Постанова 4818 № 629/3346/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ України 11 січня 2021 року м. Харків Справа № 629/3346/20 Провадження № 22-ц/818/895/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Хорошевського О.М. суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б. Учасники справи : Позивач: ОСОБА_1 , Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року, постановлене суддею Поповим О.Г., за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом після уточнення якого просив стягнути з ТОВ «ЛКМЗ» на його користь заборгованість у виплаті заробітної плати за період січня - червня 2020 року, вихідну допомогу та компенсації і доплати за час затримки у виплаті заробітної плати за невикористану (невикористані) відпустки, за характер роботи, у сумі 80270,13 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він до 9.06.2020 року перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «ЛКМЗ». Через невиконання відповідачем умов Колективного договору на 2019 рік у частині оплати праці, визначених п.5.21, виплачувати заробітні плату щомісячно, 7 числа - кінцевий розрахунок за попередній місяць і 22 числа - аванс місяця, що триває, за власної ініціативи він розірвав безстроковий трудовий договір з власником, за ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України. Його представником, з метою витребування детальної інформації, необхідної для захисту його трудового права, 30.06.2020 року подано адвокатський запит, відповідь на який не надійшла. Щодо нього у ТОВ «ЛКМЗ» станом на 18.06.2020 року рахується заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 41807,37 грн. Середню заробітну плату він обрахував за чинним Порядком обчислення середньої заробітної палати, затвердженим Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, врахувавши кількість робочих днів в останні два місяці перед звільненням, в сумі 8361,47 грн. Таким чином, відповідач у період з 09.06.2020 року по цей час, за відпрацьовані січень-червень 2020 року, заборгував у виплаті заробітну плату в сумі 41807,37 грн., вихідну допомогу в сумі 25084,41 грн. (8361,47х 3 =25084,41) та компенсацію, пов`язану з затримкою її виплати в сумі 13378,35 грн. (8361,47:20 х 32 =13378,35), а всього 80270,13 грн. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди зазначив, що з вини відповідача йому завдано моральну шкоду, оскільки через протиправну поведінку щодо нього та членів його сім`ї він переніс та переносить сильні душевні страждання, залишаючись без засобів існуванн. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість із заробітної плати та вихідної допомоги в сумі 63859 гривень 67 коп. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 10 червня 2020 року по 30 вересня 2020 року в сумі 35395 гривні 38 коп. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, моральну шкоду в розмірі 3000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» судовий збір у розмірі 1022,55 гривень на користь держави. Рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в межах суми за один місяць допущено до негайного виконання. В апеляційній скарзі ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення за яким стягнути з ТОВ «ЛКМЗ» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати - 25024,25грн. ( розмір визначено з урахуванням утримання 18% податок на дохід фіз..осіб та 1.5% війс.збір), вихідну допомогу у розмірі - 27738,06грн. ( розмір визначено з урахуванням 18% податок на дохід фіз.осіб та 1.5% війс. збір), середній заробіток за час затримки з урахуванням, що середньогодинна заробітна плата становить 93,38грн., та Підприємство працює у режиму неповного робочого часу відповідно до Графіку встановленого наказом № 271 від 30.09.2019р. ,що станом на 27.10.2020р. становить - 1728,93 грн.= 93,38грн. х 23 годин- 19,5%, ( 18%податок з доходів фіз. осіб та військовий збір-1,5%). У задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди відмовити. Скарга містить посилання на те, що під час ухвалення рішення судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, які мають значення для справи та неправильно установлені обставини, які мають значення для справи. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частково задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ними остаточний розрахунок по заробітній платі, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 10.06.2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 30.09.2020 року, тобто по день прийняття рішення судом. Що стосується відшкодування моральної шкоди судом враховано характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, тривалість судових процесів, спрямованих на відновлення порушених прав та законних інтересів позивача, засади розумності, співмірності, справедливості та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3000 грн. Крім того, встановлено, що позивач був звільнений за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням адміністрацією підприємства умов колективного договору щодо своєчасної виплати заробітної плати та з пояснень позивача вбачається, що він має сім`ю та на даний час не працевлаштований. З урахуванням також і вказаних обставин, суд вважає, що несплата судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки, вихідної допомоги та моральної шкоди не є підставою для відмови в задоволенні цих позовних вимог. Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується. Відповідно до матеріалів справи сторони перебували у трудових відносинах, що підтверджено копією трудової книжки позивача. 09.06.2020 року позивача, який перебував на посаді токаря 4 розряду, звільнено за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням адміністрацією ТОВ «ЛКМЗ» умов коллективного трудового договору. Згідно довідки ТОВ «ЛКМЗ» за вих. № 120 від 13.08.2020р. станом на 10.08.2020р. заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає 36121,61 грн. (у тому числі нарахована компенсація за невикористану відпустку - 5951,27 грн.), вихідна допомога - 27738,06 грн., середньомісячна заробітна плата згідно графіку роботи підприємства складає 11485,74 грн., середньоденна заробітна плата складає 436,98 грн. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В порушення ст. 116 КЗпП України відповідачем при звільненні позивачу не було здійснено відповідні розрахунки по заробітній платі. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати розрахунок, за яким обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Середньоденна заробітна плата визначена судом першої інстанції на підставі довідки наданої відповідачем від 13.08.2020 року та склала 436,98 грн. За період з 10.06.2020 року по 30.09.2020 року кількість робочих днів складає: червень - 15, липень - 23, серпень - 21, вересень - 22, всього 81 робочий день. Середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні складає 436,98х81=35395,38 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів, обов`язок сплати яких покладається на відповідача. Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає 36121,61 грн., вихідна допомога - 27738,06 грн, а всього 63859,67 грн. Таким чином, заборгованість по заробітній платі визначена судом на час ухвалення рішення без обов`язкових відрахувань, а вимоги апеляційної скарги зводяться до того, що ТОВ «ЛКМЗ» просить стягнути фактично таку ж суму але з зазначенням відрахувань. Що стосується вимог апеляційної скарги, що позивачем порушено норми процесуального права при зверненні з позовною заявою та її подальшого уточнення не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не впливають на правильність висновків та вирішення справи по суті. Також, за правилами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Таким чином, судом першої інстанції з урахуванням співмірності, справедливості та розумності правомірно зроблено висновок про стягнення на користь ОСОБА_1 3000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судом першої інстанції рішення і не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваного рішення, тому колегія суддів їх відхиляє. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 375, 382, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року залишити без задоволення. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий О.М. Хорошевський Судді: І.В. Бурлака В.Б. Яцина Повне текст постанови складено 11 січня 2021 року.