Постанова 4824 № 761/44116/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 грудня 2020 року м. Київ Єдиний унікальний номер справи № 761/44116/19 Апеляційне провадження №22-ц/824/10036/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Іванченка М.М. суддів: Лапчевської О.Ф., Коцюрби О.П. при секретарі: Гордієнко О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа - приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за апеляційною скаргою Радченко Вікторії Юріївни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва ухваленого 24 березня 2020 року в приміщенні суду під головуванням судді Савицького О.А.,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Вердикт Капітал», в якому просив визнати виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на автомобіль марки MITSUBISHI, модель PAJERO 3, рік випуску 2006 рік, номер шасі (кузова, рама) № НОМЕР_1 , тип легковий Універсал, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , вчинений ПН ІМНО Кондратюком В.С. 21 жовтня 2019 року, зареєстрованим в реєстрі за № 3805 таким, що не підлягає виконанню. Посилається на те, що 27 червня 2006 року між ним та АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райфайзен Банк Аваль», укладено кредитний договір 014/2548/73/38454, за яким позивачу надано кредиту у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 41217,00 доларів США на умовах визначених договором, строком на 60 місяців з 27 червня 2006 року по 27 червня 2011 року, зі сплатою відсотків у розмірі 12,50% річних. 21 жовтня 2019 року ПН Ірпінського МНО Київської області Кондратюком В.С. вчинено оспорюваний виконавчий напис Постановою приватного виконавця виконавчого округ м.Києва Телявським А.М. від 22 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60391730 за виконавчим написом № 3805 від 21 жовтня 2019 року. ОСОБА_1 вважає вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не дотримався вимог актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», третя особа - ПН Ірпінського МНО Київської області Кондратюк В.С., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 21 жовтня 2019 року ПН Ірпінського МНО Київської області Кондратюком В.С., зареєстрований в реєстрі за № 3805, яким вирішено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 014/2548/73/38454 від 27 червня 2006 року за період 25 жовтня 2016 року по 15 жовтня 2019 року в сумі 201105 грн 56 к., звернути стягнення на автомобіль марки «MITSHUBISHI», модель «PAJERO 3», рік випуску 2006, колір чорний, номер шасі (кузова, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду, Радченко В.Ю. в інтересах ТОВ «Вердикт Капітал» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувала на те, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначав, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили, було стягнуто з позивача у даній справі на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість, яка станом на на 29 грудня 2011 року становила 51275,66 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 30 жовтня 2012 року становить 409692 грн 52 к., водночас 21 жовтня 2019 року ПН Ірпінського МНО Київської області Кондратюком В.С. вчинено виконавчий напис №3805, яким вирішено звернути стягнення на автомобіль марки «MITSHUBISHI», модель «PAJERO 3», рік випуску 2006, колір чорний - в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Вердикт Капітал» у розмірі 201105 грн 56 к., що виникла внаслідок невиконання позивачем у даній справі - умов кредитного договору №014/2548/7338454 від 27 червня 2006 року за період з 25 жовтня 2016 року по 15 жовтня 2019 року. Від учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності сторони позивача. 17 грудня 2020 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 17 грудня 2020 року, у зв`язку із запровадженим в Україні карантином та не можливістю забезпечити явку представника. Висновком Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №922/2575/19 роз`яснено, оскільки саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням у країні карантину, діяв в межах чинного законодавства, керувався процесуальними нормами щодо строків розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а позивач та/або його представник не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проте не скористався своїм правом, у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначив причин, які безпосередньо перешкоджають йому взяти участь у судовому засіданні. Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що в поданому клопотанні про відкладення розгляду справи представник відповідача не вказав причин, які безпосередньо перешкоджають йому приймати участь у судовому засіданні, а також не заявив клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі учасників справи повідомлених належно про дату, час та місце розгляду справи. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27 червня 2006 року між ОСОБА_1 та АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райфайзен Банк Аваль», укладено кредитний договір 014/2548/73/38454, за яким позивачу надано кредиту у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 42217,00 доларів США на умовах визначених договором, строком на 60 місяців з 27 червня 2006 року по 27 червня 2011 року, зі сплатою відсотків у розмірі 12,50% річних (а.с.13-14). На забезпечення виконання зобов`язань між ОСОБА_1 та АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райфайзен Банк Аваль» укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений ПН КМНО Галущенко Т.А. за яким ОСОБА_1 передав заставодержателю належне йому на праві власності майно, а саме автомобіль марки «MITSHUBISHI», модель «PAJERO3», рік випуску 2006, колір чорний, номер шасі (кузова, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 15). Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 30 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили, було стягнуто з позивача на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість, яка станом на 29 грудня 2011 року становила 51 275,66 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 30 жовтня 2012 року становить 409 692 грн 52 к. (а.с. 16-19). 13 серпня 2019 року АТ «Райфайзен Банк Аваль» відступило право вимоги АТ «Оксі Банк», на підставі договору про відступлення прав вимоги, яке у свою чергу, 16 серпня 2019 року відступило право вимоги за кредитним договором № 014/2548/73/38454 від 27 червня 2006 року, ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 95-133). Згідно вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань від 12 вересня 2019 року ТОВ «Вердикт Капітал» вимагало терміново у семиденний строк з моменту отримання вимоги виконати зобов`язання за кредитним договором № 014/2548/73/38454 від 27 червня 2006 року. При цьому вказано заборгованість станом на 12 вересня 2019 року становить 192402 грн 21 к., з яких: 3 % річних в розмірі 40832 грн, пеня з 12 жовтня 2018 року по 12 вересня 2019 року - 151570 грн 21 к. (а.с. 146). 21 жовтня 2019 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до ПН Ірпінського МНО Київської області Кондратюка В.С. із заявою про вчинення виконавчого напису, в якій просило вчинити виконавчий напис шляхом звернення стягнення автомобіль марки «MITSHUBISHI», модель «PAJERO 3», рік випуску 2006, колір чорний, номер шасі (кузова, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачу, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/2548/73/38454 від 27 червня 2006 року. 21 жовтня 2019 року ПН Ірпінського МНО Київської області Кондратюком В.С. вчинено виконавчий напис № 3805, яким вирішено звернути стягнення на автомобіля марки «MITSHUBISHI», модель «PAJERO 3», рік випуску 2006, колір чорний, номер шасі (кузова, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Вердикт Капітал» у розмірі 201 105 грн 56 к., що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 014/2548/73/38454 від 27 червня 2006 року за період 25 жовтня 2016 року по 15 жовтня 2019 року (а.с.74). Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи вищевказаний виконавчий напис ТОВ «Вердикт Капітал» пред`явлено до примусового виконання, у зв`язку із чим ПВ ВО Телявським А.М. відкрито виконавче провадження № 60391230 та вчиняються виконавчі дії стосовно виконання виконавчого напису (а.с.10-12). Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, належним чином дав оцінку доводам учасникам справи, а тому дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 передбачено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, вказуються відповідні відомості стягувача та боржника. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17. Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Існування спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором на момент вчинення виконавчого напису є тією обставиною, яка виключає безспірність боргу та можливість його стягнення з боржника за виконавчим написом нотаріуса. Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 759/6167/18. Нарахування неустойки (пені), яка за змістом ст.ст.546, 549, 550, 551 ЦК України за своєю правовою природою є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання, а відтак може нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку дії договору. Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), де Велика Палата вказала, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 та від 4 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц. Отже, судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що в разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, якщо зобов`язання не виконане належним чином, то воно не припиняється, а навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, не знайшли свого підтвердження, оскільки на момент подання відповідачем заяви про вчинення виконавчого напису строк дії договору закінчився та існувало судове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення. Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування, а відтак відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Радченко Вікторії Юріївни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 грудня 2020 року. Головуючий суддя: Судді: