Постанова 4873 № 910/12471/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" липня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/12471/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Шаптали Є.Ю. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання Щербини А.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.07.2023: від позивача: не з`явився; від відповідача: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2023 у справі № 910/12471/22 (суддя Привалов А.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" про стягнення 861 792, 24 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" про стягнення 861 792,24 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №ЕК/2022/01 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 щодо повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 656 929,24 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 138 748,33 грн, 3% річних - 9247,92 грн та інфляційні втрати в розмірі 56866,75 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.01.2023 у справі № 910/12471/22 позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" про стягнення 861 792,24 грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" (вул. Костянтинівська, 68-а, м. Київ, 04080, Ідентифікаційний код юридичної особи 35133780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" (вул. Івана Мазепи, буд. 6, м. Київ, 01010, Ідентифікаційний код юридичної особи 36716332) заборгованість у розмірі 656 929 грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 9 853 грн. 94 коп. В іншій частині вимог - в позові відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, в порушення ст. ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманої електричної енергії, а тому позовні вимоги про стягнення 656 929,24 грн суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також, позивачем на підтвердження порушення відповідачем строків оплати за договором до матеріалів справи не додано жодного рахунку на оплату електричної енергії, який мав виставлятися згідно з умовами п. 5.3., 5.6. договору та п. 2 Додатку № 2 до договору, як і доказів їх направлення або вручення відповідачу, що виключає застосування до відповідача відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання, оскільки таке порушення належними засобами доказування суду не доведено, у зв`язку з чим суд першої інстанції відмовив у позовних вимогах в частині стягнення пені - 138 748,33 грн, 3% річних - 9247,92 грн та інфляційних втрати в розмірі 56866,75 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" (15.02.2023 згідно відмітки поштового трекера на описі вкладеного в цінний лист, з яким була направлена апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2023 у справі № 910/12471/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" пені, 3% річних та інфляційного збільшення та розподілу удових витрат та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" пеню у розмірі 138 748, 92 грн., 3 % річних у розмірі 9 247, 92 грн., інфляційне збільшення у розмірі 56 866, 75 грн. та судовий збір за подачу позову у розмірі 12 926,88 грн. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення в оспорюваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок суду першої інстанції, що настання строку оплати з моменту настання події - вручення рахунку чи невручення рахунку не відповідає дійсним обставинам справи та нормам договору. При цьому, зроблений висновок, що невручення рахунку є підставою для звільнення від відповідальності - є безпідставним та не відповідає вимогам Договору. Терміни, визначені договором, містять виключно дати, до яких споживач має здійснити оплату спожитої електричної енергії та н містить положень, що строк оплати має відраховуватись із дати вручення рахунку. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 17.02.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2023 у справі № 910/12471/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів:Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/12471/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2023 у справі № 910/12471/22. 27.02.2023 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/12471/22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2023 у справі № 910/12471/22, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12471/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2023, розгляд справи призначено на 30.03.2023. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 розгляд справи відкладено до 18.05.2023. 18.05.2023 розгляд апеляційної скарги не відбувся, у зв`язку з перебуванням з 17.05.2023 по 21.05.2023, з 22.05.2023 по 02.06.2023 включно у відрядженні судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем. В свою чергу, суддя Шаптала Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 06.06.2023 перебував на лікарняному і призначення справи до розгляду здійснюється після виходу судді з лікарняного. З огляду на викладене, у зв`язку з виходом суддів: Тищенко О.В та Шаптали Є.Ю., , для здійснення подальшого розгляду, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2023 у справі № 910/12471/22, підлягає призначенню до розгляду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 призначено до розгляду до розгляду в судовому засіданні 06.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2023 у справі № 910/12471/22. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга). Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану. Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 06.07.2023 учасники справи своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, як засобами поштового з`язку, так і засобами електронного зв`язку, докази чого наявні у матеріалах справи. Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки про дату та місце розгляду справи учасники спору повідомлялись належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників сторін. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні. Крім того, відзив на аеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" - не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України). Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції 11.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" (за договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Винзавод" (за договором - Споживач) було укладено Договір поставки № ЕК/2022/01 про постачання електричної енергії споживачу, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу. Відповідно до п.2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору. Згідно п.3.1 Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві до Договору (Повідомленні про намір укласти договір) яка є Додатком до Договору, Споживач разом із заявою до Договору (Повідомленням укласти Договір) та не пізніше 01 грудня кожного поточного року надає Постачальнику на погодження відомості про розмір очікуваного помісячного споживання електричної енергії на відповідні розрахункові періоди наступного року (Додаток 3.1 до Договору). Повідомлення з обсягом купівлі-продажу електричної енергії надається Споживачем Постачальнику на розрахунковий місяць до 10-00 19 числа місяця, що передує розрахунковому, засобами електронної пошти. У п.3.3.2 Договору визначено, у випадку, якщо Споживач не надав Постачальнику у розрахунковому періоді жодного Повідомлення з обсягом купівлі-продажу електричної енергії, то постачання електричної енергії Споживача здійснюється відповідно до Обсягів очікуваного споживання електричної енергії, яке надається однією Стороною іншій за формою відповідно до Додатку 3.1 до цього Договору. Відповідно до п.3.4 Договору, Споживач щоденно, не пізніше 10 години дня, наступного за днем постачання надає Постачальнику інформацію щодо фактичного обсягу споживання за попередню добу, а до 10 числа місяця, наступного за звітним, надає повну інформацію за місяць постачання. У випадку відсутності таких даних Постачальник використовує дані, отримані з платформи ММ8, або дані, надані оператором системи розподілу. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Постачальника послуг комерційного обліку (Оператора комерційного обліку) Постачальник до 12 числа місяця, наступного за місяцем поставки складає, підписує і скріплює печаткою попередній Акт приймання-передачі електричної енергії та направляє його Споживачу. Після визначення Адміністратором розрахунків (НЕК "УКРЕНЕРГО") всіх небалансів та визначення фактичного споживання, але не пізніше 90 днів з моменту закінчення періоду постачання, Постачальник готує коригуючий акт приймання-передачі електричної енергії. Згідно п.3.5 Договору, Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання Актів приймання-передачі електричної енергії зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі. Відповідно до п. 3.6 Договору, у випадку невиконання обов`язку, передбаченого п.3.5 Договору, електрична енергія вважається поставленою та прийнятою Споживачем від Постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних Постачальника та/або документів та/або інформації, які складаються або надаються Постачальником послуг комерційного обліку до врегулювання розбіжностей відповідно до Договору або в судовому порядку. Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії врегульований розділом 5 Договору, за яким Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються згідно з Додатком 2 до цього Договору. Оплата рахунку Постачальника, згідно п. 5.6 Договору, має бути здійснена Споживачем у терміни, визначені у Додатку 2 до Договору. Відповідно до п. 2 Додатку 2 до Договору рахунок виставляється Постачальником до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання. Оплата за Договором має бути здійснена Споживачем у такі терміни: - до 10-го числа місяця постачання - у розмірі 35% вартості, визначеної у рахунку; - до 20-го числа місяця постачання - у розмірі 35% вартості, визначеної у рахунку; - до 30-го числа місяця постачання - в розмірі 30% вартості, визначеної у рахунку. Постачальник здійснює розрахунок необхідного рівня оплати вартості електричної енергії та не пізніше 25 числа місяця, що передує розрахунковому, надає рахунок на повну вартість замовленого обсягу електричної енергії, при цьому застосовується середньозважена ціна, РДН "ОЕС України" за період з 01 по 20 число місяця, що передує місяцю постачання, а також з врахуванням відповідних тарифів на послуги з передачі та розподілу електричної енергії. Остаточна оплата - до 20-го числа місяця, наступного за місяцем постачання. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 5.4 Договору). Розрахунки Споживача за Договором здійснюються на рахунок Постачальника, вказаний у Договорі. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов Договору (п. 5.5 Договору). Відповідно до п. 5.7 Договору, у разі надходження від Споживача коштів понад повну вартість електричної енергії, придбаної у відповідному розрахунковому місяці та/або минулих періодах, сума таких надходжень зараховується в рахунок погашення заборгованості за електричну енергію з найдавнішим терміном її виникнення, а в разі її відсутності - в оплату наступних періодів. Якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені цим Договором, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожний день прострочення оплати. У випадку порушення строків оплати Споживач сплачує пеню у розмірі, що складає подвійну облікову ставку НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення. Відповідно до п. 13.1 Договір, укладається на строк з 11 січня 2022 року та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання зобов`язань Споживача щодо оплати діє до повного виконання Споживачем таких зобов`язань. Крім того, сторонами були підписані до Договору №ЕК/2022/01 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 додатки №№ 1, 2, 3.1. На виконання зазначеного Договору про постачання електричної енергії споживачу № ЕК/2022/01 від 11.01.2022 Позивач здійснив постачання електричної енергії у відповідності та порядку, передбачених Договором, а саме: - за лютий 2022 року поставлено електричної енергії 52 750 кВт/год на суму 192 570 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії № 00000005886 від 28.02.2022; - за березень 2022 поставлено електричної енергії 28 902 кВт/год на суму 109 550.95 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії № 00000008338 від 31.03.2022; - за квітень 2022 року поставлено електричної енергії 29 381 кВт/год на суму 112 447,91 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії №00000011562 від 30.04.2022; - за травень 2022 року поставлено електричної енергії 29 214 кВт/год на суму 109 908,32 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії №00000014480 від 31.05.2022; - за червень 2022 року поставлено електричної енергії 30 646 кВт/год на суму 114 818.80 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії №00000017795 від 30.06.2022; - за липень 2022 року поставлено електричної енергії 39 379 кВт/год на суму 165 382.82 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії №00000021310 від 31.07.2022. Загалом позивач поставив відповідачу електричної енергії 210 272 кВт/год на суму 804 672,80 грн. Відповідач в порушення умов Договору отриману електричну енергію не оплатив та вказані Акти приймання-передачі електричної енергії не підписав. Оскільки відповідач не оплатив поставлену електричну енергію, починаючи з 02.08.2022 позивач припинив постачання електричної енергії Споживачу. Крім того, ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", як оператором системи розподілу на території міста Києва, було встановлено невідповідність нарахувань електричної енергії у серпні та вересні 2022 року, у зв`язку з чим було проведено зняття обсягів розподілу електричної енергії по споживачу ТОВ "ВИНЗАВОД" у серпні і вересні 2022 року та направлено позивачу коригуючий акт з інформацією щодо фактичного обсягу споживання електричної енергії споживачем ТОВ "ВИНЗАВОД" за період з 01.02.2022 по 30.09.2022. Порушення відповідачем умов договору щодо оплати отриманої електричної енергії стали підставою звернення позивача до суду першої інстанції про стягнення 656 929,24 грн заборгованості, за прострочення сплати якої позивачем також нараховані пеня в сумі 138 748,33 грн, 3% річних - 9247,92 грн та інфляційні втрати в розмірі 56866,75 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії". У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, внаслідок укладення Договору №ЕК/2022/01 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, відповідно до них також застосовуються положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України). Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відповідно до п.1 ч.3 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. П.3 ч.1 ст.57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Відповідно до п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Згідно з п.5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, споживач електричної енергії зокрема зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Відповідно до п. 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Як вірно встановив суд першої інстанції, і що не заперечувалось учасниками спору, ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (оператор системи розподілу та адміністратор комерційного обліку) було надано позивачу інформацію про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем. Оператор системи розподілу ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" надав показники загального обсягу споживання електричної енергії ТОВ "Винзавод" за період з 01.02.2022 по 30.09.2022. На підставі отриманих даних від ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, позивачем були сформовані Акти приймання-передачі електричної енергії на загальну суму в розмірі 659 929,24 грн. Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності до п. 2 Додатку № 2 до договору остаточна оплата проводиться до 20 числа місяця наступного за місяцем постачання. Враховуючи викладене, суд апеляційної істанцї дійшов висновку, що відповідно до умов Договору №ЕК/2022/01 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 та норм частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України обов`язок відповідача з оплати отриманої електричної енергії - настав. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" за Договору №ЕК/2022/01 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2022 становить 656 929,24 грн., що також підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим позивачем, а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" в розмірі 656 929,24 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов висновків, що відповідач, в порушення вищезазначених норм чинного законодавства та умов Договору, не здійснив оплату отриманої електричної енергії, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 656 929,24 грн суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У наведеній частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується. В свою чергу, позивачем на підставі п. 5.7. договору за прострочення сплати заборгованості нараховані пеня в сумі 138 748,33 грн, 3% річних - 9247,92 грн та інфляційні втрати в розмірі 56866,75 грн., у задоволення яких судом першої інстанції було відмовлено з тих підстав, що позивачем на підтвердження порушення відповідачем строків оплати за договором до матеріалів справи не додано жодного рахунку на оплату електричної енергії, який мав виставлятися згідно з умовами п. 5.3., 5.6. договору та п. 2 Додатку № 2 до договору, як і доказів їх направлення або вручення відповідачу, що виключає застосування до відповідача відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання, оскільки таке порушення належними засобами доказування суду не доведено. Скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції у наведеній частині. Суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу УКраїни, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків. Згідно розрахунку, наведеного у позовній заяві позивач, здійснюючи нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, керувався умовами п. 2 Додатку № 2 до договору щодо порядку проведення поетапного розрахунку за електричну енергію. Також, умовами п. 5.3. договору визначено, що попередня вартість електричної енергії постачальником зазначається у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, який надається на весь замовлений обсяг на місяць поставки. Відповідно до п. 2 Додатку 2 до Договору рахунок виставляється Постачальником до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання. Оплата за Договором має бути здійснена Споживачем у такі терміни: - до 10-го числа місяця постачання - у розмірі 35% вартості, визначеної у рахунку; - до 20-го числа місяця постачання - у розмірі 35% вартості, визначеної у рахунку; - до 30-го числа місяця постачання - в розмірі 30% вартості, визначеної у рахунку. Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позивачем на підтвердження порушення відповідачем строків оплати за договором до матеріалів справи не додано рахунків на оплату електричної енергії, які мали виставлятися згідно з умовами п. 5.3., 5.6. договору та п. 2 Додатку № 2 до договору, як не надано і доказів їх направлення або вручення відповідачу, що виключає застосування до відповідача відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання з спірний період, оскільки таке порушення належними засобами доказування не доведено скаржником ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції. При цьому, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції встановив, що невручення рахунку є підставою для звільнення від відповідальності - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки невчинення відповідачем дій стосовно формування рахунків на оплату електричної енергії та відсутність належних доказів їх направлення або вручення відповідачу, свідчить виключно про відсутність настання строку прострочення існуючого невиконаного грошового зобов`язання зі сплати основного боргу у спірний період. При цьому, позивач не позбавлений права заявити вимоги про стягнення відповідних показників, з урахуванням виконання належними чином п. 5.3., 5.6. договору та п. 2 Додатку 2 до Договору. При цьому, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано умови договору стосовно остаточної оплати, яка здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем постачання - судом апеляційної інстанції також відхиляється як підстава дял скасування рішення в оскаржуваній скаржником частині, оскільки передумовою оплати у будь-якому випадку є формування відповідної суми оплати у рахунку, яка зараховується в основний платіж, і в сукупності п. 2 Додатку 2 до Договору та п. 5.3., 5.6. договору передбачають виставлення відповідного рахунку, як підстави для оплати як попередньої, так і остаточної. Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Винзавод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 656 929,24 грн, а в частині вимог щодо стягнення пені у розмірі 138 748,33 грн, 3% річних у розмірі 9247,92 грн та інфляційних втрат в розмірі 56866,75 грн - позовні вимоги задоволенню не підлягають. Аналогічних правомірних висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 138 748,33 грн, 3% річних у розмірі 9247,92 грн та інфляційних втрат в розмірі 56866,75 грн дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Отже, оцінивши вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що вони враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 656 929,24 грн, а в частині вимог щодо стягнення пені у розмірі 138 748,33 грн, 3% річних у розмірі 9247,92 грн та інфляційних втрат в розмірі 56866,75 грн - відмовлено. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог, зокрема з відмовою у стягненні з відповідача на користь позивача пені у розмірі 138 748,33 грн, 3% річних у розмірі 9247,92 грн та інфляційних втрат в розмірі 56866,75 грн. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2023 у справі № 910/12471/22 (в оскаржуваній частині щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 138 748,33 грн, 3% річних у розмірі 9247,92 грн та інфляційних втрат в розмірі 56866,75 грн.), за наведених скаржником доводів апеляційної скарги та в межах такої скарги. Крім того, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішенян залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2023 у справі № 910/12471/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2023 у справі № 910/12471/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2023 у справі № 910/12471/22.

5. Матеріали справи № 910/12471/22 повернути Господарському суду м. Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених т.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови підписано: 09.08.2023. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді Є.Ю. Шаптала О.В. Тищенко