Постанова 4851 № 520/15625/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2021 р. Справа № 520/15625/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020, суддя Зоркіна Ю.В., по справі № 520/15625/2020 за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Київського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору у сумі 10000 грн. у виконавчому провадженні № 63279612, відкритому за виконавчим листом № 640/12663/17, виданим 28.09.2020 на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 у справі 640/12663/17. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 у справі 640/12663/17, з примусового виконання якого відкрито виконавче провадження № 55233873, позивачем виконане у добровільному порядку, а не внаслідок проведення виконавчих дій. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судовим розглядом, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2019, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 04.08.2020, у справі 640/12663/17 за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: Служба у справах дітей по Київському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики про поновлення порушеного права шляхом вселення поновлено порушене право позивачів шляхом вселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1 . 28.09.2020 Київським районним судом м. Харкова по справі № 640/12663/17 видано виконавчий лист. 12.10.2020 ОСОБА_2 звернулась до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 640/12663/17, виданого Київським районним судом м. Харкова 28.09.2020, про вселення ОСОБА_2 до квартири за адресою АДРЕСА_2 . 15.10.2020 постановами державного виконавця Київського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 63279612, стягнуто виконавчий збір у розмірі 10000 грн. В подальшому 22.10.2020 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява ОСОБА_2 № 35173 про закінчення виконавчого провадження № 63279612 у зв`язку з виконанням рішення у повному обсязі згідно з виконавчим документом. На підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця Київського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 30.10.2020 закінчено виконавче провадження та постанови виконавчого провадження № 63279612 про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження виведено в окремі виконавчі провадження. Не погодившись із постановою державного виконавця Київського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору діяв у відповідності до ст. ст. 26, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Крім того частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Отже, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення, про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем виноситься постанова про стягнення виконавчого збору у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Відповідно до ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону. На підставі викладеного слід дійти висновку, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Таким чином, за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення. Отже, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби. Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18. Судовим розглядом встановлено, що державним виконавцем фактично не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом № 640/12663/17, виданим Київським районним судом м. Харкова 28.09.2020, про вселення ОСОБА_2 до квартири за адресою АДРЕСА_2 . Таким чином, колегія суддів зазначає, що у державного виконавця відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, визначеного у постанові від 15.10.2020 про стягнення виконавчого збору, тому оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню. Отже, суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи та надав їм правову оцінку, що призвело до невірного вирішення справи, а тому колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Так, ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 840,8 грн., апеляційної скарги - 1261,21 грн., що підтверджується квитанціями № 0.0.1893846902.1 від 04.11.2020, № 0.0.1944038291.1 від 16.12.2020. Враховуючи, що за результатом апеляційного розгляду справи, позовні вимоги задоволено, стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у загальному розмірі 2102 грн. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 по справі № 520/15625/2020 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Скасувати постанову державного виконавця Київського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Татаурова Владислава Андрійовича про стягнення виконавчого збору від 15.10.2020 ВП № 63279612. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ЄДРПОУ 34952440, м. Харків, вул. Студентська 5/6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий