Постанова 4801 № 149/2303/20

Справа № 149/2303/20 Провадження № 33/801/1057/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Павлюк О. О. Доповідач: Якименко М. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2020 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Якименко М.М., з участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Мироненка В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2020 року, В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 рік, та стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 гривень на користь держави. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, закрити провадження та справу передати на розгляд трудового колективу для застосування до нього заходів громадського впливу. Вважає, що суд допустив порушення норм процесуального права, не повно з`ясував усі обставини справи, не дав належної оцінки доказам. Зазначив, що оскаржувану постанову вважає незаконною з тих підстав, що його адвокат подав до суду документи, які підтверджують те, що він визнав свою вину у вчиненні правопорушення, щиро розкаявся та просив передати його на поруки трудовому колективу Хмільницької регіональної державної лабораторії Дерпродспоживслужби, оскільки робота його пов`язана із керуванням транспортом, надавши протокол зборів трудового колективу в кількості 78 чоловік. Позбавлення права керування транспортними засобами призведе до втрати роботи, яка є джерелом його доходу. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції адвокат Мироненко В.О. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи. Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Мироненка В.О., суддя вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін з огляду на таке. Згідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 161383 від 27.09.2020 року 23 год. 40 хв., слідує, що ОСОБА_1 27.09.2020 о 23 год. 13 хв. в м. Хмільник по проспекту Свободи керував т.з. «Mazda CX-9», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, та почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому ОСОБА_1 28.09.2020 о 00 год. 09 хв. в м. Хмільник по проспекту Свободи керував т.з. «Mazda CX-9», д.н.з. НОМЕР_1 , в якого номерний знак не відповідає вимогам стандартів, за що було накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмір 170 гривень за ч.6 ст. 121 КУпАП. Також, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 215297 від 28.09.2020 року 11 год. 25 хв. вбачається, що водій ОСОБА_1 28.09.2020 о11 год. 15 хв. в м. Хмільник по вул. Небесної Сотні керував т.з. «Mazda CX-9», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, що підтверджується особистим підписом правопорушника. Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 18.11.2020 справи відносно ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Постанова суду першої інстанції в частині доведеності вини та кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП скаржником не оскаржується, у зв`язку з чим в цій частині постанова суду не переглядається. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 21 КУпАП з тих підстав, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, та вчинив обидва правопорушення у два послідовні дні, чим вчинив грубе, суспільно-небезпечне порушення Правил дорожнього руху, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки, оскільки своїми діями він наражав на небезпеку інших учасників дорожнього руху. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався. В матеріалах справи міститься клопотання та протокол зборів трудового колективу Хмільницької регіональної державної лабораторії Дерпродспоживслужби від 19 листопада 2020 року, згідно якого прийнято рішення клопотати перед судом про звільнення ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 130 КУпАП з передачею матеріалів справи на розгляд трудового колективу, з доцільністю застосування до нього заходів громадського впливу (а. с. 65-66). З характеристик за місцем роботи та за місцем проживання слідує, що ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.с. 25-26). Частиною першою статті 21 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу. За змістом зазначеної норми закону звільнення від адміністративної відповідальності, в даному випадку, є правом, а не обов`язком суду з урахуванням, зокрема, обставин, зазначених у ст. 33 КпАП України. Водночас, згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За загальним визначенням транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а тому на водія покладається величезна відповідальність не тільки за своє життя, а й за життя пішоходів та цілісність майна інших громадян. Враховуючи викладене, суддя вважає, що своїми діями ОСОБА_1 грубо порушив Правила дорожнього руху України та вчинене ним порушення має підвищену суспільну небезпеку, адже створювало загрозу життю, здоров`ю та майну самого порушника та інших осіб, оточуючим об`єктам державного, колективного або приватного майна. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Крім цього, з наданого протоколу зборів трудового колективу Хмільницької регіональної державної лабораторії Дерпродспоживслужби про передачу на поруки трудового колективу, вбачається, що такий не містить будь-яких даних про те, яким чином даний трудовий колектив буде реалізовувати громадський вплив на ОСОБА_1 та які зобов`язання бере на себе вказаний колектив для здійснення заходів виховного впливу, спрямованих на недопущення вчинення останнім нових правопорушень. Застосування ст. 21 КУпАП щодо особи, яка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, протирічить меті законодавчого посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, чи за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, яка має каральний та стримуючий характер. Положення згаданої статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності. Принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачає, як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом. Як слідує із вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відтак, питання доцільності застосування того чи іншого заходу громадського впливу ґрунтується виключно на внутрішньому переконанні судді за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення та не є імперативним обов`язком судді чи суду. Застосування до правопорушника положень ст.21 КУпАП є правом, а не обов`язком органу (посадової особи), уповноваженого вирішувати справу про адміністративне правопорушення, при цьому можливість її застосування передусім залежить від характеру вчиненого адміністративного правопорушення. Так, скаржник ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому діянні, усвідомлює та повністю визнає свою вину, зобов`язується ніколи не порушувати правила дорожнього руху, позитивно характеризується за місцем роботи та проживанням і офіційно працевлаштований. Однак, враховуючи характер вчиненого діяння та значну суспільну небезпеку правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, зокрема те, що порушення було вчинене скаржником 27.09.2020 та наступний день 28.09.2020 знову вчинено дане правопорушення, також усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих, при цьому проігнорував цю заборону двічі. В свою чергу ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп`яніння знав, що це може також привести до тяжких наслідків, а тому зважаючи на мету застосування адміністративного стягнення, суддя не вбачає підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на розгляд трудового колективу, оскільки таке звільнення не буде сприяти виконанню завдань КУпАП, а накладення на ОСОБА_1 стягнення є необхідним для досягнення його мети у виді запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Відтак, суддя вважає, що стягнення у вигляді адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. За таких обставин, доводи у апеляційній скарзі, що судом неповно встановлено та досліджено всі обставини справи, є безпідставними. Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції врахував всі фактичні обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 21 КУпАП, з огляду на що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова остаточна, оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Якименко