Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/9227/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8562/20 Справа № 201/9227/19 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Каратаєвої Л.О. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів і витрат, - В С Т А Н О В И Л А: 12 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів і судових витрат. Просив стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отримані від позивача грошові кошти в сумі 65400 грн. та повернути їх, відповідно до ст. 1212 ЦК України (а.с.3-5). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2020 року позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 65400 грн. і сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1921 грн. (а.с.93-96). Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог (а.с.99-102). Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 квітня 2015 року о 21.30 год. на вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volksvagen Transporter», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_2 та автомобіля «Chevrolet Aveo» державний номер НОМЕР_2 , який був власністю ОСОБА_3 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2015 року позивача ОСОБА_2 визнано винним в порушенні Правил дорожнього руху України і вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, що призвело до даної ДТП. Напередодні розгляду справи судом, а саме 06 червня 2015 року, відповідач ОСОБА_1 запропонував позивачу сплатити йому в рахунок повного відшкодування матеріальної шкоди та збитків, завданих пошкодженням автомобіля «Chevrolet Aveo» державний номер НОМЕР_3 , суму 65400 грн. для відшкодування збитків ОСОБА_3 на ремонт його пошкодженого автомобіля, що буде враховано судом під час розгляду адміністративної справи, як пом`якшувальна обставина. Приймаючи до уваги обставини, на які посилався вказаний відповідач, а також те, що під час ДТП керував автомобілем саме він, позивач погодився з його пропозицією і в той же день передав йому 65400 грн.. Вони домовилися, що з урахуванням вказаного до страхової компанії «ОРАНТА», в якій була застрахована відповідальність позивача перед третіми особами, ОСОБА_3 за страховим відшкодуванням звертатися не буде, оскільки кошти на ремонтно-відновлювальні роботи його пошкодженого автомобіля він вже отримав. В листопаді 2017 році в Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська звернулося ПАТ Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» з позовними вимогами до позивача про відшкодування збитку в порядку регресу. З позовної заяви позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 06 липня 2015 року звернувся до ПАТ НАСК «ОРАНТА» з вимогами про виплату йому страхового відшкодування сумі 25260 грн. 91 коп. і платіжним дорученням № 59888 від 30 жовтня 2015 року зазначена сума була виплачена ОСОБА_3 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2018 року позов ПАТ HACK «ОРАНТА» задоволений і з позивача стягнуто на власника пошкодженого з вини позивача автомобіля ОСОБА_3 25260 грн. 91 коп. в порядку регресу. Таким чином з`ясувалося, що відповідач ОСОБА_1 , не маючи ніяких представницьких повноважень та підстав, безпідставно отримав від позивача грошові кошти в сумі 65400 грн. нібито на відшкодування і матеріальної шкоди і збитків, завданих ОСОБА_3 для передачі останньому. 15 червня 2018 року позивач звернувся до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за шахрайство, але листом начальника Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 09 липня 2018 року позивач був повідомлений про те, що у зв`язку із відсутністю даних, що вказують на наявність кримінального правопорушення в діях ОСОБА_1 , йому рекомендовано звернутися до суду із позовом до ОСОБА_1 в цивільно-правовому порядку. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 безпідставно отримав від позивача грошові кошти в сумі 65400 грн. та повинен повернути їх відповідно до ст. 1212 ЦК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України». Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 зазначає, що кошти ним передані в якості відшкодування шкоди на ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого автомобіля. Факт отримання коштів підтверджений матеріалами справи та відповідач такого не заперечує. Між тим зазначає, що ці кошти отримані ним для відшкодування саме йому шкоди, так як він внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, а тому підстав для їх стягнення не вбачається. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ОСОБА_4 не надав доказів, що спірні кошти передані йому саме за відшкодування шкоди спричиненої особисто йому, крім того зазначене спростовується розпискою складеною власноруч ОСОБА_4 (а.с.15). На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає цілком правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2020 року, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 28 грудня 2020 року. Судді: