Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/3674/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2719/20 Справа № 209/3674/18 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 43 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Деркач Н.М., Пищиди М.М., при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргоюадміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради на рішення Дніпровського районного суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення у житлове приміщення, - В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що з 27 травня 1994 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Квартиронаймачем вищезазначеного житлового приміщення є її мати, ОСОБА_2 . Починаючи з 2009 року відповідач у сраві почала перешкоджати їй проживати у вищезазначеній квартирі, що змусило її де-який час проживати у своєї бабусі у пгт. Курилівка, станом на сьогоднішній день, відповідачка змінила замки, у зв`язку із чим вона позбавлена можливості потрапити до даного житлового приміщення. Вказує, що з вищезазначених підстав зверталась до правоохоронних органів, але згідно висновку від 03 листопада 2018 року рекомендовано звернутись до суду. З урахуванням вищенаведеного, просить усунути їй перешкоди у користуванні квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення її у вказане житлове приміщення. Рішенням Дніпровського районного суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є членом сім`ї наймача квартири АДРЕСА_2 , оскільки відповідач перешкоджає їй у користуванні квартирою, тому наявні підстави для усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення позивача у спірну квартиру. В апеляційній скарзі адміністрація Дніпровського району Кам`янської міської ради, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не залучив їх до участі у справі в якості третьої особи, проте вони зверталися з відповідною заявою. Вважають, що ухвалене у справі рішення суду порушує їх права, оскільки житлове приміщення до якого вселена позивач, є комунальною власністю. Зазначали, що на час звернення з апеляційною скаргою, в провадженні суду перебуває справа № 209/2710/17за позовом адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, тоді як судом першої інстанції безпідставно було вирішено вселити до спірного житла позивача. Крім того, ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі, а тому не має змоги чинити перешкоди позивачеві. 30 березня 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано тим, що апеляційна скарга є безпідставною, оскільки 20 березня 2019 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська ухвалено рішення у справі № 209/2710/17 про часткове задоволення позовних вимог адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, яким в порядку ст.82 ЦПК України встановлено факт наявності перешкод з боку ОСОБА_2 у користуванні житловим приміщенням. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону. Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , квартиронаймачем якої є відповідач, що підтверджується особовим рахунком № НОМЕР_1 (а.с. 9) та довідкою 3 1/12035 від 11 травня 2018 року про склад сім`ї (а.с. 10). З 2009 року відповідач перешкоджає позивачу у проживанні в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується висновком за матеріалами ЖЄОЗПВКП № 12062 від 03 листопада 2018 року (а.с. 11). Встановивши вищезазначені обставини у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість та доведеність позову, та наявність правових підстав для його задоволення. Проте погодитися з висновками суду першої інстанції не можливо. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Адміністрація Дніпровського району Кам`янської міської ради вважає, що спір у даній справі з приводу усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення ОСОБА_1 у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , порушує їх права як власника даного майна. Позовом є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, пред`явлена з метою судового захисту невизнаного, порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу в порядку, передбаченому процесуальним законодавством. Встановлено, що єдиним відповідачем у цій справі позивач зазначила ОСОБА_2 . При цьому власника спірної квартири в якості відповідача (співвідповідача) залучено у вказаній справі не було. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України). Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України). Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки. Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Однак, відповідне клопотання у суді першої інстанції про залучення до участі у справі належних відповідачів, позивач не подавав. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог. Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Крім того, рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, для належного захисту житлових прав ОСОБА_1 позов про усунення перешкод шляхом вселення у квартиру має бути пред`явлено до адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради, як балансоутримувача спірного майна. Таким чином, оскільки належне вирішення цього спору без залучення відповідачем власника спірної квартири адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради, є неможливим, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Згідно вимог ч.5 ст.141 ЦПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради у розмірі 1 057,21 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради задовольнити. Рішення Дніпровського районного суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення у житлове приміщення відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради судовий збір у розмірі 1 057,21 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида