Постанова 4870 № 914/1318/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" грудня 2020 р. Справа №914/1318/18 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Скрипчук О.С. суддів Галушко Н.А. Мирутенка О.Л. Секретар судового засідання Лагутін В.Б. розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства Львівобленерго № 119-07-5192 від 06.10.2020 та Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» б/н від 13.10.2020 на рішення Господарського суду Львівської області від 16.09.2020 (повний текст рішення складено 18.09.2020, м. Львів, суддя Рим Т.Я.) у справі № 914/1318/18 за позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м.Львів про стягнення 329 264,87 грн. за участю представників: від позивача Горбунова О.Л. - ордер серії ВС № 1032270 від 16.09.2020 року від відповідача Локатир Ю.В. - довіреність № Вих-Вд9047-20 від 18.09.2020 року ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про стягнення 329 264,87 грн. за порушення строків оплати вартості поставленої йому електричної енергії, з яких 134 187,36 грн. пені,39 361,72 грн. 3% річних,155 715,79 грн. інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.08.2019, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 134 187,36 грн. пені, 155 715,79 грн. інфляційних втрат, 39 361,72 грн. 3% річних та 4 938,97 грн. судового збору. Постановою Верховного Суду від 26.11.2019 зазначені постанову Західного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Львівської області скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. За результатами нового розгляду справи № 914/1318/18 Господарським судом Львівської області прийнято рішення, яким стягнуто з ЛМКП "Львівводоканал" на користь ПАТ "Львівобленерго" 67 093,68 грн. пені, 39 361,72 3% річних, 2'603, 21 грн. витрат на оплату судового збору та 7'010,11 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що упродовж червня 2017 року - квітня 2018 року позивач поставляв, а відповідач використав (приймав) електроенергію. Кореспондуючий обов`язок з оплати відповідач виконував несвоєчасно. Щодо стягнення пені суд першої інстанції прийшов до висновку, про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%. Також суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, погодився з правильністю визначення 3% річних і прийшов до висновку, що до стягнення підлягає 39 361,72 грн. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки прострочення відповідачем оплати електроенергії за кожен період окремо становить менше місяця. Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «Львівобленерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.09.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні 155 715,19 грн. інфляційних витрат, 67 093,68 грн. пені та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник, вважає необґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні пені та інфляційних втрат та судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу. Щодо зменшення розміру пені, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань перед ПАТ «Львівобленерго», а також ЛМКП «Львівводоканал» не подано обґрунтованого клопотання про зменшення пені, відтак вважає , що зменшення пені за таких обставин є незаконним та порушенням принципу диспозитивності та рівності сторін. Також апелянт не погоджується з рішенням суду в частині відмови у стягненні інфляційних втрат, оскільки вважає , що суд при новому розгляді справи, всупереч вказівкам Верховного Суду не здійснив розрахунку інфляційних втрат, а повністю відмовив у їх стягненні, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору, закону та судовій практиці. Крім того, скаржник не погоджується з розміром стягнутих витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 010,11 грн. і вважає, що на користь позивача стягненню підлягають 13 300 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні заперечення, клопотання відповідача щодо необґрунтованості та неспівмірності витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись із рішенням суду, ЛМКП «Львівводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.09.2020 скасувати повністю, та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач підписав спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. Вказане мало наслідком зміну порядку та строків проведення розрахунків за електроенергію. Зокрема, сторони спору відійшли від цивільно-правового регулювання порядку розрахунків за спожиту електроенергію, визначену договором, та поширили на спірні правовідносини адміністративний порядок врегулювання заборгованості за спожиту електроенергію із застосуванням пільг і субсидій з Державного бюджету України. Відповідач за період з серпня 2017 року по квітень 2018 року здійснив часткову оплату основного богу відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.02.2005. Відтак, вважає, що застосування до відповідача відповідальності за невиконання грошових зобов`язань у вигляді інфляційних втрат, 3% річних, пені є безпідставним. ПАТ «Львівобленерго» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи скаржника необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, суд встановив наступне. 14.11.2006 ВАТ Львівобленерго (в подальшому перейменовано на ПрАТ Львівобленерго, постачальник) та ЛМКП Львівводоканал (споживач) уклали договір №90035 про постачання електричної енергії (том 1,а.с. 146-171). Відповідно до п.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 Однолінійна схема. За умовами п.1 та п.2 додатку №2 до договору №90035 Порядок розрахунків розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії. Розрахунковим періодом вважається період з 27 числа попереднього місяця до 26 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період (п.5 додатку№2). Згідно з п.7 додатку №2 рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Пунктом 4.2.1 договору №90035 від 14.11.2006 встановлено сплату споживачем пені за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Згідно з п.8 додатку №2 у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми. На виконання вказаного договору позивач передав відповідачу в період з липня 2017 року по квітень 2018 року електроенергію, а відповідач її прийняв та подав позивачу щомісячні звіти про використану електроенергію, на підставі яких позивач виставив до оплати відповідачу рахунки за активну електроенергію на загальну суму 206 565 935,09грн, у т.ч. за період з липня по грудень 2017 року - на суму 115 069 496,28грн, з січня по квітень 2018 року - на загальну суму 91 496 438,81грн.( т.1 а.с.28-145), а саме: -рах. №300507/106261-1 від 28.07.2017 за липень 2017 року на суму 17 536 471,72 грн., строк оплати - до 03.08.2017; -рах. №300508/108491-1 від 29.08.2017 за серпень 2017 року на суму 18 505 744,11 грн., строк оплати-до 05.09.2017 ; -рах. №300509/110380-1 від 28.09.2017 за вересень 2017 року на суму 19 046 447,95грн., строк оплати-до 04.10.2017 ; -рах. №300510/112444-1 від 27.10.2017 за жовтень 2017 року на суму 19 007 349,97грн., строк оплати-до 03.11.2017 ; -рах. №300511/114730-1 від 28.11. 2017 за листопад 2017 року на суму 20 445 546,28грн., строк оплати-до 04.12.2017; -рах. №300512/117001-1 від 29.12.2017 за грудень 2017 року на суму 20 527 776,40грн., строк оплати-до 09.01.2018; -рах. №300501/119257-1 від 29.01.2018 за січень 2018 року на суму 23 089 416,41грн., строк оплати до 02.02.2018 ; -рах. №300502/121520-1 від 28.02.2018 за лютий 2018 року на суму 23 474 493,72грн., строк оплати до 06.03.2018 ; -рах.№300503/123567-1 від 28.03.2018 за березень 2018 року на суму 21 681 624,74грн., строк оплати- 04.04.2018; -рах. №300504/125801-1 за квітень 2018 року на суму 23 250 903,94грн, строк оплати до 08.05.2018. Всі рахунки в графі рахунок отримав підписані представником відповідача інж. Бариляком І.В. та вказані дати отримання рахунків. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом на надання пільг, субсидій та компенсацій ГУ ДКС України у Львівській області, Департамент фінансів ЛОДА, ЕК ПрАТ Львівобленерго та ДП Енергоринок підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на погашення бюджетної заборгованості з пільг та субсидій населення перед підприємствами ЖКГ та ВКГ з одночасним погашенням їх заборгованості за спожиту електроенергію перед ПрАТ Львівобленерго. Зокрема, щодо погашення заборгованості ЛМКП Львівводоканал за спожиту електроенергію за період з липня по грудень 2018року перед ПрАТ Львівобленерго підписані СПР на загальну суму 48 375 700,00 грн. ( т.1, а.с. 189-259): -№20/10517 від 18.07.2017 на суму 1 344 500грн; -№20/10813 від 18.08.2017на суму 7 168 000грн; - №20/11130 від 19.09.2017 на суму 8 180 600грн ; - №20/11396 від 13.10.2017 на суму 8 967 900грн; - №20/1844 від 17.11.2017 на суму 10 345 900грн ; - №20/11984 від 08.12.2017 на суму 11 959 100грн ; -№20/12206 від 15.12.2017 на суму 409 700грн. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, наданого позивачем розрахунку помісячного боргу, доданих до матеріалів справи платіжних доручень та довідки ПрАТ Львівобленерго від 08.08.2018 №142-4606 про надходження коштів від ЛМКП Львівводоканал (том 1, а.с. 11-12, 185; том 2,а.с. 30-96), визначені СПР кошти на погашення заборгованості відповідача перед позивачем сплачені на рахунок позивача у повній сумі , а саме: 02.08. 2017 - 1 344 500грн; 06.09.2017 7 168 000грн; 28.09.2017 - 8 180 600грн; 26.10.2017 - 8 967 900грн; 28.11.2017 10 345 900грн; 20.12.2017 - 11 959 100грн; 20.12.2017 409 700 грн. Решту вартості активної електроенергії відповідач оплатив власними коштами, проте оплата проведена частково з порушенням встановлений строків, у зв`язку з чим позивач заявив до стягнення 134 187,36грн пені, яка нарахована за період з 04.08.2017 по 30.01.2018, 3% річних в сумі 39 361,72 грн. за період з 06.11.2017 по 26.04.2018, а також 155 715,79грн інфляційних втрат. Суми заборгованості, на які здійснені нарахування, визначені позивачем з урахуванням вартості електроенергії, яка підлягала оплаті власними коштами відповідача. При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. Згідно з частиною 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час судового розгляду справи. У постанові від 26.11.2019 по справі № 914/1318/18 Верховний Суд скасовуючи постанову Західного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Львівської області у даній справі та передаючи справу на новий розгляд зазначив: Колегія суддів загалом погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на сплачені відповідачем власними грошовими коштами суми з порушенням строків оплати, визначених умовами Договору. Разом з тим колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій в частині визначення розмірів сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. Щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 134 187,36 грн. колегія суддів зазначила, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не надали мотивованої оцінки доводам відповідача щодо зменшення розміру пені, та як наслідок не вирішили питання про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норми частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України. Колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 155 715,79 грн. інфляційних втрат та 39 361,72 грн. 3% річних. Зокрема, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, зазначив, що деталізовані розрахунки проведених нарахувань долучені до матеріалів справи. Проведені розрахунки та нарахування відповідач не оспорив та не заперечив. Разом з тим, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції зазначених розрахунків не перевірили… Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Отже, судам попередніх інстанцій належало перевірити періоди прострочення ЛМКП "Львівводоканал" виконання зобов`язання з оплати поставленої електроенергії, за які ПрАТ "Львівобленерго" нараховано інфляційні втрати та 3% річних. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, здійснити належний перерахунок заявлених позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені. Надати мотивовану оцінку усім доводам відповідача, наведеним у відзиві на позовну заяву та у поясненнях, та як наслідок вирішити питання про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норми частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір. Так, суд першої інстанції взявши до уваги вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, які є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи прийшов до висновку, про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%. Також суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, погодився з правильністю визначення 3% річних і прийшов до висновку, що до стягнення підлягає 39 361,72 грн. 3% річних. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки прострочення відповідачем оплати електроенергії за кожен період окремо становить менше місяця. Проаналізувавши матеріали справи, здійснивши перерахунок розрахунку позовних вимог штрафних санкцій,інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду обґрунтованим, з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. Згідно з частиною 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.2ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України). Щодо стягнення пені. Здійснивши перевірку здійсненого судом першої інстанції розрахунку пені, суд погоджується з правильністю такого. Таким чином, загальна сума пені становить 134 187,36 грн., що не заперечується, ні позивачем, ні відповідачем. Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%. Разом з цим, ПАТ «Львівобленерго» не погоджується з таким зменшенням і просить стягнути всю суму нарахованої пені. Суд апеляційної інстанції вважає, що така вимога не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19. Відповідач надав суду: інформацію про тарифи на централізоване постачання холодної води станом на 01.01.2018 (том 4, а.с. 156), на 01.05.2018 (том 4, а.с. 157), розрахунок понаднормативних втрат відповідача (том 4, а.с. 158), звіт про фінансовий стан за 2017 рік (том 2, а.с. 188) та звіт про сукупний дохід за 2017 рік (том 2, а.с. 189), з яких вбачається збитковість діяльності відповідача у 2017 році. З огляду на вказане, беручи до уваги стислі строки погашення відповідачем заборгованості перед позивачем, інтереси відповідача, який забезпечує населення питною водою, надає послуги з водопостачання та водовідведення, збитковість діяльності відповідача, відсутність будь-яких доказів зі сторони позивача про завдання йому суттєвої шкоди порушенням зобов`язання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%. Доводи апелянта (ЛМКП «Львівводоканал») про наявність підстав для зменшення пені до 1 грн. колегія суддів вважає необґрунтованими. Щодо стягнення трьох процентів річних. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок позивача, суд погоджується з правильністю визначення 3% річних. Щодо стягнення інфляційних втрат. Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання. Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини. Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті. З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку). Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078). Така правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. З матеріалів справи вбачається, що прострочення відповідачем оплати електроенергії за кожен період окремо становить менше місяця, відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про те, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, мало наслідком зміну порядку та строків проведення розрахунків за електроенергію, оскільки з моменту підписання кожного спільного протокольного рішення штрафні санкції позивач не нараховував, заборгованість для нарахування пені зменшувалась на суму, визначену в спільних протокольних рішеннях. Доводи позивача про те, що судом неправомірно стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 010,11 грн., судова колегія оцінює критично, адже суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України Твердження скаржників про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Оскільки, апеляційні скарги до задоволення не підлягають, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційних скарг залишаються за скаржниками. Керуючись, ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства Львівобленерго та Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.09.2020 у справі № 914/1318/18 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за апеляційні скарги покласти на скаржників. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Повний текст постанови складено 28.12.2020 Головуючий суддя О.С. Скрипчук суддя О.Л. Мирутенко суддя Н.А. Галушко