Постанова 4873 № 910/7540/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" грудня 2020 р. м. Київ Справа№ 910/7540/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Корсака В.А. Євсікова О.О. при секретарі судового засідання Островерха В.Л. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 24.12.2020 перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Оболонь» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 (повний текст складено 28.10.2020) у справі № 910/7540/19 (суддя Босий В.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» до відповідачів:

1. Приватного акціонерного товариства «Оболонь»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Ейнштейн» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк»

2. Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про солідарне стягнення 247 681 004,94 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, з урахуванням заяви про усунення недоліків, до Приватного акціонерного товариства «Оболонь» (далі - відповідача 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Ейнштейн» (далі - відповідача 2) про солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства «Оболонь» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Ейнштейн» заборгованості за Кредитним договором №14/07 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 03.05.2007, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» набувачем права та обов`язків якого є Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» та Публічним акціонерним товариством «Оболонь» в сумі 247 681 004,94 грн, з яких за гривневим кредитом: заборгованість за кредитом 1 900 000,00 грн, заборгованість по процентам 1 556 646,58 грн, пеня за прострочення повернення кредиту та процентів 763 294,28 грн, інфляційні втрати 836 202,70 грн, 3 % штрафних санкцій 311 098,19 грн. За кредитом в іноземній валюті: заборгованість за кредитом 4 600 200 дол США, заборгованість за процентами 2 092 271,79 дол США, пеня за прострочення повернення кредиту 1 722 346,14 дол США, 3 % річних 602 322,46 дол США. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/7450/19 залучено Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» (далі - третя особа 1) до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/7540/19 залучено Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (далі - третя особа 2) до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між ним та ПАТ «Укр/ін/ком» договір відступлення права вимоги №05/06/19-2 від 05.06.2019, за яким ПАТ «Укр/ін/ком» (Первісний Кредитор) відступило, а ТОВ «ФК «Абро Фінанс» (Новий Кредитор) прийняло право вимоги Первісного Кредитора до Боржника за Кредитним договором №14/07 від 03.05.2007. В свою чергу, Кредитний договір №14/07 від 03.05.2007, укладений між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк», найменування якого, як вказує позивач, змінено на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» та Закритим акціонерним товариством «Оболонь», зміна найменування на Приватне акціонерне товариство «Оболонь». За умовами вказаного Кредитного договору відповідачу 1 був наданий кредит у розмірі 5 000 000 дол. США, що підтверджується валютним платіжним дорученням №518435 від 24.01.2013. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 02.10.2015 між АТ «УКРІНБАНК» та ТОВ «Бюро Ейнштейн» укладено Договір поруки №14/07П. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/7540/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства «Оболонь» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Ейнштейн» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» заборгованість за кредитним договором №14/07 від 03.05.2007 в сумі 247 681 004, 94 грн, з яких за гривневим кредитом 5 367 241,75 грн (в тому числі, заборгованість за кредитом у розмірі 1 900 000,00 грн, заборгованість по процентам у розмірі 1 556 646,58 грн, пеня за прострочення повернення кредиту та процентів у розмірі 763 294,28 грн, інфляційні у розмірі 836 202,70 грн та 3% річних у розмірі 311 098,19 грн) та за доларовим кредитом у розмірі 9 017 140,38 дол. США, що еквівалентно 242 313 763,19 грн (в тому числі, заборгованість за кредитом у розмірі 4 600 200,00 дол. США, що еквівалентно 123 619 210,31 грн, заборгованість за процентами у розмірі 2 092 271,79 дол. США, що еквівалентно 56 224 726,31 грн, пеня за прострочення повернення кредиту та процентів у розмірі 1 722 346,14 дол. США, що еквівалентно 46 283 872,27 грн та 3% річних у розмірі 602 322,46 дол. США, що еквівалентно 16 185 954,30 грн). Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Оболонь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» 336 175,00 грн судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Ейнштейн» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» 336 175,00 грн судового збору. Ухвалюючи рішення у даній справі місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що станом на дату прийняття рішення про перейменування ПАТ «Український інноваційний банк» у ПАТ «УКРІНКОМ» та в подальшому на ПАТ «Українська інноваційна компанія» та зміну його статутної діяльності з виключенням з неї банківської діяльності, так і станом на момент укладення Договору відступлення та договору відступлення права вимоги №05/06/19-2 від 05.06.2019 за Договором поруки, рішення Правління НБУ щодо віднесення ПАТ «Український інноваційний банк» до категорії неплатоспроможних та відкликання банківської ліцензії, та ліквідацію Банку, були скасовані в судовому порядку, а тому правочини, на підставі яких позивач отримав право вимоги до ПАТ «Оболонь» та ТОВ «Бюро Ейнштейн» є чинними на момент розгляду даної справи по суті, а тому наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором №14/07 від 03.05.2007, з внесеними до нього змінами, як за гривневим кредитом так і за доларовим кредитом, з урахуванням нарахованих процентів, пені за прострочення повернення кредиту та процентів за умовами п.п. 7.3-7.5 кредитного договору, на підставі ст.ст. 546, 549, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1050, ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Оболонь» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/7540/19 та ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Як зазначив апелянт, місцевим господарським судом неправомірно було не прийнято до уваги постанови об`єднаної палати Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №910/8117/17, Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16, які мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору. Перехід прав та обов`язків від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «УКРІНКОМ» та ПАТ «Українська інноваційна компанія», які заявляли про отримання прав та обов`язків, не міг відбутись на підставі виключення із назви слова «банк» та виключення із своєї діяльності «банківської діяльності», без дотримання банківського законодавства. Також апелянт зазначив про те, що після запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український інноваційний банк» всі дії від імені банку можуть бути вчинені лише повноважним суб`єктом на управління та представництво банку, визначеним Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав банку, а тому укладені ним правочини щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №14/07 від 03.05.2007 та договором поруки №14/07П від 02.10.2015 не відповідають ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому є нікчемними в силу ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», отже у позивача відсутнє право вимоги за вказаними нікчемними правочинами до відповідачів. Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо належності доказів, зокрема наданих банківських виписок з рахунків відповідача 1 в банківській установі. Відповідач 1 зазначає, що у позивача відсутнє право нараховувати проценти за користування кредитом, пені, інфляційних витрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання до 05.09.2019, так як таке право позивачу не передавалось. Крім того, нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування (10.07.2016) суперечить відповідній судовій практиці з даного питання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12), а також зазначає про незастосування судом першої інстанції позовної давності. Водночас в апеляційній скарзі відповідач 1 зазначає, що він очікує понести судові витрати у орієнтованому розмірі 400 000,00 грн на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Оболонь» передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Оболонь» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/7540/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.12.2020. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви клопотання, заперечення, пояснення до 10.12.2020. 10.12.2020 від Приватного акціонерного товариство «Оболонь» надійшло повідомлення щодо наявності підстав для вжиття заходів, визначених ч. 10 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України відносно судді, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у зв`язку з перебуванням суддів Демидової А.М. і Ходаківської І П. у відпустці з 15.12.2020, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/7540/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді - Євсіков О.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Оболонь» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 910/7540/19 прийнято до провадження вказаною колегією суддів. 15.12.2020 від Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Оболонь», за яким позивач просить апеляційний господарський суд поновити строк для його подачі, у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, строк для подачі якого поновлено судом апеляційної інстанції, відзив прийнято до розгляду. Судове засідання призначене на 15.12.2020 об 11год. 45 хв. не відбулось, через те, що 15.12.2020 з 11 год. 30 хв. до 14 год. 35 хв. була здійснена термінова евакуація працівників та відвідувачів Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з надходженням інформації про мінування приміщення суду. Крім того, від Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із самоізоляцією уповноваженого представника. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 розгляд справи №910/7540/19 призначено на 24.12.2020 об 11 год. 00 хв. 21.12.2020 та 24.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» надійшли письмові пояснення з доданими до них судовими актами та науково-консультативним висновком щодо застосування Великою Палатою Верховного суду норм матеріального права при розгляді судової справи №925/698/16, з проханням відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Оскільки вказані пояснення подані до Північного апеляційного господарського суду після строку, встановленого апеляційним господарським судом ухвалою від 23.11.2020 для їх подання до 10.12.2020, такі пояснення залишені судом апеляційної інстанції без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Однак, представнику позивача надано судом апеляційної інстанції право надати усні пояснення з посиланням на додані до них матеріали. Представник позивача у судовому засіданні 24.12.2020 заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, просив апеляційний суд відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/7540/19 залишити без змін. Представники відповідача 1 у судовому засіданні 24.12.2020 підтримали доводи, наведені у апеляційній скарзі, просили апеляційний суд її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/7540/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Крім того, представник апелянта до закінчення судових дебатів у даній справі зробив заяву про намір надати докази на підтвердження розміру судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу. Представник третьої особи 1 у судовому засіданні 24.12.2020 також підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі, просив апеляційний суд її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/7540/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 24.12.2020 заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, просив апеляційний суд відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/7540/19 залишити без змін. Відповідач 2 своїх представників в судове засідання 24.12.2020 не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином згідно приписів ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). За статтею 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. 03.05.2007 між Акціонерним товариством «Український інноваційний Банк» (далі - Кредитор) та Закритим акціонерним товариством «Оболонь» (правонаступником якого є ПрАТ «Оболонь») (далі - Позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 14/07 (далі - Кредитний договір), до якого сторони неодноразово вносили зміни згідно з договорами про внесення змін (від 24.10.2007 № 1, від 05.11.2007 № 2, від 29.04.2008 № 3, від 10.07.2009 № 4, від 27.04.2010 № 5, від 21.07.2010 № 6, від 22.04.2011 № 7, від 30.06.2011 № 8, від 31.10.2012 № 9, від 24.01.2013 № 10, від 09.10.2013 № 11, від 11.12.2014 № 12, від 31.03.2015 № 13, від 30.04.2015 № 14, від 15.05.2015 №15). Судом першої інстанції встановлено, що укладаючи договір про внесення змін від 24.01.2013 №10, сторони погодилися змінити тип кредитування на мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та викласти кредитний договір у новій редакції. Відповідно до п. 1 договору про внесення змін від 30.04.2015 № 14 до кредитного договору пункт 3.1 Кредитного договору викладено у новій редакції, згідно з якою банк надає позичальнику кредит на умовах мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з лімітом у сумі 5 000 000,00 грн і 5 000 000,00 доларів США на термін до 10.07.2016 (включно). Заборгованність на дату укладення цього договору становить 1 900 000,00 грн та 4 600 200,00 дол США, встановлено графік зменшення ліміту кредитної лінії: до 10.05.2016 - 2 100 200,00 доларів США, до 10.06.2016 - 2 500 000,00 доларів США, до 10.07.2016 - 1 900 000, 00 грн. За змістом п. 2 договору про внесення змін від 30.04.2015 № 14 до кредитного договору підпункт 3.4.1 пункту 3.4 Кредитного договору викладено у новій редакції: позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами по 31.03.2015 у розмірі 23 % річних у гривні та 13 % річних - у доларах США, з 01.04.2015 - 24 % річних у гривні та 13 % річних - у доларах США і до повного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення. Будь-який наступний період нарахування процентів в подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту з 01 по 10 число (включно) кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів та одночасно з останнім поверненням кредиту шляхом перерахування з поточного рахунку на рахунок № НОМЕР_1 , або на рахунок № НОМЕР_2 (840) в ПАТ «УКРІНБАНК», МФО 300142, код ЄДРПОУ 05391057. У разі якщо 10-те число місяця є святковим або неробочим днем, то позичальник зобов`язаний сплатити суму нарахованих процентів в перший робочий день, який слідує за 10 числом місяця. Згідно з п. 3.5.1 Кредитного договору (у редакції договору про внесення змін від 11.12.2014 № 12) граничним терміном повернення кредиту визначено 10.07.2016 та передбачено, що у випадку якщо розмір заборгованості позичальника за кредитом перевищує розмір ліміту кредитної лінії згідно з графіком, наведеним у пункті 3.1, така різниця вважається простроченою заборгованістю з дня виникнення. Суд першої інстанції зазначив, що укладаючи договір про внесення змін №14 від 30.04.2015, сторони підтвердили наявність у позичальника - ПАТ «Оболонь» заборгованості в розмірі 1 900 000,00 грн. та 4 600 200,00 дол. США, що підтверджується банківськими виписками, сформованими 14.05.2017. За період користування відповідачем 1 кредитними коштами (з 01.12.2015 по 31.05.2019) на умовах Кредитного договору були нараховані проценти за користування кредитом в іноземній валюті в розмірі 2 092 271,79 дол. США, та гривнях у розмірі 1 556 646,58 грн. Підтвердженням надання кредиту позичальникові є валютне платіжне доручення від 24.01.2013 № 518435 у сумі 5 000 000,00 доларів США та виписка по особових рахунках з 01.01.2013 по 04.07.2016 (валютному рахунку відповідача 1), про що зазначено і позивачем у позові. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. 02.10.2015 між АТ «Український інноваційний банк» (кредитор) та ТОВ «Бюро Ейнштейн» (поручитель) укладений договір поруки №14/07П (надалі - «Договір поруки»), за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання ПАТ «Оболонь» (боржник) своїх зобов`язань згідно Кредитного договору №14/07 про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії від 03.05.2007, в повному обсязі в сумі 1 900 000,00 грн та 4 600 200,00 дол. США основного боргу, а також відсотків за користування позикою, пені, штрафів, а також інших, передбачених кредитним договором, санкцій. Згідно з п. 2 Договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Пунктом 6 Договору поруки передбачено, що він набирає чинності з часу його підписання сторонами та припиняється 10.07.2020. 05.06.2019 між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» (новий кредитор) був укладений Договір відступлення права вимоги №05/06/19-2, за умовами якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора, яке йому належить відповідно до умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії №14/07 від 03.05.2007, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до них тощо, що є його невід`ємною частиною, який укладений між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Оболонь» (боржник). Згідно з п. 1.2 Договору відступлення право вимоги за кредитним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за кредитним договором; право вимоги суми нарахованих процентів за кредитним договором, строк платежу яких настав на дату укладання цього договору; процентів, неустойки, штрафів, пені тощо. Загальна сума заборгованості за Договором кредиту станом на 05.06.2019 становить 125 596 368,92 грн, в тому числі нараховані проценти на 13.07.2016 в сумі 9 419 750,79 грн, відповідно до умов кредитного договору (п. 1.3 вказаного Договору). Пунктом 1.4 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитним договором та одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх без виключення зобов`язань за кредитним договором, які існували та існують на момент укладення цього договору. При цьому, новий кредитор також набуває статусу заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов`язаннями, що забезпечують виконання боржником його зобов`язань за кредитним договором в разі їх наявності. В силу цього Договору, первісний кредитор відступає новому кредитору також права вимоги за договорами поруки/застави/іпотеки, що забезпечують виконання зобов`язання за кредитним договором в разі їх наявності, про що укладаються окремі договори протягом узгодженого між сторонами строку (п. 1.5 зазначеного Договору). Згідно п. 3.1 вказаного Договору права вимоги за кредитним договором вважаються відступленими з моменту підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі права та документів, що є невід`ємною частиною договору. 05.06.2019 між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» (новий кредитор) складено та підписано акт прийому-передачі права та документів згідно Договору відступлення права вимоги №05/06/19-2 від 05.06.2019. 05.06.2019 між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» (новий кредитор) був укладений Договір відступлення права вимоги за договором поруки №14/07П від 02.10.2015, у зв`язку із укладенням між новим кредитором та первісним кредитором Договору відступлення права вимоги №05/06/19-2 від 05.06.2019, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за кредитним договором №14/07 про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії від 03.05.2007, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до них тощо, що є його невід`ємною частиною, який укладений між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Оболонь» (боржник), первісний кредитор відступає новому кредитору своє право вимоги за договором поруки №14/07П від 02.10.2015, укладеним між ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Бюро Ейнштейн». Право вимоги за договором поруки відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги (п. 1.2 зазначеного Договору). Новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від поручителя належного виконання всіх зобов`язань за договором поруки, оскільки новий кредитор набуває статусу кредитора за договором поруки, що забезпечує виконання боржником його зобов`язань за кредитним договором (п. 1.4 вказаного Договору). Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 Цивільного кодексу України). Постановою Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 ПАТ «Укрінбанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 № 239 запроваджено тимчасову адміністрацію і призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних. 22.03.2016 на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Правлінням Національного банку України винесено постанову №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк». 22.03.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 385 «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк». Судом першої інстанції встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016, визнано незаконною та скасовано з моменту прийняття постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до категорії несплатоспроможних», та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», суд зобов`язав НБУ надати 95 днів на відновлення платоспроможності цього банку. Постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 у справі №826/1162/16 задоволено заяву Національного банку України, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову про визнання протиправними постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 № 934 і рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 № 239 відмовлено. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, зокрема було визнано протиправною та скасовано з моменту їх прийняття постанову Правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 № 385 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», суд зобов`язав НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Український інноваційний банк» у якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував на 22.03.2016. Ці судові рішення оскаржені до суду касаційної інстанції. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 826/14033/17, залишеною без змін постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 та Верховного Суду від 09.08.2019, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційні компанія» задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних». Визнано протиправною та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Судом першої інстанції встановлено, 13.07.2016 наглядовою радою ПАТ «УКРІНБАК» було ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ «УКРІНБАНК» на ПАТ «УКРІНКОМ», змінено місцезнаходження товариства, затверджено нову редакцію статуту, змінені види діяльності товариства за КВЕДами (виключено «діяльність комерційних банків», за КВЕД: 64.19) та призначено голову правління і членів правління, про що проведено державну реєстрацію відповідних змін до установчих документів 13.07.2016, реєстраційна дія № 10741050132038947. Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «УКРІНКОМ» від 28.03.2017 ПАТ «УКРІНКОМ» знову змінено назву на ПАТ «Українська інноваційна компанія», а відповідно до Статуту, ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього Статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «УКРІНКОМ» на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав і обов`язків ПАТ «УКРІНКОМ» та ПАТ «Український інноваційний банк», про що проведено державну реєстрацію відповідних змін до установчих документів 03.04.2017, номер реєстраційної дії - 10701200000007396. Судом першої інстанції встановлено, що внесення змін до установчих документів та відомостей про юридичну особу ПАТ «УКРІНБАНК» було оскаржено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до суду, проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2017 у справі №826/11199/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 та постановою Верховного Суду від 19.04.2019, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2016 у справі №826/18320/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017, задоволено позов Публічного акціонерного товариства «УКРІНКОМ» до Міністерства юстиції України та державного реєстратора Новік Наталії Юріївни про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.11.2016 №3255/5 про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; визнання протиправними вчинених відповідачами реєстраційних дій щодо Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» (скорочена назва - ПАТ «УКРІНБАНК», теперішня назва - публічне акціонерне товариство «УКРІНКОМ», код ЄДРПОУ: 05839888) про «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 21.11.2016 10741070139038947; Новік Наталія Юріївна; Комунальне підприємство «Солом`янка-Сервіс»; зміна керівника юридичної особи» та визнання протиправним видалення записів: - «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 13.07.2016 10741070127038947; Сазонова Олена Миколаївна; приватний нотаріус Сазонова О.М.; зміни керівника юридичної особи»; - «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 13.07.2016 10741050132038947; Сазонова Олена Миколаївна; приватний нотаріус Сазонова О.М.; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна видів діяльності»; - «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 13.07.2016 10741070133038947; Сазонова Олена Миколаївна; приватний нотаріус Сазонова О.М.; зміни відомостей про керівника юридичної особи»; зобов`язання відповідачів скасувати вчинені реєстраційні дії щодо Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» (скорочена назва - ПАТ «УКРІНБАНК», теперішня назва - публічне акціонерне товариство «УКРІНКОМ», код ЄДРПОУ: 05839888) про «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 21.11.2016 10741070139038947; Новік Наталія Юріївна; Комунальне підприємство «Солом`янка-Сервіс»; зміна керівника юридичної особи» та відновлення записів: - «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 13.07.2016 10741070127038947; Сазонова Олена Миколаївна; приватний нотаріус Сазонова О.М.; зміни керівника юридичної особи»; - «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 13.07.2016 10741050132038947; Сазонова Олена Миколаївна; приватний нотаріус Сазонова О.М.; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна видів діяльності»; - «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 13.07.2016 10741070133038947; Сазонова Олена Миколаївна; приватний нотаріус Сазонова О.М.; зміни відомостей про керівника юридичної особи», залишені без змін постановою Верховного Суду від 03.11.2020, про що зазначено позивачем. Позивачем до суду першої інстанції надано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у справі №826/15260/17, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2018, яким відмовлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні позову до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазовоної Олени Миколаївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, державного реєстратора філії комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат» Піотровської Юлії Антонівни, державного реєстратора сектору реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу адміністративних послуг Сєвєродонецької міської ради Луганської області Балжи Тетяни Анатоліївни, Завідувача сектору юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - державного реєстратора Сєвєродонецької міської ради Луганської області Колєнкової Наталії Олексіївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про визнання протиправними дії щодо: - скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, 13.07.2016 10749990128038947 (10741780124038947), Сазонова Олена Миколаївна , приватний нотаріус Сазонова О.М.; - Державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, 09.08.2016 10741050134038947, Скульська Тетяна Анатоліївна , Приватний нотаріус Скульська Т.А., інші зміни; - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, 23.11.2016 10741070141038947 Піотровська Юлія Антонівна , Комунальне підприємство Новопетрівської сільської ради "Результат", зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження; - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, 24.11.2016 10741070143038947, Піотровська Юлія Антонівна, Комунальне підприємство Новопетрівської сільської ради «Результат», зміна відомостей про керівника юридичної особи; - державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, 02.02.2017 13831050144004456, Балжи Тетяна Анатоліївна, Сєвєродонецька міська рада, інші зміни; - державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, 29.03.2017 13831050145004456, Колєнкова Наталія Олексіївна, Сєвєродонецька міська рада, зміна повного найменування, зміна скороченого найменування; - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, 13.04.2017 13831070146004456, Колєнкова Наталія Олексіївна, Сєвєродонецька міська рада, зміна складу підписантів. Скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо: - скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, 13.07.2016 10749990128038947 (10741780124038947), Сазонова Олена Миколаївна , Приватний нотаріус Сазонова О.М.; - державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, 09.08.2016 10741050134038947, Скульська Тетяна Анатоліївна , Приватний нотаріус Скульська Т.А., інші зміни; - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, 23.11.2016 10741070141038947 Піотровська Юлія Антонівна , Комунальне підприємство Новопетрівської сільської ради «Результат», зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження; - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, 24.11.2016 10741070143038947, Піотровська Юлія Антонівна , Комунальне підприємство Новопетрівської сільської ради "Результат", зміна відомостей про керівника юридичної особи; - державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, 02.02.2016 13831050144004456, Балжи Тетяна Анатоліївна, Сєвєродонецька міська рада, інші зміни; - державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, 29.03.2017 13831050145004456, Колєнкова Наталія Олексіївна, Сєвєродонецька міська рада, зміна повного найменування, зміна скороченого найменування; - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, 13.04.2017 13831070146004456, Колєнкова Наталія Олексіївна, Сєвєродонецька міська рада, зміна складу підписантів. З наданої Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.04.2017 вбачається, що Публічне акціонерне товариства «Українська інноваційна компанія» має ідентифікаційний код юридичної особи 05839888, тобто такий самий, як мало ПАТ «УКРІНКОМ», перейменоване з ПАТ «Український інноваційний банк», код якого такий же до зміни найменування. Як пояснив представник Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» зміни у назві, місцезнаходження, затвердження нової редакції Статуту, видів діяльності за КВЕД шляхом виключення «діяльність комерційний банків», голови правління та членів правління, були зумовлені тим, що у Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» було відкликано Національним банком України банківську ліцензію, механізм відновлення дії якої після скасування судом рішень НБУ щодо відкликання банківської ліцензії, не визначено банківським законодавством. Враховуючи те, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи - 05839888 значиться Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», та відсутні відомості про Публічне акціонерне товариства «Український інноваційний банк», то, на думку ПАТ «Українська інноваційна компанія», остання є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ «УКРІНКОМ» та ПАТ «Український інноваційний банк», у тому числі за кредитним договором №14/07 від 03.05.2007, укладеним між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та Закритим акціонерним товариством «Оболонь» та договором поруки №14/07П від 02.10.2015, укладеним між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Ейнштейн», права вимоги, за якими в подальшому Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» відступила позивачу за Договором відступлення права вимоги №05/06/19-2 від 05.06.2019 та Договором від 05.06.2019 відступлення права вимоги за договором поруки №14/07П від 02.10.2015, з чим погодився суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача. Північний апеляційний господарський, здійснивши аналіз матеріалів справи, не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав. За змістом статей 80, 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом. Положення глави 7 цього Кодексу застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом. Згідно ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-III, зі змінами та доповненнями, станом на 13.07.2016, (далі - Закон №2121-III) цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Статтею 2 Закону №2121-III містить такі визначення, зокрема, банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків. Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків (ч. 1 ст. 3 Закону №2121-ІІІ). Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 15 Закону №2121-III банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово «банк», а також вказівку на організаційно-правову форму банку. Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням. Слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України. Частиною 3 ст. 16 Закону №2121-III визначено, що зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону №2121-III керівники банку та особи, які мають істотну участь у банку, зобов`язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус або мають істотну участь у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом. Державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ, зокрема у формі адміністративного регулювання, до складу якого входить: реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків. (п. 1 ч. 1 ст. 66 Закону № 2121-III). За приписами п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 1 ст. 46 Закону №2121-ІІІ правління банку зобов`язане протягом трьох робочих днів інформувати Національний банк України про звільнення керівника (керівників) банку та про кандидатуру на призначення на цю посаду; зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених підрозділів; наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; припинення банківської діяльності. Відповідно до ч.ч. 4, 6-8 ст. 16 Закону №2121-ІІІ банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України. Національний банк України приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів. Погодження змін, що вносяться до статутів банків, регулюються, зокрема главою 1 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.09.2011 № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.10.2011 за №1203/19941, діючого станом на 13.07.2016 (далі - Положення про ліцензування банків). Погодження призначення та визначення відповідності професійної придатності та ділової репутації керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту (у разі їх зміни) регулюється главою 3 розділу VII Положення про ліцензування банків. Зокрема, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VII Положення про ліцензування банків банк у разі зміни свого найменування зобов`язаний у новій редакції статуту зробити запис про правонаступництво банку з новим найменуванням щодо передачі йому всього майна, прав і зобов`язань банку з попереднім найменуванням. Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом. Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, зі змінами та доповненнями, станом на 13.07.2016 (далі - Закон №514-VI) визначено порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів. Відповідно до ч. 6 ст. 1 Закону №514-VI особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності. У разі суперечності норм цього Закону з нормами законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, норми законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, мають перевагу. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону №2121-ІІІ банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку. Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Згідно приписів ст. 2 Закону №2121-ІІІ реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам. Законом №2121-III визначено, що банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов`язання (ст. 26). Дозвіл на реорганізацію надається Національним банком України (ст. 27 Закону №2121-III). Порядок надання Національним банком України дозволу на реорганізацію банку за рішенням його власників визначено Положенням про особливості реорганізації банку за рішенням його власників, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 27.06.2008 № 189, станом на 13.07.2016 (далі - Положення). За змістом п. 1.2 Глави 1 Положення банк, що реорганізовується, - банк, який унаслідок реорганізації повністю або частково передає своє майно, кошти, права та обов`язки банку-правонаступнику; банк-правонаступник - банк, який унаслідок реорганізації повністю або частково приймає майно, кошти, права та обов`язки банку, що реорганізовується; виділення банку - створення одного чи кількох банків-правонаступників із передаванням йому (їм) згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків банку, з якого здійснюється виділення, без припинення такого банку; злиття банків - виникнення нового банку-правонаступника з передаванням йому згідно з передавальними актами всього майна, всіх прав та обов`язків двох або більше банків одночасно з їх припиненням; перетворення банку - зміна його організаційно-правової форми без застосування норм законодавства щодо припинення юридичної особи; поділ банку - припинення банку з передаванням усього його майна, прав та обов`язків більше ніж одному новому банку-правонаступнику згідно з розподільчим балансом; приєднання банків - припинення одного або більше банків з передаванням ним/ними згідно з передавальним актом усього його/їх майна, прав та обов`язків іншому банку-правонаступнику. Відповідно до п. 2.1 Глави 2 Положення процедура перетворення банку здійснюється в такій послідовності: а) прийняття загальними зборами учасників банку рішення про: реорганізацію банку без застосування процедури припинення юридичної особи; унесення змін до статуту банку або затвердження статуту в новій редакції; обмін акцій (паїв) в установленому законодавством порядку; б) подання до Національного банку документів для отримання дозволу Національного банку на реорганізацію банку; в) подання до Національного банку документів, що потрібні для погодження статуту/змін до статуту банку-правонаступника згідно з нормативно-правовим актом Національного банку з питань реєстрації та ліцензування банків; г) подання в установленому законодавством порядку документів до державного реєстратора для проведення державної реєстрації статуту/змін до статуту; ґ) подання до Національного банку документів, що потрібні для внесення змін до Державного реєстру банків згідно з нормативно-правовим актом Національного банку з питань реєстрації та ліцензування; д) подання до Національного банку документів для заміни банківської ліцензії, генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та дозволу на право здійснення емісії іпотечних сертифікатів і сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (у разі наявності) банком у зв`язку зі зміною його найменування документів для переоформлення (відкриття) кореспондентського рахунку банку та, в разі потреби, кореспондентських рахунків його філій і внесення змін до договору (договорів) про кореспондентський рахунок у Національному банку відповідно до нормативно-правового акта Національного банку про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті. За змістом статті 107 ЦК України та статті 59 ГК України, а також норм пункту 5.3 Положення, у разі проведення реорганізації шляхом злиття, приєднання банк складає передавальний акт, а у разі проведення реорганізації шляхом поділу або виділення - розподільчий баланс. Згідно з приписами пункту 5.4 Положення передавальний акт / розподільчий баланс складається після проведення інвентаризації активів банку, що реорганізовується, та усунення виявлених розбіжностей, що підтверджується відповідним актом, оформленим згідно з вимогами законодавства України, і закінчення строку для пред`явлення кредиторами вимог (задоволення чи відхилення вимог кредиторів). Передавальний акт/розподільчий баланс складається на дату, визначену в плані реорганізації. До передавального акта/розподільчого балансу додаються розшифрування активів, зобов`язань і капіталу, які передаються банку-правонаступнику, у розрізі рахунків. Передавальний акт/розподільчий баланс підписуються головою та членами комісії для проведення реорганізації. Підписи голови та членів комісії для проведення реорганізації повинні бути нотаріально посвідчені (пункт 5.5 Положення). Достовірність передавального акта/розподільчого балансу має бути підтверджена аудитором (абзац третій пункту 5.6 Положення). Пунктом 5.8 Положення передбачено, що після затвердження передавального акта/розподільчого балансу учасниками банку, що реорганізовується, проводяться установчі (загальні) збори банку-правонаступника. Статут банку-правонаступника має містити положення про правонаступництво щодо прав та обов`язків банку, що реорганізовується, які визначені в передавальному акті/розподільчому балансі. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (ч. 7 ст. 104 ЦК України). Згідно ч. 4 ст. 110 ЦК України особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність. Відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 ст. 77 Закону №2121-ІІІ банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання банківської ліцензії. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». (згідно із ст. 78 Закону №2121-ІІІ). Отже, реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до Статуту банку відповідно до Закону можливе лише за погодженням Національного банку України. Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно -правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону про акціонерні товариства), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону про акціонерні товариства), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону про акціонерні товариства). В результаті організаційних змін 13.07.2016 ПАТ «Український інноваційний банк» (ПАТ «УКРІНБАНК») перейменоване на ПАТ «УКРІНКОМ», 28.03.2017 ПАТ «УКРІНКОМ» перейменоване на ПАТ «Українська інноваційна компанія», нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону №2121-ІІІ не утворилась. Власники ПАТ «Український інноваційний банк», приймаючи рішення про відмову від «банківської діяльності», висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону №2121-ІІІ. Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження матеріали справи не містять. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону №2121-ІІІ, також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін ПАТ «Український інноваційний банк» від 13.07.2016 та ПАТ «УКРІНКОМ» від 28.03.2017 не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов`язковим. Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку. Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону №2121-ІІІ, частини третьої статті 53 Закону №4452-VI, пункту 3.1 глави 3 розділу ІІІ Положення про заходи впливу ліквідація банку ані за ініціативою НБУ, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку. Отже, не залежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов`язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з НБУ відповідно до вимог банківського законодавства. Ця вимога чинна незалежно від чинності Постанови НБУ про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку. Правочину між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «УКРІНКОМ» щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «УКРІНКОМ» та на ПАТ «Українська інноваційна компанія» не доведено. Доказів виключення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» з держаного реєстру банків, який ведеться Національним банком України, матеріали справи не містять, що спростовує твердження третьої особи 2 про заміну кредитора за кредитним договором №14/07 від 03.05.2007 та договором поруки №14/07П від 02.10.2015. В матеріалах справи наявний лист Національного банку України від 16.07.2019 №27-0006/36722, з якого вбачається, що 23.03.2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК» на виконання вимог постанови Правління НБУ від 22.03.2016 №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК» повернула до Національного банку України банківську ліцензію від 18.10.2011 №23 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 15.08.2012 №23-2. Відповідно до відомостей, що наведені у Державному реєстрі банків, станом на 12.07.2019 ПАТ «УКРІНБАНК» знаходиться у стадії ліквідації відповідно до постанови №180. Після відкликання банківської ліцензії у ПАТ «УКРІНБАНК» 22.03.2016 Національний банк України не повертав і не видавав повторну банківську ліцензію на здійснення банківської діяльності ПАТ «УКРІНБАНК». Національний банк України не надавав банківську ліцензію на здійснення банківської діяльності юридичній особі з найменуванням ПАТ «Українська інноваційна компанія». Враховуючи зазначене та встановлені обставини, відсутні підстави стверджувати про зміну кредитора у зобов`язанні за кредитним договором №14/07 від 03.05.2007 та договором поруки №14/07П від 02.10.2015 або припинення цього зобов`язання відповідно до умов глави 50 ЦК України. Посилаючись на інформацію, отриману з відкритої комплексної інформаційної системи Національної комісії фінансових послуг, відповідач 1 зазначив про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» (код ЄДРПОУ 05839888) не є і фінансовою установою. Таким чином, здійснення дій щодо реєстрації нової редакції статуту ПАТ «УКРІНБАНК», зміни назви на ПАТ «УКРІНКОМ», а в подальшому на ПАТ «Українська інноваційна компанія», зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів, не свідчать про правонаступництво ПАТ «УКРІНКОМ» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» - ПАТ «УКРІНБАНК», оскільки не відповідає положенням банківського законодавства. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження переходу до ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк», як Банку в силу організаційних змін ПАТ «УКРІНБАНК» від 13.07.2016 та ПАТ «УКРІНКОМ» від 28.03.2017, згідно із законодавчо встановленою процедурою. Залишення позивачем у цьому випадку ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ «УКРІНБАНК», суперечить вимогам банківського законодавства. Подібного висновку дійшла об`єднана палата Верховного Суду під час розгляду справи №910/8117/17 у постанові від 03.08.2018 та Верховний Суд під час розгляду справи №910/7828/17 у постанові від 14.02.2018. За загальним правилом цивільного законодавства зміна назви юридичної особи відноситься до категорії змін до статутних документів. Тобто нова назва має бути затверджена вищим органом підприємства та відображена у статуті в новій редакції. Як будь-які інші зміни в статутні документи, зміна назви підлягає державній реєстрації. Публічне акціонерне товариства «Українська інноваційна компанія» наполягає на тому, що реорганізація чи ліквідація банку не відбувалась, відбулась лише зміна назви. Проте, як встановлено судом будь-які зміни до статуту банку, у тому числі щодо зміни його найменування, незалежно від перебування банку під наглядом НБУ чи в управлінні Фонду, можливі виключно після їх погодження НБУ. 23.05.2020 набрав чинності Закон України від 13.05.2020 №590-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» (далі - Закон №590-ХІ), про що зазначає апелянт в апеляційній скарзі, який не врахований судом першої інстанції. Згідно підпунктів 1, 2 пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: здійснити (продовжити) процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, ліквідацію банків відповідно до Закону України «Про систему гарантуванням вкладів фізичних осіб», підстави (індивідуальні акти) для початку тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними (незаконними) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом; здійснювати ліквідацію банку, процедура ліквідації якого була розпочата або продовжена до дня набрання чинності цим Законом, з дотриманням вимог цього Закону щодо здійснення ліквідаційної процедури системно важливого банку. Згідно ч. 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» названого Закону банкам/юридичним особам, у яких Національним банком України відкликано банківські ліцензії, але відомості про які наявні в Державному реєстрі банків, підстави (індивідуальні акти) для запровадження тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними (незаконними) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом, забезпечити передачу уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей, бухгалтерської та іншої документації банку протягом строку, встановленого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в оголошенні, опублікованому на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України». Таким чином, вказаним Законом визначено, що процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку, ліквідація банку відповідно до Закону України «Про систему гарантуванням вкладів фізичних осіб», підстави для початку тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними (незаконними) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом, продовжується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI, зі змінами та доповненнями, на момент спірних правовідносин (далі - Закон № 4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають, зокрема у зв`язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідацією банків між Фондом, банками та НБУ, відповідні повноваження Фонду регулюються Законом про гарантування вкладів, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та НБУ (ст. 1). Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом про гарантування вкладів (ч.1 ст. 3 Закону №4452-VI). Регулятивні повноваження Фонду, визначені Законом про гарантування вкладів, поширюються на всі банки в Україні. Банки зобов`язані дотримуватися нормативно-правових актів Фонду та виконувати вимоги, встановлені Фондом у межах його повноважень (ч. 2 ст. 30 Закону №4452-VI). Відповідно до п.п. 2, 8, 12, 16 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 Закону про гарантування вкладів; неплатоспроможний банк - банк, щодо якого НБУ прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність»; проблемний банк - банк, щодо якого НБУ прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність» і нормативно-правовими актами НБУ; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (ч. 1 ст. 34 Закону №4452-VI). З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (ч. 1 ст. 36 Закону №4452-VI). Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (ч. 5 ст. 34 Закону №4452-VI). За приписами ст. 76 Закону №2121-ІІІ, зі змінами та доповненнями на момент спірних правовідносин, НБУ не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація. Ч. 5 ст. 76 Закон №2121-III передбачає, що НБУ поновлює банківський нагляд за банком у день отримання рішення Фонду про припинення повноважень куратора Фонду у зв`язку з приведенням діяльності банку у відповідність із вимогами банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності. Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку (ч. 4 ст. 44 Закону №4452-VI). З дня початку процедури ліквідації банку, зокрема припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку (п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону про №4452-VI). Повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку врегульовані статтею 48 Закону №4452-VI. Припинення банком банківської діяльності можливе виключно у порядку, передбаченому Законом про банки та Законом №4452-VI шляхом: ліквідації банку за рішенням власників після надання на це згоди НБУ, за відсутності ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного, або виведення неплатоспроможного банку з ринку під контролем Фонду у разі віднесення НБУ такого банку до категорії проблемних або неплатоспроможних. Після запровадження Фондом у банку тимчасової адміністрації, повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом відповідно до положень п. 17 ч. 1 ст. 2, ст.ст. 34, 37, 44, 48 Закону №4452-VI. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16 у п.п. 255-259 виклала висновок щодо застосування норм права, а саме: будь-які зміни до статуту банку, у тому числі щодо зміни його найменування, незалежно від перебування банку під наглядом НБУ чи в управлінні Фонду, можливі виключно після їх погодження НБУ; припинення банком банківської діяльності можливе виключно у порядку, передбаченому Законом про банки та Законом про гарантування вкладів шляхом: ліквідації банку за рішенням власників після надання на це згоди НБУ, за відсутності ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного, або виведення неплатоспроможного банку з ринку під контролем Фонду у разі віднесення НБУ такого банку до категорії проблемних або неплатоспроможних. Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом. Управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ. Після запровадження Фондом у банку тимчасової адміністрації, повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону про гарантування вкладів. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У Публічному акціонерному товаристві «Український інноваційний банк» триває процедура виведення Фондом неплатоспроможного банку з ринку, а тому згідно ч. 3 ст. 36 Закону №4452-VI правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Таким чином, Договір відступлення права вимоги №05/06/19-2 від 05.06.2019 та Договір від 05.06.2019 відступлення права вимоги за договором поруки №14/07П від 02.10.2015, укладені між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія», в особі Голови правління Ільюченко Алли Миколаївни, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс», в особі директора Ярового Олексія Миколайовича, за якими позивач набув право вимоги до відповідачів за Кредитним договором №14/07 від 03.05.2007 та Договором поруки №14/07П від 02.10.2015 не відповідають ч. 1 ст. 203 ЦК України та є нікчемними в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 36 Закону 4452-VI. Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Враховуючи вищевикладене, позивач не набув право вимоги до відповідачів за нікчемними правочинами, а тому його позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню. Внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про задоволення позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Щодо повідомлення ПАТ «Оболонь» про вжиття заходів, визначених ч. 10 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України відносно судді, який ухвалив оскаржуване судове рішення, слід зазначити наступне. Відповідно до приписів ч.ч. 1, 10 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 у справі № 560/4030/18 вказана на те, що за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних вказівок особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень. Незгода апелянта із рішенням суду першої інстанції через незастосування останнім при вирішенні даного спору висновків, викладених у постановах Верховного Суду не може бути підставою для постановлення окремої ухвали. Апеляційним господарський суд здійснив аналіз наявних матеріалів справи, враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції визначені ст. 275 ГПК України, за результатами апеляційного перегляду, не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали відповідно до ч. 10 ст. 246 ГПК України. Посилання позивача на науково-консультативний висновок щодо застосування Великою Палатою Верховного Суду норм матеріального права при розгляді судової справи №925/698/16 не заслуговує на увагу, оскільки згідно ч. 1 ст. 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Наведені позивачем висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №922/1134/17, від 25.11.2020 у справі №922/2144/16 не є релевантними до цієї справи. Посилання позивача на ухвалу Третьої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 03.06.2020 №112-3 (ІІ)/2020 у справі №3-88/2020 (175/20) в обґрунтування незастосування правових висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16, не заслуговують на увагу, оскільки в ухвалі Конституційного Суду України не вказано про незастосування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16, а зазначено лише про відсутність остаточного судового рішення у справі №925/698/16. В силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частину 4 ст. 236 ГПК України не визнано неконституційною Конституційним Судом України. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Доводи апелянта про застосування позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Аналогічний правовий висновок щодо застосування позовної давності викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц. Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Оболонь» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 910/7540/19 повністю, з ухваленням нового рішення, яким у позові відмовити, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції до спірних правовідносин. Згідно вимоги ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача. керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Оболонь» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/7540/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/7540/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» (03087, місто Київ, вул. Ушинського, 13-А, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40131717) на користь Приватного акціонерного товариства «Оболонь» (04212, місто Київ, вул. Богатирська, будинок 3; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05391057) 1 008 525,00 грн (один мільйон вісім тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/7540/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 28.12.2020. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді В.А. Корсак О.О. Євсіков