Постанова 4813 № 505/95/19

Номер провадження: 22-ц/813/1967/23 Справа № 505/95/19 Головуючий у першій інстанції Вергопуло А. К. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.03.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Погорєлової С.О., Заїкіна А. П., за участю секретаря - Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ», про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, - встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернувся 15.01.2019 року до Котовського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , стверджуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_21 року йому стало відомо про факт поширення відповідачами недостовірної інформації шляхом публічних висловлювань у телевізійній програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» на каналі «СТБ», чим порушено його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. ОСОБА_3 публічно висловлювалась в присутності громадян в ефірі телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на багатомільйонну аудиторію про те, що він вчиняв наступні дії по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_4 (російською): - «ІНФОРМАЦІЯ_11; - «ІНФОРМАЦІЯ_12» (18 год. 50 хв. програми у електронному доступі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 ); - ІНФОРМАЦІЯ_13» (починаючи з 19хв. 20с. хвилин програми у електронному доступі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 - «ІНФОРМАЦІЯ_14» (починаючи з 20хв. 30с. програми у електронному доступі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 - «ІНФОРМАЦІЯ_15» ( ІНФОРМАЦІЯ_4 програми у електронном доступі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 - «ІНФОРМАЦІЯ_16» (29хв. 38с. програми у електронному доступі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_17). ОСОБА_2 публічно висловлювалась в присутності громадян в ефірі телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на багатомільйонну аудиторію про те, що він вчиняв наступні дії по відношенню до неї (російською): -«ІНФОРМАЦІЯ_18» (37хв. 31с. програми у електронному доступі за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Зазначена відповідачами інформація є недостовірною, не відповідає дійсності. Неправомірними діями відповідачів принижена його честь та гідність, ділова репутація, так як він працює директором у ТОВ «Мій бізнес», а також заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, оскільки відповідачі принизили його перед іншими людьми та поширили відомості стосовно нього про те, що він скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за скоєння якого передбачена ст. 146 К У країни, а саме - що він викрав свою дитину, а також наносив тілесні ушкодження своїй дружині (відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 125 КК України). Він сильно переживав, хвилювався і на запитання про те, чи скоював він злочини, повинен був постійно виправдовуватись перед незнайомими йому людьми, що ніяких злочинів він не скоював. Станом на момент складання позову, перший відеозапис за даними Youtube набрав більш ніж 33000 переглядів, а другий відеозапис більш ніж 330000 переглядів. Значно більше переглядів вказані випуски набрали при їх трансляції в ефірі телеканалу «СТБ», так як вказаний телеканал є одним з найбільш популярних національних телеканалів України. Позивач, уточнивши вимоги позову від 11.06.2019 року, просив визнати відомості поширені ОСОБА_3 у телевізійній програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» в ефірі телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за ІНФОРМАЦІЯ_21 року такими, що не відповідають дійсності та принижують його честі, гідність та ділову репутацію, а саме (російською): «ІНФОРМАЦІЯ_19»; «ІНФОРМАЦІЯ_12»; «ІНФОРМАЦІЯ_20»; «ІНФОРМАЦІЯ_15»; «ІНФОРМАЦІЯ_16». Визнати відомості поширені ОСОБА_2 у телевізійній програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» в ефірі телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за ІНФОРМАЦІЯ_21 року такими, що не відповідають дійсності та принижують його честі, гідність та ділову репутацію, а саме (російською): «ІНФОРМАЦІЯ_22»? cтягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 100000,00 грн. з кожної, а також судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Котовського міськраонного суду Одеської області від 08.09.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ», про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що не встановлено і суду не доведено, що інформація про позивача поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про її правдивість чи неправдивість, а з метою доведення до громадськості особистих думок відповідачів з приводу поведінки позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду, 19.10.2021 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, відповідно до прохальної частини якої, апелянт просить суд рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18.09.2021 року скасувати, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ», про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задовольнити в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, оскільки при його прийнятті судом не було дотримано норм матеріального та процесуального права, а також не будо повно і всебічно з`ясовано всі обставини справи на які сторони посилались як на підставу своїх вимог. ОСОБА_1 вважає, що в мотивувальній частині ухвали Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.03.2019 року суд сам дійшов висновку про необхідність і доцільність проведення експертизи у справі, а тому викладені судом в оскаржуваному рішенні аргументи про ье, що характер висловлювання, які є предметом доказування у даній справі не потребують спеціальних знань не може бути прийнятим до уваги на розсуд суду у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами - є необґрунтованим, що призвело до порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апелянт вказує, що самі по собі вислови відповідачів, які є предметом даного спору, спростовують твердження суду, яке більше схоже на суб`єктивну думку ніж на об`єктивний висновок, зроблений з урахуванням обставин справи на підставі досліджених доказів. З урахуванням викладеного, неприйняття судом до уваги висновку експерта психологічної експертизи №19-6395 від 02.10.2020 року, який має вирішальне значення при розгляді даної справи, тим більше на підставі власної ухвали та з питань визначення психологічного стану особи, є порушенням норм процесуального права, яке призвело до порушення судом норм матеріального права. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вислови відповідачів в адресу позивача, що є предметом дослідження у цій справі, є оціночними судженнями. Оскільки вислови фактично за своєю суттю є наклепом. Який було висловлено у принизливій для позивача формі. ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що аналізуючи зміст публічних висловів відповідачів. Зміст та характер досліджуваної інформація свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а чіткими звинуваченнями позивача у певних діях. Неправдиві слова відповідачів висловлені в ефірі телеканалу СТБ, спровокували погіршення репутації позивача, образливу критику користувачів мережі інтернет стосовно позивача, однак суд першої інстанції не взяв даний факт до уваги. Неправомірними діями відповідачів завдано моральну шкоду позивачу, яка виразилась в моральних стражданнях та переживаннях. Порушені душевної рівноваги, в зв`язку з тим, що позивач був ображений та принижений в присутності багатьох людей, на багатомільйонну аудиторію телеканалу «СТБ» як по телебаченню так і у мережі інтернет, був вимушений виправдовуватись перед ними за дії, яких не вчиняв та виставлення в світлі людини, у якої немає сімейних цінностей та поваги до близьких людей. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції неправильно дав оцінку обставинам справи чим порушив норми матеріального права. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 16.12.2022 року представником ТОВ «Телеканал СТБ» - адвокатом Січкаренко Анною Олександрівною подано відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що третя особа проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечує та вважає, що відсутні підстави для скасування законного за своєю суттю судового рішення та ухвалення нового з огляду на наступне. Під час розгляду справи судом було визначено характер та надана оцінка оспорюваній інформації, що відповідає судовій практиці, зокрема постанові Пленуму Верховного Суду України №1 «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» адвокат Січкаренко А. О. надала письмові пояснення у справі від 16.03.2021 року, згідно яких вказувала, що на сторінці 25 Висновку експерта, експертом окремо підкреслюється: «що відповідно до змісту діагностичного інтерв`ю ОСОБА_1 , вбачається, що заподіювачем шкоди у даному випаду може бути не ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як на це вказує підекспертний, а виробник передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10», який, як стверджує пан ОСОБА_7 , здійснив некоректне редагування телепередачі для ефіру, а саме, в результаті чого ОСОБА_1 був представлений глядачам у «поганому» світлі. Так під час діагностичного інтерв`ю пан ОСОБА_7 зазначав, що коли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надавали недостовірні відомості про нього (якими він їх вважає), пан ОСОБА_7 не погоджувався та відразу спростовував цю інформацію. Вбачається, якщо б виробник передачі здійснив коректне редагування, то позиція ОСОБА_1 була б представлена перед глядачами в іншому обсязі (повноцінно), що не призвело б до формування в суспільній свідомості його негативного образу». Припущення експерта базуються виключно на словах та суб`єктивній думці позивача, які не підтверджені жодними доказами, чи то проведеними дослідженнями вихідних матеріалів зйомки та оригіналу запису трансляції програми у його повній та незмінній формі. Позивачем не надано оригіналу запису трансляції від ІНФОРМАЦІЯ_23 а наданий позивачем диск, що містить файл, створений 11.01.2019 року, який не може вважатися оригіналом запису трансляції та бути підтвердженням факту поширення інформації, про яку зазначено в позові Аналізуючи відеозапис на диску, що його було надано позивачем, вбачається, що свої позиції щодо теми передачі, тих чи інших обставин життя озвучували як позивач, так і відповідачі. Позивач, його батьки висловлювали свою особисту думку або не погоджувались та спростовували думки інших учасників та інформацію, що позивач вважає недостовірною, відповідали на питання чи репліки інших осіб у повній мірі і це прослідковується за змістом такого відеозапису, а певні твердження, висловлювання чи то позиція позивача згідно відеозапису підтримувалися відповідними гостями, експертами, підтримувалася оплесками. Крім того, ТОВ «Телеканал СТБ» зазначає, що позивачем було реалізовано його право на відповідь та власне тлумачення справи, надано обставинам власну оцінку. Крім того, позивач за власним бажанням та добровільно брав участь у зйомках передачі, дав згоду на участь та підписав відповідну угоду, погодився оприлюднити свої персональні дані та інформацію, що прямо або опосередковано стосується теми передачі, дав згоду на розголошення конфіденційної інформації та сам здійснив таке розголошення, разом з відповідачами розумів зміст передачі та міг усвідомити, що розголошення під час зйомок передачі інформація буде доступна публіці. Беручи до уваги умови угоди на участь в телевізійній передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10», наявної у матеріалах справи, позивач оцінив усі можливі ризики участі, розумів, що думки інших учасників зйомки можуть не співпадати з його думкою, що це може призвести до підвищеного емоційного навантаження, з ризиками, пов`язаними з опублікуванням інформації і тому міг передбачити наслідки цього. Вважає, що позиція позивача відображена повноцінно, позивач мав можливість відповідати на питання та репліки учасників передачі, не підтверджувати чи спростовувати інформацію, поширену відповідачами у передачі і яку він вважає недостовірною, та користувався таким правом, у тому числі правом на відповідь, а будь-які твердження позивача, що містяться по тексту висновку експерта щодо монтажу передачі для ефіру таким чином, щоб представити позивача у «поганому» світлі чи то призвести до формування у суспільстві негативного образу позивача, беручи до уваги обставини життя озвучені у відеозаписі відповідачами, є надуманими та необґрунтованими, носять характер особистих припущень та не підтверджені жодними доказами. За загальним правилом жанру телевізійних передач - ток-шоу, у передачі наводяться дві позиції сторін, без формування жодного відношення до тієї чи іншої позиції, де люди розповідають про свої реальні життєві проблеми, і за участі запрошених у студію експертів та гостей передача намагається надати героям шоу максимальну допомогу у вирішенні таких проблем. Більшість випусків передачі мають резонанс у суспільстві, і завдяки цьому герої добиваються справедливості. І, як це видно зі змісту відеозапису, у фіналі передачі у студії між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 досягнуто примирення та знайдено компроміс щодо питань дитини. ТОВ «Телеканал СТБ» вважає, що позивачем не доведено поширення відомостей, які він просить визнати такими, що не відповідають дійсності та принижують його честь та гідність та ділову репутацію, у ефірі телеканалу СТБ ІНФОРМАЦІЯ_24 Крім того, третя особа вважає відеозапис на диску таким, що не можна вважати належним доказом поширення відповідачами оспорюваної інформації в ефірі телеканалу СТБ та записом ефіру передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10». Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.11.2021 року провадження по цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ», про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди було відкрито. Розгляд справи неодноразово було відкладено за клопотанням сторін. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.02.2023 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Ніц Анатолія Сергійовича про проведення судового засідання, призначеного на 16.03.2023 року на 10:40 год. в режимі відеоконференції за допомогою програмного комплексу "EasyCon" (електронна адреса для здійснення підключення за допомогою ЕЦП та обліковий запис: ІНФОРМАЦІЯ_7 , т.: НОМЕР_1 ). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.12.2023 року клопотання представника ТОВ "Телеканал СТБ" - адвоката Січкаренко Анни Олександрівни про проведення судового засідання, призначеного на 16.03.2023 року на 10:40 год. в режимі відеоконференції за допомогою програмного комплексу "EasyCon" (електронна адреса для здійснення підключення за допомогою ЕЦП та обліковий запис: ІНФОРМАЦІЯ_8 , т.: НОМЕР_2 ) - було задоволено. 16 березня 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Ніц Анатолієм Сергійовичем було подано до суду клопотання про проведення судового засідання за відсутності сторони апелянта, апеляційну скаргу представник просив суд задовольнити. 16 березня 2023 року клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи було подано також представником ТОВ "Телеканал СТБ" - адвокатом Січкаренко Анною Олександрівною. Інші учасники справи до суду не з`явилися, заяв та клопотань не подавали, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її учасників. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір щодо порядку і способу участі у вихованні спільної дитини, що і стало темою обговорення телевізійної передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10». Суд зазначає, що у телепередачі приймали участь позивач, відповідачі, експерти студії та глядачі в залі. Таким чином, позивач мав можливість скористатися наданим йому правом на відповідь, а також на висловлення власної оцінки обставин справи у студії, відповідати на питання та репліки учасників передачі, не підтверджувати та спростовувати інформацію, поширену відповідачами. Дослідивши у судовому засіданні запис ефіру програми «ІНФОРМАЦІЯ_10» під назвою (російською) «ІНФОРМАЦІЯ_25», суд дійшов висновку, що висловлювання відповідачів є оцінкою дій позивача, на підставі їх власних спостережень, в умовах існуючого між сторонами конфлікту та цивільно-правового спору, тому не підлягають спростуванню, оскільки чинним законодавством не передбачено відповідальності за висловлювання оціночних суджень, а позивачем не доведено, якими саме діями відповідачів завдано йому моральну шкоду, та у чому вона полягала. Згідно висновку експерта №19-6395 судової психологічної експертизи від 28.12.2020 року, у ОСОБА_1 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які впливають на його соціальне функціонування як особистості й виникли через його участь у телевізійній програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» в ефірі телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за ІНФОРМАЦІЯ_9 та розповсюдження про ОСОБА_1 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» негативної інформації. ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується за справою. Встановити можливий розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) не є можливим. Компенсування завданих страждань (моральної шкоди) шляхом публічного спростування негативної інформації стосовно ОСОБА_1 є обґрунтованим та достатнім, з психологічної точки зору, шляхом компенсації оральних страждань в межах досліджуваної ситуації.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Наведене положення стисло відтворює зміст концептуальних засад преамбули Загальної декларації прав людини. Відповідно до ст.28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Частина 4 статті 32 Конституції України закріплює, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Даною нормою Конституції України здійснення вказаних прав може бути обмежене законом для захисту репутації або прав інших людей. Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Будучи особистим немайновим правом, що забезпечує соціальне буття фізичної особи, право на повагу до гідності та честі захищається нормами Цивільного кодексу України. Статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність та ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Так, статтями 270, 297 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. За правилом ст.275 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист такого права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Статтею 299 Цивільного кодексу України закріплено право фізичної особи на недоторканність та право на судовий захист своєї ділової репутації. Відповідно до ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму ВСУ №1 д 27.02.2009 р., відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку позивачем не заявлено вимог до Телеканалу «СТБ», тобто особи, що поширила на його думку недостовірну інформацію, Телеканал «СТБ» у справі було залучено тільки у якості третьої особи, в той час як позовні вимоги були пред`явлені тільки до авторів інформації які позивач вважає недостовірною. Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. У пунктах 9, 12 та 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, її недостовірність, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Згідно з частинами першою та четвертою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що під поширенням інформації слід розуміти, зокрема опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, а також поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У пункті 25 вказаної постанови зазначено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію. За змістом статей 33, 36, 119 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), обов`язок визначати відповідача у справі покладається на позивача. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Винятки становлять справи, вирішення яких є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв`язку із характером спірних правовідносин. Якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено, апеляційний суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому достовірність поширеної інформації, яку спростовує позивач, судом не перевіряється. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходить із того, що інформація про позивача, яку він вважають такою, що порушує його особисте немайнове право на честь та гідність, поширена в ефірі телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » а також у мережі Інтернет, при цьому вимог до власника веб-сайта, а також до телеканалу «СТБ», як до безпосередніх поширювачів інформації, позивачем заявлено не було, що унеможливило оцінку висловів відповідачів у загальному контексті поширеної відносно позивача інформації. Відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України зі змінами внесеними Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, виключено можливість суду апеляційної інстанції скасувати рішення у разі не залучення особи до участі у справі і вирішення судом першої інстанції питання про права та обов`язки такої особи, з направленням справи на новий розгляд. При цьому, апеляційний суд законодавчо не наділено правом скасувати рішення, після чого, залучивши на стадії апеляційного провадження таку особу до участі у справі, вирішити спір відносно її прав, оскільки відповідно до норм процесуального закону така особа має права й обов`язки при розгляді справи в суді першої інстанції, які порушуються у разі відсутності участі її в цій інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає за необзідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ», про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди з підстав незалучення до участі у справі всіх зацікавлених осіб, що не позбавляє позивача права звернутися до суду з аналогічними позовними вимогами в тому числі до юридичної особи, яка поширила недостовірну інформацію, і власника веб-сайта, на якому розміщено відповідний інформаційний матеріал. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 377, 381-384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2021 року - змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ», про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17.03.2023 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А. П. Заїкін С.О. Погорєлова