Постанова Запорізький апеляційний суд № 314/1577/20

Дата документу 11.01.2021 Справа № 314/1577/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 314/1577/20 Головуючий у 1-й інстанції:Мануйлова Н.Ю. провадження № 22-ц/807/376/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 рокуАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 13.01.2009, відповідно до якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення закону та умов договору відповідач свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконала, не сплативши кошти для погашення заборгованості за кредитом. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості у відповідача станом на 17.03.2020р. утворилася заборгованість у розмірі 17368,07 грн., з яких: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 9233,51 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;0,00 - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3586,63 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625; 3482,78 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахованої комісії, а також 250, 00 грн. - штраф (фіксована частина), 815,15 грн. - штраф (процентна складова), яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь разом із судовими витратами. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 17серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» у особі представника Крилової О.Л. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідністю висновків суду наявним у справі доказам, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги банк зазначив, що позичальник у анкеті-заяві висловив згоду на те, що заява разом з Умовами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, особисто поставив підпис, тому, відповідно, погодився з усіма умовами договору на день підписання заяви. Крім того, вказав, що дії відповідача щодо користування коштами та з часткового погашення заборгованості, що вбачається з виписки банку по рахунку відповідача, свідчать про визнання ним заборгованості по кредиту, згоду з умовами кредитування. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, а суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Просить у скарзі в обов`язковому порядку дослідити та надати належну оцінку виписці про рух коштів по картрахунку відповідача, яка є первинним бухгалтерським документом та відображає всі нарахування банком та погашення відповідачем складових заборгованості, а отже доводить як отримання кредитних коштів відповідачем, такі і їх часткове погашення ним, тобто доказує наявність кредитних відносин між сторонами та наявність заборгованості відповідача перед банком за кредитом. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем, яка отримала копію апеляційної скарги 09.12.2020р., не надано, що не є перешкодою у відповідності до вимог ч. 3 статті 360 ЦПК України для апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зі змісту статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню з наступних підстав. В позовній заяві банк вказував, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 13.01.2009, відповідно до якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення закону та умов договору відповідач свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконала, не сплативши кошти для погашення заборгованості за кредитом. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 17.03.2020р. утворилася заборгованість - 17368,07 грн., з яких: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 9233,51 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;0,00 - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 3586,63 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625; 3482,78 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії, а також 250, 00 грн. - штраф (фіксована частина), 815,15 грн. - штраф (процентна складова). Судом при розгляді справи встановлено, що у заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення. На підтвердження позовних вимог позивачем надано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Проте, суд зазначив, що заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 13.01.2009 року не містить даних, з якими умовами договору погоджується відповідач. У ній відсутні відомості щодо суми встановленого кредитного ліміту, не зазначений розмір процентів, комісії, пені і штрафів, порядок користування кредитними коштами, тобто відсутні істотні умови кредитного договору, на яких він міг бути укладений. Суд вказував, що позивач вважав, що істотні умови договору сторони узгодили в Умовах та правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, однак надані позивачем Умови не містять підпису відповідача. При цьому, суд визнав, що позивачем не було доведено, що саме ці Витяг з Умов та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Також суд зазначив, що надану банком довідку про умови кредитування він теж не може взяти до уваги, оскільки у змісті підписаної відповідачем заяви не обумовлено, що такий документ є частиною кредитного договору. Тому суд вважав, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно, брав на себе зобов`язання зі сплати процентів, комісії, пені, штрафів у разі порушення зобов`язання. А відтак, суд визнав, що долучені банком до позовної заяви Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. За вказаних обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Тарифи, на які посилається позивач, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вказані свої висновки суд першої інстанції базував на правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц. Аналізуючи розрахунок банку, суд вказував, що знього вбачається, що залишок заборгованості за тілом кредиту - 0,00 грн., однак нарахована заборгованість за простроченим тілом кредиту, пеня та штрафи. Проте, суд вказував, що в розділі 1.1.1. «Терміни і поняття» Умов та правил надання банківських послуг не надано визначення поняттям «тіло кредиту» й «прострочене тіло кредиту», та не наведено розбіжностей між даними поняттями. У позовній заяві позивачем зазначена сума заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.; за простроченим тілом кредиту - 9233,51 грн., таким чином фактично отримана сума кредиту позивачем погашена, а сума простроченого тіла кредиту включає в себе інші нарахування, не передбачені заявою б/н від 13.01.2009.Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» повернуті,суд відмовив в позові банку. В апеляційній скарзі банк зазначає, що судом не перевірено виписку про рух коштів по картрахунку відповідача, а тому він дійшов до помилкового висновку про відсутність заборгованості. Колегія частково погоджується з рішення суду та частково з апеляційною скаргою банку з огляду на такі встановлені в ході апеляційного розгляду справи обставини. Колегія повністю погоджується з висновками суду, що не підписані Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи не можна вважати складовими договору, укладеного між сторонами на підставі анкети-заяви від 13.01.2009р., за мотивами, викладеними судом у рішенні. Натомість, колегія не погоджується з судом першої інстанції в тій частині, що анкетою-заявою від 13.01.2009р. сторони не узгоджували ніяких істотних умов кредитного договору. Так, в цій анкеті-заяві визначено, що клієнт ОСОБА_1 замовляє у Приватбанку кредитну картку «Універсальна. 55 днів пільгового періоду» та погоджується, що банк в будь-який момент може встановити, збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Сторонами узгоджено, що процентна ставка за користування кредитом становить 2,5 % на місяць на залишок заборгованості, комісія не передбачена; у разі порушення позичаль- ником термінів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш як на 120 днів, у зв`язку з чим банк змушений буде звернутись до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову. Інших умов анкета-заява не містить, та будь-якого іншого підписаного відповідачем письмового документу, зокрема, довідки про умови кредитування, на яку послався суд, відкинувши її як складову договору, матеріали справи не містять. Між тим, суд правильно визнав, що анкета-заява не містить умов щодо розподілу заборгованості за тілом кредиту на поточну і прострочену, та не визначає як утворюється така прострочена заборгованість за тілом, за якою формулою нараховуються на цю прострочену заборгованість відсотки. Також не міститься погодження відповідача на автоматичне списання банком йому заборгованості за рахунок надання кредитних коштів, які включаються до тіла кредиту та на які нараховуються відсотки. У анкеті-заяві відповідач погоджувалась лише на те, що погашення заборгованості за кредитним лімітом може проводитись як шляхом внесення коштів на картку клієнтом, такі шляхом списання банком коштів з її дебетової картки. З довідки Приватбанку вбачається, що ОСОБА_1 згідно з анкетою-заявою від 13.01.2009р. була видана картка № НОМЕР_1 зі строком дії до 12/12. Та відповідач отримувала також перевипущені картки: 22.01.2013р. № НОМЕР_2 зі строком дії до 08/16; 22.06.2016р. № НОМЕР_3 зі строком дії до 03/18 ( а.с. 25). З іншої довідки банку відслідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт 19.11.2010р. в сумі 3000 грн., 23.12.2010р. збільшено до 3600 грн., 22.04.2011р. - зменшено до 3100 грн., 30.05.2011р. - зменшено до 2092 грн., 21.04.2015р. - зменшено до 2610 грн., 21.12.2015р. - зменшено до 2420 грн., 01.08.2018р. - кредитний ліміт анульовано ( а.с. 24). Дослідивши і оцінивши надану банком виписку про рух коштів по рахунку відповідача, колегія встановила такі обставини. З початку надання кредитного ліміту 19.11.2010р. ОСОБА_1 майже до кінця 2016р. користувалась кредитними коштами. Останнє поповнення картки нею здійснено 22.10.2016р., а остання витрата шляхом оплати у магазині - 29.10.2016р. ( а.