Постанова 4806 № 303/4390/20

Справа № 303/4390/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 21 грудня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю. при секретарі БАЛАЖ Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду Гутій О.В. від 10 серпня 2020 року, повний текст якої складено 10 серпня 2020 року, в цивільній справі № 303/4390/20 за скаргою боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні зі стягнення коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича, - встановив: Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сідун О.С., оскаржив ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду від 10.08.2020, якою йому було повернуто без розгляду скаргу на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. На думку апелянта, суддя суду першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, оскільки не мав підстав застосовувати положення ст. 183 ЦПК України про додання до скарги на дії та рішення приватного виконавця доказів її надіслання іншим учасникам справи. В даному випадку норми ст. 183 ЦПК України, які стосуються вимог до заяв і клопотань з процесуальних питань, не підлягали застосуванню, оскільки до процедури розгляду судом скарг на дії та рішення приватного виконавця застосовуються положення ст.ст. 447-453 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», які не містять вимоги про надіслання скаржником копії скарги іншим учасникам справи. Суддя послався і на ст.ст. 175, 177 ЦПК України, які теж не могли застосовуватися, позаяк регулюють вимоги до форми та змісту позовної заяви, а не скарги на дії приватного виконавця. Якщо ж суддя вважав, що виходячи з вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України скаргу було подано з порушенням її форми, то й тоді належало залишити її без руху для виправлення недоліків, а не повертати без розгляду. Апелянт просить ухвалу судді суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду для продовження розгляду. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Сідун О.С., яка апеляцію підтримала, розглянувши апеляційну скаргу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність інших учасників процесу, обговоривши доводи апеляції, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого. 04.08.2020 боржник у виконавчому провадженні № 62570672 ОСОБА_1 подав скаргу на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. у виконавчому провадженні зі стягнення коштів на користь ТОВ «Закарпатгаз Збут» і просив визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця Ярошевського Д.А.: від 15.07.2020 про відкриття виконавчого провадження; від 15.07.2020 про арешт майна боржника; від 15.07.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 15.07.2020 про стягнення з боржника основної винагороди; від 21.07.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 1-7). До скарги додав документи і докази, якими її обґрунтовував (а.с. 8-30). Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду від 10.08.2020 скаргу повернуто без розгляду з підстави, передбаченої ст. 183 ч. 2 ЦПК України. Приймаючи таке процесуальне рішення, суддя суду першої інстанції виходив із того, що скаржник не виконав вимоги цивільного процесуального закону щодо надіслання скарги іншим учасникам провадження, не надав докази щодо цього. Згідно зі ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 13 ч. 1 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу; провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи; кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної особи, поданим відповідно до ЦПК України. Скарги на дії, бездіяльність, рішення державних виконавців розглядаються за загальними правилами, встановленим цивільним процесуальним законом, із винятками і особливостями, передбаченими Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень». За правилами, встановленими ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Таким чином, по захист своїх порушених прав, в тому числі, зі скаргою, може до суду звернутися особа, права якої порушені, зокрема, боржник у виконавчому провадженні, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, суд розглядає скаргу, подану з дотриманням вимог, установлених цивільним процесуальним законом. 08.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», підпунктом 4 пункту 2 розділу І якого частину 2 статті 183 ЦПК України доповнено другим абзацом такого змісту: «До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).». Отже, з 08.02.2020 ЦПК України містить додаткові вимоги до скарги, яка подається в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Колегія суддів зауважує, що з огляду на скорочені строки розгляду заяв, скарг, клопотань, які подаються на стадії виконання судового рішення та в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, а в окремих випадках зважаючи на необхідність невідкладного розгляду судом відповідних звернень, вимога про попереднє надіслання (надання) ініціатором звернення копій відповідних документів іншим учасникам справи викликається необхідністю забезпечення процесуальних прав усіх учасників процесу та належного судового розгляду звернення. Така вимога не може розглядатися як порушення процесуальних прав ініціатора звернення. Норми статті 183 ЦПК України встановлюють загальні вимоги до форми та змісту будь-якої письмової заяви, клопотання, заперечення, що подається під час провадження в цивільній справі, а не лише в позовному провадженні, а щодо додаткових вимог до заяв, скарг, клопотань, які подаються на стадії виконання судового рішення та в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень у законі міститься спеціальна вказівка. Посилання апелянта на ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців до судів різних юрисдикцій та в порядку адміністративного підпорядкування виконавців, не може братися до уваги, позаяк провадження в цивільних справах регулюється спеціальним цивільним процесуальним законом, норми якого, зокрема, й з урахуванням їх динаміки, змін, мають пріоритет у питанні форми і порядку звернення до суду зі скаргою на дії та рішення виконавця. Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 не надав суду доказів виконання ним вимог ст. 183 ч. 2 ЦПК України щодо надіслання (надання) копій відповідних документів указаним у скарзі приватному виконавцю Ярошевському Д.А. та стягувачу ТОВ «Закарпатгаз Збут». За таких обставин, суддя суду першої інстанції мав підстави для застосування положень ст. 183 ч. 4 ЦПК України, відповідно до яких встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частини 2 цієї статті, повернув її скаржнику без розгляду. Зазначення в ухвалі статей 175 і 177 ЦПК України не несе реального смислового навантаження, не має значення по суті та не впливає на підстави і зміст ухвали, оскільки в мотивувальній частині ухвали суддею належно обґрунтовано процесуальне рішення виходячи з положень саме ст. 183 ЦПК України, а не вказаних статей. Відтак, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляцію, доводи якої не спростовують законності та обґрунтованості ухвали судді суду першої інстанції, слід залишити без задоволення, а ухвалу, підстав для скасування якої немає, без змін. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду від 10 серпня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 28 грудня 2020 року. Судді