Постанова 4804 № 243/289/19

Єдиний унікальний номер 243/289/19 Номер провадження 22-ц/804/3162/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року м. Бахмут справа № 243/289/19 провадження № 22-ц/804/3162/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого Хейло Я.В., суддів Мірути О.А., Тимченко О.О. секретаря Цимбал Д.А. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласна клінічна психіатрична лікарня міста Слов`янська», третя особа Станція швидкої медичної допомоги міста Слов`янськ - відокремлений структурний підрозділ лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласна клінічна психіатрична лікарня міста Слов`янська», треті особи: Станція швидкої допомоги міста Слов`янська окремий структурний підрозділ КЛПУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в особі головного лікаря ОСОБА_2 , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області в особі Слов`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії (суддя Гончарова А.О.), ухваленого в приміщенні суду в місті Слов`янськ Донецької області, - ВСТАНОВИВ: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У січні 2019 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласна клінічна психіатрична лікарня міста Слов`янська», треті особи: Станція швидкої допомоги міста Слов`янська окремий структурний підрозділ КЛПУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії. Позов мотивовано тим, що вона працювала лікарем на станції швидкої допомоги м. Слов`янська з 22.09.2003р. по 09.09.2008р. За наказом від 10.09.2007р. головного лікаря станції швидкої допомоги проходила обов`язковий періодичний психіатричний огляд, під час якого психіатром було виявлено захворювання: гострий психотичний розлад. За направленням лікаря від 25.09.2007р. звернулася в КЛПЗ «ОПЛ м. Слов`янська» за психіатричною допомогою, де була госпіталізована з метою з`ясування наявності чи відсутності у неї психічного розладу\захворювання, та проходила обстеження і лікування в умовах стаціонару в період з 08.10.2007р. по 18.10.2007р. За результатами обстеження та лікування в психлікарні у жовтні 2007р. їй був встановлений діагноз: інфантильний розлад особистості, і була видана за місцем роботи довідка довільної форми №1975 від 18.10.2007р., завірена підписами головного лікаря, завідуючого стаціонарним відділенням та печаткою лікарні. На звернення до відповідача від 22.10.2007р. вжити заходів про проведення обов`язкового періодичного психічного огляду та отримання медичної довідки (сертифікату), відповіді не отримала. На звернення від 25.10.2007р. до відповідача з проханням видати лікарняний лист за час обстеження і лікування, відповіді не отримала. Тільки через вісім та одинадцять років, відповідно, 23.01.2015р. та 10.05.2018р. на аналогічні звернення, отримала від головного лікаря лікарні відмову у видачі листка непрацездатності за вказаний період перебування в лікарні. Тобто до 2015, 2018р.р. відповідач приховував від неї та суду повну версію Медичної карти №467\07 стаціонарного хворого ОСОБА_1 , знайомлячи з титульним листом цієї медкарти (передня сторінка), про що свідчать копії титульних сторінок зазначеної медкарти засвідчених суддею Мінаєвим І.М. в грудні 2015р. на її заяву від 22.12.2015р. та відповідачем у листопаді 2018р. на її запит. Відмову у видачі лікарняного листа відповідач мотивував п.2.18 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян і тим, що в листопаді 2007р. вона в повному обсязі обов`язковий періодичний психіатричний огляд не пройшла та медичну довідку про проходження вказаного огляду не отримала. На думку відповідача Порядок проведення обов`язкових попередніх та періодичних психічних оглядів не передбачає видачу лікарняного листа. 29.11.2018р., після ознайомлення з медичною документацією та історією хвороби ОСОБА_1 за 2007р., із запису в п. 14 Медичної карти №467\07 стаціонарного хворого ОСОБА_1 із історії хвороби за 2007р., а саме: «Видана довідка з 08.10.2007р. по 18.10.2007р., стати до праці 18.10.2007р» узнала, що відповідач роблячи цей запис, та відмовляючи у видачі лікарняного листа і посилаючись на п.2.18 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян у відповіді від 23.01.2015р. та на Порядок і Інструкцію про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психічних оглядів у відповіді від 10.05.2018р. виходив з того, що за результатами обстеження у лікарні у неї не було виявлено ознак непрацездатності, про що в п.15 медкарти №467\07 лікарем було зроблено запис: «працездатність відновлена повністю», і за результатами обстеження повинна була стати до праці 18.10.2007р. та отримати медичну довідку про проведення обов`язкового періодичного психічного огляду. З такими висновками позивач не погодилась, оскільки згідно вимог абзацу 5 п.2.18 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, довідка довільної форми видається особі, у якої не виявлено ознак непрацездатності. Але цей абзац 4 був доповнений до пункту 2.18 вказаної Інструкції, згідно наказу МОЗ України №882, тільки 06.12.2011р. Тобто в 2007р. цієї вимоги не існувало, а тому вважає безпідставним посилання відповідача на п. 2.18 вказаної Інструкції у відповіді від 23.01.2015р., та на запис в п.14 Медкарти №467\07, а саме: «Видати довідку з 08.10.2007p.no 18.10.2007р.». Крім того із вказаних відповідей відповідача вбачається, що відмовляючи у видачі лікарняного листа, та при цьому посилаючись одночасно на різні нормативні акти: на п.2.18 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність і на Закон України «Про психіатричну допомогу» з одного боку, та на Порядок проведення обов`язкових попередніх і періодичних психічних оглядів і Інструкцію про порядок проведення вказаних психічних оглядів з іншого боку, відповідач не взяв до уваги, що ці Закони вирішують різні правові питання, при вирішенні яких для особи наступають і різні правові наслідки. Так, з одного боку, згідно ст.11 ЗУ «Про психіатричну допомогу», психогляд є одним із видів психіатричної допомоги і проводиться з метою з`ясування наявності чи відсутності у особи психічного розладу, потреби у наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги і порядок її надання, і результати обстеження особи фіксуються лікарем в медичній документації, що не заперечується відповідачем у його відповіді від 10.05.2018р. Згідно п.2.18 цієї Інструкції, на який посилається відповідач у відповіді від 23.01.2015р., та згідно пункту 14 зазначеної Медкарти № 467\07, за результатами обстеження в лікарні видається документ, що засвідчує тимчасову непрацездатність громадян. Так, з іншого боку, згідно п.п.1, 6, 7 Порядку та п.п.8-11 Інструкції про порядок проведення обов`язкових попередніх та періодичних психічних оглядів вказані психічні огляди проводяться з метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров`я. Після додаткового обстеження, рішення про наявність психіатричних протипоказань для виконання окремих видів діяльності приймається ЛКК, та видається медична довідка про проведення обов`язкового попереднього та періодичного психічного огляду, і дані обстеження особи з відповідним письмовим висновком ЛКК відображаються у медичній документації з подальшим заповненням Протоколу (додаток 2), який в історії хвороби ОСОБА_1 за 2007р. відсутній. Наголошує на тому, що після обстеження, саме за рішенням ЛКК від 16.10.2007р., копію якого отримала 08.11.2007р. за № 1215, вона була направлена не на проведення обов`язкового періодичного психічного огляду в психдиспансер м. Слов`янська для отримання медичної довідки, а була направлена на консультацію до професора ОСОБА_3 в м. Донецьк, де 17.10.2007р. отримала медичну довідку з остаточним діагнозом в п.6 за результатами обстеження, та відсутніми будь якими рекомендаціями в п.7 даної довідки. Зазначає, що всі результати обстеження з висновками спеціалістів психлікарні та завідуючого стаціонарним відділенням були відображені саме в Медичній карті №467\07 стаціонарного хворого ОСОБА_1 із історії хвороби за 2007р., а не в зазначений Протокол (додаток 2), Форма 003\о якої затверджена наказом МОЗ України №184 від 26.07.1999р., № 110 від 14.02.2012р., і яка є основним медичним документом, що заповнюється на кожного хворого, який поступає на стаціонарне лікування, а також в іншу медичну документацію (епікриз-виписку №1236 від 13.11.2007р. із історії хвороби за 2007р., Листок лікарських призначень, Листок огляду та консультацій спеціалістами лікарні, ЛКК від 16.10.2007р., медичну довідку спеціаліста від 17.10.2007р.). Зазначає, що саме в п.18 Медичної карти №467\07 в графі «Особливі відмітки», лікарем зроблено запис про те, що «з порядком лікування, обстеженням і ризиком, який має місце при виконуванні маніпуляцій ознайомлена. Зобов`язуюсь виконувати». На недостовірність інформації головного лікаря у відповіді від 10.05.2018р. вказують і записи лікаря - психіатра в п.п. 8, 9 медкарти №467\07, згідно яких позивач була госпіталізована в лікарню з гострим психотичним захворюванням, та вимоги п.14 Інструкції про порядок проведення обов`язкових попередніх та періодичних психічних оглядів, затверджених наказом МОЗ України №12 від 17.01.2002р., згідно якого вказані психічні огляди не проводяться при наявності в особи, що звернулась для проходження огляду гострого, або загострення хронічного неінфекційного захворювання. Тобто інформація головного лікаря про те, що в повному обсязі в листопаді 2007р. обов`язковий періодичний психічний огляд не пройшла, на ЛКК після додаткового психіатричного обстеження не звернулась, та медичну довідку про проведення вказаного огляду не отримала, повністю спростовується відсутністю рекомендацій ЛКК від 16.10.2007р. та професора ОСОБА_3 від 17.10.2007р. для проведення вказаного психічного огляду та для отримання медичної довідки, вимогами п.14 цієї Інструкції, записами лікаря-психіатра в п.п. 8,9 медкарти №467\07, відсутністю в п.16 медкарти №467\07 стаціонарного хворого ОСОБА_1 та в іншій медичній документації будь-якого запису лікаря про направлення на ЛКК, та відсутністю в історії хвороби ОСОБА_1 за 2007р. будь-якого Протоколу (додаток 2) про проведення обов`язкового періодичного психічного огляду, а також відсутністю відповіді відповідача на її заяву від 22.10.2007р. для вжиття заходів для проведення вказаного психічного огляду. Крім того, відповідач відмовляючи в видачі лікарняного листа за період обстеження в лікарні у жовтні 2007р., не взяв до уваги обставини встановлені рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 09.12.2010р. по цивільній справі №2-219-2010, яке набрало законної сили 16.05.2011р., а саме: «крім того, в період з 08.10.2007р. по 18.10.2007р. ОСОБА_1 пройшла обов`язковий психіатричний огляд в КЛПЗ «ОПБ м. Слов`янська» і після цього їй був встановлений остаточний діагноз: інфантильний розлад особистості, що згідно МКХ-10 теж відноситься до психічних розладів». Із встановлених судом обставин та із запису в п.п. 8, 9,11 Медкарти №467\07 стаціонарного хворого із історії хвороби за 2007р. випливає, що ОСОБА_1 в повному обсязі у жовтні 2007р. пройшла обов`язковий психогляд, що узгоджується з вимогами ст.11 ЗУ «Про психіатричну допомогу», та вимогами п.14 Інструкції про порядок проведення обов`язкових попередніх та періодичних психоглядів, і за результатами обстеження було виявлено психічне захворювання\розлад, що згідно вимог п.п. 2.9, 2.15 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, передбачає видачу саме лікарняного листа за період її обстеження та лікування в лікарні з 08.10.2007р. по 18.10.2007р., а не довідки довільної форми. Згідно п.1.2 вказаної Інструкції, видача інших документів про тимчасову непрацездатність громадян забороняється. Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вважає, що відмовою від 23.01.2015р., 10.05.2018р. в видачі лікарняного листа, відповідачем були порушені її особисті немайнові права. Позивач ОСОБА_1 просила: 1) визнати недійсною Довідку довільної форми № 1975 від 18.10.2007р., видану ОСОБА_1 за місцем її роботи за результатами обстеження і лікування в КЛПЗ «ОПБ м. Слов`янська» в період з 08.10.2007р. по 18.10.2007р.; 2) визнати недостовірною інформацію відповідача у його відповідях №61 від 23.01.2015р. та № 1070 від 10.05.2018р. на запити позивача щодо видачі лікарняного листа за час обстеження в лікарні; 3) анулювати в пункті 14 Медичної карти №467\07 стаціонарного хворого ОСОБА_1 запис: Видана довідка з 08.10.2007р. по 18.10.2007р.»; 4) визнати неправомірними дії адміністрації психіатричної лікарні м. Слов`янська в частині відмови в видачі листка непрацездатності за період обстеження і лікування ОСОБА_1 в умовах стаціонару в період з 08.10.2007р. по 18.10.2007р.; 5) зобов`язати відповідача КЗОЗ «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янська» видати ОСОБА_1 лікарняний лист непрацездатності за місцем її роботи за період обстеження і лікування в психіатричній лікарні в умовах стаціонару з 08.10.2007р. по 18.10.2007р., в пункт 14 Медкарти № 467\07 стаціонарного хворого ОСОБА_1 із історії хвороби за 2007р. внести запис: «Видати лист тимчасової непрацездатності з 08.10.2007р. по 18.10.2007р.». КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2020 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 про призначення почеркознавчої експертизи відмовлено. (том 2, а.с. 141-142) Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. (том 2, а.с. 149-157) КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Позивач просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга (уточнена) позивача мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно з`ясовано всі обставини справи та порушено норми процесуального та неправильно застосовано норми матеріального права. Зазначає, що судом 07.08.2020 року розглянуто справу та в оскаржуваному рішенні встановлено повторну неявку представника позивача, проте зазначене суперечить матеріалам справи, оскільки вперше представник позивача не з`явився в судове засідання 19.03.2020 року у зв`язку з введенням в Державі карантину та причини неявки були визнані судом поважними. Вважає, що судом під час розгляду справи 07.08.2020 року порушено статтю 43 ЦПК України та безпідставно позбавлено представника позивача можливості брати участь у судовому засіданні, оскільки його заява про відкладення розгляду справи у зв`язку зі станом здоров`я, враховуючи частину 3 Прикінцевих положень, Розділ ХII ЦПК України, Постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року, була в розумінні процесуального закону першою заявою про відкладення розгляду справи. Також не погоджується з висновком суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною довідки дозвільної форми №1978 від 18.07.2007 року та в частині відмови про анулювання запису в пункті 14 медкарти №467/07 запису «видана довідка з 08.10.2007 по 18.10.2007», оскільки у виданій довідці в графі «за станом здоров`я» зроблено запис «на обстеженні», що вказує на відсутність інформації про фактичний стан здоров`я позивача та протирічить висновку суду, що вказана довідка є підтвердженням поважності причин відсутності позивача на роботі у період лікування. Крім того, суд, встановивши, що після лікування лікарем зроблено запис в п.14 медкарти «до праці», не врахував, що згідно вимог п.2.9 Інструкції №455 від 13.11.2001 року зі змінами, у разі лікування в стаціонарі лікарем за весь час лікування видається лікарняний лист. Звертає увагу, що суд, відмовивши у задоволенні вимоги зобов`язання відповідача видати лікарняний лист за період лікування та обстеженні позивача в стаціонарі з 08.10.2007 по 18.10.2007, та внести в п.14 медкарти запис «виданий лист тимчасової непрацездатності», не взяв до уваги, що лікар порушив вимоги п. 11 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003/о, а саме вніс запис, що не стосується тимчасової непрацездатності позивача. Також, при розгляді зазначеної позовної вимоги, не надав оцінки доказам позивача, обмежившись оцінкою наданих відповідачем доказів, у зв`язку з чим взагалі не розглядав зазначену вимогу позову. Судом не взято до уваги показання в якості свідка лікуючого лікаря ОСОБА_5 , згідно яких довідка дозвільної форми від 18.10.2007 року не є документом, що засвідчує тимчасову непрацездатність, та не підлягає реєстрації в журналі форми 036/о. Зазначені показання підтверджуються і поясненнями представника третьої особи станції швидкої допомоги ОСОБА_6 . Крім того, судом зроблено висновок про те, що позивачем в лікарні отримано епікриз, де зазначено про рекомендації звернутися до ЛКК диспансерного відділення. Однак суд, посилається на два різні епікризи: 1) отриманий позивачем в лікарні від 13.11.2007 року №1213, де відсутні рекомендації звернутись на ЛКК після виписки; 2) на епікриз, наданий відповідачем до суду, в якому дописано рекомендації невідомою особою, про необхідність звернутись до ЛКК диспансерного відділення для обстеження. З приводу даних дописів в епікриз, лікар ОСОБА_5 надала суду пояснення, що не нічого не пам`ятає з даного питання. Для з`ясування вказаних обставин позивачем було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, проте ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2020 року в задоволення клопотання відмовлено. Звертає увагу, що при розгляді справи не враховано обставини, встановлені рішення Апеляційного суду Донецької області від 31.07.2008 року у справі №22-3432-2008, а саме, що у станції швидкої допомоги були відсутні підстави для направлення позивача на обов`язковий періодичний психічний огляд у жовтні 2007 року, доки не скасована медична довідка №422614 від 11.09.2003 року про проведення обов`язкового психічного огляду, строком дії до 11.09.2008 року. (а.с. 228, том 1). Не відповідає обставинам справи висновок суду про відмову у задоволенні вимоги про визнання недостовірної інформації у відповідях №61 від 23.01.2015, №1070 від 10.05.2018 року, оскільки на підтвердження зазначеної в них інформації, відповідач на виконання ухвали суду від 15.10.2019 року, не надав суду журнал форми 036/о реєстрації документів, що засвідчують непрацездатність громадян. Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання недостовірної інформації у відповіді №1070 від 10.05.2018 року, суд безпідставно послався на епікриз наданий відповідачем до суду, в якому невідомо ким дописано рекомендації про необхідність звернутись до ЛКК диспансерного відділення для обстеження. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Представником Станції швидкої медичної допомоги м. Слов`янськ відокремлений структурний підрозділ комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Зуйко В.Л. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив про безпідставність позовних вимог та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причину не повідомила, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 у засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги повністю підтримав , просив її задовольнити, рішення суду скасувати. Представник відповідача Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласна клінічна психіатрична лікарня міста Слов`янська» Дергільов О.М. у засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, рішення суду залишити без зміни. Представник третьої особи Станція швидкої медичної допомоги м. Слов`янська Федоров І.В. у судовому засіданні апеляційного суду також просив відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в судове засідання не з`явився, причину не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Згідно з Наказом № 87-к/24у від 22 вересня 2003 року по КЛПЗ «Станція швидкої медичної допомоги» ОСОБА_1 була прийнята на роботу лікарем загальнопрофільної виїзної бригади. Наказом головного лікаря від 09.09.2008р. позивача звільнено за п.2 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров`я, що підтверджується записами з трудової книжки позивача (а.с.5-6 т.1). Ухвалою ВСУ від 19.01.2011 року залишено без змін рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 03.12.2008 року за позовом ОСОБА_1 до КЛПЗ «Станція швидкої медичної допомоги» Слов`янської міської ради, КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська» про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсною госпіталізації, визнання не законним наказу про проведення обов`язкового періодичного медичного огляду, визнання недійсними історії хвороби та довідки, в задоволенні якого відмовлено (а.с.84-85, 117-119 т.1). Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 09.12.2010 року, яке ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16.05.2011 року залишено без змін, в задоволенні позову ОСОБА_1 до КПЗ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська», «КЛПЗ «Станції швидкої допомоги», виконкому Слов`янської міської ради, до профспілкового комітету КЛПЗ «Станції швидкої допомоги», третя особа: головний лікар КЛПЗ «СШМД м. Слов`янська Зуйко В.Л. про визнання незаконним та скасування висновку №962 від 18.08.2008 року КЛПЗ «ОПЛ міста Слов`янська», визнання незаконним та скасування наказу №109 к/18у від 09.09.2008 року КЛПЗ «СШМД м. Слов`янська», про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання незаконним та скасування протоколу засідання профспілкового комітету КЛПЗ «СШМД міста Слов`янська» №9 від 09.09.2008 року, поновлення на роботі відмовлено (а.с.43-44 т.1). Даним судовим рішенням встановлено законність звільнення позивача на підставі інформації викладеній у висновку №962 від 18.08.2008р., який був предметом дослідження в ході розгляду вказаної цивільної справи. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.09.2015 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до КЛПУ Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська, Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства охорони здоров`я про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії (а.с.99-108 т.1). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.09.2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дії адміністрації КЛПУ «ОПЛ м. Слов`янська» щодо відмови у видачі лікарняного листа за результатами медобстеження в лікарні за період з 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КЛПУ Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська, Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства охорони здоров`я про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії в частині визнання неправомірними дії адміністрації КЛПУ «ОПЛ м. Слов`янська» щодо відмови у видачі лікарняного листа за результатами медобстеження в лікарні за період з 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік закрито, оскільки ці вимоги не підглядають розгляду в межах справи адміністративної юрисдикції. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2017 року ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року залишено без змін (а.с.96-98 т.1). Наказом головного лікаря КЛПЗ «Станція швидкої медичної допомоги» Зуйко В.Л. №105 від 10 вересня 2007 року було зобов`язано усіх співробітників Станції швидкої медичної допомоги пройти щорічний медичний огляд в період до 30 вересня 2007 року (а.с.14). Згідно з ст. 9 ч.2 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року з наступними змінами та доповненнями, з метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності з особливими вимогами до стану її психічного здоров`я вона підлягає обов`язковому попередньому (перед початком діяльності) та періодичним ( у процесі діяльності) психіатричним оглядам. Порядок проведення попередніх і періодичних психіатричних оглядів встановлюється Кабінетом Міністрів України. 18.10.2007 року ОСОБА_1 була видана довідка за №1975, згідно з якою вона знаходилась на обстеженні в психіатричній лікарні м. Слов`янська з 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік, за станом здоров`я на обстеженні (а.с.7). Оригінал довідки досліджений судом першої інстанції в судовому засіданні. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17.12.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16.03.2016 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янськ», Смаль Ю.І., за участю третіх осіб: Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Станції швидкої допомоги м. Слов`янська - окремого структурного підрозділу Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф», ОСОБА_5 про визнання недостовірною інформації, визнання незаконним повідомлення Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська» № 962 від 18 серпня 2008 року, зобов`язання вчинити дії (а.с.88-91, 122-125 т.1). Даним судовим рішенням встановлено, що позивач по справі добровільно, з 08.10.2007 року по 18.10.2007 року проходила саме періодичне обстеження в КЛПЗ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська». Судом встановлено та підтверджується матеріалами медичної карти № 467/07, 29.09.2007 року ОСОБА_1 виписано направлення на проходження медичного обстеження як лікаря швидкої медичної допомоги Згідно даних епікризу з Слов`янської психоневрологічної лікарні (ПНЛ), позивач в період з 11 серпня 2003 року по 15 вересня 2003 року проходила лікування у 6 відділені з діагнозом гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії. Після виписки з ПНЛ у психіатра не спостерігалася (а.с.16 т.1). 08.10.2007 року ОСОБА_1 була ознайомлена з планом обстеження та лікування, на що дала свою згоду (а.с.15 т.1). Згідно з висновком засідання ЛКК від 16.10.2007 року позивача направлено на консультацію до професора ОСОБА_3 для уточнення діагнозу (а.с.56-57 т.1). Згідно з консультативним висновком спеціаліста Організаційно-методичного консультативного відділу КЛПУ МПНД м. Донецьк від 17.10.2007 року, ОСОБА_1 проконсультована лікарем професором ОСОБА_3 , встановлений діагноз інфантильний розлад особистості (а.с. 55 т.1). Згідно з епікризом-випискою з історії хвороби №467/07 ОСОБА_1 перебувала на обстеженні в денному стаціонарі з 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік. 16.10.2007 року була оглянута ЛКК, рішенням ЛКК виставлений попередній діагноз: шизоїдний розлад особистості? шизотиповий розлад особистості? Була направлена на консультацію до професора ОСОБА_3 , який 17.10.2007 року виставив діагноз: інфантильний розлад особистості. Виписана, видано на руки висновок професора, а також довідку перебування у відділенні з 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік (а.с.33-34 т.1). 22.10.2007 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до головного лікаря КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня» з приводу ознайомлення з матеріалами профогляду та висновком ЛКК ОПЛ від 17.10.2007 року та видачі висновку ЛКК ОПЛ від 17.10.2007 року для отримання сертифікату у міського психіатра (а.с.4 т.1). 25.10.2007 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до головного лікаря КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня» з приводу отримання копії ЛКК ОПЛ від 16.10.2007 року, копії виробничої характеристики на її ім`я, копії виписки з її історії хвороби за 2003 рік та лікарняного листа з 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік. В зазначеній заяві вказала, що під час проходження медичного обстеження в період з 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік лікарем-психіатром денного стаціонару були використані неправдиві свідчення з виробничої характеристики (а.с.17 т.1). Відповідно до медичної карти № 467/07 стаціонарного хворого, оригінал якої було досліджено в судовому засіданні, ОСОБА_1 за період перебування на денному стаціонарі з 08 жовтня 2007 року по 18 жовтня 2007 року, виявлено та встановлено діагноз інфантильний розлад особистості. На звороті титульної сторінки медичної карти, у графі 14 «Відмітка про видачу листка непрацездатності» зазначено: видана довідка з 08 жовтня 2007 року по 18 жовтня 2007 року, до праці з 18 жовтня 2007 року. В графі 15 зазначено, що працездатність відновлена повністю. В графі 17 зазначено, що за результатами лікування виписана з поліпшенням (а.с.52 т.1). На запит позивача від 21.01.2015 року до головного лікаря КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» про надання публічної інформації в частині видати лікарняний лист за весь час тимчасової непрацездатності за період з 08 жовтня 2007 року по теперішній час, 23.01.2015 року, ОСОБА_1 була надана відповідь головного лікаря КЛПЗ «Обласна психіатрична лікарня» ОСОБА_7 за №61, в якій він зазначає, що ОСОБА_1 в період з 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік знаходилась на стаціонарному обстеженні в межах періодичного психіатричного огляду, за результатами якого їй була видана довідка довільної форми за підписом зав.денного стаціонару з печаткою лікарні (а.с.17, 94 зв.б. т.1). На запит позивача від 03.05.2018 року, 10.05.2018 року ОСОБА_1 була надана відповідь головного лікаря КЗОЗ «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» Смаль Ю.І. за №1070, в якій він зазначає, що 05.10.2007 року ОСОБА_1 звернулась до лікаря-психіатра Слов`янської ЦРЛ з питання проходження періодичного психіатричного огляду. Лікарем-психіатром Слов`янської ЦРЛ було призначено ОСОБА_1 додаткове психіатричне обстеження в умовах стаціонару в КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська». З 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік ОСОБА_1 проходила психіатричне обстеження в умовах стаціонару КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська». Обстеження проводилось з метою виявлення наявності або відсутності психічного захворювання/психічного розладу. За результатами додаткового психіатричного обстеження у лікарні ОСОБА_1 був отриманий епікриз та рекомендовано звернутись до ЛКК диспансерного відділення, яке повинно було видати довідку про проходження періодичного психіатричного огляду, у якій відмічено наявність або відсутність психіатричних протипоказань для роботи лікарем станції швидкої допомоги. Після додаткового обстеження у лікарні ОСОБА_1 на ЛКК не звернулась, а звернулась до суду з позовом до лікарні «Про незаконну госпіталізацію». Таким чином, ОСОБА_1 в повному обсязі у листопаді 2007 року періодичний обов`язковий психіатричний огляд не пройшла та медичну довідку про проходження періодичного психіатричного огляду не отримала. Порядок проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затверджений постановою КМУ від 27.08.2000р. №1465 та Інструкція МОЗ України «Про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів» видачу документів за тимчасову непрацездатність громадян (листок непрацездатності) не передбачають (а.с.22 т.1). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи, медичними документами та судовими рішеннями, що набрали законної сили було встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 08 жовтня 2007 року по 18 жовтня 2007 року добровільно проходила обстеження у відповідача,медичного лікування не отримувала, встановлення їй діагнозу інфантильний розлад особистості не потягло за собою встановлення їй стійкої або тимчасової втрати працездатності, а тому відсутні правові підстави для видачі листа непрацездатності; поширення недостовірної інформації, викладеної у відповідях №61 від 23.01.2015 року та №1070 від 10.05.2018 року підтвердження у судовому засіданні не знайшло, а інші позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, наказом головного лікаря КЛПЗ «Станція швидкої медичної допомоги» №105 від 10.09.2007 року працівників станції швидкої медичної допомоги м. Слов`янська зобов`язано пройти обов`язкові періодичні психіатричні огляди в строк до 30.09.2007 року. (том 1, а.с. 14) 08.10.2007 року ОСОБА_1 була ознайомлена з планом обстеження та лікування, на що дала свою згоду (том 1, а.с.15). 18.10.2007 року ОСОБА_1 була видана довідка за №1975, згідно з якою вона знаходилась на обстеженні в психіатричній лікарні м.Слов`янська з 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік, за станом здоров`я на обстеженні. (том 1, а.с. 7) Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про психіатричну допомогу» (редакція від 09.06.2007 року) з метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров`я вона підлягає обов`язковому попередньому (перед початком діяльності) та періодичним (у процесі діяльності) психіатричним оглядам. Порядок проведення попередніх і періодичних психіатричних оглядів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 6, 11 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність або оточуючих" від 27 вересня 2000 року № 1465 визначено, що у разі виявлення в особи ознак психічного захворювання (розладу), зазначеного у переліку, яке є протипоказанням для виконання окремих видів діяльності, або якщо вона страждала на тяжкий психічний розлад в минулому (не менш як 5 років тому), а також у разі незгоди особи з результатами психіатричного огляду вона повинна пройти додаткове психіатричне обстеження амбулаторне або в умовах стаціонару. Рішення про наявність психіатричних протипоказань для виконання окремих видів діяльності після додаткового психіатричного обстеження приймається лікарсько-консультативною комісією. Медичні огляди повинні проводитися щорічно. Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17.12.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16.03.2016 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янськ», Смаль Ю.І. про визнання недостовірною інформації, визнання незаконним повідомлення Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська» № 962 від 18 серпня 2008 року, зобов`язання вчинити дії (а.с.88-91, 122-125 т.1). Даним судовим рішенням встановлено, що позивач по справі добровільно, з 08.10.2007 року по 18.10.2007 року проходила саме періодичне обстеження в КЛПЗ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська», лікування не отримувала. Згідно медичної карти № 467/07, 29.09.2007 року ОСОБА_1 виписано направлення на проходження медичного обстеження як лікаря швидкої медичної допомоги з врахуванням тих обставин, що згідно даних епікризу з Слов`янської психоневрологічної лікарні (ПНЛ), позивач в період з 11 серпня 2003 року по 15 вересня 2003 року проходила лікування у 6 відділені з діагнозом гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії. Після виписки з ПНЛ у психіатра не спостерігалася (а.с.16 т.1). Згідно з консультативним висновком спеціаліста Організаційно-методичного консультативного відділу КЛПУ МПНД м. Донецьк від 17.10.2007 року, ОСОБА_1 була на консультації у професором ОСОБА_3 та їй встановлено діагноз інфантильний розлад особистості (а.с. 55 т.1). Згідно з епікризом-випискою з історії хвороби №467/07 ОСОБА_1 перебувала на обстеженні в денному стаціонарі з 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік. 16.10.2007 року була оглянута ЛКК, рішенням ЛКК виставлений попередній діагноз: шизоїдний розлад особистості? шизотиповий розлад особистості? Була направлена на консультацію до професора ОСОБА_3 , який 17.10.2007 року виставив діагноз: інфантильний розлад особистості. Виписана, видано на руки висновок професора, а також довідку перебування у відділенні з 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік (а.с.33-34 т.1). Ухвалою Верховного Суду України від 19.01.2011 року (провадження №6-4116св09) залишено без змін рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 03.12.2008 року за позовом ОСОБА_1 до КЛПЗ «Станція швидкої медичної допомоги» Слов`янської міської ради, КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська» про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсною госпіталізації, визнання незаконним наказу про проведення обов`язкового періодичного медичного огляду, визнання недійсними історії хвороби та довідки, в задоволенні якого відмовлено. (а.с.84-85, 117-119 т.1) Відповідно до пунктів 2.7, 2.9 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України 13.11.2001 №455 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 №1005/6196 (в редакції від 28.11.2006 року) особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікарем лікувально-профілактичного закладу видається довідка довільної форми з позначкою про час звернення до лікувально-профілактичного закладу. Особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведеної консультації. Відповідно до медичної карти № 467/07 стаціонарного хворого, оригінал якої було досліджено в судовому засіданні, ОСОБА_1 за період перебування на денному стаціонарі з 08 жовтня 2007 року по 18 жовтня 2007 року, виявлено та встановлено діагноз інфантильний розлад особистості. На звороті титульної сторінки медичної карти, у графі 14 «Відмітка про видачу листка непрацездатності» зазначено: видана довідка з 08 жовтня 2007 року по 18 жовтня 2007 року, до праці з 18 жовтня 2007 року. В графі 15 зазначено, що працездатність відновлена повністю. В графі 17 зазначено, що за результатами лікування виписана з поліпшенням (а.с.52 т.1). Відповідно до даних медичної карти, стійкої або тимчасової втрати працездатності у ОСОБА_1 не виявлено. В зв`язку з наведеним, видана довідка про проходження медичного обстеження в період з 08 жовтня 2007 року по 18 жовтня 2007 року. За результатами додаткового психіатричного обстеження у лікарні ОСОБА_1 був отриманий епікриз та рекомендовано звернутись до ЛКК диспансерного відділення, до компетенції якої входить видача довідки про проходження періодичного психіатричного огляду, з відміткою про наявність або відсутність психіатричних протипоказань для роботи лікарем станції швидкої допомоги. Після додаткового обстеження у лікарні ОСОБА_1 на ЛКК не звернулась. Відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я (МКХ-10), встановлений у позивача діагноз відноситься до психічних розладів. Встановлення позивачу діагнозу - інфантильний розлад особистості не свідчить про втрату останньої працездатності та, як наслідок, за законом не є правовою підставою для видачі листа непрацездатності. Отже, всупереч доводів апеляційної скарги позивача, апеляційній суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у визнанні недійсною довідки дозвільної форми № 1975 від 18.10.2007 року, визнанні неправомірними дій адміністрації психіатричної лікарні м. Слов`янська в частині відмови у видачі листка непрацездатності за період обстеження та лікування з 08.10.2007 року по 18.10.2007 року ОСОБА_1 в умовах стаціонару, зобов`язанні відповідача видати ОСОБА_1 листок непрацездатності за період обстеження та лікування з 08.10.2007 року по 18.10.2007 року. Враховуючи викладене , апеляційний суд також погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги про анулювання в пункті 14 медичної картки № 467/07 стаціонарного хворого ОСОБА_1 запис «Видана довідка з 08.10.2007 року по 18.10.2007 року», яку позивач обґрунтовує, тим що перебувала саме на лікуванні у відповідача, оскільки ці доводи спростовуються наявними у справі доказами. Так з розписки ОСОБА_1 від 08.10.2007 року вбачається, що остання ознайомилась з планом обстеження та лікування та згодна з ним (том 1, а.с.15, том 2, а.с.114)., проте позивач від лікування відмовилась, про що свідчать показання допитаної у судовому засіданні суду першої інстанції від 04.12.2019 року у якості свідка лікуючого лікаря ОСОБА_5 (том 2, а.с. 72; присяга та розписка свідка відповідно до статті 230 ЦПК України міститься у томі 2, а.с. 68) та особиста заява позивача ОСОБА_1 з її підписом про відмову у лікуванні (том 2, а.с. 117). Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації, затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 662/20975 дані щодо тимчасової непрацездатності хворого здійснює лікуючий лікар. Внесення записів та виправлень до медичної карти хворого за рішенням суду законом не передбачено. Щодо вимог про визнання недостовірною інформації відповідача у його відповідях № 61 від 23.01.2015 року та №1070 від 10.05.2018 року на запити ОСОБА_1 щодо видачі лікарняного листа за час обстеження в лікарні, апеляційний суд зазначає наступне. На запит позивача від 21.01.2015 року до головного лікаря КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» про надання публічної інформації в частині видати лікарняний лист за весь час тимчасової непрацездатності за період з 08 жовтня 2007 року по теперішній час, 23.01.2015 року, ОСОБА_1 була надана відповідь головного лікаря КЛПЗ «Обласна психіатрична лікарня» ОСОБА_7 за №61, в якій він зазначає, що ОСОБА_1 в період з 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік знаходилась на стаціонарному обстеженні в межах періодичного психіатричного огляду, за результатами якого їй була видана довідка довільної форми за підписом завідуючого денним стаціонаром з печаткою лікарні (а.с.17, 94 зв.б. т.1). На запит позивача від 03.05.2018 року, 10.05.2018 року ОСОБА_1 була надана відповідь головного лікаря КЗОЗ «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» Смаль Ю.І. за №1070, в якій він зазначає, що 05.10.2007 року ОСОБА_1 звернулась до лікаря-психіатра Слов`янської ЦРЛ з питання проходження періодичного психіатричного огляду. Лікарем-психіатром Слов`янської ЦРЛ було призначено ОСОБА_1 додаткове психіатричне обстеження в умовах стаціонару в КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська». З 08.10.2007 року по 18.10.2007 рік ОСОБА_1 проходила психіатричне обстеження в умовах стаціонару КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська». Обстеження проводилось з метою виявлення наявності або відсутності психічного захворювання/психічного розладу. За результатами додаткового психіатричного обстеження у лікарні ОСОБА_1 був отриманий епікриз та рекомендовано звернутись до ЛКК диспансерного відділення, яке повинно було видати довідку про проходження періодичного психіатричного огляду, у якій відмічено наявність або відсутність психіатричних протипоказань для роботи лікарем станції швидкої допомоги. Після додаткового обстеження у лікарні ОСОБА_1 на ЛКК не звернулась, а звернулась до суду з позовом до лікарні «Про незаконну госпіталізацію». Таким чином, ОСОБА_1 в повному обсязі у листопаді 2007 року періодичний обов`язковий психіатричний огляд не пройшла та медичну довідку про проходження періодичного психіатричного огляду не отримала. Порядок проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затверджений постановою КМУ від 27.08.2000р. №1465 та Інструкція МОЗ України «Про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів» видачу документів за тимчасову непрацездатність громадян (листок непрацездатності) не передбачають (а.с.22 т.1). Обґрунтовуючи вимоги в цій частині, позивач, зокрема, посилається на Закон України «Про доступ до публічної інформації». Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини. Згідно з статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Відповідно до статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Згідно з статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Відповідно до вимог частин 1, 5 ст.277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Згідно частин 1-3 статті 286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов`язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків або з інших джерел. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа може бути визнана тимчасово (на строк до п`яти років) або постійно непридатною внаслідок психічного розладу до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих. З метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров`я вона підлягає обов`язковому попередньому (перед початком діяльності) та періодичним (у процесі діяльності) психіатричним оглядам. Порядок проведення попередніх і періодичних психіатричних оглядів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Рішення про визнання особи внаслідок психічного розладу тимчасово або постійно непридатною до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих, приймається відповідною лікарською комісією за участю лікаря-психіатра на підставі оцінки стану психічного здоров`я особи відповідно до переліку медичних психіатричних протипоказань і може бути оскаржено до суду. Перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих, затверджується Кабінетом Міністрів України і підлягає періодичному (не рідше одного разу на п`ять років) перегляду. Згідно з частиною 3 статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Як роз`яснено у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, зазначені запити подано позивачем не в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, аналізуючи наведені вище вимоги Закону, вирішенню питання щодо недостовірності зазначеної у відповідях відповідача №61 від 23.01.2015 року та №1070 від 10.05.2018 року інформації, передує обов`язок позивача довести факт поширення такої інформації, проте належних та допустимих доказів у відповідності з вимогами статтей 76-81 ЦПК України на підтвердження недостовірності та поширення інформації ОСОБА_1 не надано, тому рішення в частині відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог є законним та обґрунтованим. Щодо незгоди позивача з ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_4 про призначення по справі почеркознавчої експертизи (том 2, а.с. 141-142), апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до частин 1, 3 статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. За загальним правилом експертиза призначається коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи та поданих доказів, при цьому особа, яка заявляє клопотання про призначення експертизи, повинна обґрунтувати та довести необхідність її призначення. Заявляючи клопотання про проведення у справі почеркознавчої експертизи щодо підпису та записів у п.14 медичної карти ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_4 необхідність та доцільність такої експертизи для вирішення спору по суті заявлених вимог належним чином не обґрунтував, крім того, просив суд встановити шляхом проведення почеркознавчої експертизи ким саме були виконані дописи в історії хвороби, що надана відповідачем Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласна клінічна психіатрична лікарня міста Слов`янська», тобто без зазначення конкретної особи, або кількох осіб, яких слід ідентифікувати, що суперечить вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року ( в редакції від 13.03.2020 року). Щодо посилання в апеляційній скарзі та письмових поясненнях ОСОБА_1 на порушення судом першої інстанції процесуального права, а саме в частині розгляду справи та ухвалення судового рішення 10.08.2020 року у відсутність позивача та її представника ОСОБА_4 апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Так, згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України. Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Згідно з частиною п`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Згідно положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Статтею 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача ОСОБА_4 неодноразово : 26.02.2019 року, 21.03.2019 року,15.04.2019 року,06.05.2019 року,04.06.2019 року, 02.07.2019 року, 26.07.2019 року, 23.09.2019 року,15.10.2019 року,11.11.2019 року,04.12.2019 року,31.01.2020 року,22.05.2020року,07.08.2020 року приймав участь у судових засіданнях суду першої інстанції, надавав свої пояснення, приймав участь в допиті свідків, ставив запитання, заявляв відповідні клопотання, приймав участь при вирішенні питання про призначення судової почеркознавчої експертизи, дослідженні доказів по справі, неодноразово знайомився з матеріалами справи, про що свідчать його заяви та розписки. 07 серпня 2020 року позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_4 було повідомлено про розгляд справи 10 серпня 2020 року о 13 годині 40 хвилин, про що свідчить розписка. (том 2, а.с. 143) 10 серпня 2020 року представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи 10 серпня 2020 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. (том 2, а.с. 145) Медичні документи на підтвердження погіршення стану здоров`я представника позивача до зазначеної заяви додані не було. Відповідно до п.1.ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Отже, враховуючи належне повідомлення позивача про розгляд справи 10.08.2020 року та її неявку у судове засідання 10.08.2020 року без поважної причини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача 10.08.2020 року та ухвалення судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням викладеного, судові витрати новому розподілу витрати не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий Я.В. Хейло Судді: О.А. Мірута О.О. Тимченко Повний текст постанови складено 28 грудня 2020 року. Головуючий Я.В. Хейло