської Федерації з 01.01.2004 по 28.12.2010, оскільки відсутня інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків, яка передбачена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV та Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України. 22.09.2022 на адресу ГУ ПФУ в Полтавській області надійшло клопотання адвоката Богачової Н.П. та було зареєстроване за № 18782/8, щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 . На дане звернення першим відповідачем надано відповідь № 1600-0209-8/51123 від 27.09.2022 про порядок та умови зарахування стажу роботи та періодів навчання, якою повідомлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 20.04.1982, оскільки дані диплому не відповідають, зокрема, по батькові, даним паспорту. Щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на території Російської Федерації з 01.01.2004 по 28.12.2010, колегія суддів зазначає наступне. За визначенням, наведеним у частині першій статті 24 Закону України № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За правилами абзацу 1 частини другої статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Виходячи зі змісту статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Вказаній нормі кореспондують також норми підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерств соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110, відповідно до якого трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Згідно з підпунктом 3 порядку 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункти 1 та 2 Порядку № 637). Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Із системного аналізу наведених вище положень законодавства можна зробити висновок, що документами, які підтверджують наявність у особи трудового (в тому числі пільгового) стажу, є трудова книжка та/або інші документи (документи, що видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників тощо). Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 (а.с. 12-19) ОСОБА_1 у період з 29.04.2000 по 28.12.2010 працювала продавцом ІІ категорії на ТОВ «Промстройсервіс». Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця. Окрім трудової книжки періоди, на підтвердження роботи, позивачем надано довідку № 480 від 23.10.2013 про розмір нарахованої заробітної плати. Так, як зазначалось вище підставою для не зарахування до страхового стражу позивача періоду роботи з 29.04.2000 по 28.12.2010 слугувала відсутність інформації про сплату внесків до Пенсійного фонду РФ за вказаний період. Колегія суддів вважає наведене твердження таким, що спростовується наданою позивачем до заяви від 28.04.2022 довідкою № 480 від 23.10.2013, виданою ТОВ «Промстройсервіс», про розмір нарахованої заробітної плати, відповідно до якої сума нарахувань складала 1844000 руб.; зі всіх нарахувань, вказаних у довідці, здійснені нарахування в ПФ РФ по встановленим тарифам; виплати одноразового характеру не включені. Колегія суддів зауважує, що наведену довідку було надано позивачем до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії від 28.04.2022, що підтверджується копією наявної в матеріалах справи розписки-повідомлення (а.с. 78 - зворот). За приписами пункту 22 Порядку № 637 стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод). Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами). В силу положень ст. 6 Міжнародної Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13.03.1992 р., яка чинна в Україні та в Російській Федерації, призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди відбувається за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набирання чинності цієї Угоди. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди робота, які зараховуються в трудовий стаж. Згідно зі статтею 1 вказаної Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасників даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Відповідно до статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістаиу, Республіки Узбекистан, України, кожна із сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, належні документи про присвоєння звання, розряду, кваліфікації та інші необхідні для трудової діяльності документи і завірений в установленому на території Сторони виїзду порядку їх переклад на державну мову Сторони працевлаштування або російську мову. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. З аналізу наведених норм міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією, вбачається, що пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою. Призначення пенсії проводиться за поданням потрібних документів, які підтверджують право на неї згідно з законодавством держави проживання. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 676/6166/16-а та від 16 квітня 2020 року у справі № 555/2250/16-а. З огляду на викладене, враховуючи, що наданою до пенсійного органу довідкою № 480 від 23.10.2013, виданою ТОВ «Промстройсервіс», підтверджується факт сплати роботодавцем позивача внесків до Пенсійного фонду РФ за період з 2000 по 2010 роки, а також відсутність будь-яких інших доводів відповідачів щодо неможливості зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.01.2004 по 28.12.2010. Щодо обґрунтованості позовних вимог з приводу зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1980 року по 20 квітня 1982 року, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Згідно із статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. За підпунктом «з» пункту 109 розділу VIII Постанови Ради Міністрів СРСР «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 3 серпня 1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації. Згідно з частиною 3 пункту 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 3 серпня 1972 року при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «до» і «л», прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у