Постанова 4852 № 280/5982/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/5982/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у справі №280/5982/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,,- ВСТАНОВИВ: 04 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2019 №0011751401, №0011741401, №0011761401, прийняті відповідачем. На обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві зазначає, що на підтвердження, що ТОВ «Елтранс Україна» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «ХАНТЕР-ЛТД», ТОВ «Компанія «АРМ» позивачем на перевірку надавались оригінали первинних бухгалтерських та податкових документів, однак ГУ ДФС у Запорізькій області зробило висновок про нереальність господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальникам. Вказує, що висновок про відсутність активів та неможливість здійснення господарської діяльності не можна зробити на підставі інформації з податкової справи та баз даних контролюючого органу у зв`язку із тим, що чинним законодавством України надано суб`єктам господарювання право мати складські приміщення, транспортні засоби, устаткування тощо у тому числі на підставах відмінних від права власності (оренда та інших), що не створює обов`язку для суб`єкта господарювання подавати таку інформацію до контролюючого органу інакше, як на його відповідний запит. Між тим, в акті, не зазначено, що контролюючим органом направлялися на адресу підприємств-контрагентів запити про наявності у підприємства орендованих складських приміщень, транспортних засобів, устаткування тощо, на який би надійшла відповідь про їх відсутність. Наголошує, що відповідачем не проводилась перевірка ТОВ «ХАНТЕР-ЛТД», ТОВ «Компанія «АРМ» та контрагентів контрагентів позивача ТОВ «ЮРСЕЙ», ТОВ «ЛІКВІДНІ КЕПІТАЛ», ТОВ «НЬЮ ДЕСІЖН», ТОВ «ЕЙДЖ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «ФТОР КОРП», ТОВ «РЕСМІН КОМПАНІ», ТОВ «ІНГОС ФІНАНС», ТОВ «РЕНІУМ Л`ГД», ТОВ «АНХА», ТОВ «ЛИНАЄПАР», а висновки зроблені в Акті перевірки ґрунтуються на узагальнені податкової інформацію за звітні періоди. Проте, на думку позивача, інформація з баз даних стосується виключно контрагентів і ніяк не вказує на наявність протиправних дій платника податків. Порушення юридичними особами-контрагентами, вказаними у Акті, вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові та видаткові накладні. Отже, платник податків, який придбав товари, роботи, послуги в особи, що порушує вимоги податковою законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Щодо висновку, зробленого в акті про те що, надані до перевірки первинні документи, не опосередковуються реальним рухом товарів, а є свідченням набуття товарів без наявності будь-яких первинних документів стверджує, що дана обставина не відповідає дійсності, оскільки до перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, що вказують на подію, яка викликала зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі як позивача, так і його контрагентів, та на подібні зміни вказує списання коштів з поточного рахунку позивача та зарахування їх на поточні рахунки підприємств-контрагентів. Ураховуючи викладене, вважає, що в Акті не міститься жодних обґрунтувань, що базуються на належних доказах, того, що правочин між позивачем та ТОВ «ХАНТЕР-ЛТД», ТОВ «Компанія «АРМ» укладено з порушенням норм ст. 203 Цивільного кодексу України, не надано обґрунтувань щодо нікчемності правочину, а також не надано посилань на будь-які рішення суду, а тому просить скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.08.2019 №0011751401, №0011741401, №0011761401, як протиправні. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 07 серпня 2019 року №0011741401, від 07 серпня 2019 року №0011751401, від 07 серпня 2019 року №0011761401. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення позивача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Елтранс Україна» (код ЄДРПОУ 39380838) є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 05.09.2014 (номер запису: 1 103 102 0000 036757). Видами діяльності позивача є: 30.20 Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, 27.12 Виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 58.29 Видання іншого програмного забезпечення, 71.20 Технічні випробування та дослідження, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення, 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання. У період з 04.06.2019 по 10.06.2019 на підставі наказу від 04.06.2019 №1900 та направлення від 04.06.2019 №1193 фахівцем ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з ТОВ «ХАНТЕР-ЛТД», ТОВ «Компанія «АРМ» за період з 01.10.2018 по 31.10.2018, показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток, за результатами якої складений відповідний акт від 18.06.2019 №354/08-01-14-01/39380838. Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Елтранс Україна»: 1) пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік, на загальну суму 410 400,00 грн. 2) пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) на загальну суму 31 777,00 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2018 року на суму 31 777,00 грн., та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) за жовтень 2018 року на суму податку на додану вартість 424 223,00 грн. Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія «АРМ» за жовтень 2018 року. Так, ТОВ «Елтранс Україна» укладено з ТОВ «Компанія АРМ» договір поставки №05/10/2018-1 від 05.10.2018 кілець ущільнувальних 5БС.370.316-01 та 5БС.370.316-00 у кількості 2 шт. на загальну суму ПДВ 456 000,00 грн. Згідно з ЄРПН у ТОВ «Компанія АРМ» задекларовано придбання кільце ущільнюване у ТОВ «ЮРСЕЙ». У ТОВ «ЮРСЕЙ» згідно з фінансовою звітністю основні засоби відсутні, запаси ТМЦ на початок та на кінець 2018 року відсутні. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманих з них податку (Форма №1 ДФ) у 2018 році до ДФС не подано. Взаємовідносини з фізичними особами-підприємцями, які б могли бути постачальниками вказаних товарів на адресу підприємства не відображено в базах даних ДФС. Декларацію з податку на прибуток за 2018 рік не подано. Згідно з ЄРПН встановлено оформлення податкових накладних на адресу ТОВ «ЮРСЕЙ» в якості передплати за кільце ущільнюване від ТОВ «ЛІКВІДІТІ КЕПІТАЛ», ТОВ «НЬЮ ДЕСІЖН», ТОВ «ЕЙДЖ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «ФТОР КОРП», ТОВ «РЕСМІН КОМПАНГ», ТОВ «ІНГОС ФІНАНС», ТОВ «РЕНІУМ ЛТД», ТОВ «АНХА», ТОВ «ЛИНАСПАР». Вищезазначеними підприємствами фінансова та податкова звітність до ДФС в 2018 році не подана, в т.ч. податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманих з них податку (форма №1 ДФ), декларації з податку на прибуток за 2018 рік не подано. Декларації з ПДВ, в т.ч. за жовтень 2018 року не подано, починаючи з 2019 року вказані підприємства до ДФС звітність не подають. Згідно з аналізом ЄРПН на предмет отримання послуг оренди приміщення, послуг опалення, тепло, водопостачання, послуг зв`язку, інших комунальних послуг, придбання товарів та послуг, необхідних для здійснення реальної господарської діяльності встановлено відсутність придбання зазначених таких послуг та товарів. Ці факти свідчать про відсутність основних фондів необхідних для здійснення господарської діяльності, відсутність адміністративних (загальногосподарських) витрат, відсутність працівників, необхідних для забезпечення реальної господарської діяльності. ТОВ «ЛІКВІДІТІ КЕПІТАЛ», ТОВ «НЬЮ ДЕСІЖН», ТОВ «ЕЙДЖ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «ФТОР КОРП», ТОВ «РЕСМІН КОМПАНГ», ТОВ «ІНГОС ФІНАНС», ТОВ «РЕНІУМ ЛТД», ТОВ «АНХА», ТОВ «ЛИНАСПАР» оформлені податкові накладні на передплату, в той час, як операція з відвантаження обладнання згідно документів на адресу ТОВ «Елтранс Україна» проведена в один день (Кільце ущільнювальне 5БС.370.316-01 - всі операції оформлені 15.10.2018 та Кільце ущільнювальне 5БС.370.316-00 - всі операції оформлені 05.10.2018) по всьому ланцюгу придбання. Таким чином, ТОВ «Елтранс Україна» згідно з даними ЄРПН та наданих для перевірки документів фактично отримано ТМЦ (кільця ущільнювальні), які на момент їх оприбуткування ТОВ «Елтранс Україна» були відсутні у всіх контрагентів по ланцюгу постачання, в т. ч. ТОВ «Компанія АРМ», ТОВ «ЮРСЕЙ» та ТОВ «ЛІКВІДІТІ КЕПІТАЛ», ТОВ «НЬЮ ДЕСІЖН», ТОВ «ЕЙДЖ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «ФТОР КОРП», ТОВ «РЕСМІН КОМПАНГ», ТОВ «ІНГОС ФІНАНС», ТОВ «РЕНІУМ ЛТД», ТОВ «АНХА», ТОВ «ЛИНАСПАР». Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано заперечення №2019/07-054 від 31.07.2019, проте листом-відповіддю про результати розгляду заперечень № 45545/10/08-01-14-01-10 від 05.08.2019 повідомлено, що заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 18.06.2019 №354/08-01-14-01/39380838 залишаються без задоволення. На підставі Акту перевірки та вказаних порушень відповідачем 07 серпня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення: форми «Р» № 0011761401, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 614 600,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 410 400,00 грн. та за штрафними санкціями 205 200,00 грн.; форми «Р» №0011751401, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 47 665,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 31 777,00 грн. та за штрафними санкціями 15 888,50 грн.; форми «В4» №0011741401, за яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно з декларацією №9255754592 від 19.11.2018 за жовтень 2018 року на 424 223,00 грн., усього на суму 424 223,00 грн. Не погоджуючись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 10.09.2019 №2019/09 на них, однак відповідно до рішення Державної податкової служби України № 8848/6/99-00-08-05-02 від 08.11.2019 оскаржені рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення. Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність означених податкових повідомлень-рішень. Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України). Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Відповідно до пп. «а» п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. За правилами пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання. Встановлено, що 05 жовтня 2018 року ТОВ «Елтранс Україна» (Покупець) було укладено договір поставки товарів №05/10/2018-1 з ТОВ «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент» (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товари, визначені у п. 1.2 Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура), визначаються Рахунками, які Постачальник виставляє Покупцю. Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за даним договором визначається у Рахунку. Оплата за поставлені товари, згідно Рахунку, має бути перерахована Постачальнику протягом 90 банківських днів з моменту підписання сторонами Видаткової накладної. Товар поставляється за рахунок та транспортом Постачальника на умовах DDP (згідно Інкотермс 2000): Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Кольорова, б. 7 або засобами ТОВ «Нова пошта» за рахунок Постачальника (п. 1.1, 1.2, 3.1, 4.1, 5.1.1 цього Договору). На підставі вказаного Договору та специфікацій №1 від 05.10.2018, №2 від 15.10.2018 у жовтні 2018 року позивачем придбано у ТОВ «Компанія «АРМ» товар (Кільце ущільнувальне 5БС.370.316-00), що підтверджується рахунками на оплату № 92 від 05.10.2018, №93 від 15.10.2018, видатковими накладними №87 від 05.10.2018 на суму 1 368 000,00 грн., №88 від 15.10.2018 на суму 1 368 000,00 грн. Транспортування товару з місця навантаження, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 9-А до пункту розвантаження (м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7) здійснювалась транспортними засобами Постачальника, що підтверджено товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи: №Р87 від 05.10.2018, №334 від Р88 від 15.10.2018. Розрахунки за поставлений товар відбувались у безготівковій формі шляхом переказу на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія «АРМ» згідно з платіжними дорученнями, а саме: №1562 від 14.11.2018 на суму 544 000,00 грн., №1563 від 14.11.2018 на суму 56 000,00 грн., №1593 від 28.11.2018 на суму 500 000,00 грн., №1606 від 06.12.2018 на суму 168 000,00 грн., №1618 від 18.12.2018 на суму 100 000,00 грн., №1620 від 18.12.2018 на суму 720 000,00 грн., №1630 від 08.01.2019 на суму 380 000,00 грн., №1640 від 17.01.2019 на суму 100 000,00 грн., №1658 від 29.01.2019 на суму 80 000,00 грн., №1659 від 30.01.2019 на суму 50 000,00 грн., № 1670 від 05.02.2019 на суму 38 000,00 грн., що також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за жовтень 2018 року. Встановлено, про наявність всіх належно оформлених супроводжуючих документів згідно з вказаного договору, якими, серед інших, були: видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, що підтверджують оплату приданого позивачем товару у названого контрагента. Згадувані документи первинного обліку відображені ГУ ДФС у Запорізькій області в акті перевірки, зауважень, щодо порядку складення яких зазначено не було. Недоліків до таких документів не зауважено податковим органом і у відзиві на позовну заяву. Використання продукції, придбаної у ТОВ «Компанія «АРМ» у власній господарській діяльності підтверджують документи з продажу її на адресу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на підставі укладеного 28 серпня 2018 року Договору №462(1)184к/53-121-01-18-071 поставки товару, що підтверджується первинними документі, які є в наявності у позивача та оформлені згідно з законодавством України та стандартів бухгалтерського обліку, зокрема це: рахунок на оплату №66 від 31.10.2018, видаткова накладна №48 від 31.10.2018, товарна-транспортна накладна №Р48 від 31.10.2018, платіжні доручення №1773 від 04.02.2019 на суму 473 843,60 грн., №1411 від 22.01.2019 на суму 2 000 000,00 грн., №509 від 16.01.2019 на суму 2 000 000,00 грн. Тобто, позивачем надано до суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Встановлено, що висновки податкової інспекції про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на податковій інформації відносно третіх осіб контрагента ТОВ «Компанія АРМ» - ТОВ «ЮРСЕЙ», а також контрагентів ТОВ «ЮРСЕЙ» - ТОВ «ЛІКВІДІТІ КЕПІТАЛ», ТОВ «НЬЮ ДЕСІЖН», ТОВ «ЕЙДЖ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «ФТОР КОРП», ТОВ «РЕСМІН КОМПАНГ», ТОВ «ІНГОС ФІНАНС», ТОВ «РЕНІУМ ЛТД», ТОВ «АНХА», ТОВ «ЛИНАСПАР», щодо подання ними звітності, знаходження за юридичною адресою, наявності трудових та матеріальних ресурсів. Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано. Виходячи з вищенаведеного в сукупності, апеляційний суд вважає, що вказані доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків щодо взаємовідносин позивача з цими контрагентами, відповідно, не доведено порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн., суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про їх стягнення з відповідача на користь позивача. За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Приймаючи рішення про стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з поданих позивачем на підтвердження таких витрат документів. В даному випадку обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений на це час зафіксовані в описі робіт (наданих послуг) на суму 6 500,00 грн. Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що представником позивача з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, надано копії договору про надання правової допомоги від 21.11.2019, ордер на надання правової (правничої) допомоги серія АР №1006208 від 21.11.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 002415 від 22.10.2019, попередній опис робіт (надання послуг) та здійснення витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 21.11.2019 на суму 6 500,00 грн., який включає: збір та ознайомлення з доказами у справі 500,00 грн., підготовка правової позиції та узгодження її з Клієнтом 500,00 грн., Підготовка позовної заяви з додатками 2 500,00 грн., підготовка відповіді на відзив 1 000,00 грн., участь у підготовчому судовому засіданні 1 000,00 грн., участь у судовому засіданні 1 000,00 грн., рахунок-фактура №1201 від 21.11.2019, платіжне доручення №2184 від 21.11.2019 на суму 6 500,00 грн. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належний розмір правової допомоги, який підлягає відшкодуванню позивачу, становить 5 500,00 грн., та є співмірним із складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; зафіксовані в попередньому описі роботи відповідають визначеній ст.132 КАС України суті, тому суд першої інстанції, приймаючи рішення також в цій частині, діяв у відповідності з процесуальними нормами в межах наданих йому повноважень. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у справі №280/5982/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов