Постанова 4817 № 607/20039/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/20039/19Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/925/20 Доповідач - Сташків Б.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 грудня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Сташків Б.І. суддів - Парандюк Т. С., Хома М. В., за участю секретаря Сович Н.А. та представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Андрощука С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у режимі відеоконференції цивільну справу № 607/16507/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрощук Сергій Васильович на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2020 року, постановлену суддею Вийванко О.М., складену та підписану 05 жовтня 2020 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрощук Сергій Васильович про встановлення факту, що має юридичне значення,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрощук Сергій Васильович звернувся із вказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення . В обґрунтуванні поданої заяви заявник вказував, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про народження є його батьком. Після розірвання шлюбу з його матір`ю ОСОБА_2 вдруге одружився з ОСОБА_3 і наприкінці 1990 року разом з дружиною та донькою ОСОБА_4 виїхали на постійне проживання до США. В травні 1998 року він отримав від батька листа , в якому зазначалась його нова адреса в США; батько вітав свого сина, вказував на їхню схожість і подяку за використання прізвища ОСОБА_5 та наполягав на подальші контакти. Зазначав, що в подальшому шлюб між його батьком та ОСОБА_6 , на підставі судового рішення був розірваний і у судових документах його батько вказує себе як ОСОБА_7 , використовуючи при цьому сполучник " aka ", що в перекладі з англійської мови означає "також відомий під іменем" або "він же". В цьому ж судовому документі вказується адреса батька аналогічна тій, що і на конверті листа від батька йому. Батько використання нового прізвища та імені пояснював тим, що в США не дуже добре відносяться до російських імен та прізвищ, краще до схожих до американських, що дає можливість швидше трансформуватися у навколишнє американське середовище. 29 вересня 2016 року ОСОБА_8 одружився з ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 і в ліцензії, свідоцтві про шлюб та свідоцтві про смерть його батьками зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Заявник звернувся електронним листом до ЗАГС(у) м.Магадан (РФ) з проханням надати йому необхідні документи про народження його батька, ОСОБА_8 ( ОСОБА_12 ). Відповідь йому не була надана. 07 грудня 2017 року від імені заявника до ЗАГС(у) м. Магадан звернувася адвокат Андрощук С.В., в якому 11.01.2018 року був наданий лист від 29.12.2017 р, де зазначено що для отримання свідоцтва про народження потрібно надати підтверджуючі документи. Вирішення про отримання довідки перебуває в процесі. Заявник вказував, що саме відсутність документа про наявність між заявником і ОСОБА_8 ( ОСОБА_13 ) родинних зв`язків є перешкодою для отримання необхідної інформації в органах ЗАГС(у) м.Магадан. Враховуючи наведене, просив суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_14 ( ОСОБА_8 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Лос Анджелес, штат Каліфорнія, Сполучені Штати Америки, і ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а саме, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є сином ОСОБА_15 ( ОСОБА_8 ). Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрощук Сергій Васильович про встановлення факту, що має юридичне значення. Не погодившись із вказаною ухвалою суду від ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрощук Сергій Васильович поступила апеляційна скарга, в якій апелянт просить ухвалу скасувати, як таку що перешкоджає подальшому провадженню, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У доводах апеляційної скарги посилається на порушення судом норм процесуального права та не врахування усіх обставин справи. Зокрема вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що у заявника виникає необхідність у зверненні до суду для встановлення відповідних родинних зв`язків із своїм батьком, ОСОБА_16 ( ОСОБА_13 ). В заяві від 25.09.2020 жодним чином Заявником не згадувалось про існування спадкової справи, чи справи № 607/1219/18. Основна мета встановлення родинних відносин полягала в тому, що Заявник не має можливості отримати в органах ЗАГС(у) в м. Магадан (РФ) інформацію про свого батька, ОСОБА_17 ( ОСОБА_8 ). Дані органи вимагали у Заявника підтвердження що ОСОБА_8 і з ОСОБА_18 , а Заявник - сином даної особи, ОСОБА_17 . Вказує, що іншого способу, а ніж отримати рішення суду, щоб отримати інформацію з ЗАГС(у) в м. Магадан - немає. Вказує, що про ці обставини також їм повідомив ЗАГС у м. Магадан (РФ) та адвокат Ільїна Т.О. , і дана обставина окремо була зазначена в заяві від 25.09.2020. Звертає увагу суду на те, що наведені вище обставини,свідчать про те що заявнику потрібний доказ існування родинних відносин із його батьком для отримання інформації / довідки / свідоцтва з ЗАГС(у) в м. Магадан. Вважає, що у даній справі при вирішенні питання про родинні зв`язки для отримання інформації з ЗАГС(у) в м. Магадан - інтереси будь яких інших осіб не порушуються, а тому відсутні підстави вважати, що у даній справі є спір про право. У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Андрощук С.В. підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ній. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Андрощук С.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає. Відмовляючи у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрощук С.В. про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі вбачається спір про право, а тому дані вимоги не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні . Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини другої вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Однак, не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами внаслідок визнання їх такими державою і закріплення в законі. Із системного аналізу положень статті 293 ЦПК України, глави 1 розділу ІV ЦПК України слідує, що у судовому порядку підлягають встановленню юридичні факти, які мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Згідно роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України) У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням або оспорюванням суб`єктивного права, тобто коли відсутнє порушення права, то не може бути також і спору про право цивільне. Звернення особи за судовим захистом у такому випадку зумовлюється неможливістю здійснити своє право через неможливість його довести відповідному органу або громадянам та на підставі її впевненості в існуванні права. Характерним для справ окремого провадження є положення, коли звернення особи до суду зумовлюється неможливістю здійснити своє право через недоведеність певної юридичної обставини, з існуванням якої закон надає особі відповідні права. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Факти, що підлягають встановленню судом, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2019 року у справі за № 755/16776/17; у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020року у справі за №639/489/18. Відповідно до 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, a якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Із поданої заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту родинних відносин йому необхідно для отримання свідоцтва про народження його батька ОСОБА_8 ( ОСОБА_15 ), оскількість відсутність такого факту є перешкодою для отримання необхідної інформації в органах ЗАГСу м. Магадан Російської Федерації, де народився батько. Однак як вбачається із матеріалів справи, раніше заявник ОСОБА_1 уже звертався із аналогічною заявою про встановлення факту родинних відносин між ним та ОСОБА_19 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, заяву задоволено. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_19 ,а саме, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_15 який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Лос Анджелес, штат Каліфорнія, Сполученні Штати Америки. Верховний Суд своєю постановою від 25 березня 2020року у справі за № 607/1219/18, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції із залишенням заяви про встановлення факту родинних відносин без розгляду, виходив з того, що суди не дали належної оцінки доводам позивача ОСОБА_1 щодо наявності спору про право у цій справі, не звернули уваги на те, що від доведення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_19 залежить право на спадкування, відтак, встановлення вказаного факту впливатиме також на права й обов`язки інших спадкоємців,а тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність у цій справі спору про право. Таким чином, доводи заявника про те, що встановлення родинних відносин між сином ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_19 необхідні для отримання інформації в органах ЗАГСУ про свого батька не можуть бути підставою для задоволення таких вимог, оскільки вони не впливають на виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав самого заявника і така інформація може бути отримана в інший спосіб та порядку їх встановлення. Встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_19 , а саме, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_15 надасть відповідне право заявникові звертатися із заявою про прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_15 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Лос Анджелес, штат Каліфорнія, Сполученні Штати Америки. Із матеріалів цивільної справи вбачається, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_15 , є його дочки від другого шлюбу: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також дружина ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка є спадкоємцем першої черги на спадкування спадкового майна і оскаржувала раніше ухвалені судові рішення, вважаючи що спір повинен вирішуватися в порядку позовного провадження, оскільки існує спір між спадкоємцями. В засіданні апеляційної інстанції представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Андрощук С.В. під час вирішення спору не спростував прийняття спадкового майна спадкоємцями, після смерті ОСОБА_15 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в місті Лос Анджелес штат Каліфорнія США, з яким заявник бажає встановити факт родинних відносин. Сам заявник ОСОБА_1 не надав доказів про те, що він відмовляється від спадкового майна. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даних правовідносинах вбачається спір про право, оскільки від доведення факту родинних відносин між сином ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_19 , залежить право інших спадкоємців на спадкування, що може впливати на їхні права та обов`язки, а тому даний спір повинен вирішуватися в порядку позовного провадження. Саме із цих підстав суд першої інстанції правомірно відмовив у прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженняі. У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону і підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрощук Сергій Васильович залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного тексту постанови - 22 грудня 2020 року. Головуючий: Сташків Б.І. Хома М.В. Судді: Парандюк Т.С.