Постанова 4806 № 303/6155/18

Справа № 303/6155/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 07 жовтня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів ФАЗИКОШ Г.В., БИСАГИ Т.Ю. при секретарі МИКУЛЯК Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/6155/18 за заявою головного державного виконавця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гонака Михайла Михайловича, заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», про звернення стягнення на належні боржнику грошові кошти, що знаходяться в установі банку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 27 липня 2020 року, повний текст якої складено 29 липня 2020 року, головуюча суддя Гутій О.В., - встановив: Головний держвиконавець Мукачівського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гонак М.М. 05.06.2020 звернувся до суду із зазначеною заявою мотивуючи таким. На виконанні у Мукачівському МВ ДВС перебуває об`єднане виконавче провадження № 60379838, в якому об`єднані виконавчі провадження № 59975574 і № 59975834, відкриті 06.09.2019, із примусового виконання виконавчих листів, виданих, відповідно, 03.09.2018 і 04.09.2018, Мукачівським міськрайонним судом у справі № 303/6155/18 про стягнення з гр-на ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 100000,00 грн і судового збору в сумі 1000,00 грн. 10.09.2019 стягувач ОСОБА_1 звернувся до органу ДВС із клопотанням про звернення стягнення на грошові кошти боржника, що перебувають в АБ «Укргазбанк». Стягувач посилався на те, що ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 08.08.2017 у справі № 303/7587/16-к частково скасовано арешт, що був накладений ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 15.07.2016 у кримінальному провадженні № 12016070040001527 на грошові кошти, що належать гр-ну Канади Тао Жангу і знаходяться на зберіганні на рахунках ГУ НП в Закарпатській області в АБ «Укргазбанк», а саме 2182,00 дол. США, 250,00 євро і 79500,00 угорських форинтів. Боржник ОСОБА_2 був повідомлений про відкриття виконавчих проваджень за наявною у стягувача та органу ДВС актуальною адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 53 ч.ч. 1, 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець управі звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб; на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. Суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили (ст. 440 ч. 1 ЦПК України). Посилаючись на ці обставини, держвиконавець просив дозволити звернути стягнення на належні гр-ну Канади Тао Жангу і розміщені на рахунках в АБ «Укргазбанк» грошові кошти: 79500,00 HUF (форинтів), розміщених на рахунку НОМЕР_1 згідно квитанції № 9013_25 від 13.09.2017; 2182,00 дол. США, розміщені на рахунку НОМЕР_2 згідно квитанції № 9013_26 від 13.09.2017; 250,00 євро, розміщені на рахунку НОМЕР_3 згідно квитанції № 9013_27 від 13.09.2017. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 27.07.2020 у заяві відмовлено. Відмовляючи в задоволенні заяви держвиконавця, суд першої інстанції виходив із її необґрунтованості, з того, що держвиконавець поставив перед судом питання, вирішення якого обраним заявником порядком законом не передбачене, а на належні боржнику готівкові кошти стягнення звертається в інший спосіб. Крім того, кошти, про які йдеться, в рамках кримінального провадження передані до банку на відповідальне зберігання і кінцеве рішення в кримінальному провадженні наразі не прийняте. Стягувач ОСОБА_1 оскаржив ухвалу суду як незаконну та необґрунтовану. Доводи скарги зводяться до таких. Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є складовою права на справедливий суд. Рішення суду, яким на користь апелянта стягнуті грошові кошти з гр-на ОСОБА_3 , набрало законної сили, підлягає виконанню, а стягувач вправі вимагати такого виконання за рахунок коштів, що належать боржнику. Нечіткість положень ст. 440 ч. 1 ЦПК України та ст. 53 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на кошти, які належать боржнику від інших осіб, суд трактував на користь держави, тоді як такі повинні трактуватися на користь особи. Крім того, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, що є обов`язком держави, може застосовуватися аналогія закону та аналогія права. Дійшовши висновку про неможливість застосування положень ст. 440 ч. 1 ЦПК України, суд для вирішення питання не застосував належну правову норму, хоча повинен був це зробити. Неврахування судом вищенаведеного потягло порушення права апелянта на справедливий суд, на доступ до суду та на захист майнових прав. Посилання на передачу органом досудового розслідування коштів на відповідальне зберігання до банку не може братися до уваги, оскільки такий інститут, що міститься в ст. 100 КПК України, не може бути застосований у справі. Кошти, про звернення стягнення на які подав заяву держвиконавець, звільнені з-під арешту, їх цивільний оборот не обмежений, вони випущені у вільний обіг, а санкція статті кримінального закону, за якою здійснюється кримінальне провадження, що в ньому фігурує гр-н ОСОБА_2 , не передбачає конфіскації майна, тому перешкод для звернення на стягнення ці кошти на виконання рішення суду немає. Стягувач просить ухвалу скасувати, подання держвиконавця задовольнити. Заслухавши доповідь судді, пояснення стягувача ОСОБА_1 , який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого. Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30.07.2019 задоволено частково позов ОСОБА_1 до гр-на Канади ОСОБА_4 і Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про стягнення боргу та звернення стягнення на належні боржнику грошові кошти: стягнуто з гр-на ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти на виконання договору № 367 про надання правової допомоги від 15.07.2016, додатку № 1 до договору № 367 про надання правової допомоги від 15.07.2016 та акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 12.09.2018 у розмірі 100000,00 грн; в задоволенні вимоги про звернення стягнення на грошові кошти гр-на ОСОБА_3 , що знаходяться на зберіганні в АБ «Укргазбанк», в розмірі 2182,00 дол. США, внесені згідно квитанції № 9013_26 від 13.09.2017, 250,00 євро, внесені згідно квитанції № 9013_27 від 13.09.2017, і 79500,00 HUF (форинтів), внесені згідно квитанції № 9013_25 від 13.09.2017, здані до банку уповноваженою особою ГУ НП в Закарпатській області на виконання ухвали слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 08.08.2017 у справі № 303/7587/16-к, шляхом зобов`язання АБ «Укргазбанк» перерахувати вказані грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 відмовлено; стягнуто з гр-на ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1000,00 грн (а.с. 122-128 т. 1). 05.06.2020 гол. держвиконавець Мукачівського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гонак М.М. звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на належні боржнику грошові кошти, що знаходяться в установі банку, з наведених вище мотивів і просив дозволити звернути стягнення на належні гр-ну Канади Тао Жангу і розміщені на рахунках в АБ «Укргазбанк» грошові кошти: 79500,00 HUF (форинтів), розміщених на рахунку НОМЕР_1 згідно квитанції № 9013_25 від 13.09.2017; 2182,00 дол. США, розміщені на рахунку НОМЕР_2 згідно квитанції № 9013_26 від 13.09.2017; 250,00 євро, розміщені на рахунку НОМЕР_3 згідно квитанції № 9013_27 від 13.09.2017 (а.с. 192-195 т. 1). З доданих до заяви документів убачається, що Мукачівським міськрайонним судом були на виконання рішення цього суду від 30.07.2019 видані виконавчі листи про стягнення з гр-на Канади на користь ОСОБА_1 присуджених сум: 03.09.2019 щодо 100000,00 грн заборгованості за договором; 04.09.2019 щодо 1000,00 грн судового збору; на примусове виконання цих виконавчих документів були 06.09.2019 відкриті виконавчі провадження, відповідно, № 59975834 і № 59975574 (а.с. 196-198, 203-206 т. 1). Постановою гол. держвиконавця ОСОБА_5 від 22.10.2019 указані виконавчі провадження об`єднані в одне провадження № 60379838 (а.с. 202 т. 1). Поставивши питання про звернення стягнення на належні боржнику гр-ну Канади ОСОБА_6 грошові кошти, що знаходяться в установі банку, стягувач ОСОБА_1 (а.с. 199-201 т. 1), і, відповідно, гол. держвиконавець ОСОБА_5 (а.с. 194-195 т. 1) виходили з того, що ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 08.08.2017 у справі № 303/7587/16-к частково скасовано арешт, що був накладений ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 15.07.2016 у кримінальному провадженні № 12016070040001527, у зв`язку з чим на виконання цієї ухвали уповноважена особа ГУ НП в Закарпатській області внесла на зберігання до АБ «Укргазбанк» грошові кошти в розмірі 2182,00 дол. США (квитанція № 9013_26 від 13.09.2017), 250,00 євро (квитанція № 9013_27 від 13.09.2017) і 79500,00 HUF (форинтів) (квитанція № 9013_25 від 13.09.2017). Тому на ці кошти може бути в порядку, передбаченому ст. 53 ч.ч. 1, 4 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 440 ч. 1 ЦПК України звернено стягнення з метою виконання ухваленого на користь ОСОБА_1 рішення суду. Як випливає з матеріалів справи, обставини щодо накладення арешту ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 15.07.2016 у кримінальному провадженні № 12016070040001527 на належні гр-ну Канади ОСОБА_6 кошти (зокрема, 2182,00 дол. США, 250,00 євро і 79500,00 угорських форинтів), скасування ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 08.08.2017 у справі № 303/7587/16-к арешту цих коштів, що на виконання цієї ухвали були на підставі вказаних вище квитанцій поміщені на відповідальне зберігання до АБ «Укргазбанк», були одними з підстав позову ОСОБА_1 до гр-на ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на належні боржнику грошові кошти, а одна з вимог позову полягала у зверненні стягнення саме на ці кошти (а.с. 1-3 т. 1). У справі містяться як ухвала Мукачівського міськрайонного суду від 15.07.2016 у справі № 303/4222/16-к про накладення арешту в кримінальному провадженні № 12016070040001527, зокрема, на грошові кошти гр-на ОСОБА_3 (а.с. 13-14 т. 1), так і ухвала слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 08.08.2017 у справі № 303/7587/16-к про скасування цього арешту, серед іншого, щодо коштів у межах 2182,00 дол. США, 250,00 євро і 79500,00 угорських форинтів (а.с. 18-19 т. 1). При цьому, ухвала слідчого судді від 08.08.2017 була постановлена у кримінальному провадженні № 12016070040001907, ухвалою встановлено, що ці грошові кошти в числі іншого визнані речовими доказами у виділеному кримінальному провадженні № 12016070040001907, ухвалою зобов`язано слідчого ГУ НП в Закарпатській області передати на відповідальне зберігання шляхом поміщення на депозитний рахунок до АБ «Укргазбанк» грошові кошти в сумі 4400,00 дол. США та 182 дол. США, 79500,00 угорських форинтів, 200,00 китайських юанів і 2350,00 євро до прийняття рішення у кримінальному провадженні № 12016070040001907, внесеному до ЄРДР 28.08.2016. 2182,00 дол. США, 250,00 євро і 79500,00 угорських форинтів були поміщені на відповідальне зберігання до АБ «Укргазбанк» 13.09.2017 (а.с. 20-23 т. 1). Мукачівський міськрайонний суд у заочному рішенні від 30.07.2019 дав оцінку цим обставинам і відмовив у вимозі про стягнення 2182,00 дол. США, 250,00 євро і 79500,00 угорських форинтів, оскільки такі підлягають відповідальному зберіганню до прийняття рішення у кримінальному провадженні № 12016070040001907, докази завершення якого відсутні. Рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання (ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ПК України). Ревізія такого рішення поза встановленим процесуальним порядком недопустима. У період з дня ухвалення судом заочного рішення в справі і до 05.06.2020 держвиконавець ініціював 24.10.2019 і 17.12.2019 заяви про звернення стягнення на належні боржнику кошти, що знаходяться в установі банку, з тих самих мотивів і підстав, що й заява, яка наразі розглядається, ці заяви, відповідно, ухвалами судді Мукачівського міськрайонного суду від 16.12.2019 і від 06.02.2020 були визнані неподаними та повернуті держвиконавцю (а.с.132-135, 159, 160-163, 190 т. 1). Таким чином, у порядку виконання чинного рішення суду ініціювалося та продовжує ініціюватися вирішення питання про звернення стягнення на кошти, у чому цим рішенням суду позивачу (стягувачу) вже було відмовлено та за відсутності будь-яких даних і доказів про те, що обставини, за яких було ухвалене рішення та з урахуванням яких було відмовлено в задоволенні відповідної вимоги, змінилися. По суті поза належним процесуальним порядком ставиться питання про ревізію чинного рішення суду з метою досягнення результату, протилежного ухваленому рішенню. Такі дії стягувача та держвиконавця із очевидністю суперечать закону, правилам і меті цивільного судочинства, мають ознаки зловживання цивільними та процесуальними правами (ст. 13 ч.ч. 1, 2, 3 ЦК України, ст. 44 ч.ч. 1, 2 ЦПК України). Далі. Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (ст. 53 ч. 1); на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом (ст. 53 ч. 4). Відповідно до ст. 440 ч. 1 ЦПК України, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили. Норми ст. 53 ч. 1 (у частині звернення стягнення на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб), ст. 53 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження» і ст. 440 ч. 1 ЦПК України встановлюють правила, за якими за наявності для того підстав стягувач може отримати задоволення своїх вимог за рахунок звернення стягнення на грошові кошти, що належать не безпосередньо боржнику (не є його власністю), а належать іншим особам і підлягають сплаті, передачі боржнику (є боргом іншого боржника перед боржником стягувача). Такі кошти можуть знаходитися безпосередньо у відповідної особи, у третьої особи, можуть бути розміщені на банківському рахунку тощо. Вказані норми законів не є нечіткими, для їх застосування не потребується аналогія закону чи аналогія права, як це безпідставно стверджується в апеляції, норми не суперечать, а доповнюють одна одну. Ініціюючи свою заяву, держвиконавець залишив поза увагою дійсний зміст указаних норм закону та безпідставно посилаючись на передбачений ними механізм стягнення коштів просив дозволити звернення стягнення не на кошти, що належать боржнику стягувача від інших осіб, а на кошти, що належать власне боржнику. Тим часом, звернення стягнення на кошти, які є власністю боржника, із застосуванням механізму, встановленого ст. 53 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 440 ч. 1 ЦПК України, законом не передбачене та не узгоджується із загальним порядком звернення стягнення на майно і грошові кошти боржника. Наостанок. Поза наведеним вище, держвиконавець за ініціативою стягувача просив у порядку цивільного судочинства (в порядку виконання рішення суду, ухваленого в цивільній справі) дозволити звернення стягнення на грошові кошти, які мають статус речових доказів у кримінальному провадженні № 12016070040001907. Під час апеляційного розгляду справи стягувач ОСОБА_1 не заперечував, що вказане кримінальне провадження наразі не завершене. Вирішення питань щодо речових доказів у кримінальному провадженні належить на відповідних стадіях процесу до компетенції дізнавача, слідчого, прокурора, суду, а доля речових доказів вирішується остаточно при ухваленні відповідного кінцевого рішення в кримінальному провадженні (ст.ст. 36, 40, 40-1, 98, 100, 283, 284, 368 та інші норми КПК України). Втручання шляхом вирішення процесуальних питань щодо виконання рішення суду в цивільній справі в кримінальне судочинство недопустиме, позаяк порушує основні засади і принципи судочинства, зокрема, законності, спеціалізації судочинства, вирішення справи належним судом, встановленим законом. У справі, що розглядається, задоволення заяви держвиконавця означало б і незаконну ревізію чинного судового рішення в кримінальному провадженні щодо зберігання відповідних речових доказів, породження нічим не обґрунтованих суперечностей між судовими рішеннями різних юрисдикцій, створення правової невизначеності та передбачуваного конфлікту при ймовірному виконанні судового рішення. Відтак, суд першої інстанції не мав підстав для задоволення заяви держвиконавця, яка не ґрунтується на законі, та обґрунтовано відмовив у цьому, чого доводи апеляції не спростовують, тому на підставі ст. 375 ЦПК України апеляцію слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 27 липня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 16 жовтня 2020 року. Судді