Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/11892/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11892/20 Суддя І інстанції Сидоренко Д.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі заявою Дніпровської міської ради про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Дніпровської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельмар Люкс», Компанія СІМПЛІ НЬЮ ЛТД (SIMPLY NEW LTD), Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрея Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Естейт», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУНА» про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування витягів, - ВСТАНОВИВ: Дніпровська міська рада звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо застосування сукупного коефіцієнта КмЗ при формуванні та видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок: №1382 від 04.12.2019; №1385 від 05.12.2019; №1384 від 05.12.2019; №1389 від 06.12.2019; №1391 від 06.12.2019; - визнати протиправними та скасувати витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які сформовані Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області: №1382 від 04.12.2019; №1385 від 05.12.2019; №1384 від 05.12.2019; №1389 від 06.12.2019; №1391 від 06.12.2019. 02.10.2020 року Дніпровська міська рада подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить: - зупинити дію витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, сформованих та виданих Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області: №1382 від 04.12.2019; №1385 від 05.12.2019; №1384 від 05.12.2019; № 1389 від 06.12.2019; № 1391 від 06.12.2019. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Дніпровська міська рада посилається на очевидність ознак протиправності спірних витягів, як і порушення прав та інтересів Дніпровської міської ради, як власника земельних ділянок під час визначення орендної плати, яка справляється третім особами за користування орендованими земельними ділянками, є всі підстави вважати очевидність протиправності дій та витягів, сформованих відповідачем, що у відповідності до п.2 ч.2 ст.150 КАС України є підставою для забезпечення позову. В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому фіксування судового засідання відповідно до ст. 229 КАС України не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При вирішенні питань стосовно забезпечення позову необхідно також враховувати правову позицію по даному питанню Пленуму Верховного Суду України, викладену в постанові №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також правову позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові №2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ, за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Колегією суддів також враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України", в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Предметом спору у даній справі є визнання протиправними та скасування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які сформовані Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області: №1382 від 04.12.2019; №1385 від 05.12.2019; №1384 від 05.12.2019; №1389 від 06.12.2019; №1391 від 06.12.2019. При цьому, в обґрунтування очевидної протиправності витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які сформовані Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області посилається на те, що під час формування цих витягів відповідачем застосовано коефіцієнт Км3, який не відповідає Технічній документації з нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська, затвердженої рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №4/65, а цей коефіцієнт Км3 впливає на кінцевий результат розрахунку нормативною грошової оцінки земельних ділянок позивача, що в свою чергу суттєво впливає на кінцеву грошову оцінку земельних ділянок та відповідно на орендну плату, яка справляється орендарями (третіми особами) за відповідними договорами оренди. З цього приводу колегія суддів, зазначає, що вірність застосування Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області локального коефіцієнту Км3 можлива лише при дослідженні дотримання останнім нормативно-правових актів, що регулюють питання землеустрою та оцінки земель, що можливе лише під час розгляду адміністративної справи по суті. Натомість, задовольнивши заяву про забезпечення позову, в даному випадку, судом буде фактично вирішено позовні вимоги наперед, що є неприпустимим. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції діяв в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано вжив заходи забезпечення позову в межах даної справи, передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова