Постанова 4856 № 600/767/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/767/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 28 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : в червні 2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 06 березня 2020 року №Ф-63030-53 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 28947 грн. 33 коп. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.09.2020 адміністративний позов задоволено. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить частково його скасувати та ухвалити нову постанову в цій частині про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскільки обчислення, нарахування та сплата соціального внеску у позивача почалося лише з 07.05.2018 року та враховуючи, що нарахування єдиного внеску здійснюється поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, вимогу ГУ ДПС у Чернівецькій області від 06.03.2020 року № Ф-63030-53 про сплату боргу (недоїмки) в частині 13362,36 грн (8448,00 (704,00 х 12 міс. 2017 року) + 4914,36 грн (819,06 грн х 6 міс. 2018 року) необхідно залишити без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 22.09.2010 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відомостей про припинення підприємницької діяльності ідентифікаційні дані з АІС "Податковий блок" та Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять. Отже, в період з 22.09.2010 року по теперішній час позивач має статус фізичної особи-підприємця. Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08.12.2017 року, який залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16.04.2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі. Згідно довідки Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" від 30.04.2020 року №4/1602 ОСОБА_1 з 27.01.2017 року по дату оформлення довідки утримується в ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор" на повному державному забезпеченні. Згідно довідки Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" від 20.05.2020 року №7/1839, ОСОБА_1 з 11.09.2017 року працевлаштований у ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор". Так, згідно відомостей з вказаної довідки наказом начальника установи від 11.09.2017 року № 47 ОСОБА_1 зарахований до навчально-виробничої майстерні для проведення безоплатних робіт з благоустрою установи. Наказом начальника установи від 07.05.2018 року №25 зарахований до числа робітників господарської обслуги установи за трудовим договором на посаду - робітник кухні. Наказом начальника установи від 15.05.2018 року № 28 переведений на посаду - оператор котельні господарської обслуги установи за трудовим договором. На час оформлення довідки перебуває на посаді - оператор котельні господарської обслуги установи. В матеріалах справи наявна також довідка про нараховані ОСОБА_1 Державною установою "Чернівецький слідчий ізолятор" доходи у період з травня 2018 року по квітень 2020 року, а також довідка Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" від 20.05.2020 року №5/1840 про те, що Державна установа "Чернівецький слідчий ізолятор" здійснює обчислення, нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на заробітну плату ОСОБА_1 . Однак, відповідно до наданої контролюючим органом інтегрованої картки ОСОБА_1 , станом на 31.05.2020 року за позивачем рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 24886,84 грн. У зв`язку із несплатою єдиного соціального внеску, 09.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63030-53, якою від позивача вимагається сплатити борг у розмірі 15819,54 грн., яка належним чином надіслана та вручена позивачу. В подальшому, 11.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63030-53 на суму 21030,90 грн., яку також належним чином надіслано та вручено позивачу. 06.03.2020 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63030-53, якою від позивача вимагається сплатити борг у розмірі 28947,33 грн., яку засобами поштового зв`язку належним чином надіслано та вручено позивачу. Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників, також встановлено, що стосовно стягнення з ОСОБА_1 коштів Новоселицьким районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито наступні виконавчі провадження: №56295928, № 59318676 та № 61905254. Зокрема, 24.04.2020 року Новоселицьким районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61905254 щодо примусового виконання вимоги №Ф-63030-53 від 06.03.2020 року. Окрім цього, вказаною постановою з позивача стягується виконавчий збір у розмірі 1347,39 грн. Відтак, згідно вже зазначеної судом довідки про нараховані ОСОБА_1 Державною установою "Чернівецький слідчий ізолятор" доходи у період з січня 2018 року по квітень 2020 року, із заробітної плати ОСОБА_1 за зазначенням у довідці здійснюється "стягнення згідно виконавчого листа". Розглядаючи питання по законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI під єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Приписами частини 1 статті 12 Закону № 2464-VI визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Нормами пункту 3 частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску. Статтею 4 Закону №2464-VI визначено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1). Згідно частини 4 статті 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема такими є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тому, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, наведених у частині 4 статті 4 Закону №2464-VI, а також те, що він в період з 15.05.2003 року по 19.12.2018 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, слідує, що він у вказаний період був платником єдиного соціального внеску. Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4). Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464-VI обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. Тобто ці обов`язки поширювалися і на позивача. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції зі змінами внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року № 1774-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач з 27.01.2017 року утримується в ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор", а з 11.09.2017 року працевлаштований у ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор", і як зазначено вище саме в цей період (2017-2019 роки) йому, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Колегія суддів звертає увагу, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у справі №440/2149/19 від 04.12.2019 року. Водночас, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.03.2020 року справа №809/710/17 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, з якого вбачається наступне. Відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею. Праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України. Частиною першою статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. Згідно з частиною першою статті 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. За правилами частин першої, другої статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії засудженим за наявності відповідного права мають призначатися органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Таким чином, засуджені до відбування покарання в місцях позбавлення волі, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими трудовими договорами, є застрахованими особами, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а суми виплат, отримані ними, є базою для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, як це передбачено, зокрема Кримінально-виконавчим кодексом України, зміни до якого внесено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених" від 07.09.2016 № 1492-VIII, який набрав чинності 08.10.2016. З вищевикладеного вбачається, що позивач з 11.09.2017 року набув статусу застрахованої особи, як найманий працівник, і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, при цьому, з 01.01.2017 по 10.09.2017 року в силу положень Закону №2464-VI позивач зобов`язаний був сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки будучи фізичною особою-підприємцем наділений був не тільки правами пов`язаними із здійснення підприємницької діяльності, а й обов`язками, у тому числі щодо сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів. За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в спірній ситуації особа, яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі, не має об`єктивної можливості здійснювати підприємницьку діяльність, що має на меті отримання прибутку, а відтак, у свою чергу, є об`єктивно неможливою, за таких обставин, сплата єдиного соціального внеску. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2020 року №Ф-63030-53 в сумі 28947,33 грн., видана Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області, є протиправною, а тому підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.