Постанова 4803 № 207/2386/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/366/20 Справа № 207/2386/16-ц Головуючий у першій інстанції: Бистрова Л.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., при секретарі Догоновій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є Кам`янська міська рада Дніпропетровської області, ОСОБА_4 , що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Служба у справах дітей адміністрації Південного району Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, про скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння, - ВСТАНОВИЛА: У серпні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з даним позовом, посилаючись на те, що позивачі є рідними сестрами та спадкоємцями після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їхнього батька ОСОБА_8 . До складу спадщини входить житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , який збудований у 1959 році та розташований на земельній ділянці, площею 600 кв. м, яка надана спадкодавцеві на підставі договору від 25 вересня 1959 року про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку. У встановлений законодавством строк позивачі звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, проте у їх задоволенні було відмовлено, оскільки у спадкоємців були відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 намагалися у позасудовому прядку вирішити питання щодо спадщини, зокрема у 1999 році вони звернулись до реєстраційної служби, яка провела поточну інвентаризацію житлового будинку, 18 липня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління юстиції в Дніпропетровської області за сприянням у вирішенні питання щодо поновлення документів, що свідчить про прийняття позивачами спадщини та вчинення дій, направлених на оформлення свідоцтва про право на спадщину. Постановою нотаріуса від 17 листопада 2010 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 , оскільки право власності на спірний будинок зареєстроване за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в рівних частинах по 1/2 частині за кожним на підставі договору міни від 04 квітня 2009 року. Разом з тим, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 набули право власності на будинок на АДРЕСА_1 на підставі судових рішень, які у подальшому були скасовані, тому не можуть вважатися власниками цього майна. Тому позивачі просили: - скасувати державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; - визнати за позивачами право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок на АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - витребувати вказаний житловий будинок із незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок на АДРЕСА_1 , житловою площею 36,7 кв. м, загальною площею 51,9 кв. м, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 . Витребувано житловий будинок на АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , в інтересах якого діють батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . Скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 336,00 грн з кожного. Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_9 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В постанові Верховного Суду, зокрема, зазначено, що апеляційний суд належним чином не перевірив наявність підстав для закриття провадження у справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення місцевого суду та ухвалення нового судового рішення про задоволення її позову. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скаргиі заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду з частковим закриттям провадження у справі та ухваленням нового судового рішення, виходячи з наступного. Рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2013 року та набрало законної сили, у справі №2/207/20/13 (2-83/12) (а.с. 21-23, 14-16 т.1), зокрема, встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є рідними сестрами, їх батьками були ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 1971 року до 1976 року (а.с. 25, 27 т.1). Вказані особи проживали у збудованому у 1959 році ОСОБА_8 (батьком позивачів) будинку на АДРЕСА_1 , розташованому на земельній ділянці площею 600 кв. м, що належала батькові на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 25 вересня 1959 року, укладеного між ОСОБА_8 та Відділом комунального господарства виконавчого комітету Дніпродзержинської міської Ради Дніпропетровської області. Після розлучення батьків у 1976 році позивачі залишились з матір`ю та виїхали з будинку і знялись з реєстраційного обліку. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом ЗАГС Баглійського району м.Дніпродзержинська 21.11.1991 року (а.с. 28 т.1). Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , які 26 листопада 1991 року та 10 березня 1992 року, відповідно, звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, на підставі яких була заведена спадкова справа №423/1991 (а.с. 132, 133 т.1). Також із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13 жовтня 2008 року звернувся ОСОБА_3 ; заява за вхідним №838 (а.с. 131 т.1). У позивачів відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, тому вони не отримали свідоцтво про право на спадщину після спадкодавця ОСОБА_8 . З метою оформлення спадщини у 1999 році позивачі звернулись до реєстраційної служби, яка провела поточну інвентаризацію житлового будинку та видала технічний паспорт (а.с. 74-76 т.2). У жовтні 2010 року позивачі звернулись до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, де їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки згідно відповіді Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» від 11 жовтня 2010 року, наданої на запит державного нотаріуса, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у рівних частинах - по 1/2 частині за кожним на підставі договору міни (а.с. 35 т.1). Також встановлено, що рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2012 року, у цивільній справі № 2-о-87-08 встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_8 і ОСОБА_3 , визнавши ОСОБА_8 батьком ОСОБА_3 (а.с. 19-20 т.1). Рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 грудня 2008 року за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та зобов`язано Обласне КП «Дніпроптеровське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ним право власності на вказаний житловий будинок (а.с. 17 т.1). За договором купівлі-продажу від 11 лютого 2009 року, посвідченим Третьою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою за №1-650, ОСОБА_3 , в інтересах якого за довіреністю діяла його дочка ОСОБА_4 , відчужив на користь ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 31 т.2). В подальшому за договором міни від 04 квітня 2009 року, посвідченим Третьою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою за №2-651, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 набули у власність житловий будинок АДРЕСА_1 по 1/2 частці кожний (а.с. 32-33 т.2). Право власності на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у Комунальному підприємстві «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації». У подальшому вказане вище рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2008 року № 2-о-87-08, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2012 року, скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2012 року та постановлено нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду (а.с. 19-20 т.1). Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Зазначене вище рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 грудня 2008 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено (а.с. 17 т.). Судом також встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у лютому 2011 року звернулись з позовом до відповідачів ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , які є законними представниками ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (цивільна справа №2/207/20/13 (2-83/12) та просили: - визнати в рівних частках право власності на спадкове майно за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та яке складається з житлового будинку загальною площею 57,6 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м. та розташоване на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м. за адресою по АДРЕСА_1 ; витребувати спадкове майно з незаконного володіння неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_5 шляхом припинення їх права власності житловий будинок по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уточнили позовні вимоги та просили: визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 від 11.02.2009 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , посвідчений нотаріусом Третьої дніпродзержинської нотаріальної контори за реєстровим №1-650; визнати в рівних частках по 1/2 кожній право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на нерухоме майно, яке складається з житлового будинку загальною площею 57,6 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м. та розташований на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м. за адресою по АДРЕСА_1 ; витребувати спадкове майно, яке складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 шляхом припинення їх права власності на вказаний житловий будинок. Рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2013 року, у справі №2/207/20/13 (2-83/12) відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , які є законними представниками ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , треті особи: служба у справах дітей виконкому Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 ; визнання в рівних частках по 1/2 частці права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 на зазначене нерухоме майно; витребування вказаного будинку з чужого незаконного володіння (а.с. 21-23, 14-16 т.1). Рішення місцевого суду набрало законної сили після його перегляду апеляційним судом. Матеріали оглянутої у судовому засіданні цивільної справи №2/207/20/13 (2-83/12) касаційної скарги не містять; відомості щодо касаційного оскарження та касаційного перегляду судових рішень у справі №2/207/20/13 (2-83/12) - відсутні. У листопаді 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , як законних представників неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (цивільна справа №207/5080/13-ц), в якому просили: передати позивачам в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 всі права забудовника, в тому числі: право здачі та введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності, право на державну реєстрацію права власності житлового будинок, загальною площею 57,6 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., розташованого на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м. за адресою по АДРЕСА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , законними представниками яких є їх батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , нерухоме майно, яке складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 шляхом припинення їх права приватної спільної часткової власності на вказаний житловий будинок; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 24 лютого 2014 року представником позивачів було надано уточнену позовну заяву, згідно якої позивачі просили: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 права та обов`язки забудовника житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, наданої на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, укладеного між ОСОБА_8 та відділом комунального господарства виконкому Дніпродзержинської міськради від 25.09.1959 року, посвідченого нотаріусом 1-ї та 2-ї Дніпродзержинської нотаріальної контори Капелюшник М.Л., зареєстрованого в реєстрі за №1/8592; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , законними представниками яких є їх батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_15 нерухоме майно, яке складається з житлового будинку загальною площею 57,6 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., розташованого на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м. за адресою по АДРЕСА_1 шляхом припинення їх права приватної спільної часткової власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; зобов`язати Реєстраційну службу Дніпродзержинського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на житловий будинок, розташований у по АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 92-98 справи №207/5080/13-ц). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було подано заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій вони відмовлялись від позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння спірного нерухомого майна (а.с. 106-107 справи №207/5080/13-ц). 24 листопада 2014 року позивачами подано уточнення до позовної заяви, в яких вони уточнили коло співвідповідачів у справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 і просили визнати недійсним договір міни від 04.04.2009 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , яка є донькою які діяли в інтересах, як законі представники своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; витребувати у добросовісного набувача, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , яка є донькою, які діяли в інтересах, як законі представники своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , житловий будинок під АДРЕСА_1 та припинити право власності; витребувати у добросовісного набувача, ОСОБА_7 , квартиру АДРЕСА_2 та припинити право власності; визнати недійсним Договір купівлі-продажу ВМВ №758656 від 11.02.2009 року, реєстр №1-650, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , посвідчений нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори; припинити право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , яке за законом не може належати ОСОБА_16 , про що свідчить рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.05.2012 року; застосувати наслідки недійсності оспорюваних правочинів (а.с. 108-111 справи №207/5080/13-ц). Рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року у справі №207/5080/13-ц відмовлено в задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , які є законними представниками неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 . Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2015 року (провадження №22-ц/774/7104/15) апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відхилено. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року №207/5080/13-ц залишено без змін. Зазначена вище ухвала апеляційного суду №22-ц/774/7104/15 не оскаржувалась, рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року №207/5080/13-ц набрало законної сили 20.07.2015 року. Судом апеляційної інстанції оглянуто вказані вище цивільні справи в судовому засіданні, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання. Апеляційним судом встановлено,що, згідно копії актового запису про смерть №213 від 11.02.2016 року, складеного Заводським відділом ДРАЦС Дніпродзержинського МУЮ у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 24 т.3). Відповідно до листа Першої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області №549/01-16 від 07.05.2020 року, спадкова справа після ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , не заводилась (а.с. 21 т.3). У зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 та відсутністю заведеної спадкової справи на майно останнього, судом апеляційної інстанції ухвалою від 30 червня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_3 - територіальну громаду в особі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області. Згідно пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року), суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), пункт 61). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), пункт 52). Апеляційним судом встановлено, що рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2013 року, у справі №2/207/20/13 (2-83/12) відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , які є законними представниками ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , зокрема, про визнання за позивачами права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 на житловий будинок по АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/2 частці. Рішення набрало законної сили. У справі, яка розглядається (№207/2386/16-ц (провадження №22-ц/803/366/20)) також заявлена позовна вимога про визнання за кожною з позивачів права власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок на АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Предмет позову, підстави позову, правове обгрунтування, обставини та факти, що обґрунтовують звернення до суду з вказаними позовними вимогами у цивільних справах №2/207/20/13 (2-83/12) та №207/2386/16-ц (провадження №22-ц/803/366/20) є тотожним. Обидві позовні вимоги заявлені з приводу права власності кожної із позивачів, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , на житловий будинок на АДРЕСА_1 . Обставини, що обґрунтовують звернення до суду з вимогами в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок на АДРЕСА_1 - є ідентичними, наведені вище та зазначені у рішенні Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2013 року та набрало законної сили, у справі №2/207/20/13 (2-83/12) (а.с. 21-23, 14-16 т.1). Заявлення у справі №2/207/20/13 (2-83/12) позовної вимоги про визнання за позивачами права власності в порядку спадкування на вищевказаний житловий будинок із зазначенням фрази: "в рівних частках по 1/2 частці" - не спростовує наведеного вище висновку апеляційного суду щодо тотожності позовних вимог про визнання права на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, оскільки вказане формулювання не змінює змісту зазначеної позовної вимоги, враховуючи, що, у цивільних справах №2/207/20/13 (2-83/12) та №207/2386/16-ц (провадження №22-ц/803/366/20) відсутнє обгрунтування позовів щодо нерівності часток або визнання за позивачами права спільної сумісної власності тощо. Сторони спору та треті особи у цивільних справах №2/207/20/13 (2-83/12) та №207/2386/16-ц (провадження №22-ц/803/366/20) також є тотожними. В обох справах позивачами є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; третіми особами є Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора та Служба у справах дітей адміністрації Південного району Кам`янської міської ради Дніпропетровської області (до зміни назви - служба у справах дітей виконкому Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області). Коло відповідачів також незмінне, зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , у зв"язку зі смертю якого апеляційним судом залучено у якості правонаступника відповідну територіальну громаду в особі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області. Необхідно наголосити, що за договором міни від 04 квітня 2009 року неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 набули у власність житловий будинок АДРЕСА_1 по 1/2 частці кожний (а.с. 32-33 т.2). Отже, саме вказані неповнолітні особи є стороною спірних правовідносин, в інтересах яких діяли їхні законні представники - батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , які не є самостійними учасниками правовідносин у вищевказаних справах. Враховуючи наведене, незазначення у справі №207/2386/16-ц (провадження №22-ц/803/366/20) ОСОБА_9 , як особи, що діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а також самостійна участь у судових засіданнях Шушмарука Д. В. (у зв"язку з досягненням повноліття) - не спростовує висновку апеляційного суду щодо тотожності сторін та третіх осіб у справах №2/207/20/13 (2-83/12) та №207/2386/16-ц (провадження №22-ц/803/366/20). Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (пункт 4 частини 1 статті 374 ЦПК України). Виходячи з викладеного, детально дослідивши матеріали даної цивільної справи та наведених вище оглянутих цивільних справ; встановивши, що на час звернення до суду з позовом у даній справі №207/2386/16-ц (провадження №22-ц/803/366/20) було наявне рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі №2/207/20/13 (2-83/12), ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав в частині вимоги про визнання за кожним із позивачів права власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок на АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - колегія дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі №207/2386/16-ц (провадження №22-ц/803/366/20) в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на будинок АДРЕСА_1 . Враховуючи, що позивачі не є власниками спірного нерухомого майна та позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та витребування його із незаконного володіння ОСОБА_6 , ОСОБА_5 є похідними від вимоги про визнання за позивачами права власності у порядку спадкування за законом на зазначений житловий будинок, - позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, належним чином не перевірив позов у даній справі на тотожність з іншими позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; не дослідив наявність підстав для закриття провадження у справі у вищезазначеній частині, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з частковим закриттям провадження у справі та ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2017 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на будинок АДРЕСА_1 - закрити. Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , про витребування житлового будинку АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Судді