Постанова Житомирський апеляційний суд № 277/486/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №277/486/20 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В. Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №277/486/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 серпня 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Заполовського В.В. у смт Ємільчине, в с т а н о в и в: У червні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк» або банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути заборгованість у сумі 20 791,49 грн., яка складається із: простроченого тіла кредиту в сумі 13 613,64 грн.; заборгованості за простроченими процентами в сумі 5 662,59 грн., пені в сумі 49 грн. та штрафу, який нарахований відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, - 500 грн. (фіксованої частини) і 966,26 грн. (процентної складової). Свої вимоги обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернулася до банку та підписала анкету-заяву №б/н від 05 жовтня 2015 року. Відповідачу банком було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому збільшено до 12 000 грн. ОСОБА_1 належно не виконує свої фінансові зобов`язання, у зв`язку із чим станом на 23 квітня 2020 року утворилася вищевказана заборгованість. Заочним рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що відповідач особистим підписом в анкеті-заяві засвідчила свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг. Наполягає на тому, що укладений між сторонами кредитний договір є по суті договором приєднання, а тому жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами не потребує. Підписуючи анкету-заяву, відповідач пройшла ідентифікацію в банку, а тому повторне заповнення будь-яких анкет-заяв або підписання інших додаткових документів не вимагалося та не суперечить чинному законодавству. На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано картку «Універсальна», на яку встановлений кредитний ліміт. У подальшому відповідач неодноразово зверталася до банку з метою перевипуску та отримання нових карток з новим строком дії. Після отримання карток відповідач здійснювала дії щодо проведення їх активації, користувалася кредитними коштами та частково погашала заборгованість. У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що ОСОБА_1 знімала кредитні кошти через банкомат, розраховувалася карткою за покупки в торгових точках, поповнювала картку через термінали самообслуговування. Зазначені операції підтверджують факт отримання відповідачем кредитних карток та їх використання. Вважає, що отримавши кредитні картки та користуючись кредитними коштами, відповідач фактично визнала укладення кредитного договору. Однак, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та фактично звільнив відповідача від відповідальності за укладеним кредитним договором. Оскільки банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав підстав відмовляти у стягненні фактично отриманих і не повернутих відповідачем коштів. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги з додатками направлялися ОСОБА_1 поштовим повідомленням за адресою реєстрації місця проживання, яка зазначена у паспорті, копія якого приєднана позивачем до позовної заяви (а.с.74-75). Іншої адреси у розпорядженні суду немає. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку в повному обсязі суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір та умови нарахування заборгованості, на стягненні якої наполягає банк. Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися із таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 05 жовтня 2015 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.21). Із змісту анкети-заяви слідує, що ОСОБА_1 згодна із тим, що дана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та згодна з його умовами. Відповідач погодилася отримати примірник договору про надання банківських послуг шляхом його роздрукування з офіційного сайту www.privatbank.ua. Клієнт зобов`язалася виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www. privatbank.ua. Інформації про отримані відповідачем види кредитних карток, встановлення кредитного ліміту або процентної ставки за користування кредитом анкета-заява не містить. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно з частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Визначальним є додержання письмової форми договору. Із матеріалів справи вбачається, що банком на підтвердження обґрунтування позову, крім розрахунку заборгованості, надано виписку по рахунку, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитних карток зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем належними доказами не спростована. Із довідки банку слідує, що ОСОБА_1 банком було надані наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 з терміном дії до квітня 2018 року, № НОМЕР_2 з терміном дії до серпня 2019 року, № НОМЕР_3 з терміном дії до серпня 2019 року, № НОМЕР_4 з терміном дії до лютого 2020 року та № НОМЕР_5 з терміном дії до квітня 2022 року. Також у матеріалах справи міститься довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , у якій відображено зміну кредитного ліміту в період з 05 квітня 2016 року по 14 березня 2017 року. Так, станом на 05 квітня 2016 року кредитний ліміт був установлений у розмірі 1 000 грн., станом на 05 липня 2016 року - 8 000 грн., на 14 березня 2017 року - 12 000 грн. (а.с.19). Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені докази уваги не звернув та обставин, які ними підтверджуються, не врахував, у зв`язку із чим дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача фактично отриманих, використаних, але не повернутих нею банку в повному обсязі коштів. Отже, враховуючи вищенаведене, а також ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку банку повністю не повернула, що свідчить про грубе порушення прав банку, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення простроченого тіла кредиту підлягає до скасування з ухваленням у цій частині нового судового рішення, яким заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 13 613,64 грн. стягується у повному обсязі. У підтвердження розміру нарахованих процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафу банк надав суду витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», «Універсальна gold» та Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов і правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем заяви містили умови відповідальності за неналежне виконання умов договору саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяги з Тарифів та Умов у редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення його позову. Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи і Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про відповідальність за неналежне виконання умов договору витяг з Тарифів та з Умов і правил не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем. Отже, недодержання письмової форми кредитного договору щодо процентної ставки за користування кредитом та порядку нарахування процентів за користування кредитом, а також відповідальності за неналежне виконання умов договору не дає підстав розцінювати умови, прописані у витягу з Умов і правил, як невід`ємну складову частину змісту договору. Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 500 грн. (фіксованої частини) і 966,26 грн. (процентної складової), банк у позовній заяві посилається на п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. Так, пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Однак, як зазначалося вище, Тарифи і Умови та правила не містять підпису відповідача, а тому такі не можна вважати невід`ємною частиною кредитного договору. За таких обставин, матеріалами справи доводиться, що відповідач фактично отримала та у добровільному порядку не повернула банку в повному обсязі заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 13 613,64 грн., а тому саме ця сума підлягає стягненню на користь банку з відповідача. Із огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 13 613,64 грн. підлягає до скасування із ухваленням у цій частині нового судового рішення, яким така заборгованість стягується. Натомість рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими процентами, пені та штрафу ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому залишається в цій частині без змін. У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст.367-368,374,376,381-382,384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково. Заочне рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 серпня 2020 року в частині відмови у стягненні простроченого тіла кредиту скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570; м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 13 613 грн. 64 коп. та 3 440 грн. 97 коп. судового збору. Рішення в частині відмови у стягнені заборгованості за простроченими процентами, пені та штрафу залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню у касаційному порядку. Головуюча Судді: