Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/9952/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/9952/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 05 січня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0128867-5133-0625 від 23.04.2020 форми "Ф" Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач стверджує, що позивач є власником житлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому відповідно до вимог статті 265 Податкового кодексу України контролюючим органом в автоматичному режимі сформоване та направлене позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік відомості щодо якого наявні у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 06.06.2012 №228 за ОСОБА_1 05.07.2012 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 186,9 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28-29). Згідно з рішенням 47 сесії VI скликання Житомирської міської ради "Про місцеві податки та збори" від 10.06.2015 №932 поміж іншого, встановлено на території м.Житомира податок на майно та затверджено Положення про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (визначає платників податків, об`єкт оподаткування, базу оподаткування, ставки, порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м.Житомира) додаток № 1 до рішення. Відповідно до п. 6.1 та п. 6.2 Положення ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються зокрема, для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості понад 120 кв.метрів - у розмір 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування (а.с.31-32, 33-37). 23 квітня 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 цього Кодексу прийнято податкове повідомлення-рішення №0128867-5133-0625, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 697,23 грн (а.с.4). Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням Головного управлінням Державної податкової служби у Житомирській області, позивач звернулась до суду з даним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0128867-5133-0625 від 23 квітня 2020 року на суму 697,93 грн, яким позивачу визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Відповідно до ст.265 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є складовою податку на майно. Положеннями п.266.3.1. ст.266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. За приписами пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно пп.266.7.1. п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку. Як свідчать матеріали справи, підставою для розрахунку контролюючим органом суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що належить позивачу та знаходиться за вказаною вище адресою, стали інформаційні дані з Реєстру прав власності на нерухоме майно, копію якого відповідачем долучено до матеріалів справи. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що реєстрація в Реєстрі прав власності на нерухоме майно припинена відповідно до наказу Мінюсту № 1844/5 від 14.12.2012 р. "Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна". Суд зазначає, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності, що однозначно передбачено законодавцем у пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України. Зважаючи на відомості, вказані в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія якої міститься у матеріалах справи, щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відомості щодо реєстрації права власності вказаного об`єкту за ОСОБА_1 - відсутні (а.с.6-9, 51-53, 55-58). Відповідно до статей 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухоме майно підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Стаття 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає структуру Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розділах якого містяться відомості про право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права. Відповідно до пункту 21 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться такі відомості про право власності: 1) форма власності; 2) вид спільної власності (у разі, коли майно належить на праві спільної власності). А тому, враховуючи відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей щодо належного у 2019 році на праві власності ОСОБА_1 об`єкта житлової нерухомості, а саме будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , не може виступати суб"єктом оподаткування (платником податку), оскільки зазначене суперечить положенням приписів п.266.1 ст.266 ПК України. З огляду на викладене, відповідачем не доведено суду правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0128867-5133-0625 від 23 квітня 2020 року на суму 697,93 грн, яким позивачу визначено зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 05 січня 2021 року. Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.