с. 18-23). Як з наданого банком розрахунку, так із вказаної виписки вбачається, що до 01.09.2014р. банк нараховував відсотки за узгодженою між сторонами ставкою - 2,5 % щомісячно, але в подальшому збільшив її без додаткової письмової угоди, що суперечить приписам статті 1056-1 ЦК України. А тому подальше нарахування відсотків за збільшеною процентною ставкою є неправомірним. Відтак, слід здійснювати з 01.09.2014р. нарахування відсотків за ставкою 2,5 % щомісячно або 30 % річних. Перерахуванням відсотків за ставкою 2,5 % щомісячно за період з 01.09.2014р. по 31.12.2015р. за окремою таблицею, складеною банком, встановлено, що станом на 01.09.2014р. заборгованість відповідача за відсотками складала 101,86 грн., нараховано за цей період відсотків 1133,19 грн., здійснено погашень за цей період на суму 2209,42 грн., безпідставно нараховано пені на суму 280,36 грн., яка не передбачена анкетою-заявою. Тому визначено, що станом на 01.01.2016р. позивач погасила всі відсотки, а також частково тіло кредиту на суму 1356,65 грн., тому у неї залишилась лише заборгованість за тілом кредиту у сумі 1018,06 грн. Наступний табличний розрахунок проведено банком з відступом від умов анкети-заяви, оскільки банком безпідставно зараховувались до тіла кредиту списані кошти, які не знаходились на дебетовій картці відповідача, а надавались банком як кредит. Здійснивши належні розрахунки за період з 01.01.2016р. по 12.08.2017р., колегія встановила, що відповідач до жовтня 2016р. сама вносила кошти на погашення кредиту та відсотків, а деколи банк здійснював автоматичне списання з її інших дебетових карток, що є належним погашенням заборгованості. Та, розраховуючи відсотки лише в межах узгоджених умов, колегія встановила, що станом на 12.08.2017р. заборгованість за тілом кредиту та нарахованими відсотками, яку в дійсності отримувала відповідач, була погашена повністю. Але, попри це, банк продовжував нараховувати комісію, яка не обумовлена договором, пеню, та відсотки за формулою, не передбаченою договором, які нараховувались на ті ж суми неправомірно збільшених відсотків, на погашення яких банк сам і надав нові кредитні кошти, а потім зараховував їх до тіла кредиту, на яке знову відбувалось диференційоване нарахування різних ставок відсотків від 2,5 % до 3,6 %. Отже, тіло кредиту утворювалось не витратами відповідача після 12.08.2017р., а за рахунок зарахування до нього незаконно нарахованої комісії, пені та суми відсотків за різними ставками, не передбаченими договором (2,9, 3,5, 3,6 % щомісячно), на які банк начебто-то спрямовував кредитні кошти та на ці суми ще збільшував тіло кредиту. Проте колегія наголошує на тому, що, оскільки тіло кредиту та правомірно нараховані на нього відсотки були повністю погашені відповідачем станом на 12.08.2017р., а відповідач з цього часу будь-якими коштами банку не користувалась, то подальше нарахуванням банком будь-яких відсотків, пені і комісії та спрямування їх на тіло кредиту як начебто отриманих відповідачем в кредит коштів, є неправомірним та не може утворювати правомірну заборгованість. Оскільки визнано необґрунтованими вимоги банку щодо простроченого тіла кредиту, нарахованих на нього відсотків, пені, то не можуть бути задоволені і вимоги банку щодо штрафів, які хоча і передбачені анкетою-заявою, але можуть бути нараховані лише у випадку обґрунтованості будь-якого розміру заборгованості, та не нараховуються у випадку необґрунтованості основних вимог банку, так як є похідними від них. Зважаючи на ці встановлені апеляційним судом при перевірці апеляційної скарги обставини, не вбачається підстав для задоволення позову в будь-якій його частині. Фактично і суд першої інстанції, і апеляційний суд дійшли висновку про відсутність правомірної заборгованості у відповідача перед банком, але за різними встановленими обставинами. Суд першої інстанції вважав, що умови кредитного договору були зовсім неузгодженими, але перевіряв наявність заборгованості за тілом кредиту, аналізуючи терміни «поточна» та «прострочена» заборгованість, та дійшов висновку, що, оскільки прострочена заборгованість не розкривається за змістом умовами договору, то вважав, що борг може складати лише поточна заборгованість, яка дорівнює «0», а тому боргу у відповідача перед банком фактично не мається. Зі свого боку, апеляційний суд, перевіряючи апеляційну скаргу, встановив, що істотні умови договору передбачені анкетою-заявою, у якій визначено, що відповідач брала кредитний продукт у банку, погодилась на встановлення, зміну та анулювання кредитного ліміту банком, погодилась на сплату відсотків за ставкою 2,5 %, на штрафи у випадку звернення банку до суду з позовом про стягнення заборгованості. Але при цьому, перевіривши розрахунок та виписку про рух коштів по картрахунку відповідача, на чому наполягав банк, встановила, що не мається правомірно нарахованої заборгованості у відповідача перед банком. Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції обставини у справі встановлені дещо іншим чином, але це не призвело до задоволення будь-яких матеріальних вимог банку, а також до зміни правового обґрунтування відмови в задоволенні позову, оскільки апеляційний суд також визнав погашеною відповідачем правомірно нараховану кредитну заборгованість, колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 17серпня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лишеу випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Постанова прийнята, складена та підписана 11 січня 2021 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.