Ухвала КАС ВС № 420/5527/19

УХВАЛА 29 грудня 2020 року м. Київ справа № 420/5527/19 адміністративне провадження № К/9901/20715/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі №420/5527/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України патрульної поліції в Одеській області, за участю третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання протиправною бездіяльність, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області (далі - ДПП УПП в Одеській області), в якому просив: - визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка виразилась у невиконанні своїх службових обов`язків, а саме нереагуванні на виклик про скоєння кримінального правопорушення та невиїзд на місце скоєння кримінального правопорушення за чотири кратним викликом ОСОБА_1 , які мали місце 10 січня 2019 року у АДРЕСА_1; - визнати неправомірною дією ДПП УПП в Одеській області, яка виразилась у підробці дати написання відповіді №161зі/41/13/03/03-19, у внесенні у офіційну відповідь відомостей, які не відповідають дійсності, створенні дати написання документу заднім числом; - визнати неправомірною дією відповідача, яка виразилась у неправомірній відмові у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 27 лютого 2019 року та що відображено у офіційній відповіді від 05 березня 2019 року за №161зі/41/13/03/03-19; - визнати неправомірною бездіяльність у ненаданні відповіді ДПП УПП в Одеській області у строки та спосіб, передбачені вимогами Законом України "Про звернення громадян", у порядку якого відповідач мав намір розглядати інформаційний запит ОСОБА_1 від 27 лютого 2019 року та про що сповістив офіційною відповіддю за №161зі/41/13/03/03-19; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію завданих матеріальних збитків у розмірі 30 000,00 гривень, у які покладено вартість віднятого у кримінальний спосіб інструменту, 24000,00 гривень за несплачені аліменти дітям та компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 69000,00 грн. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду відмовлено. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року закрито провадження в частині стягнення з ДПП УПП в Одеській області компенсації збитків у розмірі 30 000 грн. та 24000 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено частково: визнана неправомірною бездіяльність ДПП УПП в Одеській області, яка виразилась у невиконанні своїх службових обов`язків, а саме нереагуванні на виклик про скоєння кримінального правопорушення та невиїзд на місце скоєння кримінального правопорушення за чотири кратним викликом ОСОБА_1 , які мали місце 10 січня 2019 року у АДРЕСА_1, та у ненаданні відповіді у строки та спосіб, передбачені вимогами Законом України "Про звернення громадян", у порядку якого відповідач мав намір розглядати інформаційний запит ОСОБА_1 від 27 лютого 2019 року та про що сповістив офіційною відповіддю за №161зі/41/13/03/03-19; визнана неправомірною дія відповідача, яка виразилась у неправомірній відмові у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 27 лютого 2019 року та що відображено у офіційній відповіді від 05 березня 2019 року за №161зі/41/13/03/03-19; стягнуто з ДПП УПП в Одеській області на користь позивача компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 6000,00 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення та на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року задоволено частково: зазначені судові рішення скасовано у частині вирішення адміністративного позову ОСОБА_1 до ДПП УПП в Одеській області про визнання неправомірною бездіяльність відповідача, яка виразилась у невиконанні своїх службових обов`язків, а саме нереагуванні на виклик про скоєння кримінального правопорушення та невиїзд на місце скоєння кримінального правопорушення за чотири кратним викликом ОСОБА_1 , які мали місце 10 січня 2019 року у АДРЕСА_1, та у частині стягнення відшкодування моральної шкоди та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов у частині вимог ОСОБА_1 до ДПП УПП в Одеській області про визнання неправомірною бездіяльність відповідача, яка виразилась у невиконанні своїх службових обов`язків, а саме нереагуванні на виклик про скоєння кримінального правопорушення та невиїзд на місце скоєння кримінального правопорушення за чотири кратним викликом ОСОБА_1 , які мали місце 10 січня 2019 року у АДРЕСА_1 залишено без розгляду, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 щодо стягнення відшкодування моральної шкоди відмовлено. В іншій частині судові рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року залишено без змін. 17 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову (рішення) П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року до Верховного Суду, у якій просив його скасувати та направити справу на новий розгляд. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору, а касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику надати документ про сплату судового збору та уточнену касаційну скаргу в новій редакції, де зазначити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та додати копії уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали та роз`яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк, така скарга буде повернута. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (код 0102931261549) копія ухвали суду від 07 вересня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху (після її направлення Судом скаржнику повторно) отримана ним 21 листопада 2020 року. 08 грудня 2020 року до Верховного Суду від скаржника надійшла уточнена касаційна скарга та платіжне доручення №85543 від 01 грудня 2020 року про сплату судового збору. Однак, під час перевірки зазначеної касаційної скарги в новій редакції на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі (у новій редакції) не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Так, згідно пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Водночас, усуваючи недоліки касаційної скарги, які зазначені в ухвалі Верховного Суду від 07 вересня 2020 року, ОСОБА_1 звертається до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою в новій редакції, прохальна частина якої містить вимоги про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Разом з цим, перевіркою змісту поданої касаційної скарги у новій редакції встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Натомість, обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Касаційна скарга ОСОБА_1 в новій редакції, яка надійшла до Верховного Суду на виконання вимог ухвали від 07 вересня 2020 року, зазначеним вище критеріям не відповідає, в ній скаржником не викладено підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга (у новій редакції) ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України для касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі №420/5527/19. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі №420/5527/19 - повернути скаржнику.

2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

3. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ................................. ................................. ................................. А.В. Жук А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Судді Верховного Суду