Постанова 4803 № 209/3464/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8703/20 Справа № 209/3464/19 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Деркач Н.М, Пищиди М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року та додаткове рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2019 року АТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з позовом, посилаючись на те, що відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 05 квітня 2011 року, за умовами якої отримала кредит у розмірі 20 000 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 24 вересня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 53 903, 31 грн., яка складається з: 22 207, 29 грн. заборгованості за тілом кредиту; 11 173,41 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 11 769, 60 грн. пені за прострочене зобов`язання; 710, 00 грн. нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 543,01 грн.- штраф (процентна складова), яку АТ КБ ПриватБанк просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги наданої Адвокатським об`єднанням «Радник» у сумі 9 000 (дев`ять тисяч ) грн. Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу на рішення суду мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору, ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами, у встановленому законом порядку даний договір не оспорювався та не визнавався недійсним, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду мотивовано тим, що вирішення питання про відшкодування понесених відповідачем витрат на правничу допомогу не відповідає обставинам справи, критеріям розумності та співмірності. 24 листопада 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, який мотивував тим, що суд першої інстанції вірно зазначив про недоведеність позовних вимог у своєму рішенні, та вирішив питання стосовно відшкодування розміру вартості професійної правничої допомоги. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дішла висновку про наявність підстав для залишення без задоволення апеляційної скарги на рішення суду, та часткового задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення суду, з наступних підстав. Судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 від 05 квітня 2011 року, за змістом якої відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.12). Зазначена вище анкета-заява не містить умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, неустойки та комісії. Долучені до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачем не підписані (а.с. 14-28). Анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем. Долучений до матеріалів справи витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна також не містить підпису відповідача. Згідно з приведеним банком розрахунком заборгованість за вказаним кредитним договором від 05 квітня 2011 року станом 24 вересня 2019 року складає 53 903, 31 грн., з яких: 22 207, 29 грн. заборгованість за тілом кредиту; 11 173,41 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11 769, 60 грн. нараховано пені за прострочене зобов`язання; 710, 00 грн. нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 543,01 грн.- штраф (процентна складова). Відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» у стягненні заборгованості, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що підстав для стягнення цієї заборгованості не вбачається. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до ч. 2 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ ПриватБанк не представлено письмових доказів на підтвердження факту укладення з відповідачем 05 квітня 2011 року кредитного договору у належній формі та не доведено його умови. Банком не представлено суду першої інстанції доказів, що відповідають положенням ст.ст. 77, 80 ЦПК України, на підтвердження факту наявності заборгованості за кредитним договором у визначеному у позові розмірі. Даних про отримання саме кредитної банківської картки 05 квітня 2011 року, матеріали справи не містить. Однак, позивач наполягає на укладенні кредитного договору 05 квітня 2011 року. Підписана ОСОБА_1 анкета-заява не містить тих істотних умов кредитного договору, з яких було б можливо встановити умови, на яких він укладався. Окрім того, на час розгляду справи судом, позивачем не було надано доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, який і мав би підтвердити наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником. Наданий же позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 05 квітня 2011 року не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. Розрахунок заборгованості, сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, оскільки нічим іншим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити. Інших доказів того, що 05 квітня 2011 року відповідачу видавалась будь-яка кредитна картка та надавались кредитні кошти, банком не надано. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія приходить до висновку, що АТ КБ ПриватБанк не представлено письмових доказів на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору у належній формі та не доведено його умови. Посилання позивача на те, що конкретні умови кредитування, в тому числі розмір процентів, визначаються Умовами та Правилами надання банківських послуг - безпідставні, оскільки зазначені Умови та Правила не містять підпису відповідача. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні. Саме такий висновок міститься у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 14 грудня 2016 року у справі №6-2462цс16 від 22 березня 2017 року у справі №6-2320цс16, де вказано про те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Таким чином, під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду в суді апеляційної інстанції, банком не було доведено, що відповідач дійсно 05 квітня 2011 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 20 000 грн. Отже, банком не представлено суду першої інстанції доказів, що відповідають положенням ст.ст. 77, 80 ЦПК України, на підтвердження факту наявності заборгованості у визначеному у позові розмірі. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку, у зв`язку з недоведеністю. Клопотань про надання доказів чи про витребування відповідних доказів судом, учасниками справи не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом судового засідання суду апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог банку спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, аналогічні позовним вимогам, які були предметом розгляду у суді першої інстанції та повторного правового аналізу не потребують. Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду, є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат представник відповідача подав акт виконаних робіт від 04 червня 2020 року по договору про надання правової допомоги від 21 січня 2020 року (а.с. 201); детальний опис виконаних робіт від 04 червня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 21 січня 2020 року (а.с. 201-202); товарний чек про сплату послуг адвоката за договором про надання правової допомоги від 04 червня 2020 року (а.с.198-199); рахунком № 04/06 від 04 червня 2020 року на загальну суму 9 000 грн. (а.с.200). Розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи: акт виконаних робіт від 04 червня 2020 року по договору про надання професійної правничої допомоги № 21/01/20-1 від 21 січня 2020 року (а.с. 201); детальний опис виконаних робіт від 04 червня 2020 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 21/01/20-1 від 21 січня 2020 року (а.с. 201-202), опис послуг з кількістю витраченого адвокатом часу і вартістю наданих послуг, товарний чек про сплату послуг адвоката за договором про надання професійної правничої допомоги № 21/01/20-1 від 04 червня 2020 року, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. З опису робіт (наданих послуг) вбачається, що вказані послуги надавалися відповідачеві адвокатом та полягають у тому, що адвокат здійснив вивчення та правовий аналіз доводів позовної заяви, апеляційної скарги, підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу, та представництво інтересів в судовому засіданні. З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що зазначені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, матеріального стану позивача та клопотання про зменшення розміру витрат правничої допомоги, колегія суддів вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь відповідача 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року - залишити без змін. Додаткове рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року змінити. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 з 9 000 грн. до 2 000 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю.Петешенкова Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида