Ухвала КГС ВС № 916/455/20

УХВАЛА 11 січня 2021 року м. Київ справа № 916/455/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Булгакової І.В., розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "Екстра-Північ" (далі - Підприємство) , на рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - Організація) до Підприємства про стягнення 105 543,32 грн, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватне підприємство "Екстра-Південь"; приватне виробничо-торгівельне підприємство "Екстра" та за зустрічним позовом Підприємства до Організації про визнання договору недійсним, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: приватне підприємство "Екстра-Південь"; приватне виробничо-торгівельне підприємство "Екстра", ВСТАНОВИВ: 14.12.2020 (згідно з відміткою на конверті) Підприємство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 зі справи № 916/455/20. Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд, дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України №460-IX від 15.01.2020, який набрав чинності з 08.02.2020; далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується касатор, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. Крім цього, Суд звертає увагу скаржника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Проте, хоча касаційна скарга Підприємства і містить посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та окремі посилання на постанови Верховного Суду, однак її зміст не формує чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України, оскільки скаржником чітко не зазначено в тексті касаційної скарги яку саме норму права та висновок щодо застосування цієї ж норми, викладений у постановах Верховного Суду, не було враховано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а також чи подібні ці правовідносини. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Підприємству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені частиною другою статті 287 ГПК України з урахуванням вимог цієї ухвали. Суд також вважає за необхідне звернути увагу Підприємства на те, що неусунення названого недоліку протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Екстра-Північ" на рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 зі справи № 916/455/20 залишити без руху.

2. Надати приватному підприємству "Екстра-Північ" строк для усунення недоліків касаційної скарги до 01 лютого 2021 року. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити приватному підприємству "Екстра-Північ", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова