Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/17579/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" січня 2021 р. Справа№ 910/17579/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Зубець Л.П. суддів: Мартюк А.І. Алданової С.О. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 про повернення позовної заяви у справі №910/17579/20 (суддя - Нечай О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петрицького 21" про визнання незаконними рішення, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконним включення послуг В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/17579/20 позовну заяву ОСОБА_1 (надалі - позивач, скаржник) повернуто без розгляду. Суд першої інстанції керуючись приписами ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України дійшов такого висновку, оскільки у визначений судом строк, позивач не виконав вимоги ухвали від 16.11.2020. Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, позивач, за допомогою системи "Електронний суд" звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/17579/20 та ухвалити судове рішення про продовження розгляду позовної заяви судом першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, через невідповідність висновків суду, обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що господарський суд першої інстанції позбавив позивача законного та належного конституційного права щодо захисту своїх прав та доступу до правосуддя. Скаржник зазначає про те, що звернення з позовною заявою до господарського суду через функціонуючу систему подачі процесуальних документів в електронному вигляді - сервіс "Електронний суд", з використанням електронного цифрового підпису, відповідає вимогам ГПК України, також підстави для звільнення останнього від сплати судового збору обгрунтовані та підтверджені належними доказами. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/17579/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн або належних доказів в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору та докази направлення копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідачу. 01.12.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній, посилаючись на неповне опрацювання першочергового листа із апеляційною скаргою та додатками до неї працівниками канцелярії суду, повторно додає апеляційну скаргу з додатками, які містять заяву про звільнення від сплати судового збору та докази направлення копії апеляційної скарги електронною поштою відповідачу у справі. Мотивуючи заяву про звільнення від сплати судового збору, скаржник посилається на незадовільний майновий стан та перевищення розміру необхідного до сплати судового збору 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, на підтвердження чого додає Довідку Пенсійного фонду України №2718777620774716 від 28.03.2020 про перебування ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Святошинський район) та отримання пенсії за віком, а також копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №394/К/26-15-57-04-17 від 25.02.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2020 заяву скаржника про звільнення від сплати судового збору задоволено, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/17579/20 та, відкрито апеляційне провадження у даній справі за вказаною апеляційною скаргою. Згідно з ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З огляду на викладене, розгляд справи №910/17579/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції. Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду не подав. У відповідності до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). При цьому, ч. 1 ст. 8 названого Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петрицького 21" (надалі - ОСББ "Петрицького 21") про: - визнання незаконним Рішення загальних зборів ОСББ "Петрицького 21" від 01.08.2019, затвердженого Протоколом №1 від 16.08.2019, щодо включення у щомісячний внесок (12,75 грн/м2) для забезпечення управління, утримання та експлуатацію будинку 21 витрат на "Послуги з вивезення побутових відходів: 0,62 грн/м2" відповідно площі квартири співмешканців будинку 21, а не за кількістю мешканців квартири; - визнання незаконним Рішення загальних зборів ОСББ "Петрицького 21" від 01.08.2019, затвердженого Протоколом №1 від 16.08.2019, щодо включення у щомісячний внесок (12,75 грн/м2) для забезпечення управління, утримання та експлуатацію будинку 21 витрат на "Технічне обслуговування ліфтів: 0,47 грн/м2" за вартістю, яка не відповідає "Ціні Договору" між ОСББ будинку 21 та виконавцем послуги; - визнання незаконним Рішення загальних зборів ОСББ "Петрицького 21" від 01.08.2019, затвердженого Протоколом №1 від 16.08.2019, про включення правлінням ОСББ "Петрицького 21" у щомісячний внесок (для забезпечення управління, утримання та експлуатацію будинку 21: 12,75 грн/м2) поточних витрат в розмірі 1,00 грн/м2 на "Послугу придбання електричної енергії для освітлення МЗК, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна будинку", який за вартістю та кількістю не відповідають фактичному споживанню співвласників будинку 21 відповідно показників засобів обліку (будинкових лічильників) за розрахунковий період; - зобов`язання ОСББ "Петрицького 21" привести вартість складових щомісячного внеску для забезпечення управління, утримання та експлуатації будинку 21 до відповідного розміру обґрунтованих договорами цін та фактичному споживанню будинком 21 послуги, яка входить до переліку складових щомісячного внеску; - визнання незаконним Рішення загальних зборів ОСББ "Петрицького 21" від 01.08.2019, затвердженого Протоколом №1 від 16.08.2019, про включення у щомісячний внесок (12,75 грн/м2) для забезпечення управління, утримання та експлуатації будинком 21 оплати податку з доходу 18 % та військовий збір 1,5 % за суб`єктів оподаткування консьєржів (оплатна робота в ОСББ будинку 21) та членів правління ОСББ будинку 21, та ревізора (винагорода правління ОСББ); - визнання незаконним включення у персональний щомісячний внесок ОСОБА_1 для забезпечення управління, утримання та експлуатації будинком 21 послуг, які не споживаються позивачем. Водночас, позивач просив суд звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на незадовільний майновий стан. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/17579/20 у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено десятиденний строк з дня одержання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Залишаючи позовну заяву без руху, суд звернув увагу позивача, що ним не було зазначено у позовній заяві інформації щодо наявності або відсутності у позивача офіційної електронної адреси, а у відповідача - номерів засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. При цьому, господарський суд визнав необґрунтованим посилання позивача в позовній заяві на відправлення копії позовної заяви на електронну адресу відповідача, зазначивши, що належними доказами відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви та усіх доданих до неї документів є оригінали опису вкладення в поштовий конверт, засвідчений календарним штемпелем відділу поштового зв`язку, та розрахункового документу (фіскального чеку, накладної тощо). Також місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а тому відмовив у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору. 17.11.2020 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви, яка 18.11.2020 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" за №01-41/1009/20. Розглянувши заяву позивача про усунення недоліків, господарський суд дійшов висновку, що позивачем недоліки позовної заяви усунуто не було, а відтак позовну заяву і додані до неї документи, на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернуто позивачу. Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви у цій справі, з огляду на наступне. Вимоги до позовної заяви встановлені статтею 162 Господарського процесуального кодексу України. За змістом статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Згідно з ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Частиною 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України Позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. За приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Аналіз положень статті 174 Господарського процесуального кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що позовна заява приймається до розгляду у випадку виконання скаржником вимог статті 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, подання позовної заяви в письмовій формі. Згідно з частинами 5, 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Відповідно до пункту 17.1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. Разом з цим, абзацом другим пункту 17.15 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС). Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" №229 (6984) 01.12.2018. У подальшому, у газеті "Голос України" (№42 (7048) від 01.03.2019) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно з яким (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2019 №624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС), повідомлено про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 01.12.2018). Водночас, наказом Державної судової адміністрації України №628 від 22.12.2018 "Про проведення тестування підсистеми "Електронний суд" у місцевих та апеляційних судах" вирішено запровадити тестовий режим експлуатації підсистеми "Електронний суд" у всіх місцевих та апеляційних судах України, Касаційному адміністративному суді (пілотних судах). Пунктом 2 цього наказу передбачено, що місцевим та апеляційним судам, Касаційному адміністративному суді у ході тестового режиму експлуатації підсистеми "Електронний суд" слід керуватися вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 (із змінами і доповненнями), у частині функціонування підсистеми "Електронний суд" (надалі - Положення). Згідно з пунктом 2.3 рішення Ради суддів України від 12.04.2018 №16 ряд норм Положення, в тому числі і розділ XI (Підсистема "Електронний суд"), набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом Державної судової адміністрації України. Пунктами 4, 3 Розділу ІІ Положення передбачено, що авторизація користувача - процедура отримання користувачем прав на здійснення операцій з інформаційними ресурсами, в межах його повноважень та компетенції, за допомогою власного електронного цифрового підпису користувача, який прирівнюється за правовим статусом до його власноручного підпису; автор електронного документа особа (особи), що підписала (підписали) електронний документ власним ЕЦП. Пунктом 2 Розділу ХІ Положення визначено, що учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи. Таким чином, надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд" за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням такою особою власного електронного цифрового підпису. Отже, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через Електронний кабінет. Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду по справі №910/1386/20, зазначивши, що звернення позивача до Господарського суду міста Києва, який відповідно до наказу Державної судової адміністрації України №628 від 22.12.2018 віднесено до пілотних судів у яких запроваджено тестовий режим експлуатації підсистеми "Електронний суд", з позовною заявою в електронній формі через підсистему "Електронний суд" з використанням електронного цифрового підпису відповідає вимогам частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, щодо подання позовної заяви в письмовій формі. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем у позовній заяві, сформованої за допомогою системи "Електронний суд", на виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України зазначено: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування відповідача, його місцезнаходження; поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи (відповідача); відома адреса електронної пошти. Вказаною нормою зазначено, що позовна заява повинна містити, зокрема, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти сторін та інших учасників справи, тобто зазначення даної інформації у позовній заяві не є прямою вказівкою щодо її виконання. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає передчасним висновок господарського суду, що позивачем не зазначено у позовній заяві жодної інформації щодо наявності або відсутності у позивача офіційної електронної адреси, а у відповідача - номерів засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. Щодо підтвердження відправки копії позовної заяви відповідачу електронним листом на електронну адресу останнього, слід зазначити наступне. Як зазначалось вище, статтею 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Названа норма визначає права та обов`язки учасників судового процесу щодо користування підсистемою "Електронний суд" та "Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою", однак питання щодо надсилання копій процесуальних документів, поданих в електронній формі не врегульовано. Частиною 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Так, частиною 9 статті 44 кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи звільняється від обов`язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним, суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Аналогічні права визначені у ч. 7 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, що учасник справи звільняється від обов`язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи, якщо він подає документи до суду в електронній формі. У такому разі копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документів є надмірним, суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. З матеріалів справи вбачається, що позивачем відправка документів відповідачу здійснювалася через підсистему "Поштова скринька mail.gov.ua", яка разом з підсистемою "Електронний суд" входять до складу "Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", робота яких забезпечується Державним підприємством "Інформаційні Судові Системи". З огляду на викладене, суд першої інстанції безпідставного дійшов висновку про те, що посилання позивача в позовній заяві на відправлення копії позовної заяви на електронну адресу відповідача є необгрунтованим. При цьому, місцевий господарський суд по аналогії закону мав самостійно направити копії відповідних документів іншим учасникам справи. Апеляційний господарський суд також не може погодитись з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви позивача про звільнення останнього від сплати судового збору за подання позовної заяви, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до господарського суду з позовною заявою заявив шість вимог немайнового характеру. Водночас до позовної заяви ОСОБА_1 з посиланням на ст. 8 Закону України "Про судовий збір" долучено заяву про звільнення останнього від сплати судового збору, в якій викладено пояснення щодо неможливості сплатити визначений законодавчо встановлений судовий збір та обґрунтування щодо реалізації прав позивача на доступ до правосуддя, з якої, зокрема, вбачається, що у скаржника дохід у період з 1 кварталу 2019 по 4 квартал 2019 року становить 5 533,57 грн, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених та утриманих податків №394, виданими 25.02.2020 Головним управління ДПС у м. Києві. Тобто позивачем було зазначено, що розмір судового збору, який необхідно сплатити перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу. Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн. Отже, виходячи з приписів Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви має бути сплачений у розмірі 12 612, 00 грн (2 102, 00 грн * 6 вимог немайнового характеру). Разом з тим, згідно положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Оцінивши подані докази позивача на підтвердження неможливості сплати ним судового збору за подання позовної заяви у даній справі, враховуючи річний дохід скаржника за попередній календарний рік, який становить 5 533,57 грн та розмір судового збору за подання позовної заяви у розмірі 12 612, 00 грн, який складає 227,91% річного доходу скаржника за 2019 рік, останній підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір". Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 21.04.2020 у справі №922/2187/16 та від 22.04.2020 у справі №120/1089/19-а. Таким чином, виходячи із наведених правових норм, оцінивши додані позивачем докази на підтвердження неможливості сплати судового збору у зв`язку із незадовільним матеріальним становищем, господарський суд встановивши, що розмір необхідного до сплати судового збору за подання позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 , дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012). Крім того, згідно з частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України). Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Це означає, що суд не повинен підходити занадто формально до процесу та при першій ліпшій нагоді відмовлятися від розгляду спору, та таким чином фактично обмежувати право позивача на доступ до суду та розгляд його справи. Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім`я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо наявності передбачених ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України підстав для повернення позову. Приписами ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/17579/20 підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд Господарському суду міста Києва. Керуючись ст.ст. 269, 271, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/17579/20 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/17579/20 скасувати.

3. Справу №910/17579/20 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/17579/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Л.П. Зубець Судді А.І. Мартюк С.О. Алданова