Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/4894/13-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/4894/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/1054/20 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 грудня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Дикун С.І. суддів - Парандюк Т. С., Сташків Б. І., з участю секретаря - Боднар Р.В. учасників справи- представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Недокуса В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/4894/13-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2020 року про перегляд заочного рішення від 05 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,- В С Т А Н О В И В: 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про перегляд заочного рішення від 05 лютого 2014 року в справі №607/4894/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Просив переглянути та скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яка подана через представника ОСОБА_6 про поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2014 року у справі №607/4894/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено. Заяву ОСОБА_1 , яка подана через представника ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2014 року у справі №607/4894/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без розгляду. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати дану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, переглянути та скасувати заочне рішення по справі, а справу призначити до розгляду за правилами загального позовного провадження . В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції залишаючи його заяву без розгляду, не дослідив всі обставини у справі, дійшов неправильного висновку про обізнаність сторони про існування оскаржуваного рішення, що потягло за собою порушення судом норм процесуального права. Крім того, зазначає, що із заочним судовим рішенням він ознайомлений не був, про його існування йому стало відомо 25 вересня 2020 року, коли він отримав вимогу державного виконавця Хомик Ю.М. про вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №5706455. Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшов. Під час розгляду справи в апеляційному суді представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Недокус В.І. підтримав апеляційну скаргу в її межах. Інші учасники, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не з`явились, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів не вбачає перешкод щодо розгляду справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Недокуса В.І., перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Судом установлено, що 05 лютого 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено заочне рішення у справі №607/4894/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позов задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності за позивачем на однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності та двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної власності, стягнуто судові витрати. Заочне судове рішення надсилалося за місцем проживання ОСОБА_1 та отримане ним 20 лютого 2014 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 4600305103367(а.с.89). Як вбачається із матеріалів справи, 14 березня 2014 року ОСОБА_1 особисто звертався до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про перегляд заочного рішення, у якій стверджував, що отримав копію рішення 27.02.2014 року. (а.с.90) Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2014 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для сплати судового збору. Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2014 року заяву ОСОБА_1 було повернуто заявнику у зв`язку із несплатою судового збору. В матеріалах справи також наявні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, про зупинення провадження по справі, договір про надання правової допомоги із адвокатом (а.с.32,33,41), що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про розгляд даної справи у суді. ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення від 01 жовтня 2020 року просив поновити строк на подання такої заяви, посилаючись на ті обставини, що про існування заочного рішення від 05 лютого 2014 року йому стало відомо 25 вересня 2020 року при отриманні вимоги державного виконавця Хомик Ю.М. про вчинення виконавчих дій та при ознайомленні із рішенням суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідно до вимог ч.2 ст.228 ЦПК України (у редакції, що діяла на час вирішення справи в заочному порядку) заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У відповідності до ст. 284 ЦПК України у діючій редакції, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. За вимогами статті 127 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. У відповідності до статті 126 Цивільного процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та залишаючи без розгляду таку заяву суд виходив із відсутності поважних причин для поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2014 року у справі №607/4894/13-ц. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам процесуального права та обставинам справи. Суд обґрунтовано відхилив зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення через неосвідомленість про заочне рішення суду, про наявність якого він дізнався лише 25 вересня 2020 року. Такі доводи спростовуються поштовим повідомлення про вручення, з якого вбачається, що судове рішення надсилалося судом за місцем проживання ОСОБА_1 та отримане ним 20.02.2014 року (а.с. 89). Крім того, факт обізнаності із заочним рішенням суду підтверджується також поданням ОСОБА_1 14 березня 2014 року заяви до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення в якій він підтверджував факт отримання ним заочного рішення суду 27.02.2014 року. (а.с.90). Інших підстав для поновлення процесуального строку ОСОБА_1 не зазначено. З урахуванням того, що заява про поновлення процесуального строку подана ОСОБА_1 через шість років після ухвалення заочного судового рішення, яке було надіслане ОСОБА_1 та отримане ним, про що свідчать матеріали справи, суд дійшов правильного висновку, що заява про поновлення строку до задоволення не підлягає. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). В рішенні у справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Окрім того у рішенні в справі "Пономарьов проти України" 3 квітня 2008 року ЄСПЛ зробив висновок, що надаючи дозвіл товариству подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Суду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Оскільки з часу отримання заочного рішення до подачі заяви про його перегляд минув значний строк, а саме більше п`яти років, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в поновленні строку на подання заяви про оскарження заочного рішення суду. При цьому суд обґрунтовано виходив із тих обставин, що заявник не зазначив інших обставин, які перешкоджали в реалізації свого права на оскарження заочного рішення суду, а тому підстави для поновлення пропущеного строку відповідно до вимог процесуального законодавства відсутні. Твердження апеляційної скарги, що ОСОБА_1 особисто не звертався до суду та не отримував рішення також не приймаються до уваги, оскільки відправлення поштової кореспонденції судом за місцем реєстрації відповідача за таких обставин, повністю відповідає вимогам п 2 ч.7 ст. 128 ЦПК України. Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що про існування заочного рішення у справі від 05 лютого 2014 року йому стало відомо 25 вересня 2020 року, коли він отримав вимогу державного виконавця, колегія суддів не приймає з огляду на те, що поштове відправлення, в якому містилась копія заочного рішення, було адресовано саме ОСОБА_1 і за інформацією відстеження цього відправлення було вручено. Такі докази є належними та допустимими, відповідно до вимог ст.ст. 77, 78 ЦПК України. Доказів про те, що в поштовому відділенні не відповідач розписувався за отримання такого відправлення суду не надавалось. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні. Враховуючи, те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2020 року залишити без змін. Судові витрати, понесені в апеляційному суді, покласти відповідача ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 28 грудня 2020 року. Головуючий: Дикун С.І. Судді: Парандюк Т.С. Сташків Б.І.