Постанова Одеський апеляційний суд № 947/10599/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.12.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справа №947/10599/20 Апеляційне провадження № 22-ц/813/8788/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач), суддів: Сєвєрової Є.С., Ващенко Л.Г., розглянув у спрощеному провадженні апеляційну скаргу представника Крилової Олени Леонідівни в інтересах акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Київського районного суду м.Одеси від 04 вересня 2020 року, постановлене під головуванням судді Бескровного Я.В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У травні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.1-5). Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 09 липня 2015 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі анкети -заяви, за умови якого останній отримав кредитні кошти. У зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків відповідачем станом на 31 березня 2020 року виникла заборгованість на загальну суму 14 668,61 грн., яка складається з: - заборгованості за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) - 8973,39 грн., - заборгованість за простроченими відсотками -658,44 грн.; - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 (без зазначення нормативного акту) -3 862,08 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: -штраф (фіксована частина) - 500 грн.; -штраф (процентна складова) - 674,70 грн. Позивач просив банк стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено (а.с.86-87). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що між сторонами був укладений кредитний договір 09 липня 2015 року, що відповідач отримував кредитні кошти, за яким виникла заборгованість. Доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити в повному обсязі (а.с.89-94). Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не врахував, що підписання відповідачем заяви на видачу кредиту є фактом укладання кредитного договору, а дії позичальника з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування відповідно до Умов та правил надання банківських послуг. Позивач має право на задоволення вимог, що найменше, у розмірі 2 687,07 грн., що складає фактично отримані але не повернуті кредитні кошти відповідачем. Відповідачем не надано контррозрахунок. Суд безпідставно відмовив у стягнення відсотків за ст.625 ЦК України. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Установлені судами фактичні обставини справи Встановлено, що 09 липня 2015 року ОСОБА_1 підписана заява-анкета без номеру про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку з метою отримання банківських послуг. Данною анкетою-заявою ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.16). З наданого банком розрахунку вбачається, що за договором б/н від 09 липня 2015 року виникла заборгованість станом на 31 березня 2020 року на загальну суму 14 668,61 грн., яка складається з: - заборгованості за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) - 8973,39 грн., - заборгованість за простроченими відсотками -658,44 грн.; - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 (без зазначення нормативного акту) -3 862,08 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: -штраф (фіксована частина) - 500 грн.; -штраф (процентна складова) - 674,70 грн. (а.с. 1-5,9-12). У довідці банку без номеру, без дати зазначено, що між ОСОБА_1 та Приватбанком був укладений кредитний договір без номеру, за яким було надано кредитну картку - номер НОМЕР_1 , дата відкриття: 08 жовтня 2017 року, термін дії: жовтень 2021 року (а.с.14). Згідно довідки Приватбанку без номеру, без дати про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ім`я ОСОБА_1 старт карткового рахунку - 29 березня 2018 року, зміна кредитного ліміту 29 березня 2018 року - встановлено кредитний ліміт 5 000 грн., 26 серпня 2018 року зміна кредитного ліміту - кредитний ліміт 0.00 грн. (а.с.15). Мотиви, з який виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачу банком надано кредит у сумі 5 000 грн., видавалась банківська картка і відкривався картковий рахунок, як і докази того, що останній взагалі просив надати йому кредит у зазначеній сумі. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначав, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт на рівні 5 000 грн. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду: анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг; розрахунок заборгованості; виписку за договором; Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту; заборгованість за простроченими відсотками; заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; пеню та штрафи. Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, остання містить особисті дані та підпис ОСОБА_1 , однак, не містить будь-яких даних про вид банківської послуги, за якою він звернувся до банку, зокрема: не вбачається, що він просить надати йому кредитні кошти, суму бажаного кредитного ліміту, а також даних про вид картки (а.с.16). Виписка за договором, яка надана позивачем, може бути прийнята до уваги судом у тому випадку, якщо сторонами погоджено усі істотні умови договору. Позивачем не доведено надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 8 973,39 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на підставі підписаної 09 липня 2015 року анкети-заяви. АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що розмір кредитного ліміту був збільшений у відповідності до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, тобто, Умов та правил надання банківських послуг. Однак, вказані умови не містять підпису відповідача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, зробила висновок про те, відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг надає кредитору можливість додавати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. А, отже, для того, щоб Умови та Правила банку були застосовані необхідно, щоб вони містили підпис позичальника. Відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг не дає можливості їх застосувати навіть при наявності підпису позичальника на анкеті-заяві. Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. До позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» долучив Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», який містить базову процентну ставку, порядок нарахування пені та штрафів. Такий розмір та порядок нарахування залежать від того, який розмір заборгованості має позичальник перед банком, а також який вид картки отримано позичальником. Однак, у зв`язку з відсутністю доказів надання кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі на підставі договору від 09 липня 2015 року, не зазначенням в анкеті-заяві виду банківської послуги, за отриманням якої звернувся відповідач, виду картки, відсутністю підпису позичальника на вказаному Витязі, такий Витяг не може бути прийнятий до уваги судом. Крім того, з наданої суду довідки на а.с.15 вбачається встановлення кредитного ліміту на рівні 5 000 грн., а згодом (26 серпня 2018 року) зменшено до 0 грн., в той час як в позовній заяві ставиться питання про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту на рівні 8973,39 грн. Враховуючи вищезазначене, АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві коштів у зазначеному позивачем розмірі на підставі анкети-заяви від 09 липня 2015 року, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої відповідачу суми заборгованості по простроченому тілу кредиту, відсотках, пені та штрафах не є можливим. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих на прострочений кредиті відповідно до вимог ст.625 ЦК України, не ґрунтуються на правовій основі. Так, положеннями вказаної статті визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи те, що судом було встановлено відсутність погодження вказаних Умов та правил з відповідачем, підстави для стягнення відсотків за прострочення виконання зобов`язання у заявленому розмірі відсутні, так само як і недоведеність укладення саме кредитного договору. Чинним законодавством на позивача покладено обов`язок довести погодження між ним та позичальником усіх умов договору, і відповідно, виникнення у нього права на нарахування на підставі цих умов заборгованості. Факт використання коштів, погашення заборгованості не свідчать про те, що між сторонами було погоджено усі істотні умови договору і що відповідач отримав кошти у зазначеному позивачем розмірі саме у кредит та погодився на нарахування відсотків, пені та штрафів у порядку, на якому наполягав позивач у позовній заяві. Саме на позивача покладено обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме погодження між ним та позичальником усіх істотних умов договору, і відповідно, виникнення у нього права на нарахування на підставі цих умов заборгованості. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи. Рішення суду ухвалене на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у відповідності до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін. Керуючись ст.ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Крилової Олени Леонідівни в інтересах акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення за правилами ст.389 ЦПК України. Судове рішення складено 29 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: