Постанова 4818 № 629/4237/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2020 року м. Харків справа № 629/4237/19 провадження № 22-ц/818/354/20 Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Коваленко І.П., суддів: Овсяннікової А.І., Сащенка І.С., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , позивач: ОСОБА_2 , позивач: ОСОБА_3 , позивач: ОСОБА_4 , розглянув в порядку спрощеного провадження в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Мицик С.А., - ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позов мотивований тим, що до 16 липня 2019 року вони перебували у трудових відносинах за безстроковими договорами з відповідачем; працювали на посадах операторів верстатів з програмним управлінням механо-складального виробництва. ОСОБА_1 обіймав згадану посаду оператора 5 розряду на названому виробництві з 08 квітня 2015 року по день звільнення; ОСОБА_2 обіймав посаду оператора 5 розряду на вказаному виробництві з 08 квітня 2015 року по день звільнення; ОСОБА_3 обіймав посаду оператора 3 розряду на вказаному виробництві з 06 вересня 2016 року по день звільнення; ОСОБА_4 обіймав посаду оператора 5 розряду на названому виробництві з 11 березня 2012 року, також по день звільнення. Через невиконання власником, відповідачем у справі ТОВ «ЛКМЗ», умов Колективного договору на 2019 рік, який набрав чинності 02 квітня 2019 року, у частині оплати праці, визначених п.5.21, виплачувати заробітну плату щомісячно 7 числа - кінцевий розрахунок за попередній місяць і 22 числа - аванс місяця що триває, за власної ініціативи, у згаданий час, позивачі розірвали безстрокові трудові договори з ТОВ «ЛКМЗ» за ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України. Згідно довідки ТОВ «ЛКМЗ» №464 від 24 липня 2019 року, станом на 22 липня 2019 року рахується заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 у сумі 25973,57грн., та загальна, за кінцевим розрахунком у сумі 56251,97грн. Згідно довідки ТОВ «ЛКМЗ» №463 від 24 липня 2019 року, станом на 22 липня 2019 року, рахується заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_2 у сумі 25716,05 грн., та загальна, за кінцевим розрахунком у сумі 49321,61грн. Згідно довідки ТОВ «ЛКМЗ» №467 від 24 липня 2019 року, станом на 22 липня 2019 року, рахується заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_3 у сумі 22279,67 грн., та загальна, за кінцевим розрахунком у сумі 59209,69 грн. Згідно довідки ТОВ «ЛКМЗ» №465 від 24 липня 2019 року, станом на 22 липня 2019 року, рахується заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_5 у сумі 16995,57грн., та загальна за кінцевим розрахунком у сумі 38245,80грн. Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 18337,32 грн., ОСОБА_2 - 16440,53 грн., ОСОБА_3 - 15585,62 грн., ОСОБА_4 - 8930,33 грн. Зазначили, що у зв`язку із затримкою у виплаті заробітної плати у період з 16 липня 2019 року по 16 серпня 2019р. власник повинен сплатити, з урахуванням вихідної допомоги, ОСОБА_1 - 110562,85грн., ОСОБА_2 - 91478,19грн., ОСОБА_3 - 97074,98грн., ОСОБА_5 - 64171,70грн. Просили суд стягнути з відповідача на користь: ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу та заборгованість за увесь час затримки виплати, суму 110562,85грн.; ОСОБА_2 заборгованість у виплаті заробітної плати, вихідну допомогу та заборгованість за увесь час затримки виплати, суму 91478,19грн.; ОСОБА_3 заборгованість у виплаті заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу та заборгованість за увесь час затримки виплати, суму 97074,98 грн.; ОСОБА_4 заборгованість у виплаті заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу та заборгованість за увесь час затримки виплати, суму 64171,70грн. Позивачі та їх представник у судовому засіданні суду першої інстанції заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивачів у подальшому уточнив позовні вимоги, зазначивши, що просить стягнути з відповідача на користь позивачів заборгованість із заробітної плати на підставі довідки відповідача, актуальної станом на 30 вересня 2019 року та середній заробіток за час затримки також станом на цю дату. Представник відповідача надав відзив на позов, згідно якого позов визнав частково, не заперечував факт трудових відносин з позивачами та підстави припинення з ними трудових відносин 16 липня 2019 року. Зазначив, що у період з моменту звільнення та станом на 12 вересня 2019 року (день формування довідок про заборгованість) позивачам частково сплачувалися належні їм при звільнені кошти, у зв`язку з чим борг ТОВ «ЛКМЗ» перед кожним з них (без відрахування податків та зборів) становить меншу суму, ніж зазначено в позові. Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до положень ст. 117 КЗпП України середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати , затвердженим Постановою КМУ від 08.02.1995р. №

100. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задоволено. Стягнуто з ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь ОСОБА_1 , заборгованість із заробітної плати та вихідної допомоги в сумі 87419,67грн. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 17 липня 2019 року по 30 вересня 2019 року в сумі 25274,64грн. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. Стягнуто з ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати та вихідної допомоги в сумі 80311,24грн. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів і зборів, передбачених законодавством України, та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 17 липня 2019 року по 30 вересня 2019 року в сумі 23179,02грн. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. Стягнуто з ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь ОСОБА_3 заборгованість із заробітної плати та вихідної допомоги в сумі 88745,11грн. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів і зборів, передбачених законодавством України, та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 17 липня 2019 року по 30 вересня 2019 року в сумі 24979,96грн. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. Стягнуто з ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати та вихідної допомоги в сумі 60154,17грн. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 17 липня 2019 року по 30 вересня 2019 року в сумі 16338,84грн. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. Стягнуто з ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» судовий збір на користь держави у розмірі 6147,20грн. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм процесуального права, просить вказане рішення суду у частині відрахування з них при виплаті заборгованості із заробітної плати та вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку податків, обов`язкових платежів та зборів, скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що за рішенням суду, податки і збори повинні подвійно відрахувати з належних їм до виплат сум. Відзиві на апеляційну скаргу не надходило. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, вислухав суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Згідно ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Відповідно до положень ст.ст. 47, 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно положень ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, вищенаведеними нормами закону на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність. Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачі перебували в трудових відносинах з відповідачем. 16 липня 2019 року позивачі були звільнені із займаних посад (операторів верстатів з програмним керуванням механоскладального виробництва ТОВ «ЛКМЗ»- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - 5 розряд, ОСОБА_3 -3 розряд) за ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням адміністрації ТОВ «ЛКМЗ» умов колективного договору Згідно довідки ТОВ «ЛКМЗ» вих. № 247 від 30 вересня 2019 року, станом на 30 вересня 2019 року (включно) невиплачена заробітна плата звільненим позивачам становить: ОСОБА_1 -87419,67 грн., яка складається із заборгованості за травень 2019 з податками 2810,78грн., до виплати 2234,57грн., червень 2019 з податками 14665,85грн., до виплати 11688,00грн., липень 2019 року (разом з вихідною допомогою) з податками 69943,04грн., до виплати 56304,14грн.; ОСОБА_4 - 60154,17грн., яка складається із заборгованості за травень 2019 року з податками 1210,38грн., до виплати 962,25грн., червень 2019 року з податками 11189,51грн., до виплати 8845,66грн., липень 2019 року (разом з вихідною допомогою) з податками 47754,28грн., до виплати 38247,60грн.; ОСОБА_3 - 88745,11грн., яка складається із заборгованості за травень 2019 року з податками 2301,37грн., до виплати 1829,59грн., червень 2019 року з податками 12826,67грн., до виплати 10307,46грн., липень 2019 року (разом з вихідною допомогою) з податками 73617,07грн., до виплати 59232,28грн.; ОСОБА_2 - 80311,24грн., яка складається із заборгованості за травень 2019 року з податками 2438,71грн., до виплати 1938,77грн., червень 2019 року з податками 16317,48грн., до виплати 12967,56 грн., липень 2019 року (разом з вихідною допомогою) з податками 61555,05грн., до виплати 49522,35грн. Оскільки відповідач на час звільнення позивачів не здійснив з ними остаточний розрахунок по заробітній платі і розмір такої заборгованості сторонами не оспорюється, тому він зобов`язаний сплатити на позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 17 липня 2019 року (з дня, наступного за днем звільнення) по 30 вересня 2019 рік (по день прийняття оскаржуваного рішення судом). Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої ( годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. З урахуванням зазначеного, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку. Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на число робочих днів в період затримки. За період з 17 липня 2019 по 30.09.2019 кількість робочих днів складає: липень 2019 11 днів, серпень 2019 року 21 день, вересень 2019 року 21 день, а всього 53 робочих днів. Як вбачається із наданих відповідачем довідок від 04 вересня 2019 року №№227, 228, 229, 230, середньомісячний заробіток позивачів становить: ОСОБА_1 - 18598,45 грн., середньоденний заробіток - 476,88 грн., середньогодинний заробіток, з урахуванням 8 годинного робочого дня - 59,61 грн.; ОСОБА_2 - 17056,20грн., середньоденний заробіток - 437,34грн., середньогодинний заробіток, з урахуванням 8 годинного робочого дня - 54,67грн.; ОСОБА_3 - 18381,45грн., середньоденний заробіток - 471,32грн., середньогодинний заробіток, з урахуванням 8 годинного робочого дня - 58,92 грн.; ОСОБА_4 - 11098грн., середньоденний заробіток - 308,28грн., середньогодинний заробіток, з урахуванням 8 годинного робочого дня -38,54 грн. Таким чином, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 складає 476,88х53=25274,64 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь цього позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_2 складає 437,34х53=23179,02 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь цього позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_3 складає 471,32х53=24979,96 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь цього позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_4 складає 308,28х53=16338,84 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь цього позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Вказані суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежі. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції визначаючи заборгованість по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку у вищевказаної розмірі та стягуючи її з відповідача на користь відповідачів дійшов обґрунтованого висновку. Посилання позивачів, що здійсненні розрахунку середнього заробітку мало місце повійне оподаткування, є безпідставним, оскільки розрахунок було здійснено на підставі наданих відповідачем довідок про середній заробіток без зазначення в них відомостей щодо відрахування податків та зборів. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і не дають суду підстав для зміни або скасування рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2019 року у залишити без зміни. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 31 січня 2020 року. Головуючий І.П. Коваленко Судді А.І. Овсяннікова І.С. Сащенко