Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 912/1920/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.12.2020 року Справа № 912/1920/20 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач), суддів Подобеда І.М., Кощеєва І.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.09.2020 у справі №912/1920/20 (суддя Кабакова В.Г., повне рішення складено 28.09.2020) за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до відповідача Приватного підприємства "Миандр", м. Кропивницький про стягнення 69 567,18 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду. У червні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "Миандр" (надалі відповідач) та просило стягнути (з врахуванням уточненої позовної заяви від 09.07.2020) заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом 20 617,61 грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором 48 949,57 грн, а всього 69 567,18 грн. Позовні вимоги обґрунтовувало невиконання відповідачем своїх зобов`язань відповідно до заяви про відкриття поточного та карткового рахунків та заяви про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" в частині своєчасного повернення Банку кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом. Відповідач участі у справі під час її розгляду судом першої інстанції не приймав. Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначені судові засідання - ухвали суду від 06.07.2020, 11.08.2020 та 21.09.2020 направлено на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 25006, м. Кропивницький, вул. Преображенська, буд. 4, каб. 35, а також на адресу керівника Саргсяна А.Г. - АДРЕСА_1 . Втім, всі поштові відправлення з ухвалами суду першої інстанції були повернені органом поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.09.2020 у справі №912/1920/20 (суддя Кабакова В.Г.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано не доведеністю виникнення зобов`язань у Відповідача за вимогами щодо стягнення пені та відсотків, оскільки надані Позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку з огляду на відсутність підпису на них Відповідача та мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору. Доводи та вимоги апеляційної скарги. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просив рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Також просив провести розгляд справи за участю представника Позивача. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на таке: - суд не взяв до уваги положення ст. 6, 27 ЦК України про свободу договору, підпис щодо приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг поставив саме в заяві про приєднання до вказаних Умов, чим засвідчив те, що повністю згоден з такими умовами кредитування; - саме по собі посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин, у договорах приєднання жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами закон не вимагає; - суд безпідставно послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17, оскільки в ній наявні інші обставини відповідачем була фізична особа, на яку поширюються норми законодавства про захист прав споживачів, які не можуть застосовуватися до правовідносин у цій справі, відповідачем є юридична особа; - відповідач не заперечував на факт укладення кредитного договору, ні факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, ні розмір наявної заборгованості, що відмінно від обставин у справі №342/180/17; - суд не врахував, що кредитний договір є оплатним, де оплатою за користування кредитом є сплата відсотків, в матеріалах справи є належні докази, які підтверджують не лише отримання коштів, а й часткове погашення заборгованості, тому суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків за користування кредитом, тому рішення ухвалене при неповному з`ясуванні обставин та неправильному застосуванні норм матеріального права підлягає скасуванню. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 15.01.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобеда І.М., Кощеєва І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 після усунення недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.09.2020 у справі №912/1920/20. Розгляд апеляційної скарги визначено проводити в письмовому провадженні без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу у строк до 01.12.2020 запропоновано надати відзив на апеляційну скаргу. Від Відповідача до суду жодних документів не надходило. Ухвала суду від 09.11.2020 про відкриття апеляційного провадження була надіслана на адресу Відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (м. Кропивницький, вул. Преображенська, буд. 4, каб. 35). Поштове відправлення повернулися до суду із позначкою «за зазначеною адресою адресат відсутній». Враховуючи викладене, судом були вчинені усі можливі дії щодо повідомлення Відповідача про слухання справи. Як правильно зазначив суд першої інстанції, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників. Отже, Відповідача відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи та суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними доказами. Обставини справи, встановлені апеляційним судом. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив таке. ПП "Миандр" було підписано заяву від 31.10.2013 про відкриття поточного та карткового рахунків а також заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. За змістом вказаної заяви ПП "Миандр" приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (знаходяться на сайті банку www.pb.ua) (надалі - УтаП), тарифів Банку, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору. На підставі поданої до банку заявки на гарантований платіж (доручення на договірне списання), що була надана банку через систему інтернет-банкінгу Приват24 та підписана позичальником із використанням електронного цифрового підпису, банк здійснив кредитування відповідача шляхом проведення відповідних платежів за рахунок кредитних коштів у межах встановлених для відповідача лімітів в сумі 10 000 грн. За умовами Заявки, підписавши таку заявку ПП "Миандр" приєднується до УтаП, які розміщені на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" у мережі Інтернет за адресою www.privatbank.ua. Факт використання Відповідачем наданих Позивачем кредитних коштів у сумі 10 000 грн підтверджується випискою по рахунку ПП "Миандр" за період з 22.11.2013 по 19.05.2020, згідно якої заборгованість по кредиту становить 10 000 грн, за відсотками 31430,00 грн, пеня 55 892,36 грн. Як на підставу своїх вимог позивач посилається на положення "Умов та правил надання банківських послуг", витяг з розділів 3.1.1 «Послуга розрахунково-касове обслуговування» та розділу 3.2.3 «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» долучив до справи, а саме: - п. 3.1.1.136. УтаП - Банк надає послугу гарантованих платежів за господарськими договорами, які укладаються між клієнтами банку. Послуга надається Банком, як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами; - п. 3.1.1.137 УтаП - у разі необхідності отримання отримувачем послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування шляхом заповнення всіх необхідних реквізитів, створює Заявку (платіжне дорученню) за формою розміщеної в Приват24. Заявка містить в собі реквізити платежу за господарським договором, реквізити одержувача і доручення платника на здійснення Банком списання грошових коштів; - п. 3.1.1.138. УтаП - після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки, Банк розглядає її на предмет надання або відмови в наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або неплатоспроможності платника. - п. 3.1.1.139.2 УтаП - якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, банк надає платникові кредит в розмірі, передбаченому в Заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок 3648. Порядок надання банком кредиту та порядок його порядок погашення платником здійснюється згідно п. 3.2.3. УтаП; - п. 3.2.3.2. УтаП термін повернення кредиту зазначений в заявці про платіж, клієнт погашає заборгованість по кредиту у термін 30 днів з дати виконання платежу, зазначеному в заявці про платіж. У період з дати виконання платежу за рахунок кредитних коштів клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки у розмірі 28% річних від суми заборгованості. У разі непогашення заборгованості клієнтом по кредиту в строк до 30 днів включно, на 31-й день заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт сплачує відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості; - п.3.2.3.10.1 УтаП у випадку порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом, термінів повернення кредиту … клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у% річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу; - п.3.2.10.4, 3.2.3.10.7, де визначено строк нарахування пені та строк позовної давності 15 років. Зменшуючи позовні вимоги Банк вказав на те, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2015 у справі №912/2423/15 вже була стягнена з відповідача заборгованість по кредиту, пеня та відсотки та з врахуванням цього просив стягнути 20617,61 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на поточну та прострочену заборгованість згідно п.п. 3.2.3.9.1. та 3.2.3.9.2. УтаП, 48949,57 грн - пені, нарахованої згідно п. 3.2.3.10.1. УтаП, що і є предметом позову. Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду. Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Статтею 1067 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Положеннями ст. 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. Статтею 1069 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Аналіз вказаних норм свідчить, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Апеляційний суд встановив, що зі змісту заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 31.10.2013 вбачається, що в заяві відсутні умови щодо нарахування відсотків за користування кредитом, комісії та процентна ставка, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на Умови і Правила надання банківських послуг", що розміщені на офіційному сайті позивача та з якими, за твердженням позивача, Відповідач ознайомився при підписанні заяви-приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. До позовної заяви позивачем додано Витяг з "Умов та Правил надання банківських послуг". Втім погодитися з такими доводами позивача неможливо з наступних підстав. Звертаючись до суду з позовом до відповідача у 2015 році на підставі тієї ж заявки від 31.10.2013 позивач ґрунтував свої вимоги на п. 3.2.1.4.1 3.2.1.2.3.4, які визначали умови надання кредиту, умови та строки нарахування процентів за користування кредитом, тощо. Ці позовні вимоги ґрунтуються на положеннях розділів 3.1.1., 3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, які мають інші редакції, ніж встановлено судом редакції на час розгляду справи №912/2423/15. Зокрема, щодо строків нарахування процентів та відсоткової ставки та відповідно до п. 3.2.4.1.3 (в редакції 2015 року) у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якій дебетове сальдо підлягає обнуленню, починаючи з 91-го дня … клієнт сплачує відсотки у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За долученими до справи УтаП відсотки встановлені у розмірах 28% та 56%. Нарахування відсотків здійснено відповідачу за ставками 28%, 36% та 24%. Суд у справі №912/2423/15 встановив, що УтаП визначено нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язання протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане клієнтом (п.3.2.1.5.4). Позивач же вказує, що такий строк становить 15 років з посиланням на п. 3.2.3.10.7 та нараховує пеню за період з 17.11.2014 по 19.05.2020, тобто більше ніж за три роки. Суд першої інстанції в даній справі також встановив, що в Заявці на гарантований платіж №3 від 22.11.2013 зазначено, що операція за заявкою виконується відповідно до розділу 3.1.8., розділ 3.2.2. УтаП або окремо укладених з клієнтом договорів, що регулюють надання послуги "Гарантовані платежі" та/або кредиту за послугою "Гарантовані платежі". В той час у позові позивачем вказано, що такий порядок регулюється р. 3.2.3. УтаП та надано відповідні витяги з р. 3.2.3 УтаП кредиту за послугою "Гарантовані платежі". Наведене свідчить про наявність різних редакцій Умов та Правил надання банківських послуг, як на час подання відповідачем заяви, на час ухвалення рішення у справі №912/2423/15 та на час звернення до суду з цим позовом, на яких позивач ґрунтує свої вимоги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та наголошує, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Позивачем не надано доказів того, що саме ті Умови та Правила, на які він посилається в позовній заяві, діяли на час підписання відповідачем заяви, а отже ним не доведено обізнаність відповідача з умовами договору кредитування, зокрема, в частині нарахування процентів за користування кредитом, комісії, пені та їх розмірів. Посилання Банку на сплату відповідачем частини заборгованості не підтверджуються наданими ним розрахунками за спірний період, як і доводи щодо не заперечення відповідачем позовних вимог, який з власної необачності необізнаний про розгляд справи. Колегія суддів звертає увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17). Отже, аргументи апеляційної скарги про те, що судом, всупереч положенням статті 1054 ЦК України, проігноровано доводи про погодження сторонами після підписання Відповідачем заяви про приєднання до Умов не лише розміру банківського ліміту, а й порядку сплати процентів та неустойки (пені), колегією суддів не приймаються, оскільки спростовуються викладеними в даній постанові обґрунтованими висновками суду першої інстанції. Крім того, роздруківка із сайту позивача не є належним, допустимим та достовірним доказом такого погодження в розумінні приписів процесуального закону (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), оскільки такий доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), який може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постанові від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15); Верховним Судом в постановах від 25.09.2019 року у справі №704/1023/16-ц, від 02.10.2019 року у справі №322/1220/16, від 01.11.2019 року у справі № 910/13940/18, від 13.08.2020 у справі №876/68/19; Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17; в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2019 в рамках справи №182/1806/17, від 17 липня 2019 року (справа №175/4576/14-ц)), тощо. Доводи апелянта щодо невірного застосування судом першої інстанції правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, спростовуються вище наведеним та чисельною судовою практикою Верховного Суду в господарських справах. Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вище встановленими обставинами справи та наведеними положеннями чинного законодавства і апеляційним судом відхиляються. Клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні також відхиляється, оскільки відповідно до положень ч.10 ст. 270 ГПК України цю справу належить розглядати в порядку письмового провадження, справа не є складною ні щодо доказової бази, ні щодо застосування норм права, позивач мав можливість висловити всі свої доводи в письмовому вигляді. З огляду на викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі відсутні. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.09.2020 у справі №912/1920/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.09.2020 у справі №912/1920/20залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя Л.П. Широбокова Суддя І.М. Кощеєв Суддя І.М. Подобєд