Постанова 4856 № 240/11826/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11826/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 19 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання безпідставними, необґрунтованим та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання безпідставними, необґрунтованим та скасування податкових повідомлень-рішень. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року позов задоволено, а саме: - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 05 травня 2020 року №0047789-5033 0603/17,яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 14866,56 грн.; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 05 травня 2020 року №0047789-5033-0603/18, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік у розмірі 17296,31 грн.; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 05 травня 2020 року №0047789-5033-0603, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 19386,92 грн.; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2522,40 грн. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки звільняється об`єкт нерухомості за умови використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та якщо власник такого майна є сільськогосподарським товаровиробником. При цьому, вказує, що об`єкти нерухомості - свинарник, який належать позивачу, не звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розумінні ст.266 Податкового кодексу України. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 19 січня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що уповноважений представляти інтереси Головного управління ДПС у Житомирській області Коршак Л.А. проживає у м. Житомир, яке має значну віддаленість від м. Вінниця, у зв`язку з чим виникають об`єктивні труднощі у його відрядженні для участі в судовому засіданні. Також заявником зазначено, що представник відповідача задіяний в іншому судовому засіданні по справі №240/41112/21, яке призначене 19.01.2022 о 10:00 та по справі 240/35465/21, яке призначене 19.01.2022 о 12:00. Однак, колегія суддів вважає таке клопотання необґрунтованим, з огляду на наступне. По-перше, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року розгляд цієї справи був призначений у режимі відеоконференції з Житомирським окружним адміністративним судом, яку відповідач отримав 29 грудня 2021 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Тобто, відповідач був заздалегідь належним чином повідомлений про дату та час судового засідання. Натомість, лише в день проведення судового засідання надіслав до суду клопотання про відкладення судового розгляду справи. При цьому, доказів того, що саме ОСОБА_2 приймає участь в інших судових засіданнях суду не надано. Окрім того, Головне управління ДПС у Житомирській області не позбавлене було можливості направити іншого представника, знаючи про зайнятість ОСОБА_2 . При цьому, з долучених до вказаного клопотання повісток вбачається, що остання справа призначена в Житомирському окружному адміністративному суді на 12:00. Водночас, дана справа призначена на 13:30 в режимі відеоконференції з Житомирським окружним адміністративним судом. Тобто, суд вважає, що ОСОБА_2 не був позбавлений можливості прийти на розгляд цієї справи. Окрім того, згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Також, судова колегія зазначає, що безпідставне перенесення розгляду справи буде порушенням строку розгляду апеляційної скарги, а відтак суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , є фізичною особою підприємцем та перебуває на обліку в Бердичівській ДПІ Бердичівського управління Головного управління ДФС Житомирської області, як платник податків. Позивач здійснює такі види діяльності: 01.46 Розведення свиней, 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 75.00 Ветеринарна діяльність. Позивач є власником нерухомого майна - свинарника, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , перейменування на підставі рішення виконавчого комітету Іванковецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області №20 від 20.03.2014), 1-Г, загальною площею 1548.6 кв. м. 05.05.2020 Головним управлінням ДПС у Житомирській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0047789/5033-0603/17, яким позивачу за 2017 рік нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 14866,56 грн., № 004789-5033-0603/18 яким позивачу за 2018 рік нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 17296,31 грн. та №0047789-5033-0603 яким позивачу за 2019 рік нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 19386,92 грн. Вказана сума податкового зобов`язання була нарахована на об`єкт нерухомості, а саме: свинарник, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1548,6 кв.м. Не погодившись із правомірністю податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є власником об`єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що належить до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм ПК України, а тому у відповідності до вимог пп. 14.1.235 п.14.1, ст.14 ПУ України наявні достатні та необхідні правові підстави для застосування пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України, тобто ОСОБА_1 звільнений від податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Так, 01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України. За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України). Відтак, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власник нежитлової нерухомості, яка за своїм окремими характеристиками і площею підпадає під об`єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України). Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно"). Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Так, поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції". За змістом статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 №575-VI виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин. Наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.11.2020 у справі №560/168/19. На користь висновку про те, що положення пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можуть застосовуватись в тому числі й до фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Так, Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто з 1 січня 2019 року законодавець уточнив, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи. Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) включено клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271). Клас "Будівлі сільськогосподарського призначення" (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Відтак, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Судом встановлено, що належний позивачу об`єкт нерухомого майна, а саме свинарник, відноситься до нежитлових будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Досліджуючи питання щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом проаналізованих норм ПК України та Закону України "Про сільськогосподарський перепис" будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу ДК 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Як вже зазначалось вище, позивач є власником нежитлового приміщення свинарника, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , перейменування на підставі рішення виконавчого комітету Іванковецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області №20 від 20.03.2014), 1-Г, загальною площею 1548.6 кв. м. Протягом 2017-2019 років дане приміщення в оренду не здавалося. Як зазначено позивачем, протягом цих років там проводилися ремонтні роботи, відповідачем не надано жодних доказів на спростування вищевказаного. Оскільки позивач є власником об`єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що належить до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм ПК України, а тому у відповідності до вимог пп. 14.1.235 п.14.1, ст.14 ПУ України наявні достатні та необхідні правові підстави для застосування пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України, тобто ОСОБА_1 звільнений від податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 19 січня 2022 року. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.