Постанова 4854 № 420/295/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/295/20 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини, Міністерства юстиції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року про залишення без розгляду в певній частині адміністративного позову заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини, Міністерства юстиції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука Володимира Олександровича про визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И Л А : 14.01.2020 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 звернувся в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини, Міністерства юстиції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука Володимира Олександровича про визнання протиправними та скасування рішень, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича № 46794207 від 10.05.2019р. про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 31482951, реєстраційний номер об`єкту майна: 1826092551101; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича № 46794022 від 10.05.2019р. про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 31482538, реєстраційний номер об`єкту майна: 1826092551101; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича № 46793766 від 10.05.2019р. про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 31482306, реєстраційний номер об`єкту майна: 1826092551101; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича, індексний номер 49286275 від 22.10.2019р. про внесення змін загальної площі нежитлового приміщення АДРЕСА_1 з 31,7 кв.м. на 27.2 кв.м.; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича № 46793456 від 10.05.2019р. про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 31482088, реєстраційний номер об`єкту майна: 1826013851101; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича № 46792413 від 10.05.2019р. про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 31480983, реєстраційний номер об`єкту майна:1826013851101; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича № 46792049 від 10.05.2019р. про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 31480753, реєстраційний номер об`єкту майна: 1826013851101; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича, індексний номер 49290940 від 22.10.2019р. про внесення змін загальної площі нежитлового приміщення АДРЕСА_2 з 50,2 кв.м. на 51.2 кв.м.; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича № 46791475 від 10.05.2019р. про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 31480327, реєстраційний номер об`єкту майна: 1825933251101; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича № 46790959 від 10.05.2019р. про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 31479691, реєстраційний номер об`єкту майна: 1825933251101; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича № 46790299 від 10.05.2019р. про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 31479234, реєстраційний номер об`єкту майна: 1825933251101; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича № 46789434 від 10.05.2019р. про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 за ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 31478109, реєстраційний номер об`єкту майна: 1825833151101; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича № 46788986 від 10.05.2019р. про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 31477695, реєстраційний номер об`єкту майна: 1825833151101; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича № 46788196 від 10.05.2019р. про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 31477315, реєстраційний номер об`єкту майна: 1825833151101; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича, індексний номер 49288255 від 22.10.2019р. про внесення змін загальної площі нежитлового приміщення АДРЕСА_4 з 39,5 кв.м. на 41.8 кв.м. - зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 власними силами і за власний рахунок привести у попередній стан самовільно реконструйовані нежитлові приміщення № 2/1, 2/2, 2/3, 2/4 по АДРЕСА_5 у житлову квартиру АДРЕСА_5 відповідно до технічного паспорту від 19.11.2012 року, виданого КП ОМБТІ та РОН на ім`я ОСОБА_4 . Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року залишено без розгляду позовну заяву заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини; в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України; в інтересах держави в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області в частині позовних вимог, що стосуються реєстрації права власності за ОСОБА_3 та зобов`язання останнього привести об`єкт будівництва у попередній стан. Залишаючи без розгляду позовну заяву в цій частині, суд першої інстанції виходив з невиконання позивачем вимог суду про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року позовна заява в частині інших позовних вимог також залишена без розгляду, але з підстав пропуску строку звернення до суду. Не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року, заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 30.10.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що в ході проведення досудового розслідування були виявлені підстави для представництва органами прокуратури інтересів держави в суді в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме, встановлено, що власниками ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведено будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_6 з розподілом на чотири самостійні нежитлові приміщення за №№ 2/1, 2/2, 2/3, 2/4 з улаштуванням фасадних входів замість віконних блоків, без будь-яких дозвільних документів на таку реконструкцію. Апелянт зазначив, що оскільки даний об`єкт відноситься до категорії об`єктів із значним класом наслідків (СС3), то відповідні заходи реагування з метою недопущення самочинного виконання будівельних робіт та руйнуванням (пошкодженням) об`єкту пам`ятки архітектури повинен здійснювати Департамент ДАБІ в Одеській області. Враховуючи зазначене, апелянт вказував на те, що лише 08.11.2019 року Департаментом ДАБІ в Одеській області складено акти позапланової перевірки дотримання власниками вимог містобудівного законодавства під час виконання будівельних робіт. Апелянт посилався на те, що аналогічна ситуація склалась і з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини і Міністерством юстиції України, які будучи повідомлені про незаконне проведення будівельних робіт та дії державного реєстратора ОСОБА_5 , не здійснили належних заходів реагування та не звернулись у належному порядку з позовом до суду. З огляду на зазначене та з метою усунення виявлених порушень першим заступником керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 і подано адміністративний позов разом із заявою про поновлення строку звернення до суду. Апелянт вважає, що в даному випадку причини пропуску прокурором строків звернення до суду є поважними, оскільки підстави для звернення прокурора до суду виникають у останнього лише у разі нездійснення або неналежним чином здійснення повноважень органом державної влади до компетенції якого віднесені вказані повноваження. Таким чином, на думку апелянта, такі підстави у даному випадку виникли лише після отримання прокуратурою листів Департаментів та Міністерства юстиції України щодо невжиття заходів реагування за фактом порушення законодавства під час проведення реконструкції квартири - об`єкту культурної спадщини та державної реєстрації об`єкту нерухомості. Також апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції на неподання прокурором до суду доказів звернення до органів, що мають відповідні повноваження, про вжиття заходів з метою усунення порушень вимог законодавства, з огляду на те, що в матеріалах справи наявні запити місцевої прокуратури на адресу Міністерства юстиції України та Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини щодо вжиття заходів реагування, а також повідомлення на адресу вказаних органів та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про представництво прокуратурою інтересів держави, шляхом звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Залишаючи без розгляду позовну заяву заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3, подану в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини, Міністерства юстиції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, суд першої інстанції посилався на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України. Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення поданого позову без розгляду обґрунтованими, враховуючи наступне. Згідно ст. 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII). Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закон № 1697-VII, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. Таким чином, законодавство України чітко вказує на те, що прокуратурою здійснюється саме представництво інтересів держави. Аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що представництво - це правовідносини, відповідно до яких одна сторона (представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від імені іншої особи, яку представляє, створюючи, змінюючи чи припиняючи безпосередньо для неї права та обов`язки. Статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Згідно частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Слід зазначити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Таким чином, особа, яка має намір подати адміністративний позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такого позову, в тому числі процесуальних строків його подачі. Водночас, при визначенні початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналась або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, або бездіяльності), а не коли така особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Суд першої інстанції вірно зазначив, що з аналізу вказаних приписів КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, а саме: обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Надаючи правову оцінку обставинам, вказаним позивачем в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи судом встановлено, що ще у червні 2019 року управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в межах наданих повноважень розглядалось питання стосовно дотримання вимог містобудівного законодавства під час виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Буніна, 2, кв.2. Встановлено, що керуючись Порядком взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у м. Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.03.2018 року № 135, 24.06.2019 року управлінням ДАБК Одеської міської ради було проведено комісійне обстеження вказаного об`єкта будівництва, за наслідком якого складено акт. При цьому, представники Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації на комісійне обстеження не з`явились. В ході вказаного комісійного обстеження було встановлено власників приміщень, в яких здійснюється реконструкція, а також встановлено, що вказаними особами виконуються роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_5 з розподілом на чотири самостійні нежитлові приміщення за № 2/1, 2/2, 2/3, 2/4 з улаштуванням фасадних входів замість віконних блоків. З огляду на те, що зазначений об`єкт будівництва розташований в житловому будинку, який є пам`яткою архітектури місцевого значення, відноситься до об`єктів із значним класом наслідків (відповідальності) СС3, а право на проведення перевірок на об`єктах із значним класом наслідків належить Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управлінням ДАБК Одеської міської ради 25.06.2019 року було направлено Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області лист № 01-17/229/1 для вжиття вичерпних заходів реагування з метою недопущення самочинного виконання будівельних робіт за вищевказаною адресою. Вказаний лист також було направлено Управлінню культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації для вжиття заходів реагування з метою недопущення руйнування (пошкодження) об`єкту пам`ятки архітектури. Лист Управління ДАБК Одеської міської ради від 25.06.2019 року було отримано Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 02.07.2019 (вх. 3091), а Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації - 04.07.2019 (вх. №109/01-12). В свою чергу, у зв`язку із направленням Управлінням ДАБК Одеської міської ради листів стосовно дотримання суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт за адресою АДРЕСА_6 , Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ще у липні 2019 року була проведена перевірка, про що зазначив і сам Департамент у листі від 29.07.2019 року (№1015-05/1-5998), адресованому Управлінням ДАБК Одеської міської ради (т.4 а.с.230-231). Так, з вказаного листа встановлено, що посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було здійснено виїзд для проведення позапланового заходу за вищевказаною адресою та оглядово встановлено виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_5 . При цьому, станом на момент перевірки посадовими особами вказаного органу встановлено, що відповідно до даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відсутня інформація щодо дозвільних документів на виконання будівельних робіт за вищевказаною адресою. У листі зазначено, що за вчинене правопорушення Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було складено акт стосовно результатів позапланового заходу державного контролю щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт від 26.07.2019 року, протокол про адміністративне правопорушення від 26.07.2019 року та припис про усунення порушень від 26.07.2019 року. Таким чином, станом на момент проведення вказаної перевірки, тобто станом на 26.07.2019 року, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було достеменно відомо про здійснення за адресою АДРЕСА_6 реконструкції без наявності відомостей в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання будівельних робіт. Крім того, слід зазначити, що на момент проведення такої перевірки, державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком Володимиром Олександровичем вже були прийняті оскаржувані позивачем рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права власності на нежитлові приміщення №№ 2/1, 2/2, 2/3, 2/4 по АДРЕСА_5 . Вказані обставини не могли бути не з`ясовані при проведенні Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області перевірки та встановленні власників спірних приміщень. Також з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із наявною інформацією про переведення приміщення квартири по АДРЕСА_5 у нежитлові приміщення №№ 2/1, 2/2, 2/3 (державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_5 ), Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації ще 26.07.2019 року було направлено на адресу Головного територіального управління юстиції в Одеській області лист № Г-9/01-18/72 з проханням перевірити законність поділу та переводу у нежитлові приміщення квартири АДРЕСА_7 . При цьому, матеріалами справи підтверджено, що 24.07.2019 року Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації було видано припис № 01-12/62/1 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку із встановленням за адресою: АДРЕСА_5 (нежитлові приміщення №№ 2/1, 2/2, 2/3) факту проведення будівельних робіт без погодження відповідним органом охорони культурної спадщини науково-проектної документації та дозволу органу охорони, без укладення охоронного договору на користування нежитловими приміщеннями №№ 2/1, 2/2, 2/3. Вказане свідчить про те, що у липні 2019 року як Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, так і Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації було відомо про проведення за адресою: АДРЕСА_5 реконструкції приміщень за відсутності в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, інформації щодо дозвільних документів на виконання будівельних робіт, а також проведення будівельних робіт без погодження відповідним органом охорони культурної спадщини науково-проектної документації та дозволу органу охорони, без укладення охоронного договору на користування нежитловими приміщеннями №№ 2/1, 2/2, 2/3. Будь-яких дій, направлених на реалізацію наданих цим органам функцій, в тому числі, шляхом звернення до суду з відповідними позовами, вчинено не було. Слід зазначити, що сам позивач, у поданому ним позові, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення прокуратури з даним адміністративним позовом, посилався на неналежне виконання Департаментом ДАБІ в Одеській області функцій протягом тривалого часу, а саме, починаючи з 25.06.2019 року - з моменту звернення Управління ДАБК ОМР із листом та складеним актом від 24.06.2019 року про самочинне виконання будівельних робіт, які призводять до руйнування об`єкту пам`ятки архітектури. Аналогічні обґрунтування зазначені самим позивачем і стосовно не звернення до суду Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації. З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що тільки 08.11.2019 року Департаменту ДАБІ в Одеській області, після проведення перевірки дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, стало відомо про факт самовільного виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на об`єктах будівництва (нежитлових приміщеннях №№ 2/1, 2/2, 2/3, 2/4) по АДРЕСА_5 , оскільки вказані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Слід також зазначити, що заступником керівника Одеської місцевої прокуратури №3 позов поданий також в особі Міністерства юстиції України. В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що з приводу перевірки законності поділу та переводу приміщення квартири АДРЕСА_6 у нежитлові приміщення №№ 2/1, 2/2, 2/3 за рішеннями державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_5 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області звертався Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації листом № Г-9/01-18/72 від 26.07.2019 року. Вказаний лист отримано Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області 29.08.2019 року. Однак, будь-яких заходів, направлених на перевірку викладених у вказаному листі обставин, а також реалізацію повноважень по здійсненню контролю за діяльністю у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, територіальним органом Міністерства юстиції України вжито не було. При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до приписів Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02 липня 2014 р., Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 року № 1707/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Міністерство юстиції України та його територіальні органи становлять єдину систему, а тому посилання на те, що Міністерству юстиції України не було відомо про прийняття оскаржуваних рішень, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними. Вказане вище свідчить про те, що з 29.08.2019 року органам юстиції було відомо про прийняття державним реєстратором спірних рішень, однак, як зазначалось вище, необхідних заходів реагування, в тому числі, шляхом звернення до суду, Міністерством юстиції України вжито не було. Отже, в ході розгляду справи встановлено, що органам, до компетенції яких відноситься контроль за дотриманням містобудівного законодавства, контроль за діяльністю у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також охорона об`єктів культурної спадщини про наявність підстав для звернення до суду, пов`язаних із здійсненою реконструкцією об`єктів будівництва по вул.Буніна, 2 у м. Одесі, стало відомо протягом липня-серпня 2019 року. При цьому, обчислення строку звернення до суду пов`язується саме з моментом коли органам, в особі яких звертається прокурор, стало відомо про обставини, які є підставою звернення до суду. Колегія суддів також звертає увагу на те, що вже станом на жовтень 2019 року Одеська місцева прокуратура №3 була обізнана про обставини, які стали підставою для звернення до суду та допущення зазначеними вище органами бездіяльності по зверненню до суду в інтересах держави, однак, із відповідним позовом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру, звернулась лише у січні 2020 року. В поданій заяві про поновлення строку звернення до суду заступник прокурора жодним чином не обґрунтував причин неможливості звернення до суду в межах установленого процесуальним законом строку з моменту, коли органам, в особі яких він звертається, стало відомо про обставини, з якими закон пов`язує можливість подання позовної заяви, та не обґрунтовано причин зволікання у поданні позовної заяви з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність таких обставин та допущення вказаними вище органами бездіяльності щодо виконання покладених на них функцій. Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 55 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначении? орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовніи? заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Таким чином, положення закону про початок перебігу строку звернення до суду поширюється и? на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. До того ж, і в разі пред`явлення позову особою, право якоі? порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієі? особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного і того самого моменту: коли особа, у даному випадку держава, довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка и?ого порушила. Положення закону про початок перебігу позовноі? давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальноі? громади. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великоі? Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц, зокрема: "Обчислення позовноі? давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здіи?снювати відповідні функціі? у спірних правовідносинах, здіи?снюється з дня, коли саме цеи? орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка и?ого порушила. У такому випадку дата прокурорськоі? перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовноі? давності". Також, у постанові від 12.06.2019 р. у справі №487/10128/14-ц Велика Палата Верховного Суду зауважує, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здіи?снювати відповідні функціі? у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка и?ого порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважении?? державою здіи?снювати відповідні функціі? у спірних правовідносинах. Постанова Великоі? Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц містить висновок про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якоі? порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншоі? особи-носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якоі? порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієі? особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовноі? давності обчислюється з одного и? того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення і?і? права або про особу, яка и?ого порушила. Аналогічних правових позиціи? свого часу також дотримувався і Верховнии? Суд Украі?ни, зокрема, у постановах від 12.04.2017 р. у справі №6-1852цс16, від 17.02.2016 р. у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 р. у справі №6-178гс15, від 23.12.2014 у справі №3-194гс14. Так, за змістом постанови від 31.10.2018 року у справі № 648/2419/13-ц Велика Палата Верховного Суду погодилася з правовою позицією Верховного Суду Украі?ни, висловленою у постановах від 8 червня 2016 року (№6-3029цс15), 12 квітня 2017 року (№6-1852цс16), 12 липня 2017 року (№6-2458цс16) про те, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка и?ого порушила, довідався або міг довідатись саме позивач (відповіднии? орган), а не прокурор. Це правило пов`язане не тільки із часом безпосередньоі? обізнаності особи про певні обставини (факти порушення і?і? прав), а и? з об`єктивною можливістю цієі? особи знати про такі обставини. З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду, а вказані ним у заяві про поновлення строку звернення до суду причини пропуску такого строку є неповажними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду та здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. В свою чергу, участь прокурора у процесі не свідчить про наявність у нього привілейованого положення, в тому числі, у питаннях строків звернення до суду. У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. З огляду на викладене, враховуючи відсутність в даному випадку поважних причин пропуску заступником керівника Одеської місцевої прокуратури №3 строку звернення до суду, суд першої інстанції вірно залишив поданий позов без розгляду. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та не свідчать про незаконність чи необґрунтованість рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко