Постанова 4824 № 372/436/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 372/436/15 Головуючий у першій інстанції - Кравченко М.В. Номер провадження № 22-ц/824/12003/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині вирішення позовних вимог заступника Генерального прокурора України до ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року за позовом заступника Генерального прокурора України до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , третя особа - Державна інспекція сільського господарства України про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, - ВСТАНОВИВ: У червні 2014 року заступник Генерального прокурора України звернувся до суду із позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_33 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_2 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна інспекція сільського господарства України, про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку. Позовна заява заступника Генерального прокурора України мотивована тим, що за наслідками перевірки за зверненням Державної інспекції сільського господарства України стало відомо про виділення фізичним особам земельних ділянок Обухівською райдержадміністрацією, які фактично знаходяться на острові, відносяться до земель водного фонду, а тому не підлягали передачі у власність громадянам. В подальшому відбулося декілька наступних відчужень за нікчемними договорами. Виділення земельних ділянок було проведено незаконно, чим порушено інтереси держави. Про порушення інтересів держави прокуратурі стало відомо за наслідками перевірки. Посилаючись на зазначені обставини, заступник Генерального прокурора України просив суд: - поновити строк позовної давності; - визнати недійсним розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 26 серпня 2008 року за № 1356 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 20-м громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради», яким затверджено проект землеустрою та передано земельні ділянки у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_33 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області; - визнати недійсним розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 15 березня 2011 року за № 274 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки 9-ти громадянам з «ведення особистого селянського господарства» на «ведення індивідуального садівництва» в адміністративних межах Української міської ради»; - визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: 1) від 08 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 460564, виданий ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0004 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010996001559); 2) від 08 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 460563, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0003 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010996001561); 3) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460562, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0002 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100031); 4) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460561, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0001 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100037); 5) від 08 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 460565, виданий ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0005 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010996001560); 6) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460570, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0010 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100035); 7) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460566, виданий ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0006 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100033); 8) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460572, виданий ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0004 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100026); 9) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460574, виданий ОСОБА_13 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0006 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100027); 10) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460571, виданий ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0003 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100032); 11) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460573, виданий ОСОБА_12 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0005 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100036); 12) виданий ОСОБА_16 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0007; 13) виданий ОСОБА_19 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0009; 14) виданий ОСОБА_18 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0008; 15) виданий ОСОБА_20 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0010; 16) виданий ОСОБА_17 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:072:0045; 17) виданий ОСОБА_21 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0007; 18) виданий ОСОБА_22 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0008; 19) виданий ОСОБА_23 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0009; 20) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460579, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0011. 21) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987493, виданий ОСОБА_30 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0012 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000412); 22) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987495, виданий ОСОБА_25 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0013 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000409); 23) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987496, виданий ОСОБА_27 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0014 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000410); 24) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987497, виданий ОСОБА_28 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0015 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000411); 25) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987498, виданий ОСОБА_26 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0016 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000408); 26) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987499, виданий ОСОБА_32 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0017 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000407); 27) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987500, виданий ОСОБА_24 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0018 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000406); 28) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 973451, ОСОБА_29 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0019 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000405); 29) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 973452, виданий ОСОБА_31 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0020 (зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000404). Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року позов заступника Генерального прокурора України задоволено частково. Поновлено заступнику Генерального прокурора України строк позовної давності. Визнано протиправними та скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області: - від 26 серпня 2008 року № 1356 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 20-м громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради»; - від 15 березня 2011 року № 274 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки 9-ти громадянам з «ведення особистого селянського господарства» на «ведення індивідуального садівництва» в адміністративних межах Української міської ради». Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку відносно земельних ділянок на території Української міської ради Обухівського району Київської області: 1) від 08 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 460564, виданий ОСОБА_7 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0004, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01099601559; 2) від 08 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 460563, виданий ОСОБА_6 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0003, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01099601561; 3) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460562, виданий ОСОБА_1 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0002, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100031; 4) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460561, виданий ОСОБА_5 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0001, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100037; 5) від 08 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 460565, виданий ОСОБА_8 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0005, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01099601560; 6) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460570, виданий ОСОБА_4 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0010, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100035; 7) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460566, виданий ОСОБА_9 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0006, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100033; 8) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460572, виданий ОСОБА_11 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0001, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100037; 9) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460574, виданий ОСОБА_13 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0006, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100027; 10) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460571, виданий ОСОБА_10 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0003, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100032; 11) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460573, виданий ОСОБА_12 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0005, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100036; 12) виданий ОСОБА_16 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0007; 13) виданий ОСОБА_19 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0009; 14) виданий ОСОБА_18 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0008; 15) виданий ОСОБА_20 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0010; 16) виданий ОСОБА_17 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:072:0045; 17) виданий ОСОБА_21 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0007; 18) виданий ОСОБА_22 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0008; 19) виданий ОСОБА_23 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0009; 20) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460579, виданий ОСОБА_3 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0011; 21) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987493, виданий ОСОБА_30 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0012, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000412; 22) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987495, виданий ОСОБА_25 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0013, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000409; 23) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987496, виданий ОСОБА_27 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0014, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000410; 24) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987497, виданий ОСОБА_28 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0015, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000411; 25) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987498, виданий ОСОБА_26 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0016, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000408; 26) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987493, виданий ОСОБА_30 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0012, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000412; 27) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987499, виданий ОСОБА_32 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0017, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000407; 28) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987500, виданий ОСОБА_24 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0018, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000406; 29) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 973451, виданий ОСОБА_29 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0019, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000405; 30) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 973452, виданий ОСОБА_31 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0020, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000404. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_29 подали апеляційні скарги. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 червня 2015 року вказані апеляційні скарги відхилено, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року залишено без змін. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу й ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 10 лютого 2016 року її касаційну скаргу було відхилено, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Київської області від 17 червня 2015 року залишені без змін. В подальшому, ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на вищевказані судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року закрито. Постановою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 червня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року у частині вирішення позовних вимог заступника Генерального прокурора України до ОСОБА_3 скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Поновлено дію рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Київської області від 17 червня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року у не скасованій цією постановою частині. При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_3 адвокат Бормотов Д.О. підтримав доводи викладені в апеляційній скаргах поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_29 щодо незаконності рішення суду першої інстанції та просив його скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для повторного розгляду, оскільки розглянувши вказану справу у відсутність ОСОБА_3 суд порушив його право на доступ до правосуддя та позбавив його можливості вчинити процесуальні дії на захист прав. Представник офісу Генерального прокурора, прокурор Шекшеєва В.С. заперечила щодо доводів представника ОСОБА_3 та просила залишити апеляційні скарги в частині позовних вимог прокурора відносно ОСОБА_3 без змін, оскільки обґрунтованість доводів позову перевірено судом першої інстанції при розгляді справи по суті, а також при апеляційному та касаційному перегляді справи. Розглядаючи вказану справу по суті суди перевірили подані прокурором докази та надали оцінку відповідачами та їх представникам які приймали участь в розгляді вказаної справи. Сам факт не присутності ОСОБА_3 чи його представника при розгляді вказаної справи, ніяким чином не свідчить про незаконність рішення місцевого суду, оскільки обставини передачі земельної ділянки ОСОБА_3 є аналогічними як і іншим відповідачам,тобто свідчить про набуття у власність земельної ділянки в супереч нормам чинного законодавства. Доказів на спростування доводів прокурора, ОСОБА_3 чи його представником не подано, ні до Верховного Суду, ні до суду апеляційної інстанції та не заявлено про них і при вказаному розгляді, тому просила залишити апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині вирішення позовних вимог заступника Генерального прокурора України до ОСОБА_3 без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Інші учасники на розгляд справи не з`явилися будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду вказаної справи у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції з врахуванням положення ст. 372 ч.2 ЦПК України здійснив розгляд справи у їх відсутність. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, суд першої інстанції, при розгляді вказаної справи встановив, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 26 серпня 2008 року №1356 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області та передано їх єдиним масивом безоплатно у власність 20-м громадянам, зокрема ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 для ведення особистого селянського господарства. Оригінали розпоряджень, технічної документації, інших пов`язаних із ним документів вилучені в межах розслідування кримінальної справи, що підтверджується протоколами, іншими письмовими доказами. На підставі цього розпорядження управлінням Державного агентства земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області 20-м громадянам видано державні акти на земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 3223151000:04:037:0004 ( ОСОБА_7 , площею 2га, державний акт від 08.10.2009, серія ЯЖ №460564); 3223151000:04:037:0003 ( ОСОБА_6 , площа 2га, державний акт від 08.10.2009, серія ЯЖ №460563); 3223151000:04:037:0002 ( ОСОБА_1 , площа 2га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ №460562); 3223151000:04:037:0001 ( ОСОБА_5 , площа 2га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ №460561); 3223151000:04:037:0005 ( ОСОБА_8 , площа 2га, державний акт від 08.10.2009, серія ЯЖ №460565); 3223151000:04:037:0010 ( ОСОБА_4 , площа 2га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ №460570); 3223151000:04:037:0006 ( ОСОБА_9 , площа 2га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ №460566); 3223151000:04:038:0004 ( ОСОБА_11 , площа 2га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ №460572); 3223151000:04:038:0006 ( ОСОБА_13 , площа 2га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460574); 3223151000:04:038:0003 ( ОСОБА_10 , площа 2га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460571); 3223151000:04:038:0005 ( ОСОБА_12 , площа 2га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ №460573); 3223151000:04:038:0007 (площа 2га, що належить на праві власності ОСОБА_16 ); 3223151000:04:038:0009 (площа 2га, що належить на праві власності ОСОБА_19 ); 3223151000:04:038:0008 (площа 2га, що належить на праві власності ОСОБА_18 ); 3223151000:04:038:0010 (площа 2 га, що належить на праві власності ОСОБА_20 ); 3223151000:04:072:0045 (площа 2га, що належить на праві власності ОСОБА_17 ); 3223151000:04:037:0007 (площа 2га, що належить на праві власності ОСОБА_21 ); 3223151000:04:037:0008 (площа 2га, що належить на праві власності ОСОБА_22 ); 3223151000:04:037:0009 (площа 2га, що належить на праві власності ОСОБА_23 ); 3223151000:04:038:0011 ( ОСОБА_3 , площа 2га, державний акт від 23.02.2009 ЯЖ №460579). Суд першої інстанції вирішуючи вказаний спір та доходячи висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора, зазначив, що оскаржуване розпорядження прийняте Обухівською районною державною адміністрацією Київської області в порушення законодавства України, чинного на момент виникнення правовідносин. Відповідно до листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 29.07.2008 року №06-13/4394/2, інформаціями Державного земельного агентства України від 05 серпня 2013 №14019/21/4-13, Державної інспекції сільського господарства України від 28.10.2013 №7448/6-1/2-13 та Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 04 серпня 2008 №ІС/8-1173, а також планів-схем спірні земельні ділянки розташовані на острові у межах прибережної захисної смуги річки Козинка, а отже, належать до земель водного фонду з режимом обмеженої господарської діяльності, які не можуть передаватися у власність, тим більше для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_34 , наполягаючи на незаконності рішення суду в цій частині та недоведеності прокурором позовних вимог, щодо вказаних обставин, належних та допустимих доказів на спростування зазначених вимог прокурора, ні до суду першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду не подали. Статтею 4 Водного кодексу України та ст.58 Земельного кодексу України до земель водного фонду серед іншого віднесено землі, зайняті болотами, островами, прибережними захисними смугами вздовж річок. Згідно з ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги - це виділені у межах водоохоронних зон земельні ділянки вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності. Вказаними нормами чинного законодавства встановлено нормативні розміри прибережних захисних смуг по берегах річок уздовж урізу води шириною: для малих річок - 25 метрів, для середніх річок - 50 метрів, для великих річок - 100 метрів. Землі прибережних захисних смуг згідно зі ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України віднесені до природоохоронних територій з режимом обмеженої господарської діяльності, у межах яких забороняється розорювання земель, садівництво та городництво тощо. При цьому законодавець прирівняв острови за встановленим на них режимом обмеженої господарської діяльності до прибережних захисних смуг. З метою збереження земель водного фонду та особливого режиму їх використання ст. 84 Земельного кодексу України встановлено заборону на передачу їх у приватну власність. Тобто, передача вказаних земель водного фонду у приватну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 відбулася в порушення вимог ст.ст. 60,61, 84 Земельного кодексу України та ст. 88,89 Водного кодексу України. Враховуючи, що землі водного фонду не підлягають передачі у власність, райдержадміністрація, приймаючи оспорюване розпорядження про передачу у власність громадян спірних земельних ділянок водного фонду, вийшла за межі наданих їх повноважень. Вказане порушення зафіксовано у листі Державної інспекції сільського господарства України від 28.10.2013 року №7448/6-1/2-13, доказів на спростування цього суду не надано. Крім того за змістом ч.1,2 ст.3, ст.4 ВК України, п. «а» ч.1 ст.58, ч.1, ст.59 ст.60, ч.1 ст.84 ЗК України, у редакціях на час виникнення правовідносин, землі під водними об`єктами, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України. За системним аналізом законодавства на час виникнення правовідносин, відповідно до положень ст.88 ВК України, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486, Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року, розмір та межі прибережних захисних смуг встановлювались за проектами землеустрою (термін та зміст за ст.50-54 Закону України «Про землеустрій»), а населених пунктів - відповідно до існуючих на час встановлення конкретних умов забудови. При наданні у користування земельних ділянок навколо зазначених та інших водних об`єктів, мали врахуватися ці положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а у разі відсутності землевпорядної документації (документації з землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об`єктів, збереження водних об`єктів мало бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного Кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови №486 з урахуванням конкретної ситуації. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про доведеність позовних вимог прокурором щодо перебування спірних земельних ділянок в межах водоохоронної зони на землях водного фонду, а також і те що при передачі у власність спірних земельних ділянок відповідачам було порушено порядок встановлення та зміни цільового призначення земель. Зокрема, відповідно до ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення , землі водного фонду тощо. Водночас законодавством визначено порядок використання різних категорій земель, при цьому застосування певних видів використання земель однієї категорії не можуть бути застосовані до земель інших категорій. Згідно з ст. 22 Земельного кодексу України одним із видів використання земель сільськогосподарського призначення є ведення особистого селянського господарства. Відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть надаватися у користування лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Крім того ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Водночас види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Враховуючи те, що земельним та водним законодавством острови та прибережні захисні смуги віднесені до нормативно визначених сталих об`єктів водного фонду із встановленим режимом обмеженої господарської діяльності, у межах яких забороняється розорювання земель, садівництво та городництво тощо, переведення цих земель до інших категорій неможливе. Тобто у цьому випадку райдержадміністрація, встановивши для спірних земельних ділянок водного фонду вид використання у вигляді ведення особистого селянського господарства, фактично змінила їх категорію на землі сільськогосподарського призначення без прийняття відповідного рішення щодо проведення такої зміни. Наслідками ж вказаного порушення відповідно до ст.21 Земельного кодексу України є визнання недійсним розпорядження Обухівської райдержадміністрації про надання спірних земельних ділянок громадянам, визнання недійсними державних актів на право власності на ці ділянки тощо. Також Державна інспекція сільського господарства України у листі від 28.10.2013 №7448/6-1/2-13 зазначає, що проект відведення спірних земельних ділянок затверджено в порушення передбаченого ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядку безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Вказаним порядком передбачалося особисте звернення громадянина, який бажає отримати земельну ділянку у власність, із клопотанням до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування. Але відповідачі у справі: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 - особисто із клопотанням до Обухівської РДА про надання їм у власність земельних ділянок на території району не зверталися, що підтверджується їхніми поясненнями. Крім того, відповідно до вказаної норми проект землеустрою підлягав погодженню уповноваженими органами держави по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним, з питань архітектури і охорони культурної спадщини. Водночас землевпорядна документація щодо надання земельних ділянок 20-м громадянам в Обухівському районі не погоджена Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, оскільки замовниками не виконано ряд умов, передбачених листом управління від 29.07.2008 р. №06-13/4394/2, а саме: не винесено межі прибережно-захисної смуги р. Козинка в натуру; не розроблено якісної характеристики ґрунтового покриву; не складено акта технічного обстеження зелених насаджень тощо. Також не погоджено документацію і Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів, що підтверджується листом від 29.05.2013 року № ІД/4-860. Тобто, Обухівська райдержадміністрація затвердила проект землеустрою та передала земельні ділянки у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 в порушення ст. 118 Земельного кодексу України. Спірне розпорядження від 26 серпня 2008 №1356 прийняте Обухівською РДА також в порушення ст.ст.9,35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якими передбачено, що проект землеустрою не може бути погоджений органами державної влади та місцевого самоврядування без отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації. Також державним комітетом України із земельних ресурсів 19 серпня 2008 року підготовлено висновок державної експертизи землевпорядної документації №912-08 щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам в кількості 20-ти осіб для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області. У висновку зазначено про те, що проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання із зауваженнями. Водночас вказані зауваження відповідно до ст.ст.28,35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» розробником проекту усунуті не були, тому позитивний висновок не отриманий, про що свідчать висновок Державної інспекції сільського господарства України, викладений у листі від 28.10.2013 №7448/6-1/2-13, та матеріали землевпорядної документації, які додаються до позовної заяви. Тобто, оскільки позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації з надання у власність 20-м громадянам земельних ділянок в Обухівському районі Київської області отриманий не був, РДА не мала права приймати оспорюване розпорядження. Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Способами захисту прав на земельні ділянки, що передбачені ст.152 Земельного кодексу України, є визнання прав на них, визнання недійсними угод та рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку. Враховуючи наведені вище порушення, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 26 серпня 2008 №1356 є протиправним і підлягає скасуванню у судовому порядку. У відповідності до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припинення права власності особи на земельну ділянку можливе шляхом скасування правового титулу як підстави виникнення такого права, тобто визнанням недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки. Згідно зі ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Ураховуючи наведені вимоги закону, а також те, що на надані незаконним розпорядженням Обухівської РДА земельні ділянки у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 право власності на законних підставах не виникло, видані їм державні акти на право власності на земельні ділянки обґрунтовано були визнані недійсними місцевим судом . Також із поданих прокурором доказів вбачається, що одинадцять із перелічених громадян на підставі договорів дарування від 14 червня 2010 року відчужили отримані у власність спірні земельні ділянки на користь інших осіб: 1) ОСОБА_12 подарувала ОСОБА_14 (договір від 14.06.2010 № 2438); 2) ОСОБА_11 - ОСОБА_14 (договір від 14.06.2010 № 2416); 3) ОСОБА_4 - ОСОБА_15 (договір від 14.06.2010 № 2339); 4) ОСОБА_10 - ОСОБА_14 (договір від 14.06.2010 № 2445); 5) ОСОБА_13 - ОСОБА_14 (договір від 14.06.2010 № 2423); 6) ОСОБА_7 - ОСОБА_15 (договір від 14.06.2010 № 2374); 7) ОСОБА_8 - ОСОБА_15 (договір від 14.06.2010 № 2367); 8) ОСОБА_6 - ОСОБА_15 (договір від 14.06.2010 № 2360); 9) ОСОБА_9 - ОСОБА_15 (договір від 14.06.2010 № 2381); 10) ОСОБА_5 - ОСОБА_15 (договір від 14.06.2010 № 2346); 11) ОСОБА_1 - ОСОБА_15 (договір від 14.06.2010 № 2353). Окрім того, ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 22.11.2010 подарував земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0011 таким громадянам: ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_35 , ОСОБА_2 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , за розпорядженням Обухівської райдержадміністрації від 15.03.2011 № 274 змінено цільове призначення земельної ділянки на ведення індивідуального садівництва, розділено її на 9 окремих земельних ділянок площею 0,222 га кожна та видано державні акти на право власності: від 05.05.2011 серія ЯЛ № 987493, виданий ОСОБА_30 на земельну ділянку з кадастровим № 3223151000:04:038:0012; від 05.05.2011 серія ЯЛ № 987495, виданий ОСОБА_25 на земельну ділянку з кадастровим № 3223151000:04:038:0013; від 05.05.2011 серія ЯЛ № 987496, виданий ОСОБА_27 на земельну ділянку з кадастровим № 3223151000:04:038:0014; від 05.05.2011 серія ЯЛ № 987497, виданий ОСОБА_28 на земельну ділянку з кадастровим № 3223151000:04:038:0015; від 05.05.2011 серія ЯЛ № 987498, виданий ОСОБА_26 на земельну ділянку з кадастровим № 3223151000:04:038:0016; від 05.05.2011 серія ЯЛ № 987499, виданий ОСОБА_32 на земельну ділянку з кадастровим № 3223151000:04:038:0017; від 05.05.2011 серія ЯЛ № 987500, виданий ОСОБА_24 на земельну ділянку з кадастровим № 3223151000:04:038:0018; від 05.05.2011 серія ЯЛ № 973451, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим № 3223151000:04:038:0019; від 05.05.2011 серія ЯЛ № 973452, виданий ОСОБА_31 на земельну ділянку з кадастровим № 3223151000:04:038:0020. Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, вважається таким, що порушує публічний порядок, та є нікчемним. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України викладених у п. 18 постанови від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Спірні земельні ділянки є, як зазначалося, землями водного фонду із обмеженим режимом використання, які перебувають під особливою охороною держави, передача яких у приватну власність заборонена законом. Посадові особи райдержадміністрації, управління Держземагенства району, інших органів, які надавали свої висновки про погодження зазначеного проекту землеустрою, в силу зайнятих посад, наявних картографічних та інших матеріалів знали про перебування спірних земельних ділянок у межах острову, їх особливий статус та заборону передавати у приватну власність. Також ст.118 Земельного кодексу України та Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677 (в редакції, чинній на момент виникнення цих правовідносин), передбачалося, що розроблений проект відведення земельної ділянки підлягав погодженню відповідними органами земельних ресурсів, містобудування і архітектури, охорони культурної спадщини, санітарно-епідеміологічної служби, природоохоронним органом. А у разі надання та зміни цільового призначення земельних ділянок водного фонду - ще й відповідними органами водного господарства. Згідно з пп.9,10 Порядку проект землеустрою підлягав розгляду кожним із зазначених органів протягом трьох тижнів з дня надходження, після чого видавався висновок про погодження проекту або мотивовану відмову. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягав державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Лише після одержання позитивного висновку держекспертизи проект відведення земельної ділянки підлягав розгляду сільською, селищною, міською радою, районною держадміністрацією. Водночас органами влади не дотримано передбачений законом порядок безоплатного надання земельних ділянок у власність громадян. 17 липня 2008 року управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі погоджено завдання на виконання робіт із розробки проекту із землеустрою щодо відведення у власність спірних земельних ділянок 20-м громадянам та підписано умови його розробки. У той самий день вказаним управлінням уже погоджено неіснуючий проект землеустрою щодо надання у власність громадян 20-ти земельних ділянок у межах міста Українка. Управлінням культури і туризму Київської обласної державної адміністрації та санітарно-епідеміологічним органом вказаний проект погоджено в один день - 31 липня 2008 року. Однак, враховуючи те, що існує тільки один екземпляр проекту, одночасний його розгляд двома органами фізично неможливий. Крім того встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (перші набувачі) особисто до Обухівської РДА із клопотаннями про отримання земельних ділянок не зверталися, правовстановлюючих документів на ці землі не отримували. Встановлено, що в подальшому Обухівською райдержадміністрацією без отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації та його погодження Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області і відповідного органу водного господарства, затверджено проект землеустрої щодо надання у власність спірних земельних ділянок. Прокурор посилався в позові на те, що спірні ділянки передані у власність фізичним особам, які не мали можливостей та бажання використовувати їх для ведення особистого селянського господарства. Наприклад, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили, що вони, будучи спортсменами, отримали земельні ділянки начебто за спортивні заслуги, але займатися сільським господарством не збиралися. Вказані ділянки не вибирали та наочно не бачили, а допомагала у їх оформленні особа, яка в подальшому стала посередником в укладанні безоплатних договорів дарування спірних земельних ділянок. Окрім того, замість ОСОБА_1 оформленням наданої їй земельної ділянки займався її чоловік - ОСОБА_14 , якому в подальшому відійшла у власність за безоплатними договорами дарування частина спірних земельних ділянок. Також на момент набуття прав на спірні земельні ділянки деякі з набувачів були зареєстровані в інших регіонах: ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_26 та ОСОБА_23 - Львівська область, ОСОБА_4 - Кіровоградська область, ОСОБА_12 - Хмельницька область, ОСОБА_20 , ОСОБА_3 та ОСОБА_19 - Миколаївська область, ОСОБА_22 та ОСОБА_28 - Запоріжська область, ОСОБА_30 - Херсонська область, ОСОБА_31 - Полтавська область, ОСОБА_32 - Харківська область. Отже, використання вказаних земель за цільовим призначенням набувачами було неможливим. Протягом шести років спірні земельні ділянки не використовуються. Одинадцять із перелічених громадян в один день - 14 червня 2010 року, на підставі договорів дарування безоплатно відчужили надані їм у власність земельні ділянки на користь 2-х осіб. При цьому вказані договори нотаріально посвідчені одним нотаріусом. Водночас перші набувачі не змогли пояснити, чому вони передали спірні земельні ділянки іншим особам безоплатно. Зазначені вище посилання прокурора нічим не спростовані. Згідно з ст.41 Конституції України, ст.328 ЦК України право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом. Також з положень ст.ст.717,718 722 ЦК України вбачається, що право на передачу у власність за договором дарування належить лише власникові майна. Аналогічні положення закріплені й у ст.346 ЦК України. Відповідно до вимог ст.ст.330,658 ЦК України право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Тобто, сукупний аналіз указаних норм законодавства свідчить про те, що право на укладання договору дарування майна виникає лише у особи, яка набула це майно на законних підставах. У цьому випадку договори дарування земельних ділянок були укладені особами, які отримали земельні ділянки на підставі незаконного, прийнятого з перевищенням повноважень, рішення райдержадміністрації, а отже, факт незаконного набуття ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 права власності на спірні земельні ділянки унеможливлює укладення ними будь-яких угод щодо цього майна на законних підставах. Оскільки дії органів влади із передачі у приватну власність спірних земельних ділянок фізичним особам та безоплатні договори дарування спрямовані на незаконне відчуження, заволодіння об`єктами права власності українського народу - землею, вони є такими, що порушують публічний порядок, а отже, нікчемними. У відповідності до ст.216 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається. Разом з тим ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_35 , ОСОБА_2 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 отримали державні акти на право власності на подаровані їм земельні ділянки. Тобто, право власності до зазначених осіб перейшло за нікчемними правочинами, видані їм державні акти підлягають визнанню недійсними. Так як зазначене у оспорюваних державних актах цільове призначення землі надає можливість здійснювати забудову, а фактично ділянки є землями водного фонду, знаходяться в межах прибережної захисної смуги, суд вважає, що оспорювані державні акти видані з грубими порушеннями чинного законодавства. У відповідності до статті 658 ЦК України право продажу належить власнику. Суд першої інстанції при розгляді справи прийшов до обґрунтованого висновку, що є доведеними вимоги позову прокурора про неправомірність набуття відповідачами права на землю та недійсність виданих на ім`я відповідачів та третіх осіб - фізичних осіб державних актів, а відтак і на неправомірність подальшого розпорядження ними такими земельними ділянками, які за відсутності належно набутого відповідно до закону права власності на підставі недійсних державних актів за нотаріально посвідченими договорами продавали спірні земельні ділянки, що вказує на нікчемність і протиправність такого розпорядження чужою (державною) власністю. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Суд першої інстанції правильно зробив висновок, що протиправним є розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 15.03.2011 року №274 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки 9-ти громадянам з «ведення особистого селянського господарства» на «ведення індивідуального садівництва» в адміністративних межах Української міської ради», оскільки воно було прийняте щодо земельної ділянки, яка незаконно надана у власність ОСОБА_3 розпорядженням райдержадміністрації від 26 серпня 2008 року №1356. Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Оскаржуваними розпорядженнями, актами та діями щодо передачі спірних земельних ділянок у приватну власність та подальшого їх відчуження порушено право власності держави на землі водного фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земель водогосподарського призначення. Згідно з п.2 ст.121 Конституції України (в редакції на час звернення до суду) на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Такі випадки передбачені, зокрема, ст.ст.20,33,36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст.45 ЦПК України ( в редакції на час звернення прокурора до суду), відповідно до якої прокурор може звертатися до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або держави чи суспільних інтересів. Також ч.2 ст.45 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або повноважень у нього щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, у такому разі він набуває статус позивача. Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції на час звернення прокурора до суду) встановлено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах. До прийняття спірного розпорядження та видачі громадянам державних актів вказані земельні ділянки перебували у державній власності. Оскаржуваним розпорядженнями №1356 щодо передачі спірних земельних ділянок у приватну власність порушено право власності держави на землі водного фонду, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання особливо цінних земель, їх відтворення. У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації прав на землю, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок. Згідно з Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 р. №459/2011, інспекція є центральним органом виконавчої влади, який організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності. Оскільки органи Державної інспекції сільського господарства України не наділені повноваженнями щодо звернення з позовами до суду, з цим позовом звертається прокурор, який набуває статус позивача. Суд першої інстанції вірно погодився із доводами позову, що наведена обставина відповідно до ст.121 Конституції України та ст.45 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову без визначення органу, який діє у вищевказаних правовідносинах від імені держави. При вирішенні спору суд врахував, окрім іншого, правові позиції Верховного Суду України, викладені в ухвалах від 13.11.2013 року у справі № 6-123ц13, від 21.05.2014 року у справі №6-16цс14. Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Про незаконність передачі земель громадянам розпорядженням Обухівської РДА від 26 серпня 2008 №1356 Генеральній прокуратурі України стало відомо під час проведення перевірки додержання райдержадміністрацією земельного законодавства у 2013 році, а саме після отримання листа Державної інспекції сільського господарства України від 28.10.2013 № 7448/6-1/2-13, що підтверджується доданими до позовної заяви документами. Також п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності з 15.01.2012, встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 15.01.2015, з огляду на що цей позов подається в межах визначеного законом строку позовної давності. Також позовні вимоги про визнання недійсними державних актів про право власності на землю є похідними від вимог про визнання недійсними розпоряджень Обухівської РДА. З огляду на викладене вимоги про визнання недійсними державних актів про право власності на землю не могли бути розглянуті до розгляду вимог про визнання недійсними зазначених розпоряджень райдержадміністрації. Відомостей про обізнаність органів прокуратури із обставинами порушення інтересів держави щодо неправомірного вибуття спірних земельних ділянок із власності держави до проведення перевірки в 2013 році матеріали справи не містять. Наведені вище обставини свідчать про поважність причин пропуску строку позовної давності, що відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України та ст. 73 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для його відновлення. Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно встановив, за можливе поновити прокурору строки позовної давності. Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України, суд першої інстанції правильно визнав незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, загалом позовні вимоги ґрунтуються на законі, однак суд вважає необґрунтованими вимоги про визнання недійсними розпоряджень райдержадміністрації, оскільки це нормативно-праовий документи, виданий органом державної виконавчої влади, тому він може визнаватись протиправним і скасовуватись, визначений позовом спосіб захисту інтересів держави - визнання недійсним розпоряджень - не узгоджується із чинним законодавством, тому визнання протиправними і скасування оспорюваних розпоряджень достатньою мірою захищає інтереси держави і забезпечує судових захист інтересів держави. Колегія суддів розглядаючи вказану справу в межах доводів викладених апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині вирішення позовних вимог заступника Генерального прокурора України до ОСОБА_3 , доходить висновку про законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині. Сам факт не повідомлення відповідача про дату час та місце розгляду справи не може бути підставою для скасування вказаного вище рішення суду, оскільки при апеляційному перегляді даної справи представником відповідача у справі не надано до суду належних та допустимих доказів, що розгляд справи у його відсутність призвів до ухвалення у вказаній справі незаконного рішення. Так, відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_34 не надали до апеляційного суду належних та допустимих доказів на спростування висновків викладених в рішенні Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 рокута не виклав обставин і не надав доказів на спростування поданого прокурором позову щодо нього. Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України (в редакції на час вирішення судом першої інстанції спору) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України (в редакції на час вирішення судом першої інстанції спору) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України (в редакції на час вирішення судом першої інстанції спору) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги частково ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві, заперечення відповідачів не доведені належними і допустимими доказами, тому обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги в тому числі і щодо відповідача у справі ОСОБА_3 .. Доводи апелянтів в апеляційних скаргах про порушення норм матеріального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі. За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку задовольнивши позов частково. Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційні скарги і залишити рішення суду без змін в частині позовних вимог прокурора до ОСОБА_3 . Керуючись ст.. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині вирішення позовних вимог заступника Генерального прокурора України до ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року в цій частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2020 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв