Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/21447/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/21447/19Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 22-ц/817/1135/20 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 грудня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Ходоровський М.В. суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В., секретаря - Панькевич Т.І. з участю - ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника відповідача - Кондрат Л.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 жовтня 2020 року (головуючий суддя Грицай К.М., повний текст рішення складено 27 жовтня 2020) у справі № 607/21447/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про стягнення за рахунок Державного бюджету України 20000 грн. моральної шкоди заподіяної незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності. Позивач зазначив, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №538348 від 15 серпня 2018 року, його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статі 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді 425 грн штрафу за те, що 15 серпня 2019 року о 17 год. 03 хв. по вул. Збаразькій, 27 в м. Тернополі він керуючи транспортним засобом під час руху користувався засобом звязку, а саме мобільним телефоном, тримаючи пристрій в руці. Заперечуючи законність постанови він її оскаржив до Тернопільського місьрайонного суду, який рішенням від 27 травня 2019 року зазначену постанову скасував а провадження у справі закрив. Посилаючись на те, що незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнав у звязку з протиправними діями відповідача, у приниженні його честі, гідності і ділової репутації, він є пенсіонером МВС України, пройшов військовий конфлікт у ОСОБА_3 , у Придністров`ї, приймав активну участь в Революції гідності - На Майдані, зголосився одним з перших для захисту суверенітету та цілісності кордонів нашої держави від російської агресії - пішов добровольцем в АТО, має більше двадцяти трьох років стажу у роботі карного розшуку, очолював відділ вбивств, розкривав резонансні, замовні вбивства у 90-х роках, на цьому напрямку діяльності його відділ тримав перше місце по Україні, позивач просив його вимоги задовольнити, стягнути у його користь 20000 грн. моральної шкоди та 92000 грн. судових витрат. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із Державної бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень завданої моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати по даній справі віднесено за рахунок держави. В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції Національної поліції України просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що наголошуючи на неправомірності дій поліцейських, позивач у своєму позові до УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 538348 від 15 серпня 2018 року не піднімав питання про визнання дій працівників поліції та самої постанови протиправними, а заявлені позовні вимоги стосувалися виключно скасування постанови та закриття провадження у справі. Таким чином, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2019 року у справі № 607/5779/19 оскаржувана позивачем постанова незаконною не визнавалася, як і не визнавалися протиправними дії працівників поліції. Позивач скористався встановленими законом процедурами доведення своєї позиції при розгляді справи про адміністративне правопорушення, так і в судовому розгляді у суді першої інстанції. У результаті розгляду його адміністративного позову органом судової влади ухвалене рішення про задоволення позову та скасовано постанову, винесену органом поліції серії ЕАВ № 538348 від 15 серпня 2018 року, котрою на позивача було накладене адміністративне стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП в сумі 425 гривень, що є, на думку відповідача, достатньою моральною сатисфакцією у даній ситуації. Окрім цього, сам по собі факт скасування рішенням суду постанови патрульного поліцейського про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не може бути самостійною підставою автоматичного виникнення в особи права на отримання морального відшкодування, якщо при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку 15.08 2018 року, поліцейським, як носієм державної влади, при тлумаченні закону, оцінюванні фактів або доказів, не було допущено випадків злого умислу або грубої недбалості. Якогось упередженого ставлення патрульного поліцейського до позивача, наявності злого умислу чи грубої недбалості, спрямованих на складання завідомо незаконних адміністративних матеріалів відносно позивача за подією 15 серпня 2018 року, судом, що розглядав адміністративний позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, встановлено не було. Також зазначено, що долучені до матеріалів справи копії медичних документів жодним чином не підтверджують факт погіршення стану здоров`я внаслідок винесення оскаржуваної постанови та невірно визначені судом як докази моральних переживань. Навпаки - в сукупній оцінці долучених копій виписок з медичної карти стаціонарного хворого можна зробити висновок, що перелічені хронічні захворювання були у позивача ще до дня винесення оскаржуваної ним у подальшому постанови 15 серпня 2018 року, оскільки виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 00678 засвідчує факт перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікування з 15.01.2019 по 25.01.2019 року. Відзив на апеляційну скаргу не подано. У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, позивач та його представник заперечили відносно апеляційної скарги та пояснили, що рішення суду є законним, обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Судом встановлено, що Постановою про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №538348 від 15 серпня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Згідно вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 15 серпня 2019 року о 17 год. 03 хв. по вул. Збаразькій, 27 в м.Тернополі, керуючи транспортним засобом Мітсубіші Галант, д.н.з. НОМЕР_1 під час руху транспортного засобу користувався засобом зв`язку, а саме мобільним телефоном, тримаючи пристрій в руці, чим порушив п. 2.9 д) ПДР України. Зазначену постанову позивач оскаржив в судовому порядку. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2019 року, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_1 до УПП в Тернопільській області ДПП про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, задоволено, постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №538348 від 15 серпня 2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. В мотивувальній частині цього рішення судом зазначено, що інспектором патрульної поліції до постанови не приєднано будь-яких доказів на підтвердження провини позивача в інкримінованому йому правопорушенні. Судом встановлено, що провина позивача у вчиненні правопорушення належним чином не доведена. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди. З таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст. 56 Конституції України. Положеннями ст. ст. 16, 23 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Встановлено, що підставою для відшкодування шкоди згідно позовної заяви є винесення працівником поліції постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, тому до даних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1174 ЦК України. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Встановлено, що згідно рішення суду, обставини заподіяння позивачу моральної шкоди підтверджуються наявними у справі медичними документами та показаннями свідків. Колегія суддів вважає, що вказаним доказам судом дано неправильну оцінку, у звязку з чим висновок про заподіяння моральної шкоди є помилковим. У відповідності до ч.І ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами у скарзі про те, що долучені до матеріалів справи копії медичних документів, показання свідків жодним чином не підтверджують факт погіршення стану здоров`я позивача внаслідок винесення оскаржуваної постанови та невірно визначені судом як докази моральних переживань. Встановлено, що долучені позивачем до матеріалів справи копії виписок із медичної карти стаціонарного хворого, якими засвідчений факт наявності кількох діагнозів у ОСОБА_1 , в тому числі і хронічних захворювань не доводять того, що перелічені діагнози з`явилися у позивача внаслідок душевних страждань. Оцінка долучених копій виписок з медичної карти стаціонарного хворого вказує, що перелічені хронічні захворювання були у позивача ще до дня винесення оскаржуваної ним у подальшому постанови 15 серпня 2018 року. Із показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що про обставини незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності 15 серпня 2018 року їм стало відомо від позивача по спливу кількох місяців(на початку 2019 року, весною 2019 року), який був у пригніченому стані. Проте, колегія суддів вважає, що дані покази не можуть бути прийняті судом до уваги, як такі, що доводять наявність моральних страждань, оскільки з достовірністю не вказують, що причиною пригніченого стану позивача на початку 2019 року, весною 2019 року були саме обставини винесення 15 серпня 2018 року поліцейським постанови, що згодом була скасована. Таким чином рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Стосовно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.2, 376, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28 грудня 2020 року. Головуючий Судді