Ухвала КГС ВС № 904/3614/20

УХВАЛА 11 січня 2021 року м. Київ Справа № 904/3614/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2020 (головуючий суддя Іванов О.Г., судді Антонік С.Г., Березкіна О.В.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 (суддя Ніколенко М.О.) про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 904/3614/20 за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верба Віталій Миколайович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна за позивачем, ВСТАНОВИВ: 17.11.2020 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" через Центральний апеляційний господарський суд подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі № 904/3614/20. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у справі, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого. Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. З матеріалів справи убачається, що 19.08.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" про визнання припиненим права власності НВ ТОВ "Океанмаш" на об`єкт нерухомого майна РНОНМ 31995312101; визнання наявним АТКБ "Приватбанк" права власності на таке нерухоме майно. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2020 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" у справі № 904/3614/20 залишено без руху з підстав, що до позовної заяви не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, доказів надіслання копії зустрічної позовної заяви іншим учасникам справи та доказів на підтвердження наявності у позивача за зустрічним позовом право власності на спірне нерухоме майно. Вказаною ухвалою надано строк до 15.09.2020 для усунення недоліків зустрічного позову шляхом подання до суду доказів направлення зустрічної позовної заяви відповідачу та третій особі листом з описом вкладення, всіх наявних у позивача за зустрічним позовом доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги та документу, який підтверджує сплату судового збору у загальному розмірі 737 802 грн, на належні платіжні реквізити Господарського суду Дніпропетровської області для перерахування судового збору. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі № 904/3614/20, повернуто зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Повертаючи без розгляду зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічна позовна заява підлягає поверненню на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України через не усунення заявником недоліків позовної заяви у визначений судом спосіб, оскільки заявником сплачено не визначену судом суму судового збору в розмірі 737 802 грн, а 4204,00 грн, що не відповідає розміру судового збору встановленому судом. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2020 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі № 904/3614/20 залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки позивачем за зустрічним позовом надано до господарського суду клопотання про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, до якого додано: докази направлення зустрічної позовної заяви відповідачу та третій особі листом з описом вкладення; повідомлення № Е.21.0.0.0/4-120593 від 06.06.2016, лист № 3-92-18 від 09.06.2016 та платіжне доручення № PROM2BVLAD від 12.09.2020 про сплату судового збору у розмірі 4 204 грн, який є меншим, ніж правомірно визначений судом за подання відповідної зустрічної позовної заяви, то судом першої інстанції здійснений обґрунтований висновок про не усунення заявником недоліків зустрічної позовної заяви, наслідком чого є її повернення без розгляду. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що Верховний Суд у своїх рішеннях вже неодноразово зазначав, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 922/3655/16). Також апеляційним судом зазначено, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17). У поданій касаційній скарзі скаржник просить суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі № 904/3614/20 та направити справу до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження за зустрічною позовною заявою у справі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову) та характер порушеного права позивача. З урахування наведеного вважає логічним є твердження, що майновим позовом (позовна вимога майнового характеру) - є позов, що містить вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо (майно) та за наслідком задоволення якої змінюється обсяг прав учасників спору стосовно відповідного блага. Фактично, за своїм змістом, майновим є позов, який містить вимогу про зміну титулів володіння, користування та розпорядження майном або права вимоги стосовно певного майна, чи в інший спосіб змінює розподіл прав осіб - учасників процесу стосовно майнового блага, яке є предметом спору. На противагу зазначеному, позови, які містять вимоги, які за наслідком їх задоволення не призводять до зміни майнового становища позивача (та інших учасників судового розгляду) є немайновими. Отже, скаржник вважає, що за своїм змістом матеріально-правові вимоги відповідача заявлені зустрічною позовною заявою зводяться до підтвердження судом майнового становища осіб, яке вже існує на момент розгляду спору, як спосіб захисту права при його оспорюванні, що повністю відповідає способу захисту прямо передбаченому статтею 20 Господарського кодексу України, а відтак, відповідний зустрічний позов за своїм змістом є позовом немайнового характеру, так як його задоволення не має безпосереднім наслідком зміну складу майна особи, яка заявляє такий позов. З цих підстав заявником за подання відповідного зустрічного позову сплачено судовий збір, виходячи із двох немайнових вимог, тому вважає, що всі недоліки зустрічного позову ним було усунено у визначений судом строк. Як установлено судами попередніми інстанціями та убачається з прохальної частини зустрічного позову, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" просило суд визнати припиненим права власності НВ ТОВ "Океанмаш" на об`єкт нерухомого майна РНОНМ 31995312101 та визнати наявним АТ КБ "Приватбанк" права власності на таке нерухоме майно. Відповідно до частин 4, 5 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Згідно з вимогами пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Слід зауважити, що згідно з частиною 5 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. Поряд з цим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102, 00 гривень. Згідно положень статті 163 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за зустрічним позовом заявлено одну вимогу немайнового характеру - про визнання припиненим права власності НВ ТОВ "Океанмаш" на об`єкт нерухомого майна РНОНМ 31995312101 та одну вимогу майнового характеру - про визнання наявним права власності на спірне майно за АТ КБ "Приватбанк", що аналогічне позову про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна за позивачем за зустрічним позовом (підтвердження права в судовому порядку). Судом першої інстанції зазначено, що вартість такого майна, у відповідності до договору іпотеки № 4454 від 01.06.2016, становить 452 978 388 грн. Таким чином, з урахуванням зазначених положень чинного законодавства, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" при поданні зустрічного позову мав бути сплачений судовий збір у загальному розмірі 737 802 грн (735 700 + 2 102), однак, до зустрічної позовної заяви не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому законі розмірі. Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Колегія суддів вважає, що Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" у поданій касаційній скарзі не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильне застосування ним норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень. При цьому, зміст касаційної скарги не спростовує висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17 та у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 923/441/18, від 24.01.2018 у справі № 916/1220/17, які суд апеляційної інстанції врахував при прийнятті оскаржуваної постанови у даній справі. Водночас, аргументи, наведені у касаційній скарзі про те, що майновим є позов, який містить вимогу про зміну титулів володіння, користування та розпорядження майном або права вимоги стосовно певного майна, чи в інший спосіб змінює розподіл прав осіб - учасників процесу стосовно майнового блага, яке є предметом спору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинними нормами законодавства сплата судового збору за подання позову, пов`язаного з правом власності на майно, не ставиться в залежність від того, чи є позивач на момент звернення з позовом фактичним володільцем спірного майна та чи зареєстроване на нього відповідне речове право. З огляду на зазначене правильне застосування судами попередніх інстанцій норм Господарського процесуального кодексу України під час прийняття оскаржуваних судових рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм. Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у справі № 904/3614/20 на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Суд зазначає, що дану ухвалу винесено в межах розумного строку з урахуванням перебування судді Міщенка І.С. на лікарняному. Керуючись статтями 163, 174, 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/3614/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 у вказаній справі.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, в тому числі платіжне доручення № PROM0B7RIE від 10.11.2020 на суму 2102,00 грн, а іншим учасникам справи - копію ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Суховий В.Г. Судді Берднік І.С. Міщенко І.С.