Постанова Київський апеляційний суд № 372/3760/17

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 жовтня 2020 року м. Київ Справа № 372/3760/17 Провадження: № 22-ц/824/7476/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль A.A., секретарі Гулієв М.Д.о, Глухенька М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Тиханського О.Б., у справі за позовом ОСОБА_3 до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру в Київської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій неправомірними, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії, встановив: В грудні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,242 га. У жовтні 2017 року на його адресу надійшла ухвала Обухівського районного суду Київської області від 02.10.2017 року у справі №372/2349/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Зі змісту позовної заяви убачається, що нібито він, ОСОБА_5 , самоправно поставив паркан та перегородив вільний доступ ОСОБА_4 до її земельної ділянки, який вона здійснювала по дорозі, яка є комунальною власністю. Також, від Старобезрадичівської сільської ради надійшов лист від 13.11.2017 року №163\02-30\355\02-31 та копії документів, серед яких були рішення 26 сесії 5 скликання Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 07.10.2009 року №156 «Про відведення земельної ділянки для облаштування під`їзної дороги»; рішення 28 сесії 5 скликання Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 06.01.2010 року №86 «Про узаконення під`їзної дороги до земельних ділянок в АДРЕСА_1 »; кадастровий план; зведений кадастровий план. Зі змісту вищезазначених рішень убачається, що відповідачем було прийнято рішення про відведення земельної ділянки площею 0,2298 га для облаштування під`їзної дороги, згідно кадастрового плану віднесено цю земельну ділянку до земель загального користування, надано дозвіл земельній організації на проведення інвентаризації земельної ділянки. В подальшому, на підставі цих рішень відповідача, була розроблена технічна документація, присвоєний кадастровий номер сформованій земельній ділянки та проведена її державна реєстрація, при цьому, новостворена земельна ділянка проходить через земельну ділянку, яка належить позивачу. Вважав такі рішення Старобезрадичівської сільської ради та дії щодо реєстрації земельної ділянки протиправними, оскільки він набув право власності на земельну ділянку ще у 2000 році, а тому у відповідача не було жодних правових підстав для прийняття спірних рішень щодо відведення земельної ділянки для облаштування під`їзної дороги, яка проходить через його земельну ділянку. Окрім того, відповідач був обізнаний про те, що він, ОСОБА_5 , є власником земельної ділянки та дорога до його земельної ділянки проходить з іншої сторони вулиці, і ним не погоджувались межі спірної земельної ділянки, що свідчить про те, що технічна документація по виносу меж спірної земельної ділянки була складена з порушенням земельного законодавства, а державна реєстрація цієї земельної ділянки була проведена протиправно. Також з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, кадастровий номер: 3223187700:16:008:0021, час та дата запиту: 16:22 30.10.2017 вбачається, що земельна ділянка має цільове призначення - 02.01 "Для будівництва і обслуговування житлового будинку", господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а відтак, не є дорогою загального користування (вулицею). 01 липня 2019 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області залучено ОСОБА_3 до участі у справі як правонаступника ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 26 сесії 5 скликання Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 07.10.2009 року №156 «Про відведення земельної ділянки для облаштування під`їзної дороги». Визнано протиправним та скасовано рішення 28 сесії 5 скликання Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 06.01.2010 року №86 «Про узаконення під`їзної дороги до земельних ділянок в АДРЕСА_1 ». Визнано протиправними дії Управління Держкомзему в Обухівському районі, правонаступником якого є Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, по проведенню державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:16:008:0021, площею 0.2298 га, адреса: АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:16:008:0021, площею 0.2298 га, адреса: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області внести до Поземельної книги інформацію про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:16:008:0021, площею 0.2298 га, адреса: АДРЕСА_1 . Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що в оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції не наводить жодного мотиву, з якого він дійшов до висновку про задоволення позову. Окрім того, зазначав, що у суді першої інстанції було заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки про оскаржувані ОСОБА_3 рішення йому було відомо ще у 2010 році, про що свідчать матеріали цивільної справи № 2-1470/2010 за позовом прокурора Обухівського району Київської області в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , Старобезрадичівської сільської ради, ДП "Центр державного земельного кадастру" про визнання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку недійними та скасування їх державної реєстрації. Відтак вважав, що посилання суду першої інстанції на те що, позивачу про оскаржувані ним рішення органу місцевого самоврядування стало відомо лише 13 листопада 2017 року є безпідставним. Ухвалами Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Король Д.В. в інтересах ОСОБА_3 зазначив, що предметом позову у справі № 2-1470/2010 є визнання недійсними державних актів, які були видані на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , та скасування їх державної реєстрації. Зі змісту судових рішень у даній справі не вбачається, що позивач був присутнім у судових засіданнях та йому було достеменно відомо про те, що земельна ділянка площею 0,2298 га з кадастровим номером 3223187700:16:008:0021 є дорогою загального користування та проходить по належній йому земельній ділянці. Зі змісту оскаржуваних позивачем рішень убачається, що Старобезрадичівською сільською радою Обухівського району Київської області було прийнято рішення про відведення земельної ділянки площею 0,2298 га для облаштування під`їзної дороги, згідно кадастрового плану віднесено цю земельну ділянку до земель загального користування, надано дозвіл земельній організації на проведення інвентаризації земельної ділянки, отже, про існування земельної ділянки площею 0,2298 га з кадастровим номером 3223187700:16:008:0021 позивачу стало відомо лише у жовтні 2017 року. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Інші учасники справи правом відзиву на апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 360 ЦПК України не скористались. В судовому засіданні ОСОБА_1 , адвокат Світний Г.Г., який дії в інтересах обох скаржників, підтримали подані апеляційні скарги з підстав, викладених в них, та просили їх задовольнити. Адвокат Король Д.В. в інтересах ОСОБА_3 заперечував проти апеляційних скарг, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованність. Представник Головного управління Держгеокадастру в Київської області, Ковальчук Т.В. в судове засідання не з`явились, про дату, час, місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України и суд вважав за можливе слухати справу за їх відсутності. Згідно вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_5 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,2420 га, кадастровий номер 3223187700:16:007:0040, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 21.06.2019 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І., ОСОБА_3 успадкував після смерті ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,2420 га., кадастровий номер 3223187700:16:007:0040, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належала померлому ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Старобезрадичівською сільською Радою народних депутатів 22 березня 2000 року на підставі рішення від 21 жовтня 1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1963. Рішенням26 сесії 5 скликання Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 07.10.2009 року №156 «Про відведення земельної ділянки для облаштування під`їзної дороги» розглянуто питання про узаконення під`їзної дороги до земельних ділянок в АДРЕСА_1 та вирішено відвести земельну ділянку площею 0,2298 га. для облаштування під`їзної дороги до земельних ділянок в АДРЕСА_1 ійзгідно кадастрового плану, віднести земельну ділянку площею 0,2298 га. в АДРЕСА_1 до земель загального користування. Рішенням 28 сесії 5 скликання Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 06.01.2010 року №86 «Про узаконення під`їзної дороги до земельних ділянок в АДРЕСА_1 » вирішено надати дозвіл землевпорядній організації на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 0,2298 га в АДРЕСА_1. Н а підставі вказаних рішень Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області була розроблена технічна документація із землеустрою щодо виносу меж земельної ділянки в натурі, відомості про земельну ділянку площею 0.2298 га., адреса: АДРЕСА_1 ,внесено до програмного забезпечення ведення державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер - 3223187700:16:008:0021. Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність підстав позову в частині порушення законних прав та інтересів позивача. При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду, оскільки про порушення свої прав позивач дізнався з листа-відповіді Старобезрадичівської сільської ради №163\02-30\355\02-31 на адвокатський запит вих. №691/17-К від 31.10.2017 року. Колегія суддів не може погодитись в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підстав: межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Як встановлено ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Згідно ч. 3. ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Вирішення відповідно до закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад (п. 34 ч. 1 ст. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вимоги п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України свідчать про те, що до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні виконавчі влади. Згідно з ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Відповідно до ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 9 ЗК України визначено, що до повноважень відповідної ради віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власностівідповідно до цього Кодексу. Як встановлено частиною 1 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Нормування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина 3). Відповідно до пункту 5, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частини 6, 7). Згідно до статті 202 Земельного кодексу України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку. Так, згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном . Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. У силу статей 321, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а припинення права власності можливе лише з підстав, передбачених статтею 346 ЦК України. Згідно з ч.1 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України). Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Згідно з частиною другою, третьою статті 158 ЗК України виключно судом вирішується земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом. Матеріали даної справи свідчать, що земельна ділянка кадастровий номер 3223187700:16:008:0021 перебуває в комунальній власності Старобезрадичівської сільської ради і є дорогою загального користування. Пункт 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" установлює однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини. При цьому, власник не зможе одержати кадастровий номер, який є обов`язковим у разі відчуження земельної ділянки. Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Матеріалами справи також встановлено, що належна позивачу земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку кадастровий номер 3223187700:16:007:0036, що належить ОСОБА_6 , та на земельну ділянку кадастровий номер 3223187700:16:008:0021, яка рішенням 26 сесії 5 скликання Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 07.10.2009 року №156 була відведена для облаштування під`їзної дороги. Згідно акту земельної комісії Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 29 листопада 2016 року, при фактичному винесенні меж ділянки ОСОБА_5 було виявлено, що дана земельна ділянка накладається на земельну ділянку ОСОБА_6 та на землі загального користування. Комісією запропоновано ОСОБА_5 провести інвентаризацію у відповідності власних фактичних меж земельної ділянки з межами суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_6 та з забезпеченням проїзду до земельної ділянки ОСОБА_4 . На момент прийняття спірних рішень та проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:16:008:0021, питання винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки та її державної реєстрації було врегульовано Порядком ведення Поземельної книги, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України N»1021 від 09.09.2009 року (далі - Порядок). Вказаний Порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Поземельної книги - документа, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, обмеження використання земельної ділянки, суб`єктів прав на земельну ділянку та правовстановлюючі документи, а також дані про нормативну грошову оцінку земель ділянки, її цільове призначення, склад земельних угідь. Поземельна книга є власністю держави. Облік поземельних книг ведеться відповідно до Інструкції про порядок облік зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носі інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держав затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. N 1892 Номер Поземельної книги відповідає кадастровому номеру земельної ділянки. Кадастровий номер - це індивідуальний цифровий код (номер), що повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці при здійсненні її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування га; ділянки (п. 4 Порядку). Відповідно до пункту 5 Порядку, інструкція з внесення відомостей . Поземельної книги затверджується Дєржкомземом. Як встановлено пунктом 6 Порядку, поземельна книга відкривається і ведеться на кожну земельну ділянку: у паперовому вигляді - територіальними органами Держкомзему; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділам державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в районах, містах обласного значення, містах Києві та Севастополі, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру. Згідно до пункту 9 Порядку, поземельна книга вважається відкритою після зазначення кадастрового номера земельної ділянки і дати її відкриття на титулі Поземельної книги, що завіряється підписом посадової особи, скріпленим печаткою територіального органу Держкомзему. На титулі також зазначаються найменування територіального органу Держкомзему та попередній і наступний кадастрові номери земельної ділянки. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Оскільки позивач набув право власності на земельну ділянку ще у 2000 році, у Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської областіне було правових підстав для прийняття спірних рішень щодо відведення земельної ділянки для облаштування під`їзної дороги, яка проходить через земельну ділянку, що належала ОСОБА_5 . Окрім того, посадові особи Старобезрадичівської сільської ради були обізнані про те, що позивач є власником земельної ділянки, та дорога до його земельної ділянки проходить з іншої сторони вулиці. Судом встановлено, що позивачем не погоджувались межі спірної земельної ділянки, що свідчить про те, що технічна документація по виносу меж спірної земельної ділянки була складена з порушеннями, а відтак державна реєстрація цієї земельної ділянки була проведена протиправно. Ураховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та обставини даної справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень Старобезрадичівська сільська рада діяла не у спосіб, що встановлений чинним законодавством України, а реєстрація земельної ділянки була проведена неправомірно. А відтак, оскаржувані рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області є такими, що порушують права позивача щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою. В той же час, суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, не надав належної оцінки доводам відповідача та третіх осіб щодо пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду із вказаним позовом. З матеріалів справи убачається, що прокурор Обухівського районуКиївської області, діючи в інтересах ОСОБА_5 , у 2010 року в судовому порядку оскаржував дійсність державного акту на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0,15 га в с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що належала ОСОБА_7 , та державного актуна земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0,35 га в с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що належала ОСОБА_6 . Відповідно до договорів купівлі-продажу ОСОБА_7 відчужила належну їй земельну ділянку ОСОБА_4 , а ОСОБА_6 продав свою земельну ділянку ОСОБА_9 . Підставою даного позову було те, що оспорювані державні акти суперечать раніше ухваленим судовим рішенням та порушують право ОСОБА_5 на безперешкодний проїзд до належної йому земельної ділянки. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2011 року, в задоволенні позовних вимог прокурора Обухівського району в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування їх державної реєстрації відмовлено повністю. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Обухівського районного суду Київської області від 6 жовтня 2010року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 лютого 2011року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог прокурора Обухівського району в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування їх державної реєстрації відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 09 квітня 2012 року рішення місцевого суду скасовано, позов прокурора задоволено, визнано недійсними державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, виданий ОСОБА_7 , та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,3500 га, виданий ОСОБА_6 ; скасовано державну реєстрацію вказаних державних актів. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області та їх представника задоволено, рішення Апеляційного суду Київської області від 9 квітня 2012 року скасовано, залишено в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2011 року. Вирішуючи даний спір, суди встановили, що у ОСОБА_5 є проїзд до свого будинку, права останнього суміжними землекористувачами не порушуються, а під`їзд до його земельної ділянки забезпечений, у тому числі, рішенням Старобезрадичівської сільської ради від 6 січня 2010 року про виділення земельної ділянки для облаштування під`їзної дороги до будинку ОСОБА_5 . Порушуючи перед судом питання про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій неправомірними, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії, ОСОБА_5 посилався на те, що про порушення своїх прав та інтересів дізнався, отримавши копію ухвали Обухівського районного суду Київської області про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до нього, ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Позов ОСОБА_4 мотивований тим, що він самоправно поставив паркан та перегородив дорогу, яка є комунальною власністю, та веде до належної їй земельної ділянки. Вказана дорога, є земельною ділянкою, яка була відведена рішенням 26 сесії 5 скликання Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області для облаштування під`їзної дороги. Проте, вказана новостворена земельна ділянка проходить через належну йому, ОСОБА_5 , земельну ділянку. Аналізуючи наявні в матеріалах копії матеріалів цивільної справи № 2-1470/11 за позовом прокурора Обухівського району в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, ДП «Центр державного земельного кадастру» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування їх державної реєстрації, колегія суддів доходить висновку про те, що позивач про винесення Старобезрадичівською сільською радою Обухівського району Київської області оскаржуваних ним рішень був обізнаним ще у 2010 році (т. 1 а.с. 82-88, 107-120, 192-202). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). Частиною 4 статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, посилався на пропуск позивачем строку позовної давності та застосування судом цієї норми закону. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем не пропущено строк позовної давності, посилаючись на лист Старобезрадичівської сільської ради від 13 листопада 2017 року. Будучи обізнаним про існування оскаржуваних рішень ще у 2010 році, позивач звернувся до суду із вказаним позовом лише у червні 2017 року, тобто, з пропуском позовної давності, що є безумовною підставою для відмови у позові. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких підстав, апеляційну скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області підлягає задоволенню, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2020 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові. Керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області задовольнити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 24 грудня 2020 року. Головуючий Т.О. Невідома Судді А.А. Пікуль Д.Р. Гаращенко