Постанова 4824 № 755/7706/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 755/7706/20 Головуючий у 1 інстанції: Марфіна Н.В. провадження №22-ц/824/13881/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 23 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Судді-доповідача: Олійника В.І., суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року про повернення заяви позивачеві у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про визнання недійсним (нікчемним) договору фінансового лізингу та додатків до нього, визнання укладеним договору купівлі-продажу, визнання виконаним договору купівлі-продажу та повернення сплачених грошових коштів за автомобіль, - в с т а н о в и в : У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Порше Лізинг Україна» з позовом про визнання недійсним (нікчемним) договору фінансового лізингу та додатків до нього, визнання укладеним договору купівлі-продажу, визнання виконаним договору купівлі-продажу та повернення сплачених грошових коштів за автомобіль. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року заяву повернуто позивачу з підстав, передбачених ч.3 ст.185 ЦПК України. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність. Скаргу обґрунтовував тим, що дізнався про оскаржувану ухвалу лише 26.09.2020 року та був протиправно позбавлений права на захист, ще й на підставі того, що він не отримує судові повістки, листи, ухвали. ТОВ «Порше Лізинг Україна» подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та з апеляційної скарги, позивач не проявив належної зацікавленості у розгляді позовної заяви, оскільки про хід її розгляду дізнався лише у вересні 2020 року, не зважаючи на те, що позовна заява була подана 28.05.2020 року. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц) За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що в установлений судом строк, позивач не виправив недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 05.06.2020 року. Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам не відповідає. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва із зазначеним позовом. Встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху з тих підстав, що вона не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України. Як убачається в матеріалів справи, копія ухвали про залишення позовної заяви без руху направлялась позивачу, проте конверт повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.19, 20). Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87). У § 36 рішення у справі "Bellet v. France" від 04 грудня 1955 року, заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Однією зі складових конституційного принципу верховенства права є право на доступ до правосуддя. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов поспішного висновку про повернення заяви позивачеві, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року про повернення заяви позивачеві та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року про повернення заяви позивачеві скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді: