Ухвала КЦС ВС № 569/11389/22

Ухвала 18 травня 2023 року м. Київ справа № 569/11389/22 провадження № 61-6237 ск23 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ : Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300,00 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 13 березня 2023 року через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження, який просив поновити, посилаючись на те, що копію оскаржуваного судового рішення не отримував, дізнався про нього через підсистему «Електронний суд» лише 09 березня 2023 року. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 31 березня 2023 року цю причину пропуску строку визнано неповажною, оскільки викладені заявником обставини щодо не отримання копії судового рішення спростовувались повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно з яким ОСОБА_1 копію оскаржуваного рішення суду від 21 листопада 2022 року отримав 02 грудня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому строк для зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення. На виконання вимог ухвали від 31 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, в якій причиною пропуску строку на апеляційне оскарження вказав те, що він особисто не отримував судову кореспонденцію із оскаржуваним судовим рішенням, оскільки на відповідному поштовому документі відсутній його підпис чи членів родини або представників за довіреністю. Вважав не дотриманим порядок, встановлений процесуальним законодавством щодо вручення судового рішення, адже ані судом, ані працівником поштового зв`язку його не було вручено адресату. Оскільки наведені обставини щодо неотримання ОСОБА_1 копії оскаржуваного рішення не були підтверджені доказами та фактично спростовані матеріалами справи, суд апеляційної інстанції визнав їх неповажними. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2022 року, на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України. До Верховного Суду 01 травня 2023 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, у якій просив її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Доводи заявника зводяться до того, що апеляційним судом позбавлено його права на судовий захист, оскільки не взято до уваги поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. При цьому зазначає, що апеляційний суд не дослідив докази щодо відсутності в книзі встановленого зразка Укрпошти його підпису про отримання рекомендованого повідомлення з копією оскаржуваного рішення від 21 листопада 2022 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Встановивши, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 13 березня 2023 року, апеляційний суд дійшов вірного висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2022 року. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що єдиною умовою поновлення пропущеного процесуального строку, в тому числі і строку на апеляційне оскарження, є визнання причин пропуску такого строку поважними. При цьому, поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Встановивши, що ОСОБА_1 станом на 02 грудня 2022 року був обізнаний про рішення суду від 21 листопада 2022 року, однак апеляційну скаргу на це рішення подав 13 березня 2023 року, апеляційний суд застосувавши правильно положення статті 358 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки заявник не навів поважних причин пропуску строку та не надав доказів про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі заявника, причин, які б зумовили поважність пропуску строку, встановленого частиною першою статті 354 ЦПК України. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не дослідив причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відповідні докази є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, яке містить висновки по суті розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Визнаючи неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції належно обгрунтував свої висновки, вказавши, що наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення є допустимим, достовірним та достатнім доказом дотримання судом попередньої інстанції вимог процесуального законодавства щодо вручення судового рішення, належного виконання працівником оператора поштового зв`язку своїх обов`язків та підтверджує отримання адресатом оскаржуваного судового рішення 02 грудня 2022 року. При цьому, позивач здійснював процесуальні дії через підсистему «Електронний суд» та міг володіти всією необхідною інформацією щодо стану розгляду його позову. Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом. Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Поновлення процесуального строку за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Як вбачається із інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № 569/11389/22, ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, 07 вересня 2022 року подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2022 року оприлюднено 24 листопада 2022 року, однак ОСОБА_1 своєю процесуальною поведінкою не демонстрував готовність до розгляду справи в розумні строки, подавши апеляційну скаргу після спливу майже 4 місяців після його оприлюднення. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження правильно врахував, що ОСОБА_1 не надав суду доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги. Наслідки такої процесуальної поведінки були передбачуваними для ОСОБА_1 . Доводи касаційної скарги про позбавлення права на судовий захист є безпідставні. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо таке обтяження не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не дослідив докази щодо відсутності в книзі встановленого зразка Укрпошти його підпису про отримання рекомендованого повідомлення з копією оскаржуваного рішення від 21 листопада 2022 року є безпідставні з огляду на таке. Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень. За пунктом 99 Правил рекомендовані поштові відправлення вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо). У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу. Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано (постанови Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 222/1402/16, від 29 червня 2022 року у справі № 501/1581/18). Заявником не спростовано презумпцію добросовісного виконання працівником підприємства поштового зв`язку своїх обов`язків при врученні йому відповідної судової кореспонденції, докази на спростування встановлених судом апеляційної інстанції обставин відсутні. Інші доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення. Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара