Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7607/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2021 року справа №200/7607/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року (повний текст складено 22 жовтня 2020 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/7607/20-а (суддя І інстанції Аляб`єв І.Г.,) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Державна судова адміністрація України, Державна Казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії щодо виплати вихідної допомоги при виході у відставку,- У С Т А Н О В И В: 17 серпня 2020 року ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Державна судова адміністрація України, Державна Казначейська служба України, у якій просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вихідну неоподатковану допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 232000,00 грн.; - зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячних строк з дати набрання рішенням законної сили; - розглянути справу у спрощеному позовному провадженні без виклику до суду сторін. В обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Конституції України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів`та зазначає, що з 02.03.1993 року по 05.10.2016 року займав посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області. Наказом №4-к від 05.10.2016 року відрахований зі штату суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Станом на 05.10.2016 року стаж роботи склав 23 роки 07 місяців 3 дні. 14.07.2020 він звернувся до відповідача із заявою про виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, але листом № 04-552-20 від 04.08.2020 року було відмовлено в задоволенні на підставіЗакону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким скасована вихідна матеріальна допомога судді у відставці. Враховуючи викладене, позивач вважає протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті йому вихідної допомоги із посиланням на положенняЗакону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким виключеностаттю 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», таЗакону України «Про забезпечення права на справедливий суд», оскільки правовідносини між сторонами виникли до прийняття зазначених законів. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 200/7607/20-а у задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта НОМЕР_1 . З 02.03.1993 року по 05.10.2016 року ОСОБА_1 обіймав посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області. Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року №1600-VІІІ позивача звільнено з посади судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України. На підставі зазначеної постанови наказом в.о. голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 відраховано зі штату Артемівського міськрайонного суду Донецької області. Відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 позивач є суддею Артемівського міськрайонного суду у відставці. 14.07.2020 року позивач звернуся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з заявою про нарахування та виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат. Листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 04.08.2020 року № 04-552-20 було відмовлено в задоволенні на підставіЗакону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким скасована вихідна матеріальна допомога судді у відставці Не погоджуючись із відмовою відповідача у виплаті названої допомоги, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді є подання суддею заяви про відставку. Згідно з частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VІ (в редакції, яка діяла на час прийняття Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 30 вересня 2016 року №1600-VІІІ) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку. Частиною першою статті 136 вказаного Закону було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» від 27 березня 2014 року №1166-VII (далі Закон №1166-VII), який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було, серед іншого, виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Таким чином, на час звільнення позивача з посади судді, законодавством України не була передбачена виплата вихідної допомоги, оскільки в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України Постанови «Про звільнення суддів» від 30 вересня 2016 року №1600-VІІІ. Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ. Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Конституційним Судом України в Рішенні від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ) 2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини). Тобто, саме з 15 квітня 2020 року втратили чинність положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, яким виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 814/1274/17 наголосив, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням. Сдом зазначено, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачеві вихідної допомоги, оскільки визнання Конституційним Судом України неконституційним положення підпункту 1 пункту 28 Розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ не змінює правовідносини, які існували до ухвалення такого рішення. За даних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 200/7607/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 200/7607/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 12 січня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В.Сіваченко