наявній в матеріалах справи копії трудової книжки позивача від 25 липня НОМЕР_4 міститься запис про те, що позивач навчалася з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1982 року у ГПТУ м. Кременчука (Атестат № 6113 від 20.07.1982). Крім того, із копії атестата № 6113, виданого 20 липня 1982 року ГПТУ м. Кременчука, суд вбачає, що позивач навчалася з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1982 року у ГПТУ м. Кременчука. Колегія суддів зазначає, що підставою для незарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду навчання слугувала невідповідність даних Атестату № 6113 від 20.07.1982 паспортним даним, а саме по батькові ОСОБА_2 - згідно паспорту, та ОСОБА_3 - в атестаті. Разом з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Відтак, колегія суддів вважає, що описка, допущена в атестаті позивача, не є безумовною, обґрунтованою та достатньою підставою для незарахування до її страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1980 року по 20 липня 1982 року у ГПТУ м. Кременчука, що підтверджується належними та допустимими доказами. Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Згідно з п.п. 1 та 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 (зі змінами), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Колегією суддів встановлено, що позовні вимоги про зобов`язання зарахувати до соціального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи, набутий нею на території Російської Федерації з 01.04.2004 року по 28.12.2010 та період її навчання у ГПТУ м. Кременчука Полтавської області з 01.09.1980 року по 20.04.1982 у даній справі скеровано до ГУ ПФУ в Полтавській області. Однак, рішення від 02.05.2022 № 163950018029, яким ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності, виходячи з меншого розрахунку страхового стажу, тобто без урахування вищевказаних періодів роботи та навчання позивача, приймалось ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, про що першим відповідачем зазначалось у відзиві на позовну заяву. Судом першої інстанції залучено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до участі у справі в якості другого відповідача. Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України). 30 березня 2021 року набрала чинності Постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1). Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області. Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах щодо зобов`язання зарахувати до соціального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи набутий нею на території Російської Федерації з 01.04.2004 року по 28.12.2010 та період її навчання у ГПТУ м. Кременчука Полтавської області з 01.09.1980 року по 20.04.1982 є Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення (переведення) пенсії та прийняв рішення про її призначення, однак з порушенням норм щодо зарахування страхового стажу. Проте, як зазначалось вище, вказані позовні вимоги заявлено позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, тобто до неналежного відповідача. Колегія суддів наголошує, що ГУ ПФ України в Полтавській області не здійснювало розгляд по суті заяви позивача від 28.04.2022 про призначення пенсії по інвалідності, не надавало оцінки поданим позивачем документам на предмет визначення права на призначення та перерахунок пенсії, а відтак не приймало жодних рішень та не вчиняло дій відносно останнього. Таким чином, права позивача внаслідок дій ГУ ПФУ в Полтавській області порушені не були. Отже, в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Полтавській області слід відмовити. Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З урахуванням викладеного, колегія суддів з метою ефективного захисту прав позивача та дотримання гарантій того, що спір остаточно буде вирішено, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на території Російської Федерації з 01.04.2004 року по 28.12.2010 та період навчання в у ГПТУ м. Кременчука Полтавської області з 01.09.1980 року по 20.04.1982 та зобов`язати другого відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 вказані періоди роботи та навчання. Враховуючи встановлену судом апеляційної інстанції неправомірність дій другого відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача при призначенні пенсії період роботи на території Російської Федерації з 01.04.2004 року по 28.12.2010 та період навчання в у ГПТУ м. Кременчука Полтавської області з 01.09.1980 року по 20.04.1982, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2022 про призначення пенсії з урахуванням вказаних періодів, підлягає задоволенню. За приписами п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині. Враховуючи, що судом першої інстанції було невірно обрано належного відповідача у справі, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 по справі № 440/9648/22 в частині задоволення позову підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ч. 2 ст. 9, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 по справі № 440/9648/22 в частині задоволення позову - скасувати. Прийняти в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково. Вийти за межі позовних вимог. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до старахового стажу ОСОБА_1 період роботи на території Російської Федерації з 01.04.2004 року по 28.12.2010 та період навчання в у ГПТУ м. Кременчука Полтавської області з 01.09.1980 року по 20.04.1982. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи на території Російської Федерації з 01.04.2004 року по 28.12.2010 та період навчання в у ГПТУ м. Кременчука Полтавської області з 01.09.1980 року по 20.04.1982. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 28.04.2022 про призначення пенсії з урахуванням вказаних періодів. В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова