Постанова Дніпровський апеляційний суд № 179/767/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8983/20 Справа № 179/767/20 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Деркач Н.М, Пищиди М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,,- В С Т А Н О В И Л А: У травні 2020 року АТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з позовом, посилаючись на те, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 29 жовтня 2013 року, за умовами якої підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 28 квітня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 14 194 грн. 54 коп., яка складається з: 7 387 грн. 37 коп. заборгованості за тілом кредиту; 2 581 грн. 00 коп. заборгованості за процентами нарахованими на прострочений кредит; 3 074 грн. 05 коп. нарахованої пені; 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина); 652 грн. 12 коп. штраф (процентна складова), яку АТ КБ ПриватБанк просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору, ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами, у встановленому законом порядку даний договір не оспорювався та не визнавався недійсним, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дішла висновку про наявність підстав для залишення без задоволення апеляційної скарги, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Судом встановлено та як вбачається із матеріалів справи, АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 від 29 жовтня 2013 року, за змістом якої відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.24). Зазначена вище анкета-заява не містить даних про вид отриманої карточки, умов щодо розміру тіла кредиту (кредитного ліміту), строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, неустойки та комісії. Долучені до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг, відповідачем не підписані (а.с. 26-57). Анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем. Долучений до матеріалів справи витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна також не містить підпису відповідача. Згідно з приведеним банком розрахунком за вказаним кредитним договором від 29 жовтня 2013 року станом на 28 квітня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 14 194 грн. 54 коп., яка складається з: 7 387 грн. 37 коп. заборгованості за тілом кредиту; 2 581 грн. 00 коп. заборгованості за процентами нарахованими на прострочений кредит; 3 074 грн. 05 коп. нарахованої пені; 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина); 652 грн. 12 коп. штраф (процентна складова). Відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» у стягненні заборгованості, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що підстав для стягнення цієї заборгованості не вбачається. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до ч. 2 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ ПриватБанк не представлено письмових доказів на підтвердження факту укладення з відповідачем 29 жовтня 2013 року кредитного договору у належній формі та не доведено його умови. Банком не представлено суду першої інстанції доказів, що відповідають положенням ст.ст. 77, 80 ЦПК України, на підтвердження факту наявності заборгованості за кредитним договором у визначеному у позові розмірі. Даних про отримання банківської картки саме 29 жовтня 2013 року, матеріали справи не містить. Однак, позивач наполягає на укладенні кредитного договору 29 жовтня 2013 року. Підписана ОСОБА_1 анкета-заява не містить тих істотних умов кредитного договору, з яких було б можливо встановити умови, на яких він укладався. Окрім того, на час розгляду справи судом, позивачем не було надано доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником. Наданий же позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 31 травня 2020 року не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. Розрахунок заборгованості, сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, оскільки нічим іншим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія приходить до висновку, що АТ КБ ПриватБанк не представлено письмових доказів на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору у належній формі та не доведено його умови. Посилання позивача на те, що конкретні умови кредитування, в тому числі розмір процентів, визначаються Умовами та Правилами надання банківських послуг безпідставні, оскільки зазначені Умови та Правила не містять підпису відповідача. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні. Саме такий висновок міститься у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 14 грудня 2016 року у справі №6-2462цс16 від 22 березня 2017 року у справі №6-2320цс16, де вказано про те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Таким чином, під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду в суді апеляційної інстанції, банком не було доведено, що відповідач дійсно 29 жовтня 2013 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 14 194 грн. 54 коп. Отже, банком не представлено суду першої інстанції доказів, що відповідають положенням ст.ст. 77, 80 ЦПК України, на підтвердження факту наявності заборгованості у визначеному у позові розмірі. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку, у зв`язку з недоведеністю. Клопотань про надання доказів чи про витребування відповідних доказів судом, учасниками справи не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом судового засідання суду апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог банку спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, аналогічні позовним вимогам, які були предметом розгляду у суді першої інстанції та повторного правового аналізу не потребують. Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду, є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю.Петешенкова Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида