Постанова 4803 № 205/6999/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9088/20 Справа № 205/6999/19 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Каратаєвої Л.О. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Зігфрід-М», треті особи: приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, В С Т А Н О В И Л А: 14 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Зігфрід-М», треті особи: приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 122 968,50 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Зігфрід-М», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 122 968,50 грн. - відмовлено (а.с.107-110). Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.114-117). Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що предметом позову є збільшення розміру аліментів, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги. Судом встановлено, що 29 липня 2018 року о 14 годині 20 хвилин за адресою: м. Дніпро, пр. О. Поля, біля будинку № 53, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем БАЗ Еталон, р/н НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на автомобіль Chevrolet Aveo, р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив п. 10.1 ПДР України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 7). Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Транспортний засіб Chevrolet Aveo, р/н НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 6). Згідно Звіту № 29/08/18 від 20 серпня 2018 року про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу Chevrolet Aveo, р/н НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 132 174,00 грн. (а.с. 8-10). ОСОБА_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ПП «Зігфрід». Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ПП «Зігфрід-М», як власника транспортного засобу Chevrolet Aveo, р/н НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім» із лімітом відповідальності 100 000 грн. (а.с. 39). 23 липня 2018 року ОСОБА_1 повідомив акціонерне товариство «Київський страховий дім» про подію, що може бути визнана страховою (а.с. 41). 28 вересня 2018 року позивач звернувся до акціонерного товариства «Київський страховий дім» з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 43). ОСОБА_1 25 жовтня 2019 року звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України зі скаргою щодо невиконання ПрАТ «Київський страховий дім» своїх зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с. 69). Листом № 3.1-05/35614 від 31 жовтня 2019 року МТСБУ повідомило позивача, що за інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками (учасниками) Товариства з додатковою відповідальністю ПрАТ «Київський страховий дім» прийнято рішення щодо припинення юридичної особи шляхом ліквідації. МТСБУ згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконує зобов`язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майна страховика власника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (пп. «ґ» п. 1 ст. 41 Закону). Враховуючи норми п. 9 ст. 51 Закону, МТСБУ на разі не має правових підстав для повернення залишків коштів гарантійних внесків у Фонд захисту потерпілих шляхом врегулювання страхових випадків, оскільки стосовно Товариства з додатковою відповідальністю ПрАТ «Київський страховий дім» здійснюється процедура ліквідації (а.с. 70). Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідальність відповідача застрахована у передбаченому законом порядку у ПрАТ «Київський страховий дім» і виконання обов`язків такого страховика у повному обсязі врегульовано нормативно, у зв`язку з чим, позивач має право в подальшому звернутись до МТСБУ з метою отримання повної суми відшкодування після завершення процедури банкрутства та/або ліквідації ПрАТ «Київський страховий дім». Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, вирішив справу з дотриманням норм процесуального права. В силу ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Згідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно із ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом. Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Колегія суддів враховує, що правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок. Згідно зі ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон № 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до положень ст.9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс18, а також у пізніше прийнятих постановах Верховного Суду, зокрема від 30.10.2019 року у справі №369/8675/16-ц та від 11 грудня 2019 року в справі №286/1643/18 та інших. Зазначеним судовим рішенням Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, визнавши, що наведений правовий висновок не відповідає змісту та сенсу чинного законодавства. Згідно з пунктом 1.8. статті 1 Закону № 1961-IV страховий поліс це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. Отже, видача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є підтвердженням того, що сторони уклали договір страхування та досягли згоди щодо істотних умов договору, а також доказом того, що страхова премія була сплачена. Позивач у цій справі стверджує, що страхове відшкодування йому страховиком не виплачено. За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками (учасниками) Товариства з додатковою відповідальністю ПрАТ «Київський страховий дім» прийнято рішення щодо припинення юридичної особи шляхом ліквідації. Судом першої інстанції правильно зазначено, що згідно п. 20.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки по договорах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки, для виконання яких у страховика, який ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами МТСБУ. Пунктом 41.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Згідно п. 51.7 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до п. 1.3 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, бюро за рахунок коштів захисту потерпілих відшкодовує шкоду, на умовах встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки відповідальність відповідача була застрахована у передбаченому законом порядку у ПрАТ «Київський страховий дім» і виконання обов`язків такого страховика у повному обсязі врегульовано нормативно, позивач має право в подальшому звернутись до МТСБУ з метою отримання повної суми відшкодування після завершення процедури банкрутства та/або ліквідації ПрАТ «Київський страховий дім». Таким чином, суд повно та всебічно дослідив обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам по справі, а тому прийшов до вірного висновку про відмову в позові. Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами та висновків суду не спростовують. Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника, який послався на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15 та постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №754/1114/15-ц, на те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і не може бути припинено чи обмежено договором, стороною якого потерпілий не був. При цьому апеляційний суд враховує вищезазначене та вказані вище висновки Великої Палати Верховного Суду та інших постанов Верховного Суду із зазначеного питання, які були прийняті пізніше. Як уже вказувалось, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, визнавши, що наведений правовий висновок не відповідає змісту та сенсу чинного законодавства. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 28 грудня 2020 року. Судді: