Постанова 4808 № 344/7087/19

Справа № 344/7087/19 Провадження № 22-ц/4808/1211/20 Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів Девляшевського В.А., Фединяка В.Д., секретаря Капущак С.В., з участю ОСОБА_1 та його представника, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 вересня 2020 року під головуванням судді Бородовського С.О. у м. Івано-Франківську, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. Позовні вимоги мотивував тим, що 17 квітня 2016 року за адресою: Калуське шосе, 6 у м. Івано-Франківськ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Opel Vectra 2004 року, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортним засобом мотоциклом - А Megelli 250R, 2011 року, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова) НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 . Дорожньо-транспортна пригода трапилася у зв`язку із порушенням відповідачем Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, оскільки він не впоравшись з керуванням допустив зіткнення з транспортним засобом позивача, в результаті чого обидва транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень. Внаслідок зіткнення транспортних засобів не з вини позивача, йому завдано майнової шкоди. Майнова шкода полягає у пошкоджені транспортного засобу позивача, що підтверджується Звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №128, складеного 01.08.2016 (дата оцінки 13.07.2016) аварійним комісаром ОСОБА_4 . Так, згідно вказаного звіту вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 34 445,40 грн. Позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 34 445, 40 гривень. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати. Вказав на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи і порушення норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позову суд також невірно застосував норми матеріального права. На позивача, як потерпілого, у деліктних правовідносинах, в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, не покладено обов`язку доводити відсутність своєї вини в ДТП та доводити, що він не порушував Правила дорожнього руху. Тому відмова в задоволені позову з цих підстав є протиправною і свідчить про неправильне застосування судом статтей 1166 та 1188 ЦК України. Апелянт зазначає, що зміст постанови про закриття кримінального провадження, зокрема, встановлені органом досудового розслідування обставини та мотиви закриття кримінального провадження мають значення для розгляду даної справи. В постанові про закриття кримінального провадження вказано, що саме відповідач винен в порушенні Правил дорожнього руху, перебував у стані алкогольного сп`яніння і саме в його діях є причинний зв`язок з наслідками ДТП. Суд не дав належної оцінки постанові про закриття кримінального провадження обмежившись тільки окремими фактами, проте, саме з цієї постанови вбачається абсолютно протилежний суду висновок про винуватість позивача, між порушенням відповідачем ПДР України та наслідками, які настали в результаті ДТП, а також присутній прямий причинний зв`язок. Апелянт вважає, що відповідач протилежного не довів і своєї вини у вчиненому не спростував. Суд не надав, належної правової оцінки здійсненій дорожньо-транспортній пригоді, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, а тому дійшов хибного висновку про те, що саме позивач допустив порушення правил дорожнього руху. Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь апелянта матеріальну шкоду в розмірі 34 445,40 грн. Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній. ОСОБА_2 в засіданні апеляційного суду 17.12.2020 дав пояснення і не визнав доводів апеляційної скарги, а в наступне судове засідання, призначене на 28.12.2020 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Ураховуючи вищенаведене та необхідність дотримання судом строків розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод у розгляді справи в зв`язку з його неявкою не вбачає. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не було надано суду доказів щодо вини відповідача та не зазначено який пункт правил дорожнього руху було порушено відповідачем. Суд першої інстанції зазначив, що однозначність одноособовості вини відповідача у спричинені дорожньо-транспортної пригоди та неправомірності заподіяння шкоди позивачу підлягає доведенню в даній справі саме позивачем, на основі виконання позивачем його обов`язку щодо надання суду доказів вини виключно відповідача, а так само і факт відсутності вини позивача у порушенні правил дорожнього руху. Позивачем, не було доведено що він переконався в безпечності виконання ним маневру, внаслідок якого мало місце ДТП, причиною якого є виїзд позивачем на зустрічну смугу руху транспорту, в якій здійснював рух відповідач, а тому саме позивачем було порушено Правила дорожнього руху, що стало причиною ДТП і заподіяння ушкоджень транспортним засобам. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що до такого висновку суд прийшов передчасно, без належного дослідження обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що стало причиною постановлення неправильного рішення. Судом встановлено, що 17 квітня 2016 року на Калуському шосе, поруч з будівлею № 6 у м. Івано-Франківську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Opel Vectra (далі-ОПЕЛЬ ВЕКТРА) 2004 року, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та транспортним засобом мотоциклом - А Megelli 250R, 2011 року, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова) НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 . Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 128, складеного аварійним комісаром ОСОБА_4 , матеріальна шкода у зв`язку з пошкодженням автомобіля ОПЕЛЬ ВЕКТРА, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 34 445,40 грн. Постановою старшого слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Івонюк В.М. від 31.05.2019 кримінальне провадження закрито в зв`язку з відсутністю в діянні позивача - ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с.42-46). Згідно відповіді Департаменту УПП в Івано-Франківській області від 11.12.2019 копія постанови про закриття кримінального провадження разом з копіями матеріалів кримінального провадження та іншими документами у зв`язку із закінченням терміну притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 38 КУпАП 01.07.2019 були повернуті в Івано-Франківський ВП ГУНП в Івано-Франківській області (а.с. 60). З долучених до матеріалів справи позивачем фототаблиць убачається, що транспортному засобу позивача завдано механічних ушкоджень, що стверджується протоколом огляду транспортного засобу від 13.07.2016 (а.с. 11). Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди. За змістом п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК. Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №126/1439/17 обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. ОСОБА_1 з метою встановлення дійсних обставин ДТП надав суду постанову про закриття кримінального провадження, в якій вказано, що ДТП за участі позивача та відповідача мало місце на лівому узбіччі зустрічної смуги частини дороги, після того як позивач виїхав на зустрічну смугу, проїхав по ній 5 метрів і відчув удар мотоциклом в ліву бокову частину автомобіля. Тому причиною ДТП є також і виїзд позивачем на зустрічну смугу руху транспорту, в якій здійснював рух відповідач. В постанові про закриття кримінального провадження вказано, що її закрито з підстав не доведення вини будь-кого із водіїв, оскільки розглядались різні варіанти розвитку дорожньо-транспортної ситуації. В постанові вказано, що позивач, незалежно від увімкнення покажчика повороту був зобов`язаний не виїжджати на смугу зустрічного руху до того часу, поки його дія не матиме наслідку зіткнення з будь-якими учасником дорожнього руху на ній чи в її наслідок. Показання водіїв були взаємно суперечними, досудове розслідування не встановило хто саме з водіїв першим виїхав на зустрічну смугу. В свою чергу, згідно п. «а», «б» п. 14.2 ПДР перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону; водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч. На підставі п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Апеляційному суду надано висновки експертів Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України №4.2-795/18 від 21.11.2018 та Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №387/18 від 07.02.2019 відповідно до результатів яких встановлено, що причиною настання даної ДТП були обставини які пов`язані з невідповідністю дій водіїв вимогам ПДР України як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 . У висновку експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №4.2-795/18 від 21.11.2018 заначено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації, у загальному випадку, водій мотоцикла Megelli ОСОБА_2 , повинен був керуватися технічними вимогами пунктів 9.2 б), 14.2 б) та 12.3 (в частині визначення поняття «небезпека для руху» і виконання його вимог) Правил дорожнього руху України. У відповідності до вказаних пунктів Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_2 , повинен був з технічної точки зору перед початком обгону переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, а рухаючись по зустрічній смузі руху, з моменту виникнення небезпеки для руху - негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. В даній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіль «Опель Вектра» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , повинен був керуватися технічними вимогами пунктів 9.2.б), 9.4, 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України. У відповідності до вказаних пунктів Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_1 , повинен був, маючи намір виконати маневр повороту ліворуч, повинен був, завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, подати сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, але не менш як за 50-100 м до початку маневру та дати дорогу зустрічним транспортним засобам та переконатися у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. При комплексі вихідних вказаних відповідно до показів ОСОБА_1 , причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, були обставини пов`язані із невідповідністю дій водія мотоцикла Megelli реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 вимогам пунктів 12.3 ПДР України, а у відповідності до показів ОСОБА_2 , причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, були обставини, які з однієї сторони пов`язані із невідповідністю дій водія автомобіля «Опель Вектра» ОСОБА_1 вимогам п. 10.1 ПДР України, з іншої невідповідністю дій водія мотоцикла Megelli ОСОБА_2 вимогам п. 12.3 ПДР України. У висновку експерта Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №387/18 від 07.02.2019 зазначено, що в цій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля «ОПЕЛЬ-ВЕКТРА» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , повинен був керуватись технічними вимогами пунктів 9.2.б), 9.4., 10.1. та 10.4 зміст яких наведено в дослідницькій частині (водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом; подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах; перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку; водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам). У досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації водій мотоцикла «Megelli», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 повинен був керуватись технічними вимогами пунктів 9.2.б), 14.2.б),в),г), з моменту настання небезпеки для руху п.12.3. (в частині визначення поняття «небезпека для руху» і виконання його вимог), а при умові, що ДТП відбулась в районі перехрестя п.14.6.а) ПДР України, зміст яких наведено в дослідницькій частині (водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом; перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч; смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані; після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; обгін заборонено на перехресті). При комплексі вихідних даних, заданих відповідно до показів водія автомобіля «ОПЕЛЬ-ВЕКТРА» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , причиною настання ДТП з технічної точки зору були обставини даної події, які пов`язані з не відповідністю дій водія мотоцикла «Megelli», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 вимогам пункту 12.3. ПДР України, а відповідно до показів водія мотоцикла «Megelli», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 , дати відповідь на питання про причину настання даної ДТП з технічної точки зору не надається можливим через відсутність необхідних вихідних даних для розрахунків. Згідно зібраних у справі доказів убачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася також і в зв`язку з порушенням відповідачем Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, оскільки він не впорався з керуванням і допустив зіткнення з транспортним засобом позивача, в результаті чого обидва транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що вина водія мотоцикла - Megelli 250R, 2011 року, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова) НОМЕР_4 , ОСОБА_2 в цій дорожньо-транспортній пригоді складає 60%, а вина водія автомобіля «ОПЕЛЬ-ВЕКТРА» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 складає 40%. Таким чином, виходячи з вимог ст. 1188 ЦК України та з урахуванням визначеної судом частки вини водія ОСОБА_2 (60%) у завданні матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 пошкодженням належного йому автомобіля відповідно до звіту про його оцінку, апеляційний суд визначає матеріальну шкоду на користь позивача у розмірі 20 667,24 грн. За статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд приходить до переконання, що постановлене судом першої інстанції рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову з вищенаведених мотивів. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, частково покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 461,04 грн витрат по оплаті судового збору та 691,56 грн витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , жителя АДРЕСА_1 ) на користьОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , жителя АДРЕСА_2 ) 20 667,24 грн матеріальної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , жителя АДРЕСА_2 ) 461,04 грн судового збору за подання позову та 691,56 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених ч. 3 п.2 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складений 30 грудня 2020 року. Судді: І.В. Бойчук В.А. Девляшевський В.Д. Фединяк