Постанова 4809 № 388/376/20

ПОСТАНОВА Іменем України 30 грудня 2020 року м. Кропивницький справа № 388/376/20 провадження № 22-ц/4809/1571/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2020 року у складі судді Степанова С.В. і В С Т А Н О В И В : У квітні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути заборгованість у розмірі 12299,56 грн за кредитним договором № б/н від 10.04.2013, яка складається з наступного: - 0.00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; - 6653,47 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; - 0,00 грн заборгованість за простроченими відсотками; - 2569,04 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; - 2015,17 грн нараховано пені; - 0.00 грн нараховано комісії; - 500,00 грн штраф (фіксована частина); - 561,88 грн штраф (процентна складова). Позовна заява мотивована тим, що згідно укладеного договору б/н від 10.04.2013 ОСОБА_1 отримав кредит. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. На даний час він продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає. У зв`язку з зазначеними порушеннями вимог чинного законодавства та умов кредитного договору, станом на 27.01.2020 за відповідачем склалася заборгованість 12299,56 гривень. Заочним рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстрований та проживаючий за адресою : АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість по кредитному договору б/н від 10.04.2013 року в сумі 6653 (шість тисяч шістсот п`ятдесят три) гривні 47 копійок та судовий збір в розмірі 1137 (одна тисяча сто тридцять сім) гривень 10 копійок. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, пенею та штрафами та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в цій частині у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем до позовної заяви долучено Витяг з «Тарифів Банку» у редакції, що діяла на момент підписання заяви, Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви, копія наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви. Суд першої інстанції не врахував, що зазначені докази відповідачем не спростовано, що є його, а не суду, процесуальним обов`язком. Відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надава суду відзиву на позов і жодних належних та допустимих доказів того, що надані позивачем Умови та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифи, викладені не в тій редакції, яка діяла на час підписання ним анкети-заяви. Щодо правового висновку Великої палати Верховного суду, викладеного в постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, то в даній справі відповідач заперечував ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, однак в даній справі, відповідач не надав заперечень, що не був ознайомлений з Тарифами, Умовами та правилами надання банківських послуг, які долучені до позовної заяви. 10.04.2013 відповідачем було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до підписаної відповідачем анкети-заяви, він згоден, що анкета заява разом в Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Банку, правилами користування карткою, основними умовами обслуговування складють договір про надання банківських послуг, з якими відповідач ознайомлений та зобовязується неухильно дотримуватись. ОСОБА_1 не заявлялись позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. 10.04.2013 йому було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, яка в подальшому перевипускалася. 01.03.2019 Банком внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг та згідно 2.1.1.2.12. Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту та проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: -86,4% - для картки «Універсальна»; - 84,0% - для картки «Універсальна голд»; - 74,4% - для преміальних карток. Починаючи з 01.10.2019 відповідачу почали нараховуватися відсотки у відповідності до змін Умов та правил банківських послуг від 01.03.2019. Якщо суд не взяв до уваги Умови та правила надання банківських послуг банку, то в будь-якому разі повинен був стягнути відсотки за ставкою 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України. Порядок нарахування пені та штрафів сторони погодили в тарифах та умовах та правилах банківських послуг. Користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення боргу, відповідач фактично погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами Банку. Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, викладені не в тій редакції, яка діяла на час підписання ним анкети-заяви. Тому, за положеннями правочину відповідач має нести цивільно-правову відповідальність у відповідності до норм ст.ст. 525, 526, 610, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України за невиконання умов кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 12299,56 грн, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2020 становить 210200 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Частиною 1 статті 1054 ЦК України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001). Відповідно до ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону, фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Позивач просив стягнути окрім тіла кредиту (сума, яка була фактично отримана позичальником), ще пеню, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Стосовно вимог про стягнення процентів нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суд виходить з наступного. За наявності простроченої заборгованості по кредиту у позивача виникло право вимагати сплати відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, що було ним зроблено. І в позовній заяві, і в розрахунку заборгованості позивач вказав, що він просить стягнути з відповідача відсотки на підставі ст. 625 ЦК України. Отже, суд першої інстанції належним чином не з`ясував підстави вимог позивача про стягнення відсотків, не перевірив їх належним чином, неправильно визначив закон, який регулює правовідносини сторін в цій частині. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК Українипередбачені нею індекс інфляції та проценти є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Зокрема, проценти від простроченої суми зобов`язання забезпечують захист майнового інтересу кредитора, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Розмір таких процентів встановлено законом і становить три проценти річних від простроченої суми, але цей розмір може бути змінений за домовленістю сторін договору. Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимоги про стягнення процентів, у зв`язку з недоведеністю позивачем моменту виникнення такого обов`язку, суд першої інстанції не звернув уваги, що у розрахунку заборгованості (а.с. 23) чітко зазначено, що перебіг заборгованості почав формуватись з 01.10.2019. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачені нею індекс інфляції та проценти є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Зокрема, проценти від простроченої суми зобов`язання забезпечують захист майнового інтересу кредитора, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Розмір таких процентів встановлено законом і становить три проценти річних від простроченої суми, але цей розмір може бути змінений за домовленістю сторін договору. Позивач вправі вимагати стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Аналізуючи розрахунок заборгованості, наданий банком, заборгованість за процентами складає 167 днів, тому відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 відсотка річних складає 91,32 грн (6653,47 х 3 : 100 : 365 х 167 = 91,32, де 6653,47 сума простроченої заборгованості, 167 кількість днів прострочення з 01.10.2019 по 16.03.2020). За таких обставин з відповідача на користь банку підлягає стягненню 91,32 грн нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Стосовно вимог позивача про стягнення неустойки (штрафу та пені), колегія суддів апеляційного суду виходить з такого. Мотивуючи заборгованість за пенею та штрафом, позивач посилається на умови та правила надання банківських послуг та на тарифи обслуговування кредитних карток «Універсальна». Однак, суд не вбачає підстав для задоволення зазначених вимог, оскільки умови та правила надання банківських послуг та тарифи не містять підпису відповідача. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору, АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, позов АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню в частині стягнення відсотків за користування кредитом нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, в сумі 91,32 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягенні відсотків нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про чакстокве задоволення зазначених позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів підлягає залишенню без змін. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду підлягає зміні, розподіл судових витрат також підлягає зміні. Документально підтверджені витрати понесені банком складаються з витрат про сплату судового збору та складаються з витрат за: подачу позовної заяви в розмірі 2102,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн. За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до задоволених позовних вимог з відповідача на його користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, що становить 2881 грн 84 коп. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення процентів нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 91 (дев`яносто одну) грн 32 коп заборгованості за процентами від простроченої суми нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК Україн. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 2881 гривня (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) 84 копійок судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді А. М. Головань О. Л. Карпенко