Постанова Вінницький апеляційний суд № 145/138/20

Справа № 145/138/20 Провадження № 22-ц/801/2427/2020 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2020 рокуСправа № 145/138/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М., за участю секретаря судового засідання Кузьменка Б.І., за участю сторін: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №145/138/20 за позовом ОСОБА_1 до Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року, яке ухвалене суддею Ратушняком І.О. в Тиврівському районному суді Вінницької області, повний текст складено 06 листопада 2020 року, в с т а н о в и в : В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, мотивуючи позов тим, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3 , 1905 року народження. До дня смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_3 з нею проживала та була зареєстрована його мати ОСОБА_4 . Після смерті баби відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) на території Новоміської сільської ради Тиврівського району, яке баба отримала за життя при розпаюванні земель КСП «Мир» с. Красне, її право на земельну частку (пай) підтверджувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0191752. Спадщину після смерті баби прийняла її дочка (його мати) ОСОБА_4 в порядку ст. 549 ЦК УРСР. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_4 , яка до дня смерті проживала та була зареєстрована в с. Красне Тиврівського району. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай), яке вона успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 та право на земельну частку (пай), яке вона отримала за життя при розпаюванні земель КСП «Мир» с. Красне. Після смерті матері спадщину прийняв він. В Тиврівській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа відносно майна померлої ОСОБА_4 за № 379- 2015. Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яке мати успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 , він не має можливості в зв`язку з тим, що не може надати нотаріусу оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай), яким підтверджувалося право ОСОБА_3 . Оригінал сертифікату втрачений. В газеті «Маяк» від 20 грудня 2019 року № 51 (10248) розміщене оголошення про втрату сертифікату серії ВН № 0191752 від 22 липня 1997 року. Вважає, що до складу його спадщини входить право на земельну частку (пай) розміром 3,54 ум. кад. га на території Новоміської сільської ради Тиврівського району, яке перебувало в колективній власності КСП «Мир» с. Красне. Таким чином, просив визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 3,54 ум. кад. га, розташовану на території Новоміської сільської ради Тиврівського району, Вінницької області, яке перебувало в колективній власності КСП «Мир» с. Красне в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка успадкувала дане право після смерті своєї матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Красне Тиврівського району Вінницької області. Заочним рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення та ухвали нове про задоволення позову. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав. Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України). Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (баба позивача), 1905 року народження (а.с.3). До дня смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_3 з нею проживала та була зареєстрована мати позивача ОСОБА_4 , яка фактично до 6 місяців прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , вступивши у володіння садковим майном (в порядку 549 ЦК УРСР) (а.с.10). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, ОСОБА_4 , яка до дня смерті проживала та була зареєстрована в с. Красне Тиврівського району Вінницької області (а.с.4). Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай), яке вона успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 та право на земельну частку (пай), яке вона отримала за життя при розпаюванні земель КСП «Мир» с. Красне. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв позивач ОСОБА_1 , про що Тиврівській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа відносно майна померлої ОСОБА_4 за № 379- 2015. Відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) сертифікат на ім`я ОСОБА_3 , видано на підставі рішення Тиврівської РДА №181-р від 27 червня 1997 року та зареєстровано 24 липня 1997 року (а.с.9). Згідно листа Тиврівської державної нотаріальної контори від 07 лютого 2020 року №160/01-16 вбачається, що спадкоємець є таким, що фактично прийняв спадщину, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ВН №0113808 видану Тиврівською РДА Вінницької області 22 липня 1997 року на ім`я спадкодавиці ОСОБА_4 (а.с.30). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 25 лютого 2020 року №239/02-31 державний нотаріус роз`яснив ОСОБА_1 про наявні перешкоди для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 на земельну частку (пай), оскільки оригінал сертифікату втрачений (а.с.41). В газеті «Маяк» від 20 грудня 2019 року № 51 (10248) розміщене оголошення про втрату сертифікату серії ВН № 0191752 від 22 липня 1997 року. Державний акт на право постійного користування землею Колективне сільськогосподарське підприємство «Мир» одержало 26 грудня 1996 року (а.с.6). У списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який був додатком №1 до Державного акта на право колективної власності на землю, під номером 153 значиться ОСОБА_3 (баба позивача) (а.с.7 на звороті). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Згідно з частиною першою статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частини перша, друга статті 549 ЦК Української РСР). Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 Земельного кодексу України). За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Паювання земель як встановлений земельним законодавством порядок визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства в умовних кадастрових гектарах, законодавчо забезпечене: пунктами 8, 9, 14-17 Перехідних положень ЗК України, ст. 25 ЗК України (щодо паювання земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій), Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року № 899, постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» від 4 лютого 2004 року № 122 тощо. Паювання земель колишніх сільськогосподарських підприємств (колгоспів, радгоспів) повинно було здійснюватися після їх реформування у колективні сільськогосподарські підприємства (Указ № 666/94), передачі цим підприємствам земель у колективну власність, видачі державного акта на право колективної власності на землю. Коло осіб, які мають право на земельну частку (пай), встановлено Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Пунктом 1 цього Указу передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Згідно з пунктом 2 Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Список громадян, як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради. З огляду на наведені норми, саме член колективного сільськогосподарського підприємства, який включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на час передачі у колективну власність землі була включена до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який був додатком № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №001234 від 26 грудня 1996 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Оскільки ОСОБА_3 була включена до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який був додатком № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН №001234 від 26 грудня 1996 року, вона набула право на земельну частку (пай). При цьому посилання суду першої інстанції в рішенні, що ОСОБА_3 не була членом КСП спростовується матеріалами справи. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка успадкувала майно після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняв та оформив спадкові права на успадковане майно, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, оскільки до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшло право на земельну частку (пай), а позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про її прийняття, вимога останнього про визнання за ним права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, зважаючи на відмову державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) з підстав відсутності оригіналу сертифікату. Аналогічного висновку, за аналогічних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2020 року (справа № 548/900/19, провадження №61-17558св19). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права. Враховуючи те, що висновки, викладені у рішенні суду щодо наявності підстав для відмови в позові, не відповідають обставинам справи, і судом при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 3,54 ум. кад. га, розташовану на території Новоміської сільської ради Тиврівського району, Вінницької області, яке перебувало в колективній власності КСП «Мир» с. Красне в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка успадкувала дане право після смерті своєї матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Красне Тиврівського району Вінницької області. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 30 грудня 2020 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Войтко Ю.Б. Стадник І.М.