Постанова Київський апеляційний суд № 358/1041/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 9 грудня 2020 року місто Київ справа № 358/1041/19 провадження №22-ц/824/13218/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Сірої Ю.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ТОВ «Телеканал СТБ» відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Вареником Андрієм Миколайовичем, на рішення Богуславського районного суду Київської області від 4 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Тітова М.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що 14 жовтня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дитина - син - ОСОБА_3 .. Після народження дитини відносини між ним та відповідачем значно погіршились, відповідачка залишила на позивача сина і з 17 грудня 2018 року її місцезнаходження невідоме. ІНФОРМАЦІЯ_3 на телеканалі «СТБ» о 17 год.30 хв. у програмі «вікна-новини» було показано сюжет під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому ведучою ОСОБА_4 , кореспондентом ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було повідомлено наступне: «малюка ОСОБА_6 не бачила від народження, бо одразу із пологового його забрав батько, дружину - покинув»; «чоловік неодноразово її бив, а вона пробачала», «зняти побої наважилась лише потому, як він відгамселив її в пологовому будинку.»; «при працівниках пологового будинку мій чоловік наносив мені побої і замість там букетів, якійсь не знаю, вдячності чоловіка про те, що народила такого довгоочікуваного сина, я отримувала стусани, він мені видирав волосся.»; « Сина назвали ОСОБА_7 . Потім - зовсім незвичайний сценарій після пологового немовля чоловік забирає до власної квартири, ОСОБА_8 просить поїхати до батьків і міняє замки» . Також вказаний випуск новин було розміщено в мережі Інтернет: на ресурсі «Youube» на веб-сайті vіkna stb.ua, у соціальній мережі Facebook. Станом на день подання позову до суду сюжет переглянуто : на ресурсі «Youube» - 820 переглядів; у соціальній мережі Facebook - 2600 переглядів та 64 особи поділились цим відео на своїх сторінках; на веб-сайті vіkna stb.ua у вільному доступі відсутній лічильник переглядів. Інформація поширена відповідачами є недостовірною, має негативний характер, оскільки повідомляє тертім особам про порушення позивачем вимог чинного законодавства України та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики, тощо, та такою, що порушує немайнові права позивача на честі і гідність. Дана інформація не є оціночним судженням, оскільки обставини озвучені в сюжеті, описані як такі, що відбулися в реальному житті, тобто не оцінюють позивача, а констатують факти про позивача як особистість. Поширена недостовірна інформація підлягає спростуванню відповідачами у спосіб її поширення. Крім того, діями відповідачів позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів - поширенням недостовірної інформації; погіршенням стану здоров`я та сну внаслідок постійного емоційного перенавантаження у зв`язку з оцінкою ситуації, що сталась; переживанням, пов`язаними з тим, як надана відповідачами інформація вплинула та вплине на його відносини з оточуючими його людьми, як буда та буде оцінена друзями та рідними; погіршенням стосунків між ним та деякими знайомими та колегами, котрі прийняли дану інформацію неправильно. Позивач розмір моральної шкоди оцінив в 130000 грн., і просив стягнути з кожного відповідача по 65000 грн. Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 4 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає про те, що рішення повністю не ґрунтується па вимогах чинного законодавства, ухвалене з порушенням норм матеріального права та вимог процесуального права внаслідок неповного з`ясування судом обставин справи, неправильного дослідження і оцінки доказів. Невірного застосування норм матеріального та вимог процесуального права. Обґрунтування наведене судом у рішенні суду суперечить як нормам чинного законодавства, так і правовим позиціям Верховного Суду. Ресурси, на яких була розміщена інформація, яку вважає недостовірною позивач, є офіційними ресурсами ТОВ «Телеканал СТБ» Кореспондент ОСОБА_9 , ведуча програми «Вікна-новини» ОСОБА_10 є співробітниками ТОВ, а програма «Вікна-новини» є програмою відповідача, що ним не заперечується. Також посилається на те, що не звернення позивача до відповідача із вимогою у порядку ст.64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» про спростування інформації не позбавляє його можливості захисти ти права в судовому порядку Незвернення позивача до відповідача за будь-яких підстав за копією випуску новин та подальше знищення відповідачем оригіналу відеозапису не може позбавляти позивача можливості доводити свою позицію, посилаючись на копію цього запису, лише з тих підстав, що її було отримано не за запитом від відповідача, а скопійовано з одного його офіційних ресурсів. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Телеканал СТБ» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої як законне і обґрунтоване інстанції без змін. Інші учасники справи право на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Вареник А.М., а також відповідачка ОСОБА_2 не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені, від адвоката Вареника А.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його занятістю в іншому процесі, проте доказів на підтвердження таким обставинам адвокат не надав. Наданий адвокатом список справ, призначених до розгляду Деснянським районним судом м.Києва не містить інформації саме про його участь як представника сторони у судовому процесі. За таких обставин суд вважав можливим розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання. Представник ТОВ «Телеканал СТБ» адвокат Бояринцев Г.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факт поширення ТОВ «Телеканал СТБ» інформації ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17 год.30 хв. у програмі «Вікна-новини» на телеканалі «СТБ» в сюжеті під назвою «Боротьба за дитину». Оригінал електронного доказу не надано суду та не витребувано у встановленому законом порядку, позивач не звертався до ТОВ «Телеканал СТБ» з вимогою спростування поширених відомостей та не отримував відеозапис програми «Вікна-новини» на телеканалі від ІНФОРМАЦІЯ_3 із сюжетом під назвою «Боротьба за дитину». Відеозапис на диску, що його долучено до матеріалів справи, неможливо вважати оригіналом запису трансляції від ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки цей доказ не може вважатись електронним доказом з урахуванням положень ст.100 ЦПК України, так як він не засвідчений електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Також суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що саме відповідач ТОВ «Телеканал СТБ» поширив інформацію на порталах www.facebook.com, www.stb.ua, www.voutube.com в мережі Інтернет, а також не надано доказів реєстрації відповідача товариства в установленому законом порядку як засобу масової інформації в мережі Інтернет на відповідному інформаційному ресурсі, та не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин поширення інформації. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильним. Предметом спору у цій справі є захист честі та гідності. Частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свобод думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. За змістом ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладено неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з ч.ч.1,2 ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правильності. Норма частини 1 ст.30 Закону України «Про інформацію», яка встановлює підстави для звільнення від відповідальності за порушення законодавства про інформацію, має оцінюватися в загальному контексті цього Закону, зокрема стаття 5, яка визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Однією із складових правопорушення, наявність якої може бути підставою для задоволення позову, є поширення недостовірної інформації. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові №1 від 27 лютого 2009 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним , належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме відповідач ТОВ «Телеканал СТБ» поширив інформацію на порталах www.facebook.com, www.stb.ua, www.voutube.com в мережі Інтернет, а також не надано доказів реєстрації ТОВ «Телеканал СТБ» як засобу масової інформації в мережі Інтернет на відповідному інформаційному ресурсі. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що вказані позивачем у позовній заяві ресурси є офіційними ресурсами ТОВ «Телеканал СТБ», оскільки у відповідних розділах на сторінках сайту stb.ua, на ресурсі voutube, у соціальній мережі facebook містяться посилання на офіційну сторінку «Вікна-новини», не дають підстав вважати, що власником веб-сайту є відповідач ТОВ «Телеканал СТБ» і, що саме ТОВ «Телеканал СТБ» поширив інформацію на цих ресурсах. Надані апелянтом до апеляційної скарги копії скріншотів, як докази на підтвердження того, що відповідні сторінки на сайту stb.ua, на ресурсі voutube, у соціальній мережі facebook є офіційними ресурсами відповідача ТОВ «Телеканал СТБ» не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки апелянтом не доведено неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача. Щодо доводів апеляційної скарги в тій частині, що не звернення позивача до телерадіокомпанії протягом 14днів з дня виходу в ефір виписку новин щодо надання йому копії цього випуску позбавляє його можливості звернутися з вимогами про спростування недостовірної інформації в судовому порядку, слід зазначити наступне. Статтею 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честі і гідність особи. Право вимагати спростування мають офіційні представники громадянина, якщо сам громадянин не має можливості вимагати спростування. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради. Телерадіоорганізація зобов`язана розглянути заяву у семиденний терміново з дня її надходження, якщо інше не передбачено законодавством України. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою. Не звернення позивача до телерадіоорганізації із вимогою у порядку ст.64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» про спростування інформації не позбавляє його можливості захистити права у судовому порядку. Позивачем до позовної заяви наданий диск із відеозаписом телевізійної програми «Вікна - Новини» на телеканалі «СТБ» з сюжетом під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Відповідачка ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву підтвердила, що вона зверталася до засобів масової інформації, та не заперечувала свою участь у сюжеті «Боротьба за дитину» у програмі «Вікна-Новини» на телеканалі «СТБ». Представник відповідача ТОВ «Телеканал СТБ», вказуючи на те, що наданий позивачем диск не є оригінальним записом трансляції від ІНФОРМАЦІЯ_3, не спростував змісту цього запису, не подав оригінальний запис цієї передачі з іншим змістом, ніж наддав позивач. Наведене свідчить, що на телеканалі «СТБ» у програмі «Вікна-новини» в сюжеті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » була поширена інформація, в тому числі та, яку просить спростувати позивач. Разом з тим, зважаючи на характер поданої інформації, суд дійшов висновку, що така інформація є оціночними судженнями подій, які сталися з ОСОБА_11 , і така інформація не потребує доведення При цьому судом враховано, що з січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 у судах станом на 2019 рік тривав спір щодо визначення місця проживання дитини. В рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». При цьому повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції. Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що правильне по суті й справедливе рішення не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Вареником Андрієм Миколайовичем, - залишити без задоволення. РішенняБогуславського районного суду Київської області від 4 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 30 грудня 2020 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус