Постанова 4803 № 202/1451/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8537/20 Справа № 202/1451/20 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: 05 березня 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.07.2018 року у розмірі 11 990,01 грн. та сплачений судовий збір по справі у розмірі 2102 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.07.2018 року між сторонами у справі було укладено договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Всупереч чинному законодавству та умовам договору, ОСОБА_1 належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору у зв`язку з чим станом на 25.12.2019 року виникла заборгованість у розмірі 11 990,01 грн., яка складається з наступного: 8 176,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 583,42 грн., - заборгованість за простроченими відсотками; 2 183,12 грн., - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн., - нарахована пеня; 0,00 грн., - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 547,14 грн. - штраф (процентна складова). Відповідач ухиляється від виконання зобов`язання, заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк», тому виникла необхідність звернутися до суду з даним позовом (а.с. 1-5). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.07.2018 року, яка станом на 25.12.2019 року становить 8 176,33 грн., яка складається з наступного: 8 176,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту. В решті заявлених вимог - відмовлено, також вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с.50-54). В апеляційній скарзі АТ КБ ПРИВАТБАНК посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, фактично просить рішення суду 1 інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.62-70). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволених вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та неустойки (штраф - фіксована частина та процентна складова), апеляційний суд перевіряє його законність та обґрунтованість саме в цих межах. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, суд 1 інстанції вважав встановленим факт укладення кредитного договору та отримання у кредит грошових коштів відповідачем, що підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти. В даній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та неустойки (штраф - фіксована частина та процентна складова), суд 1 інстанції виходив з того, що наданні позивачем до позовної заяви Умови та правили надання банківських послуг не містять дати їх затвердження, підписів позичальника (відповідача), а тому, з огляду на положення ст.ст.207,1055 ЦК України, не визнаються судом належним та допустимим доказом погодження сторонами порядку нарахування та сплати відсотків та неустойки (штраф - фіксована частина та процентна складова). Із вказаними висновками суду 1 інстанції щодо відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та неустойки (штраф - фіксована частина та процентна складова) колегія суддів в повній мірі не погоджується, виходячи з наступного. Так, згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення відповідає не в повній мірі. Як вбачається із матеріалів справи, 21.07.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої отримав кредитну карту зі встановленим кредитним лімітом (а.с.9-10). Відповідачем було підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), в якій Відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, а саме: 1) тип кредиту; 2) суму ліміту; 3) строк договору та строк кредитування; 4) спосіб та строк надання кредиту; 5) процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду; 6) тип процентної ставки; 7) платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, 8) орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; 9) реальна річна процентна ставка: 10) порядок повернення кредиту; 11) наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, у тому числі: 12) розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою: 13) процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та ін. ( а.с.10-12). Банк виконав вимоги кредитного договору і надав відповідачу кредитні кошти, які визначені у договорі, що не спростовано відповідачем. З матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує і протягом тривалого часу не здійснює погашення кредиту, внаслідок чого у позичальника перед банком утворилась заборгованість за кредитом, яка станом на 25.12.2019 року становить 11 990,01 грн., згідно розрахунку банку (а.с.6-8). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка (пеня, штрафи) поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Отже, із зазначеної довідки про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), яка підписана відповідачем, вбачається, що сторони погодили розмір кредитного ліміту, процентів за користування кредиту та відповідальності у вигляді неустойки (пені та штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми. Відповідачем вимоги договору не виконані, грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі не повернуто, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка станом на 25.12.2019 року становить 11 990,01 грн., з яких: 8176,33 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредиту; 583,42 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2183,12 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; а також штрафи: 500.00 грн.- штраф (фіксована частина); 547,14 грн.- штраф (процентна складова). Колегія суддів, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, приходить до висновку, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та штраф (фіксована частина та процентна складова) підлягають задоволенню, оскільки такі відсотки та неустойка погоджена сторонами, а тому на користь позивач слід стягнути суму 2 130,56 грн., яка складається з: 583,42 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 500.00 грн.- штраф (фіксована частина) та 547,14 грн.- штраф (процентна складова). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині суми заборгованості за відсотками на прострочений кредит посилається на ст. 625 ЦК України. За частиною 1 статті 1048, частиною 1 статті 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, у разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Крім того, підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Матеріалами справи встановлено, що анкета-заява № б/н від 21.07.2018 року не містить строку та порядку погашення кредитної заборгованості. Вказане унеможливлює встановлення факту порушення ОСОБА_1 строку повернення боргу, доказів пред`явлення відповідачу вимог про повернення кредиту до моменту звернення з цим позовом до суду позивачем не надано. А тому, відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, у розмірі 2183,12 грн. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до роз`яснень, наданих в п.19 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24.10.2008 року, підлягає зміні в частині обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками на прострочену суму кредиту згідно ст. 625 ЦК України, з вище вказаних підстав. На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 1761,47 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2020 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та штрафу. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (ЄДРОП 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 21.07.2018 року, яка станом на 25.12.2019 року становить 2 130,56 грн., та складається з: 583,42 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 500.00 грн.- штраф (фіксована частина) та 547,14 грн.- штраф (процентна складова). Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2020 року - змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками на прострочену суму кредиту згідно ст. 625 ЦК України та пені. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (ЄДРОП 14360570) судові витрати у розмірі 1761,47 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: