Постанова 4808 № 345/2054/20

Справа № 345/2054/20 Провадження № 22-ц/4808/36/21 Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б. Суддя-доповідач Василишин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д. секретаря Мельник О.В. за участі апелянта ОСОБА_1 представника апелянта адвоката Сметаннікова А.В. позивача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 16 вересня 2020 року у складі судді Юрчака Л.Б., ухвалене в м. Калуш, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності,- в с т а н о в и в: У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , якому при житті на праві спільної сумісної власності належала 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири становить 60,8 кв.м., оціночною вартістю 485 983 грн. Після смерті батька відкрилась спадщина на вказане майно. Позивачка зазначила, що вона та відповідачка по справі ОСОБА_1 є рідними сестрами та спадкоємцями першої черги після смерті батька за законом. Їх мати, ОСОБА_4 на спадщину не претендує, оскільки розірвала шлюб з батьком, на що вказує свідоцтво про розірвання шлюбу від 20.02.2008 року. Бажаючи оформити право на спадщину, ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса у визначений законом строк, однак листом від 17.03.2020 року нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній документ про право власності спадкодавця на спадкове майно та рекомендував звернутись до суду. Посилаючись на положення ст.ст.319,392,1265 ЦК України, позивачка просила визнати за нею право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Калуського міськрайонного суду від 16 вересня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частини квартири, загальною площею 60,8 кв.м, оціночною вартістю 485 983 грн., яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянтка вважає, що судом не встановлено суттєвих обставин справи, зокрема не перевірено, чи спадкодавець ОСОБА_3 залишив заповіт. Судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки про витребування доказів, у тому числі і витягу із Спадкового реєстру. ОСОБА_1 вважає, що встановлення факту наявності чи відсутності заповіту є ключовим для правильного вирішення спору. З наведених підстав апелянтка просила суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове з дослідженням всіх необхідних доказів. Позивачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що відповідачка жодного разу не з`явилася на підготовче засідання, а її представник не заявляв клопотань. Крім того, 26.09.2019 року при відкритті спадкової справи №10/2019 та при подачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заяв про прийняття спадщини нотаріус роз`яснила, що жодного заповіту спадкодавця у реєстрі немає. Апелянт та її представник у судовому засіданні вимоги скарги підтримали, просили суд її задоволити. Позивач апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що сторони по справі є рідними сестрами, спір між якими виник з приводу права на спадщину, яка відкрилась після смерті їх батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13). Спадковим майном щодо якого виник спір, є 1/2 частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно належало спадкодавцю згідно свідоцтва про право власності на житло від 02.10.1996 року. Інша частина квартири належить його дружині - ОСОБА_4 (а.с. 10), шлюб з якою розірвано 20.02.2008 року (а.с.14). Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.03.2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено порядок користування жилим приміщенням, що на АДРЕСА_1 (а.с. 9). Відповідно до довідки №19688 від 18.03.2020 року, середньостатистична ймовірна вартість спірної квартири становить 485 983 грн. (а.с. 11). Як вбачається з листа приватного нотаріуса Калуського міського нотаріального округу Черепій Т.М. від 17.03.2020 року №18/02-14, 26.09.2019 року нотаріусом заведена спадкова справа №10/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Згідно з матеріалами спадкової справи, спадкоємцями за законом є: його донька ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_1 , які 17.03.2020 року звернулись до нотаріуса з проханням видати їм свідоцтва про право на спадщину за законом на належну ОСОБА_3 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . При цьому вони повідомили, що документ який посвідчував право власності померлого на зазначене нерухоме майно у них відсутній (у зв`язку із втратою). З наведених підстав нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на вищевказане майно та рекомендовано звернутись до суду (а.с.8). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень спадкового законодавства, посилаючись також на ст.392 ЦК України та на лист ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов до суду про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст. ст. 1218 та 1268 Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1274 Кодексу спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, його дружина та батьки. Як встановлено матеріалами справи, позивач та відповідач є спадкоємцями першої черги за законом. Зважаючи на той факт, що нотаріусом відмовлено позивачу в оформленні спадкових прав через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів, вона звернулася за захистом порушеного права до суду, який обґрунтовано задоволив позов. Доводи сторони апелянта щодо неповного з`ясування судом обставин у справі в силу існування заповіту батька щодо спірної частки квартири не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. На вимогу суду в ході підготовки справи до розгляду, приватним нотаріусом Черепій Т.М. направлено витяг зі спадкового реєстру який не містить інформації щодо існування заповіту. Будь яких інших доказів з цього приводу стороною апелянта не представлено. Інші доводи апелянта зводяться до вимог, що не стосуються предмету спору щодо необхідності виділення позивачу конкретної частки квартири в силу неприязних відносин між останньою та матір`ю і не можуть бути предметом оцінки апеляційного суду. На запитання суду апелянт пояснила, що не заперечує права сестри на частку у спадщині після смерті батька, однак вважає, що суд повинен був виділити частку реально. Будь-яких інших підстав для скасування рішення суду сторона апелянта не навела та доказів на їх підтвердження не представила, тому апеляційний суд приходить до висновку про відхилення скарги . Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Калуського міськрайонного суду від 16 вересня 2020 року залишити без змін. Скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21.12.2020 року у даній справі щодо зупинення дії рішення Калуського міськрайонного суду від 16 вересня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлено 06.01.2021 року. Суддя-доповідач: Василишин Л.В. Судді: Максюта І.О. Фединяк В.Д.