LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851520/687/2020

від 04.01.2021 ·

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2021 р. рокуСправа № 520/687/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" про прийняття додаткової постанови про розподіл судових витрат в адміністративній справі за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повні тексти складено 19.08.20 року та 03.09.2020 року по справі № 520/687/2020 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, в якій просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Харківській області податкові повідомлення-рішення: від 27.12.2019 № 00001500501, від 27.12.2019 № 00001510501, від 27.12.2019 № 00001550501, від 23.01.2020 № 00000140501. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені безпідставно та протиправно, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства позивачем виходить виключно з посилань на те, що товар придбаний у контрагента, а саме - нут, позивач не мав права використовувати на власний розсуд, а саме для посіву без наявності відповідних сертифікатів. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення: № 00001500501 від 27.12.2019 року, № 00001510501 від 27.12.2019 року, № 00001550501 від 27.12.2019 року, № 00000140501 від 23.01.2020 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" у розмірі 21020,00 грн. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року доповнено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року у справі №520/687/2020 за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати на надсилання поштової кореспонденції на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" у розмірі 91,00 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті професійної правничої допомоги на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" у розмірі 25000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок). Відповідач, не погодившись з рішенням та додатковим рішеннями суду першої інстанції, подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати вказані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 року апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року по справі 520/687/2020 залишити без змін. 29.12.2020 року від представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат. В обґрунтування зазначеної заяви представник позивача - адвокат Є.В. Гіль зазначає, що в постанові від 24.12.2020 року Другий апеляційний адміністративний суд не здійснив розподілу судових витрат, у зв`язку з чим представник позивачів просить, винести додаткове рішення, яким здійснити розподіл усіх судових витрат понесених позивачем по даній справі, а саме: понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката. У відповідності до ст. 252, 311 КАС України заяву розглянуто у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про прийняття додаткового судового рішення по справі щодо розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Статтями 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку і компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із ч. ч. 6,7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги у суді апеляційної інстанції до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги №20/5 від 10.01.2020 року, додаткову угоду №1 від 30.01.2020 року, Додаток до договору від 10.10.2020 року із зазначенням фіксованої суми гонорару - 30000,00 грн., акт до договору про надання правничої допомоги від 24.12.2020 року, платіжне доручення №804 від 06.10.2020 року (т.4 а.с.221), орієнтовний розрахунок судових витрат від 17.01.2020 року. Як вбачається з копії акту виконаних робіт від 24.12.2020 року, між адвокатським об`єднанням "Прецедент" та СТОВ "Барвінківська", позивачу надавалися наступні послуги адвоката: вивчення та правовий аналіз поданих клієнтом документів, розробка тактики захисту інтересів клієнта; підготовка, підписання та подання відзивів на апеляційній скарги відповідача на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції; підготовка, підписання та подання клопотань про долучення доказів; підготовка, підписання та подання заяви про застосування ч. 7 ст. 139 КАС України; прибуття до суду 05, 24 листопада та 24 грудня, участь у судовому засіданні, що відбулось 24 грудня 2020 року; витрати на надсилання поштової кориспонденції у розмірі 23 гривні. Разом з тим, стосовно розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вивчивши надані представником позивача, в обґрунтування адвокатських витрат документи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність погодинного розрахунку наданих адвокатом послуг у зв`язку з чим неможливо оцінити вартість за кожну окрему надану послугу та належних доказів щодо обгрунтованості стягнення з відповідача правничої допомоги у розмірі 30000 грн. для підготовки цієї справи до розгляду у суді апеляційної інстанції. Дійсно, правова позиція відповідача не змінювалась в судах першої та апеляційної інстанцій. Законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свою позицію, написання відзиву, тобто, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, за відсутності доказів витраченого часу адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі (30000 грн) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідача. Крім того, колегія суддів зауважує, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання, яким потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця. Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, отриманий за аналогічні послуги у суді першої інстанції (25000грн.), колегія суддів вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складення відзивів на апеляційні скарги відповідача є значно завищеним та таким, що підлягає зменшенню. Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанціях свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Колегія суддів також критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуги з вивчення та правового аналізу поданих клієнтом документів, розробки тактики захисту інтересів клієнта, оскільки доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а доводи відзивів на апеляційні скарги не відрізняються від доводів позовної заяви. Таким чином, враховуючи, що правова позиція представника позивача у суді апеляційної інстанції не змінювалась, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в суді першої інстанції, знову вивчати подані клієнтом докази, проводити їхній правовий аналіз та розробляти тактику захисту інтересів клієнта була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, - з огляду на що зазначена сума розміру таких витрат також підлягаєє зменшенню вдвічі з 30000 грн. до 15000 грн. Колегія суддів вважає, що за умови успішного досвіду судового супроводу справи у суді першої інстанції необхідність знову вивчати подані документи справи та розробляти тактику захисту інтересів клієнта у такому обсязі не вбачається обґрунтованим та необхідним для досвідченого фахівця, а тому, на переконання колегії суддів, розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання такої послуги, так само є необґрунтованим та підлягає зменшенню. Подібна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року по справі 2040/6747/18. Отже, беручи до уваги зазначений висновок Верховного Суду, проаналізувавши зроблені представником позивача розрахунки, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачами витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, які понесені позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг. Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Прийняти додаткову постанову, якою стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, 46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" (вул. Скрипника, 6, м. Барвінкове, Барвінківський район, Харківська область, 64701, код ЄДРПОУ 38072129) у розмірі 15000,00 грн. (п`тнадцять тисяч гривень 00 копійок). Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати на надсилання поштової кореспонденції на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "БАРВІНКІВСЬКА" (вул. Скрипника, 6, м. Барвінкове, Барвінківський район, Харківська область, 64701, код ЄДРПОУ 38072129) у розмірі 23,00 грн. (двадцять три гривні 00 копійок). Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Калиновський В.А.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»